ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 576/1437/19

провадження № 51 5453 км 21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргузахисника ОСОБА_7 на вирок Глухівського міськрайонного суду Сумської області від14січня 2021 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 19 серпня 2021року щодо ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному доЄдиного реєстру досудових розслідувань за №12019200070000349, заобвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, котрий народився у м. Сумах, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий заадресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 14 січня 2021 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців.

Прийнято рішення щодо речових доказів і зарахування ОСОБА_6 у строк покарання час його попереднього ув`язнення.

Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину за таких обставин.

05 травня 2019 року в першій половині дня та 07 травня 2019 року приблизно об11:00 ОСОБА_6 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , під час сварки зі співмешканкою ОСОБА_8 на ґрунті особистих неприязних стосунків умисно наніс їй відповідно 05 травня 2019 року декілька, але не менше 6 ударів кулаками вобличчя, та 07 травня 2019 року 2 удари в обличчя, від останнього удару ОСОБА_8 впала на диван і задньою нижньою частиною голови вдарилась обдерев`яне бильце, після чого ОСОБА_6 наніс ОСОБА_8 ще декілька, алене менше 2 ударів в обличчя та шию, заподіявши тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілої, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок закритої черепномозкової травми, яка ускладнилась розвитком набряку та стиснення головного мозку.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 19 серпня 2021 року вирок Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 14 січня 2021 року щодо ОСОБА_6 змінено: виключено з мотивувальної частини вироку посилання на протокол слідчого експерименту з ОСОБА_6 від 20 травня 2019 року тависновок судово-медичної експертизи № 73 від 08 липня 2019 року, як на докази, що підтверджують винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК. У решті вирок суду залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В уточненій касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить судові рішення щодо ОСОБА_6 скасувати, а кримінальне провадження закрити. Вважає, що суд необґрунтовано ухвалив обвинувальний вирок, оскільки відсутні прямі докази винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, у зв`язку з чим суд надав неправильну правову оцінку обставинам провадження. Стверджує, що вирок не відповідає вимогам ст. 374 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), оскільки не містить формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, а апеляційний суд упорушення загальних засад кримінального провадження повторно не дослідив докази у провадженні та належним чином не перевірив усіх доводів сторони захисту і не дав на них обґрунтованих відповідей.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 та засуджений ОСОБА_6 просили задовольнити касаційну скаргу.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заперечила проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Захисник стверджує про незаконність судових рішень через їх постановлення зістотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, проте такі твердження необґрунтовані з наступних підстав.

Так, при перевірці оскарженого вироку щодо ОСОБА_6 суд апеляційної інстанції дотримався порядку, визначеного главою 31 КПК.

Зокрема, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись із ухваленим обвинувальним вироком місцевого суду відносно ОСОБА_6 , прокурор, обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_9 подали апеляційні скарги, стверджуючи про невідповідність висновків фактичним обставинам провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Прокурор додатково стверджував про м`якість призначеного засудженому покарання. При цьому прокурор в апеляційній скарзі, посилаючись на приписи ч. 3 ст.404 КПК, просив повторно допитати ОСОБА_6 , потерпілу ОСОБА_10 та певних свідків і дослідити докази упровадженні, в тому числі ті, що характеризують особу обвинуваченого.

Апеляційний суд належним чином розглянув зазначені апеляційні скарги.

У зв`язку з чим касаційний суд не знайшов підтвердження посиланням, наведеним у касаційній скарзі, щодо недотримання апеляційним судом загальних засад кримінального провадження та вимог ст. 23, ч. 3 ст. 404 КПК при розгляді апеляційних скарг, а саме порушення принципу безпосередності дослідження доказів, яке полягало в обов`язку суду безпосередньо сприйняти і вивчити всудовому засіданні інформацію про фактичні дані, надані сторонами провадження, для забезпечення можливості здійснення іншої їх оцінки.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 405 КПК перегляд рішень місцевого суду в межах, визначених частинами 1, 2 ст. 404 КПК, здійснюється при апеляційному розгляді, який провадиться згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції зурахуванням особливостей, передбачених главою 31 цього Кодексу.

Однією з відмінних рис між порядком розгляду кримінального провадження місцевим судом та судом апеляційної інстанції є те, що останній не повинен укожному провадженні досліджувати обставини.

Як визначено ч. 3ст. 404 КПКсуд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, при наявності клопотання учасників судового провадження та за умови, що суд першої інстанції дослідив їх не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду всуді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Одночасно, виходячи з такої засади кримінального провадження, як безпосередність дослідження доказів (п. 16 ч. 1 ст.7, ст.23 КПК), апеляційний суд не вправі давати доказам іншу оцінку, ніж та, яку дав суд першої інстанції, якщо доказів, наданих сторонами обвинувачення й захисту, не було безпосередньо досліджено під час апеляційного перегляду кримінального провадження.

