Постанова

Іменем України

16 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 577/5154/19

провадження № 61-7811св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Попівська сільська рада Конотопського району Сумської області,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського апеляційного суду від 20 липня 2022 року в складі колегії суддів: Собини О. І., Левченко Т. А., Ткачук С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила зобов`язати його звільнити самовільну зайняту земельну ділянку на АДРЕСА_1 ; знести самовільно побудований паркан між земельними ділянками; не перешкоджати під час проведення землевпорядних робіт по встановленню (відновленню) твердих меж земельної ділянки та відновлення межових знаків; стягнути з ОСОБА_2 на її користь завдану моральну шкоду в розмірі 3 000,00 грн та матеріальну шкоду в сумі 500,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона є власником житлового будинку з надвірними спорудами на АДРЕСА_1 , який успадкувала після смерті чоловіка, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач є власником сусідньої земельної ділянки на АДРЕСА_2 , яку він успадкував після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

До 1993 року між їхніми будинковолодіннями був дерев`яний паркан, який розташовувався на відстані 1,5 м від належного їй сараю, проте на прохання відповідача паркан був переміщений. З метою врегулювання спору між власниками суміжних земельних ділянок, у 1993 році комісією були встановлені межові знаки, а у 1998 році за зверненням відповідача змінена межа та встановлені нові межові знаки. У подальшому, у 2002 році при будівництві паркану із шиферу, відповідач перемістив його ще ближче до належного їй сараю, тоді як за планом забудови земельної ділянки за 1985 рік відстань між сараєм та парканом мала становити 2 м.

У 2013 році вона звернулась до сільської ради з питанням встановлення межі, оскільки відповідач відпиляв стріху, яка заважала йому копати каналізаційну яму, проте комісія не виявила порушень в діях відповідача та залишила межу в існуючому вимірі. Факт порушення її прав підтверджується розробленою технічною документацією, зокрема кадастровим планом, з якого вбачається, що паркан розмішений впритул до господарських споруд.

Постійні сварки з відповідачем, які виникали з приводу порушення її прав на земельну ділянку, спричинили їй моральної шкоди, яку вона оцінює у 3 000,00 грн. Крім того, вона понесла збитки для поновлення порушеного права в сумі 500,00 грн за послуги ТОВ «Северзем» щодо виносу земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29 червня 2021 року (з урахуванням внесених ухвалою суду від 24 січня 2022 року змін) позов задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку на АДРЕСА_1 ; знести побудований паркан між земельними ділянками на АДРЕСА_2 та на АДРЕСА_1 ; та не перешкоджати під час проведення землевпорядних робіт по встановленню (відновленню) твердих меж земельної ділянки та відновлення межових знаків.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 000,00 грн моральної шкоди та 500,00 грн матеріальної шкоди, а також 1 538,40 грн судового збору.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач довела належними та допустимими доказами факт порушення її прав і завдання їй моральної та матеріальної шкоди.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Сумського апеляційного суду від 20 липня 2022 року рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29 червня 2021 року скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач не довела порушення відповідачем її прав. У матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивача, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем. Клопотання про призначення експертизи для з`ясування цих обставин позивач не заявила.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У серпні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права (пункти 3,4 частини другої статті 389 ЦПК України), просить скасувати постанову Сумського апеляційного суду від 20 липня 2022 року й залишити в силі рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29 червня 2021 року.

На обґрунтовування вимог касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції не дослідив та не оцінив надані нею докази, а саме акт про від 05 червня 2019 року та схему земельної ділянки, на якій відображені фактичні межі земельної ділянки, тому безпідставно вважав, що вона не довела порушення своїх прав.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

11 жовтня 2022 року справа № 577/5154/19 надійшла до Верховного Суду.

Представник відповідача ОСОБА_4 надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником житлового будинку та надвірних будівель на АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , виданим 17 березня 2008 року.

ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , виданим 03 листопада 2004 року, є власником житлового будинку та надвірних будівель на АДРЕСА_2 .

