Постанова
Іменем України
12 березня 2020 року
м. Київ
справа № 579/978/18
провадження № 61-22919 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Воробйової І. А.,
Гулька Б. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області
від 29 липня 2019 року у складі судді Литвинко Т. В. та постанову Сумського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року у складі колегії суддів:
Хвостика С. Г., Собини О. І., Орлова І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до ОСОБА_2 про захист честі, гідності і ділової репутації
та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 13 квітня 2018 року
у залі судового засідання Кролевецького районного суду Сумської області
при розгляді цивільної справи № 579/1781/17 ОСОБА_2
у присутності інших осіб почав публічно висловлювати на його адресу наступні образливі слова: «ти був бидлом, є бидлом і залишатимешся бидлом», що принижувало його честь, гідність і ділову репутацію.
Крім того, вказана негативна інформація була поширена публічною
особою - міським головою м. Кролевець Сумської області.
Вказував, що зазначене дає підстави для стягнення з ОСОБА_2 на його користь 15 000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.
З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просив суд зобов`язати ОСОБА_2 звернутися до районної газети «Кролевецький Вісник»
і вибачитися перед ним за свої вислови, які принижують людську честь
і гідність, а також стягнути з нього на свою користь вказаний розмір
моральної шкоди.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області
від 29 липня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 500,00 грн
на відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що висловлювання відповідача на адресу позивача, а саме: «ти був бидлом, є бидлом
і залишатимешся бидлом», знайшли своє підтвердження зібраними у справі доказами і вони є оціночним судженням, оскільки являються його суб`єктивною думкою та вжиті у формі образи, що принижує честь і гідність позивача. Вказаною негативною інформацією було порушено особисті немайнові права ОСОБА_1 , останнім доведено факт заподіяння йому моральної шкоди, а визначений судом розмір на її відшкодування відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності.
При цьому суд першої інстанції врахував, що вказана подія мала місце
у приміщенні суду, а суб`єктом вчинення таких дій була публічна особа, представник громадськості, що в сукупності має підвищений рівень суспільної неприйнятності.
Крім того, вислів відповідача не являється недостовірною інформацією,
а тому права позивача не підлягають судовому захисту у порядку
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Сумського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області
від 29 липня 2019 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач висловив свою суб`єктивну думку на адресу позивача в принизливій та непристойній формі, що принижувало честь і гідність ОСОБА_1 , а тому його діями було завдано позивачу моральну шкоду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 29 липня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 22 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу № 579/978/18 із Шосткинського міськрайонного суду Сумської області та надано строк для подання відзиву
на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від10 лютого 2020 року відмовлено у задоволенні заяви
ОСОБА_2 про зупинення виконання постанови Сумського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року.
У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій
зроблено помилкові висновки про те, що ОСОБА_2 образливо висловлювався на адресу ОСОБА_1 , чим принижував його честь
і гідність.
Вказує, що свідок ОСОБА_3 не був учасником справи № 579/1781/17, яка знаходилася на розгляді у Кролевецькому районному суді Сумської області, та мав дружні стосунки з ОСОБА_1 , а його показання
не відповідають дійсним обставинам справи. При цьому суди не взяли
до уваги показання інших свідків у справі.
Крім того, що апеляційний суд не забезпечив належної участі всіх учасників справи при апеляційному перегляді, а судове засідання 12 листопада
2019 року відбулося у режимі відеоконференції з ініціативи суду,
а не за заявою учасника справи.
Зазначає, що особисті немайнові права ОСОБА_1 не порушував, його честь, гідність і ділову репутацію не принижував, а підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 , в якому вказується, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі
в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати
або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права
і свободи, честь і гідність інших людей.
Таким чином, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Положеннями статті 201 Цивільного кодексу України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами,
які охороняються цивільним законодавством.
Главою 22 ЦК України визначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України) та право на недоторканість ділової репутації (стаття 299
ЦК України).
Кожен має право на свободу вираження поглядів в розумінні статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати
і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади
і незалежно від кордонів.
Згідно з частиною першою статті 302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.
Пленум Верховного Суду України в пунктах 1, 19 постанови від 27 лютого
2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснив судам, що беручи до уваги положення статей 32 34 Конституції України, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом
на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів
та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації
про особу, з іншого боку.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій
чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію
на відповідача може бути покладено обов`язок відшкодувати моральну шкоду.
Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
Частиною другою вказаної статті Закону визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь,
а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
Встановлено, що 13 квітня 2018 року у залі судового засідання Кролевецького районного суду Сумської області при розгляді цивільної справи № 579/1781/17 ОСОБА_2 у присутності інших учасників справи почав публічно висловлювати на адресу позивача наступні слова: «ти був бидлом, є бидлом і залишатимешся бидлом».
При цьому судами з`ясовано та розтлумачено значення вжитих відповідачем слів.
Враховуючи вищевказане, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що висловлювання відповідача на адресу позивача являлося оціночним судженням, суб`єктивною думкою ОСОБА_2 ,
але вказані слова були вжиті у формі образи у принизливій та непристойній формі, що принижувало честь і гідність ОСОБА_1 .
Посилання касаційної скарги на те, що судами безпідставно враховано показання свідка ОСОБА_3 відхиляються Верховним Судом, оскільки такі вже були досліджені у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується
на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Таким чином, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову,
суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дослідивши докази у справі й надавши їм належну оцінку, керуючись засадами розумності та справедливості, врахувавши обставини конкретної справи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди у розмірі 3 500,00 грн на користь позивача.
Крім того, судами правомірно враховано, що вищезазначені події мали місце в приміщенні суду та вчинені міським головою, який є публічною особою, що в сукупності має підвищений рівень суспільної неприйнятності.
Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд з власної ініціативи безпідставно ухвалив рішення про участь осіб в судовому засіданні
в режимі відеоконференції на підставі частини п`ятої статті 212 ЦПК України не відповідають обставинам справи, оскільки ухвалою Сумського апеляційного суду про участь особи в судовому засіданні в режимі відеоконференції від 25 жовтня 2019 року (а. с. 158) задоволено клопотання учасника судового процесу про проведення судового розгляду
в режимі відеоконференції. Крім того, ОСОБА_2 взяв участь
у судовому засіданні 12 листопада 2019 року в режимі відеоконференції
та реалізував свої процесуальні права, визначені статтями 43, 49
ЦПК України.
При цьому будь-яких інших заяв від ОСОБА_2 до суду апеляційної інстанції не надходило.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони
не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій у силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України всебічно, повно та об`єктивно надали оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, мотивували підстави їх врахування чи відхилення.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують,
на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області
від 29 липня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду
від 12 листопада 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
І. А. Воробйова
Б. І. Гулько