При цьому з журналу судового засідання та технічного запису судового процесу вбачається, що в суді апеляційної інстанції прокурор частково підтримав клопотання сторони обвинувачення про дослідження доказів та просив дослідити матеріали про особу обвинуваченого, а такожпротокол слідчого експерименту, проведеного за участю ОСОБА_6 , від 20 травня 2019 року, висновок судово-медичної експертизи № 73 від 08 липня 2019 року, наданого з урахуванням даних, повідомлених підозрюваним під час слідчого експерименту.

Проте інші учасники провадження не заявляли клопотання про дослідження доказів.

Докази, досліджені апеляційним судом у порядку ч. 3 ст. 404 КПК, були належно оцінені, в результаті чого постановлено рішення про виключення з вироку щодо ОСОБА_6 посилання на протокол слідчого експерименту, проведеного заучастю ОСОБА_6 , від 20 травня 2019 року та висновок судово-медичної експертизи № 73 від 08 липня 2019 року як на докази винуватості обвинуваченого увчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК.

Одночасно, обмежившись у своїй ухвалі аналізом решти доказів, безпосередньо сприйнятих судом першої інстанції, апеляційний суд не порушив установленого законом порядку апеляційного розгляду, оскільки повторне дослідження доказів неє обов`язком суду, а іншої оцінки доказам у провадженні ніж та, яку дав місцевий суд, апеляційний суд не давав.

При цьому апеляційний суд належним чином перевірив твердження сторони захисту про відсутність у вироку формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Апеляційний суд правильно не погодився з цими доводами, оскільки зміст вироку відповідає вимогам ст. 374 КПК, містить формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, а посилання захисника на зворотнє надумані.

Також є безпідставними доводи захисника про те, що при обґрунтуванні доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, суд не мав права врахувати непрямі докази винуватості, а через відсутність безпосередніх очевидців заподіяння ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили її смерть, місцевий суд повинен був закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості його вини і вичерпанням можливості їх отримати.

Так, згідно зіст. 85 КПК належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чинеможливість використання інших доказів. При цьому чинний кримінальний процесуальний закон не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують їїпоза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності тавзаємозв`язку.

Одночасно, переглянувши вирок, перевіривши вапеляційному порядку обставини, встановлені судом першої інстанції, а також обговоривши, зокрема, доводи апеляційних скарг сторони захисту, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що досліджені судом першої інстанції відповідно до вимог ст. 94 КПК та покладені в основу вироку докази, а саме: показання потерпілої ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , дані протоколів огляду місць події від 10та12травня 2019 року, висновки судово-медичної експертизи № 43 від 03 липня 2019 року та інші письмові документи підтверджують винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК.

Зокрема, з показань указаних свідків вбачається, що ОСОБА_8 неодноразово скаржилася ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 на те, що ОСОБА_6 часто застосовував до неї фізичну силу, тавказувала на останнього як на особу, яка нанесла їй тілесні ушкодження, щозгодом потягли її смерть. Ці обставини підтверджував і ОСОБА_6 при спілкуванні зі свідками ОСОБА_16 , ОСОБА_17 .

Як правильно вказав апеляційний суд, ці докази у сукупності вказують на вчинення ОСОБА_6 умисного заподіяння ОСОБА_8 тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілої.

Колегія суддів погоджується з цим висновком, так як у цьому провадженні низка непрямих доказів свідчить про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_6 , адже відсутнє будь-яке інше пояснення смерті потерпілої, яка настала від багаточисельних ударів, які, як стверджувала остання, їй наніс засуджений.

Показання вказаних потерпілої та свідків місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визнав допустимими доказами, що не суперечить вимогам ст.97 КПК.

Одночасно надана ОСОБА_6 власна версія подій була ретельно перевірена апеляційним судом і визнана такою, що не підтверджена належними тадопустимими доказами.

Таким чином, суд апеляційної інстанції належним чином перевірив всі доводи апеляційних скарг сторони захисту,проаналізував докази, надавши їм оцінку напредмет допустимості, а сукупності зібраних доказів на предмет достатності для підтвердження обвинувачення, та навівши підстави прийнятого рішення, обґрунтовано погодився з висновком суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, заобставин, вказаних у вироку.

При цьому у касаційній скарзі не наведено мотивованих доводів, які б ставили під сумнів такий висновок суду.

Ухвала апеляційного суду належним чином вмотивована та відповідає вимогам статей 370 419 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були бпідставою для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень, невстановлено.

Призначене ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 121 КК у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців є співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності, тяжкості вчиненого правопорушення таданим про особу винного, який раніше до кримінальної відповідальностінепритягувався, за місцем проживання характеризувався посередньо, зловживає алкогольними напоями.

Таке покарання відповідає принципу індивідуалізації, відповідно до якого суд на основі оцінки ряду загальних і спеціальних критеріїв, зазначених у законі, визначив особі, яка вчинила злочин, справедливу міру покарання, спрямовану на досягнення цілей виправлення засудженого і приватної превенції.

За таких обставин касаційна скарга захисника ОСОБА_7 не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 14 січня 2021 року таухвалу Сумського апеляційного суду від 19 серпня 2021 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргузахисника ОСОБА_7 без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3