Починаючи з 1993 року між власниками будинковолодінь АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 існує спір щодо межі земельної ділянки, яка проходить між ними.

Відповідно до протоколу погоджувальної комісії Попівської сільської ради від 27 квітня 1999 року, погоджувальна комісія визначила межі спірної земельної ділянки, встановила межові знаки (металічні труби в кількості п`яти штук).

30 листопада 2000 року під час виміру земельних ділянок спеціалістом - землевпорядником Конотопського районного земельного відділу встановлено, що в ОСОБА_3 по господарській книзі рахується 0,33 га, а в наявності є 0,34 га, з них: 0,18 га - біля будинку та 0,16 га - добавка; у ОСОБА_5 в погосподарській книзі рахується 0,85 га, а в наявності є 0,89 га, з них: 0,29 га біля будинку, 0,34 га - добавка на полі та 0,26 га - добавка на полі.

На засіданні погоджувальної комісії Попівської сільської ради від 30 березня 2010 року вирішено не змінювати межу між будинковолодіннями АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , залишивши існуючу межу такою, яка була на той час.

28 листопада 2016 року на засіданні погоджувальної комісії Попівської сільської ради щодо земельного спору між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , комісією, яка розглянула план забудови земельної ділянки від 09 серпня 1965 року та провела виміри земельних ділянок, відхилень від узгоджених у 1999 році комісією меж між цими земельними ділянками встановлено не було. Межові знаки, які не порушено, вирішено залишити без змін.

На замовлення ОСОБА_1 ТОВ «Земля-Консалтинг» у 2016 році розробило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

23 листопада 2016 року на підставі цієї технічної документації за ОСОБА_1 зареєстровано земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд, кадастровий номер 5922086600:01:009:0071, розташовану на АДРЕСА_1 .

Рішенням Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області від 20 грудня 2016 року внесено уточнення, виявлені при виготовлені технічної документації ОСОБА_1 , та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,25 га, з яких для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - 0,1000 га.

05 червня 2019 року між ТОВ «Сіверзем» та ОСОБА_1 складно акт прийняття-здачі виконаних робіт за договором про те, що винос земельної ділянки, кадастровий номер 5922086600:01:009:0071, в натурі (на місцевості) в межах села Попівка виконаний якісно і в повному обсязі на суму 500,00 грн.

Згідно з протоколом вчинення окремої процесуальної дії від 02 червня 2021 року, під час проведення виїзного судового засідання на території будинковолодіння АДРЕСА_1 встановлено, що на межі земельних ділянок відповідач побудовав паркан з металопрофілю. Відстань від паркану до будинку ОСОБА_1 зі сторони вулиці становить 1 м 37 см, а зі сторони двору - 1 м 05 см. Відстань до сараю становить 20 см.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів та дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон. Землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів та дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Статтею 106 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У цій справі встановлено, що між сторонами існує тривалий спір щодо меж земельних ділянок. Межі суміжних земельних ділянок неодноразово перевірялися компетентними органами. Останньою перевіркою, яка проводилася у листопаді 2016 року, будь-яких порушень меж не встановлено.

Разом з тим, звертаючись з цим позовом до суду, ОСОБА_1 зазначала, що порушення відповідачем меж земельних ділянок підтверджується розробленим ТОВ «Северзем» на її замовлення планом земельної ділянки, актом прийняття-здачі виконаних робіт від 05 червня 2019 року.

Апеляційний суд, перевіривши надані позивачем докази, вважав, що такі не є достатніми доказами на підтвердження порушення відповідачем меж земельних ділянок. Для з`ясування цих обставин необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, проте позивач ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції клопотання про призначення відповідної експертизи не заявляла.

З огляду на викладене, оскільки ОСОБА_1 не надала належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що відповідач самочинно зайняв частину її земельної ділянки та чинить їй перешкоди в користуванні земельною ділянкою, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем порушення її прав та відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Сумського апеляційного суду від 20 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко