Постанова

Іменем України

08 червня 2022 року

м. Київ

справа № 572/2976/19

провадження № 61-1147св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач -Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Теком»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Теком» на постанову Рівненського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року у складі колегії суддів:Шимківа С. С., Гордійчук С. О., Хилевича С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року приватне акціонерне товариство страхова компанія «Теком» (далі - ПрАТ «СК «Теком») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 05 липня 2018 року

ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Вольво», допустив зіткнення з автомобілем «Даф» з напівпричіпом-цистерною «Менсі», яким керував

ОСОБА_2 , який належить ОСОБА_3 , внаслідок чого його автомобіль держав механічні пошкодження.

Постановою Сарненського районного суду від 22 серпня 2018 року

ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні вказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності. На момент ДТП напівпричіп-цистерна «Менсі» була застрахована у ПрАТ СК «Теком» згідно договору добровільного страхування наземного транспортного засобу. Відповідно до указаного договору, страхового акту, висновку експерта про вартість матеріального збитку, висновку експерта про вартість утилізації пошкодженого транспортного засобу, позивачем, за заявою страхувальника, на його поточний рахунок сплачена сума страхового відшкодування у розмірі 368 164,65 грн. Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ «УПСК», тому відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності» ПрАТ «УПСК» сплатила ПрАТ СК «Теком» збитки з урахуванням зносу у розмірі 99 000 грн. Відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу різницю між фактичними витратами по Договору страхування та розміром страхового відшкодування, яке сплачено ПрАТ «УПСК» - 269 164,65 грн (368 164,65 грн - 99 000 грн).

На досудові претензії ОСОБА_1 не реагує, суму страхового відшкодування в порядку суброгації не сплачує, що стало підставою для звернення до суду з позовною заявою.

З урахуванням наведеного просило суд стягнути на його користь із

ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 269 164,65 грн і 4 037,47 судового збору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 20 жовтня

2020 року позов ПрАТ СК «Теком» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ СК «Теком» майнову шкоду у розмірі 269 164,65 грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що виплата по відшкодуванню страхової суми позивачем була проведена правомірно, оскільки водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом на законних підставах. Як вбачається з посвідчення водія НОМЕР_1 , виданого ОСОБА_2 , у нього відкриті категорії В1, В, С1 з 29 червня 2004 року, категорія СЕ - з 28 вересня 2016 року, тобто наявні категорії, які вимагаються ліцензійними умовами для водіїв, які перевозять небезпечні вантажі. З цього посвідчення також вбачається, що загальний водійський стаж ОСОБА_2 становить 14 років. Із свідоцтва ДОПНВ про підготовку водія НОМЕР_5 вбачається, що ОСОБА_2 пройшов спеціальне навчання для водіїв, які перевозять небезпечні вантажі, зі строком дії даного свідоцтва до 25 січня 2023 року.

ОСОБА_1 у відповідності до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України, як винна особа у ДТП, у порядку суброгації зобов`язаний відшкодувати суму фактичних витрат ПрАТ СК «Теком» за Договором страхування у розмірі 269 164,65 грн - різниця між фактичними витратами по Договору страхування та розміром страхового відшкодування, яке сплачено ПрАТ «УПСК».

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 20 жовтня 2020 року скасовано і ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Стягнуто з ПрАТ СК «Теком» на користь ОСОБА_1 6 056,20 грн судового збору за розгляд справи апеляційним судом.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції не врахував, що водій ОСОБА_2 отримав категорію СЕ на право керування транспортним засобом з тягачем лише 29 вересня 2016 року, що підтверджується посвідченням водія, що свідчить про відсутність на момент ДТП (05 липня 2018 року) трирічного стажу водія по категорії СЕ, що не давало правових підстав ОСОБА_2 керувати застрахованим транспортним засобом, що перевозить небезпечні вантажі. Тому ОСОБА_2 не може вважатися особою, яка керувала застрахованим транспортним засобом на законних підставах.

Ця обставина свідчить про те, що в силу вимог п.п. 4.1.5. договору добровільного страхування наземного транспортного засобу №334-17Д/Т/АТ від 05 жовтня 2017 року ДТП, внаслідок якої напівпричіп-цистерна «Менсі», номерний знак НОМЕР_2 , зазнала пошкоджень, не може бути визнана страховим випадком, оскільки її страхувальник допустив до керування транспортним засобом особу, яка за відсутності необхідного стажу не набула законного права керувати ним.

У зв`язку з цим страхове відшкодування сплачене позивачем без відповідних правових підстав, а тому в нього не виникло права вимоги щодо його відшкодовування за рахунок відповідача.

Аргументи учасників справи

У січні 2021 року ПрАТ «СК «Теком» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило скасувати постанову апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишити в силі. Вирішити питання судових витрат та стягнути з відповідача 6 045,20 грн судового збору за розгляд справи апеляційним судом, сплаченого на виконання оскарженої постанови апеляційного суду.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що відповідно до положень п. 8.2.2.8 Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ), до якої Україна приєдналася згідно Закону України «Про приєднання України до Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ)» 02 березня 2000 року (далі - Європейська Угода), свідоцтво про підготовку водія видається після завершення базового курсу підготовки, успішної здачі екзамену водієм та має відповідати зразку, що міститься у п. 8.2.2.8.5 Європейської Угоди.

Судом апеляційної інстанції не взято до уваги статті 629 979 993 1187 1194 ЦК України, а при винесенні оскаржуваної постанови суд помилково застосував норми Методичних рекомендацій з питань безпеки автомобільних перевезень, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 19 вересня 2003 року № 111 (далі - Методичні рекомендації) та Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340 (далі - Положення).

Застосування під час розгляду справи судом апеляційної інстанції норм Методичних рекомендацій та Положення без об`єктивного врахування положень Європейської Угоди та п.п. 4 п. 11 Ліцензійних умов, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1001 від 02 грудня 2015 року (далі - Ліцензійні умови) у цій справі є неправомірним, так як суд апеляційної інстанції не звернув увагу па перевагу міжнародного права над національними джерелами права та на те, що відповідно до листа Міністерства юстиції «Щодо порядку застосування нормативно-правових актів у разі існування неузгодженості між підзаконними актами» № н-35267-18 від 30 січня 2009 року у разі виникнення неузгодженості між актами застосовується акт вищої юридичної сили. Європейська Угода є частиною національного законодавства та за правовою стратифікацією займає наступне місце після Конституції України. Рівненським апеляційним судом не було взято до уваги і те, що свідоцтво про підготовку водія ОСОБА_2 відповідає зразку, наведеному в п. 8.2.2.8.5 Європейської Угоди. Також суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що Ліцензійні умови мають вищу юридичну силу, ніж Методичні рекомендації та Положення.

Отже, у цьому випадку застосуванню підлягає Європейська Угода ЦК України, Закон України «Про страхування» та Ліцензійні умови.

Крім того, висновок Рівненського апеляційного суду про те, що ОСОБА_2 не може вважатися особою, яка керувала застрахованим транспортним засобом на законних підставах, є хибним, а суд першої інстанції в свою чергу, обґрунтовано дійшов висновку, що водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом на законних підставах, що підтверджується наступним.

Відповідно до посвідчення водія ОСОБА_2 категорія, яка дає право керувати тягачем з напівпричіпом (СЕ) у нього станом на дату ДТП була наявна. Відповідно до умов Договору страхування, як і згідно вимог п. 13 «Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів» (далі - Правила), затверджених Наказом МВС України від 26 липня 2004 року N 822 та вимог п.п. 4.1.1 Розділу 4 наказу МВС України «Про убезпечення перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом» (далі - Наказ), вимога щодо стажу водія не менше 3 років відноситься до загального стажу особи, як водія, а не як водія саме категорії СЕ, яка дає право керування ТЗ - тягачем з причепом. Європейська Угода взагалі не містить вимог щодо наявності у водія трирічного стажу відповідної категорії, а містить виключно вимоги щодо проходження навчання та отримання свідоцтва.

Отже, судом першої інстанції правомірно встановлено, що водій ОСОБА_2 станом на дату ДТП керував транспортним засобом на законних підставах, мав усі необхідні документи щодо керування ТЗ, який перевозить небезпечні вантажі. Тобто вимога Договору страхування щодо необхідного стажу водія застрахованого ТЗ більше 3 років була виконана.

Отже, суд апеляційної інстанції помилково та необґрунтовано дійшов висновку про те, що «страхове відшкодування було сплачено позивачем без відповідних правових підстав, а тому в останнього не виникло права вимоги щодо його відшкодовування за рахунок відповідача».

ДТП 05 липня 2018 року на автодорозі Старокостянтинів-Рівне-Городище, 118км+500м відбулась внаслідок дій відповідача у справі, якого постановою суду визнано винним у скоєнні ДТП, а не внаслідок керування застрахованим транспортним засобом ОСОБА_2 . Причинно-наслідковий зв`язок між діями ОСОБА_2 та настанням ДТП 05 липня 2018 року відсутній. Тому ця подія обґрунтовано та правомірно визнана ПрАТ СК «Теком» страховим випадком. Доказів відсутності зобов`язань у ПрАТ СК «Теком» виплатити страхове відшкодування страхувальнику по Договору страхування по вказаному в позовній заяві ДТП відповідач суду не надав. Це призвело до помилкових висновків суду щодо відсутності обов`язку у відповідача відшкодувати позивачу майнову шкоду у розмірі 269 164,65 грн, оскільки судом не надано належної оцінки всім фактичним обставинам справи.

У березні 2021 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржене судове рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Посилається на те, що водій, який керував застрахованим транспортним засобом отримав категорію СЕ на право керування транспортним засобом з тягачем лише 29 вересня 2016 року, що підтверджується посвідченням водія (а. с. 57 зворот) та свідчить про відсутність на момент ДТП трирічного стажу водія по категорії СЕ, що не давало правових підстав водію керувати застрахованим транспортним засобом, що перевозить небезпечні вантажі. Тому такий водій не може вважатися особою, яка керувала застрахованим транспортним засобом на законних підставах.

Твердження, викладенні у касаційній скарзі, про те, що розгляд цієї справи не можливий без застосування Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів є неправомірні та нічим не обґрунтовані, оскільки лише міжнародні дорожні перевезення небезпечних вантажів, здійснюються відповідно до Європейської угоди та інших міжнародних договорів України.

Зважаючи на те, що особа, яка керувала застрахованим транспортним засобом (небезпечним вантажем), здійснювала перевезення на території України, тому судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваного рішення правомірно застосовано спеціальні правові норми визначенні у національному законодавстві.

У касаційній скарзі також зазначено, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано норми статті 27 Закону України «Про страхування», згідно якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Однак навпаки судом було враховано норми статті 27 Закону України «Про страхування», оскільки у зазначеній статті також передбачено, що страхове відшкодування проводиться за договором майнового страхування, однак страхове відшкодування проводилося позивачем в порушення умов укладеного договору. Згідно статей 629 979 993 1187 1194 ЦК України, на які посилається позивач у касаційній скарзі, страхова виплата проводиться відповідно до умов договору майнового страхування, що й було враховано судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, та зазначено які умови Договору були порушенні, що не давало підстав позивачу виплачувати страхове відшкодування.

Тому зазначенні обставини свідчать про те, що в силу вимог п.п. 4.1.5. договору добровільного страхування наземного транспортного засобу №334- 17Д/Т/АТ від 05 жовтня 2017 року ДТП, внаслідок якої напівпричіп-цистерна «Менсі» зазнала пошкоджень, не може бути визнана страховим випадком, оскільки її страхувальник допустив до керування транспортним засобом особу, яка в силу відсутності стажу, не набула законного права керувати ним.

Посилання позивача у касаційній скарзі на висновки Верховного Суду є помилковими, оскільки у справах інші фактичні обставини, тому правовідносини у цих справах не є подібними.

У березні 2021 року ПрАТ СК «Теком» подало відповідь на відзив на касаційну скаргу, у якому вказує, що зазначені твердження, викладені у відзиві на касаційну скаргу, є помилковими та необґрунтованими, оскільки вказана ДТП обґрунтовано та правомірно визнана ПрАТ СК «Теком» страховим випадком.

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у малозначній справі, оскільки касаційна скарга може стосуватися питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), а тому судове рішення у справі підлягає касаційному оскарженню.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 382/258/16-ц, від 27 червня 2018 року у справі № 191/59/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 439/180-15-ц, від

25 листопада 2019 року у справі № 444/3259/18, від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18, від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17, від 22 липня 2020 року у справі № 583/3159/18, від 17 січня 2020 року у справі

№ 686/19649/18, від 15 квітня 2020 року у справі № 296/2085/17, від 03 грудня 2018 року у справі № 715/1586/17, від 28 лютого 2019 року у справі

№ 759/4049/16-ц, від 21 серпня 2018 року у справі № 219/2278/16-ц, від

11 вересня 2019 року у справі № 654/4218/15-ц, від 27 лютого 2019 року у справі № 914/820/17, від 03 жовтня 2018 року у справі № 686/17155/15-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 752/9591/16-ц, від 20 листопада 2019 року у справі

№ 201/2187/15, від 30 жовтня 2019 року у справі № 439/180/15-ц, від 16 жовтня 2019 року у справі № 234/19372/15-ц, від 25 вересня 2019 року у справі

№ 753/14729/16-ц, від 25 вересня 2019 року у справі № 415/3676/16-ц, від

24 квітня 2019 року у справі № 279/96/17, від 10 квітня 2019 року у справі

№ 127/7370/17, від 06 березня 2019 року у справі № 369/11701/15-ц, від

11 грудня 2019 року у справі № 227/2996/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4649/16-ц, від 04 вересня 2019 року у справі № 465/1055/15-ц, від

28 березня 2019 року у справі № 591/3152/16-ц, від 07 лютого 2019 року у справі № 645/3746/16-ц, від 22 січня 2019 року у справі № 676/518/17, від 27 травня 2020 року у справі № 147/66/17, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 752/16797/14-ц).

Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини

Суди встановили, що 05 липня 2018 року на автодорозі Старокостянтинів-Рівне-Городище, 118 км+500 м відбулась дорожньо-транспортна пригода.

ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Вольво», номерний знак НОМЕР_3 , допустив зіткнення з автомобілем «Даф», номерний знак НОМЕР_4 , з напівпричіпом-цистерною «Менсі», номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 та який належить ОСОБА_3 , внаслідок чого його автомобіль одержав механічні пошкодження.

22 серпня 2018 року постановою Сарненського районного суду Рівненської області ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП.

На момент ДТП напівпричіп-цистерна «Менсі», номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована у ПрАТ СК «Теком» згідно договору добровільного страхування наземного транспортного засобу №334-17Д/Т/АТ від 05 жовтня 2017 року та додатку до нього.

В частині 2 пункту 3.1. договору №334-17Д/Т/АТ добровільного страхування наземного транспортного засобу від від 05 жовтня 2017 рокувизначено, що страховий випадок - це передбачена Договором подія, що відбулася в період дії Договору, з настанням якої виникає обов`язок Страховика здійснити виплату страхового відшкодування Страхувальнику.

Відповідно до пункту 4.1. Договору страховими випадками не визнаються події, що відбулися внаслідок, зокрема, керування транспортним засобом особою, що не відповідає критеріям вказаним в розділі 4 частині 1 Договору, або не має посвідчення водія відповідної категорії чи законних підстав для керування цим транспортним засобом (п.п. 4.1.5. Договору).

У частині 2 Договору визначено, що водіями є, зазначенні в частині 1 Договору фізичні особи, допущені у встановленому законом порядку до керування транспортним засобом.

У частині 1 вказаного договору зазначено, що вимогою до водіїв застрахованих транспортних засобів є - будь-яка особа на законних підставах/найменший стаж водіїв більше 3 років.

У водія ОСОБА_2 відкриті категорії В1, В, С1 з 29 червня 2004 року, категорія СЕ - з 28 вересня 2016 року, тобто наявні категорії, які вимагаються ліцензійними умовами для водіїв, які перевозять небезпечні вантажі.

Загальний водійський стаж ОСОБА_2 становить 14 років.

ОСОБА_2 пройшов спеціальне навчання для водіїв, які перевозять небезпечні вантажі (строк дії свідоцтва до 25 січня 2023 року).

06 липня 2018 року страхувальник ОСОБА_3 звернувся з заявою до ПрАТ СК «Теком» про настання страхового випадку.

Відповідно до висновку №69-07-18 експертного автотоварознавчого дослідження збиток, завданий власнику напівпричіпа-цистерни «Менсі», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП

05 липня 2018 року становить 617 518,64 грн, а вартість відновлювального ремонту - 1 801 674,58 грн. Відповідно до указаного висновку проводити відновлювальний ремонт напівпричіпа-цистерни «Менсі», реєстраційний номер НОМЕР_2 , є економічно не доцільно.

Позивачем 29 листопада 2018 року сплачено за заявою страхувальника ОСОБА_3 на його поточний рахунок суму страхового відшкодування у розмірі 368 164,65 грн (600 000 грн - дійсна ринкова вартість транспортного засобу - 171 835,35 грн - ринкова вартість залишків транспортного засобу - 60 000 грн. франшиза 10%).

Цивільна-правова відповідальність відповідача як водія транспортного засобу «Вольво», номерний знак НОМЕР_3 , була застрахована у ПрАТ «УПСК» (поліс АЕ/2016486).

ПрАТ «УПСК» сплатило ПрАТ СК «Теком» збитки з урахуванням зносу у розмірі 99 000 грн (100 000 грн (ліміт) - 1000 грн (франшиза за полісом)).

Позиція Верховного Суду

Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (стаття 16 Закону України «Про страхування»).

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

У статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

У статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно із статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 ЦК України).

У разі наявності юридичних фактів, передбачених статтею 993 ЦК України, відбувається перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: від потерпілого (страхувальника) переходить страховику право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди. Страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває права кредитора в частині фактичних витрат. При цьому деліктне зобов`язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик. Вживання терміну «перехід» означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов`язанні до страховика.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі

№ 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зроблено висновок, що «стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією».

Таким чином, відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до ПрАТ СК «Теком» після виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних витрат перейшло право вимоги до особи, відповідальної за шкоду, в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України.

У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України.

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК Українивизначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд першої інстанції встановив, що відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспортного засобу №334-17Д/Т/АТ від 05 жовтня 2017 року, укладеному між ПрАТ СК «Теком» та ОСОБА_3 , вимоги до водіїв застрахованих транспортних засобів - будь-яка особа на законних підставах/найменший стаж водіїв більше 3 років; у водія ОСОБА_2 відкриті категорії В1, В, С1, СЕ, тобто наявні категорії, передбачені для водіїв, які перевозять небезпечні вантажі; водійський стаж ОСОБА_2 становить 14 років; ПрАТ СК «Теком» сплатило страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 368 164,65 грн; відповідач є винною особою у ДТП;страховик відповідача виплатив у межах ліміту страхове відшкодування ПрАТ СК «Теком».

За таких обставин, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що ДТП є страховим випадком згідно законодавства та не суперечить умовам договору страхування №334-17Д/Т/АТ, оскільки водій застрахованого транспортного засобу - автомобіля «Даф» з напівпричіпом-цистерною «Менсі» керував ним на законних підставах та мав водійський стаж більше 3 років. Тому в порядку суброгації стягненню з відповідача підлягає різниця між фактичним розміром шкоди (витрат позивача за договором страхування) і страховою виплатою в розмірі 269 164,65 грн.

Суд апеляційної інстанції зазначені висновки суду першої інстанції не спростував та внаслідок невірного тлумачення умов договору страхування №334-17Д/Т/АТ зробив помилковий висновок, що страхове відшкодування сплачене позивачем без відповідних правових підстав.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

При поданні касаційної скарги ПрАТ СК «Теком» сплатило8 074,94 грн судового збору, то у зв`язку з її задоволенням судовий збір у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанціїпідлягає стягненню на користь ПрАТ СК «Теком» з ОСОБА_1 .

У касаційній скарзі ПрАТ СК «Теком» просить стягнути з відповідача 6 045,20 грн судового збору за розгляд справи апеляційним судом, сплаченого відповідачу на виконання оскарженої постанови апеляційного суду.

Оскільки суд касаційної інстанції не ухвалює рішення, яке передбачене у частиніпершій статті 444 ЦПК України, то підстави для задоволення судом касаційної інстанції заяви ПрАТ СК «Теком» про стягнення з відповідача судового збору за розгляд справи апеляційним судом відсутні.

Керуючись статтями 141 400 402 413 416 444 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Теком» задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 24 грудня 2020 рокускасувати.

Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 20 жовтня

2020 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Теком» судові витрати на сплату судового збору в зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції в розмірі 8 074,94 грн.

У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Теком» про поворот виконання постанови Рівненського апеляційного суду від 24 грудня 2020 рокувідмовити.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Рівненського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук