ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 580/1362/19

адміністративне провадження № К/9901/30681/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Мартинюк Н.М.,

суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку попереднього судового засідання у касаційній інстанції адміністративну справу №580/1362/19

за позовом ОСОБА_1

до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області

про визнання протиправними актів і зобов`язання вчинити дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 2 липня 2019 року (прийняте у складі: головуючого судді Тимошенко В.П.)

і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2019 року (прийняту у складі: головуючого судді Ісаєнко Ю.А., суддів Вівдиченко Т.Р., Лічевецького І.О.).

УСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними акт №20 про нещасний випадок невиробничого характеру від 22 лютого 2019 року Форма НТ та акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався з ОСОБА_1 8 вересня 2012 року близько 16:00 год Форма Н-5 в частині обставин отримання тілесних ушкоджень позивачем;

- зобов`язати Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області встановити, що цей нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків працівником міліції ОСОБА_1 , пов`язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі зі злочинністю, тобто підпадає під дію пункту 3.9 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 грудня 2002 року №1346;

- зобов`язати Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області внести відповідні зміни в акт №20 про нещасний випадок невиробничого характеру від 22 лютого 2019 року Форма НТ та акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався з ОСОБА_1 8 вересня 2012 року близько 16:00 години Форма Н-5 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що працівник поліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб із заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких, зобов`язаний вжити заходів до попередження і припинення правопорушень, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ міліції. Тобто, позивач як працівник міліції, побачивши, що в громадському місці особи розпивають спиртні напої і один із цих осіб, вже будучи в стані алкогольного сп`яніння, витягнув з автомобіля мисливську рушницю зарядив її, став наводити на інших осіб, відповідно до Закону України «Про міліцію» був зобов`язаний втрутитися в ситуацію і при загрозі особистій та громадській безпеці, загрозі життю людей, повинен був попередити та припинити правопорушення, повідомити про нього в найближчий підрозділ міліції, що він і намагався зробити, але на нього самого було вчинено напад, в результаті чого він отримав тілесні ушкодження.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 2 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2019 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Приймаючи оскаржувані рішення, суди першої й апеляційної інстанцій виходили з того, що керівництвом Соснівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (надалі також - «Соснівський РВ УМВС України в Черкаській області») будь-які накази і розпорядження про проведення 8 вересня 2012 року заходів щодо забезпечення охорони громадського порядку на території села Леськи Черкаського району не видавались. Крім того, незважаючи на твердження позивача про те, що він охороняв громадський порядок і припиняв правопорушення з боку окремих громадян, фактично установлено, що в той же день ОСОБА_1 про вказану подію рапортом керівництву Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області не доповідав, слідчо-оперативну групу на місце події не викликав, а лише 10 вересня 2012 року звернувся до Черкаського РВ УМВС України із заявою про отримання ним тілесних ушкоджень у вказані день та місці.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 2 липня 2019 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2019 року та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Зокрема, скаржник зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є необґрунтованими, прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неправильним застосуванням норм матеріального права, а також без повного і всебічного з`ясування обставин справи. Зазначає, що суди попередніх інстанцій не встановили обставини справи, поверхнево підійшли до вивчення змісту оскаржуваних актів, не дали їм правової оцінки і через це дійшли помилкового висновку, що завдання тілесних ушкоджень позивачу було здійснено через особистісні мотиви, а не саме через мотиви помсти за законні дії з припинення правопорушення працівником міліції.

Крім того, як зазначає позивач, Ліквідаційною комісією УМВС України в Черкаській області не вказано про допущення ним порушень певних правил або норм в сфері охорони праці, які б могли бути підставою для висновку про те, що ушкодження отримані позивачем в результаті своїх необережних або протиправних дій.

Відповідач не надав суду свого відзиву на касаційну скаргу.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами першої й апеляційної інстанцій встановлено, що 18 грудня 2018 року на виконання вимог рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2018 року у справі №823/2534/18 наказом №2273 «Про створення комісії з розслідування нещасного випадку» створено комісію для проведення розслідування нещасного випадку, який стався 12 вересня 2012 року з дільничним інспектором міліції Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області капітаном міліції ОСОБА_1 .

Під час проведення розслідування нещасного випадку, що стався 8 вересня 2012 року близько 16 год 00 хв, комісією встановлено, що згідно з поясненнями ОСОБА_1 , він 8 вересня 2012 року (субота) перебував на прийомі громадян в дільничному пункті міліції - №2 за адресою: вул. Гоголя, 222, м. Черкаси. Згідно пункту 10.10 «Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 листопада 2010 року №550, приймальні дні населення на кожній дільниці у вівторок з 09.00 до 11.00, четвер - з 18.00 до 21.00, суботу - з 10.00 до 13.00 у службовому приміщенні старшого дільничного інспектора.

Цього дня, 8 вересня 2012 року, після закінчення прийому громадян близько 13.30 год ОСОБА_1 , разом зі своїм товаришем ОСОБА_3 , на власному автомобілі направився до села Червона Слобода, Черкаського району. Близько 15.00 год на телефон ОСОБА_3 зателефонував знайомий і запросив його приїхати в село Леськи, Черкаського району на риболовлю. ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_1 поїхати разом з ним, на що останній погодився.

Приїхавши в село Леськи, ОСОБА_1 помітив на березі ріки Дніпро компанію з 5 чоловіків, які вживали спиртні напої. В цей час один з присутніх ( ОСОБА_4 ) дістав зі свого автомобіля мисливську рушницю, зарядив її та почав цілитися у присутніх, на що ОСОБА_1 зробив йому зауваження. В цей час ОСОБА_4 навів рушницю на ОСОБА_1 , проте останній повідомив що зателефонує до чергової частини районного відділення міліції. Після чого, чоловіки, які були поряд з ОСОБА_4 почали відбирати в нього рушницю.

Через декілька хвилин ОСОБА_4 підскочив до ОСОБА_1 і наніс йому удар прикладом від рушниці по спині. Після вказаного удару ОСОБА_1 впав і ОСОБА_4 почав душити його за горло, бити руками і ногами по всьому тілу. На допомогу ОСОБА_4 прийшли його товариші, які також почали наносити тілесні ушкодження ОСОБА_1 , одончасно, один з чоловіків ( ОСОБА_5 ) виламував йому пальці правої руки і наказував щоб ОСОБА_1 назвав своє прізвище та міліцейське звання.

В цей час на допомогу ОСОБА_1 прийшов ОСОБА_3 , але він також отримав тілесні ушкодження від вказаних чоловіків. Після того як ОСОБА_6 втратив свідомість, невідомі чоловіки запальничкою почали палити йому руки, щоб дізнатися чи він ще живий. Після чого чоловіки почали роздягати ОСОБА_1 і нести до човна щоб вивезти на річку та втопити його. Побачивши, що ОСОБА_1 несуть до човна, ОСОБА_3 забрав його та автомобілем відвіз до КЗ «Третя Черкаська міська лікарня ШМД», де останнім надали медичну допомогу. Після вказаних подій ОСОБА_3 відвіз ОСОБА_1 додому за адресою: АДРЕСА_1 .

Повернувшись додому ОСОБА_1 зателефонував безпосередньому керівнику ОСОБА_7 і повідомив про те, що сталося. 10 вересня 2012 року ОСОБА_1 написав заяву до Черкаського РВ УМВС України в Черкаській області про його побиття та до 12 вересня 2012 року перебував вдома.

У зв`язку з погіршенням стану здоров`я ОСОБА_1 12 вересня 2012 року звернувся за медичною допомогою до КЗ «Третя Черкаська міська лікарня ШМД», де йому встановили діагноз: закрита черепно-мозкова травма: струс головного мозку, забої м`яких тканин голови, забій грудної клітини, забій правого плечового суглоба, вестібуло-атактичний і церебро-астенічний синдром. На лікуванні позивач перебував в період з 12 вересня 2012 року до 26 вересня 2012 року в КЗ «Третя Черкаська міська лікарня ШМД», з 27 вересня 2012 року до 9 жовтня 2012 року в КНП «Друга Черкаська міська лікарня відновного лікування».

Згідно пояснення ОСОБА_7 (безпосередній керівник позивача) встановлено, що йому зателефонував ОСОБА_8 і повідомив, що ОСОБА_1 , перебуваючи на риболовлі в Черкаському районі, від невідомих отримав тілесні ушкодження і звернувся за медичною допомогою до КЗ «Третя Черкаська міська лікарня ШМД». В зв`язку з поганим самопочуттям ОСОБА_1 10 вересня 2012 року повідомив ОСОБА_7 про свій стан і не вийшов на роботу.

За фактом нанесення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості слідчим відділенням Черкаського РВ УМВС України в Черкаській області внесено відомості до ЄРДР №1201225027000180 від 30 листопада 2012 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною першою статті 122 Кримінального кодексу України.

22 лютого 2019 року відповідач склав акт форм Н-5* розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 8 вересня 2012 року близько 16 год 00 хв, відповідно до якого комісія з розслідування визнала, що нещасний випадок, який стався з капітаном міліції ОСОБА_1 трапився в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, які не підпадають під дію пункту 3.11 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27 грудня 2002 року №1346.

22 лютого 2019 року відповідач склав акт форм НТ* №20 про нещасний випадок невиробничого характеру, відповідно до якого комісія з розслідування визнала, що нещасний випадок, який стався 8 вересня 2012 року з капітаном міліції ОСОБА_1 трапився в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, які не підпадають під дію пункту 3.11 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27 грудня 2002 року №1346.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з висновком службового розслідування, яке було проведено за заявами ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і за рапортом дільничного інспектора міліції СДІМ Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області капітана міліції ОСОБА_1 щодо неправомірних дій з боку окремих працівників міліції Черкаського РВ УМВС від 1 листопада 2012 року, під час відпочинку в селі Леськи Черкаського району їхньому сину - дільничному інспектору міліції СДІМ Соснівського УМВС України в Черкаській області капітану міліції ОСОБА_1 було нанесено тілесні ушкодження.

Службовим розслідуванням встановлено, що 8 вересня 2012 року, близько 15 год 00 хв під час відпочинку біля річки Дніпро в селі Леськи Черкаського району безпосередньо між ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 з однієї сторони і ОСОБА_3 , дільничним інспектором СДІМ Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області капітаном міліції ОСОБА_1 , який перебував поза службою, без табельної вогнепальної зброї та спецзасобів, з іншої сторони виник конфлікт, в результаті якого ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження.

Опитаний в ході службового розслідування ОСОБА_13 пояснив, що 8 вересня 2012 року він, ОСОБА_3 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 прибули на риболовлю до річки Дніпро в районі села Леськи. Неподалік від них відпочивали інші чоловіки, як потім стало відомо, ними виявились ОСОБА_11 і ОСОБА_5 . У подальшому, як зазначив ОСОБА_1 , ОСОБА_11 з невідомих причин дістав із свого автомобіля мисливську рушницю і почав її наводити у напрямку компанії, з якою відпочивав ОСОБА_1 . Останній наказав ОСОБА_11 , припинити свої дії, але той одразу наніс йому прикладом рушниці декілька ударів по спині, від чого він впав на землю. Після цього знайомі ОСОБА_11 - ОСОБА_5 і ОСОБА_12 також почали наносити йому тілесні ушкодження. В результаті цього він декілька разів втрачав свідомість, одночасно вказані особи за допомогою запальнички вогнем палили йому руки. Після бійки ОСОБА_1 одразу звернувся за медичною допомогою до Третьої Черкаської міської лікарні.

Пояснення аналогічного змісту надав опитаний в ході службового розслідування ОСОБА_3 .

Разом з тим, опитані ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , а також ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_5 та ОСОБА_19 , які перебували в одній компанії з ОСОБА_1 пояснили, що 8 вересня 2012 року, близько 15.00 год, вони разом із ОСОБА_11 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відпочивали на березі річки Дніпро, у зв`язку із святкуванням дня народження ОСОБА_14 , усі, в тому числі і ОСОБА_1 , вживали спиртні напої.

Під час відпочинку ОСОБА_1 несподівано підійшов до автомобіля ОСОБА_11 і намагався із багажника дістати його мисливську рушницю, але ОСОБА_11 цього не дозволив йому зробити. У подальшому ОСОБА_1 вимагав від ОСОБА_11 надати йому рушницю, представляючись працівником міліції, разом з цим висловлювався на адресу ОСОБА_11 нецензурною лайкою, погрожуючи йому і членам його сім`ї фізичною розправою. Після цього ОСОБА_1 наніс ОСОБА_11 і ОСОБА_19 декілька ударів, провокуючи подальшу бійку, але його дії були припинені вказаними особами.

У ході службового розслідування було встановлено свідка зазначеного конфлікту, яким виявився ОСОБА_20 , який перебував на риболовлі на березі річки Дніпро в районі села Леськи. Поряд з ним відпочивала компанія невідомих йому чоловіків. Приблизно о 15.00 год він почув і побачив, як один молодий чоловік представившись на словах працівником міліції, почав висловлюватись в адресу інших чоловіків, які з ним відпочивали, нецензурною лайкою, а також намагався спровокувати бійку, кидаючись до окремих учасників компанії.

У висновку службового розслідування від 1 листопада 2012 року зазначено, що факт перебування ОСОБА_1 8 вересня 2012 року поза службою підтверджується його рапортом від 8 вересня 2012 року про надання йому короткострокової відпустки з 8 вересня 2012 року і наказом начальника Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області від 11 вересня 2012 року про надання короткострокової відпустки ОСОБА_1 у період з 8 вересня 2012 року до 17 вересня 2012 року.

Також встановлено, що керівництвом Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області будь-які накази і розпорядження про проведення 8 вересня 2012 року заходів щодо забезпечення охорони громадського порядку на території села Леськи Черкаського району не видавались. Крім того, незважаючи на твердження ОСОБА_1 про те, що він охороняв громадський порядок і припиняв правопорушення з боку окремих громадян, фактично встановлено, що в той же день ОСОБА_1 про вказану подію рапортом керівництву Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області не доповідав, слідчо-оперативну групу на місце події не викликав, а лише 10 вересня 2012 року звернувся до Черкаського РВ УМВС із заявою про отримання ним тілесних ушкоджень 8 вересня 2012 року.

Крім того, 16 березня 2013 року було проведено розслідування за скаргою ОСОБА_1 щодо неправомірних дій з боку окремих працівників міліції УМВС в Черкаській області, за наслідками якого складено висновок.

Вказане службове розслідування від 16 березня 2013 року дійшло аналогічних висновків, як і службове розслідування від 1 листопада 2012 року.

Вважаючи зазначені акти форми Н-5 і форми НТ протиправними і необґрунтованими, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

III. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров`я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні врегульовані Законом України «Про охорону праці».

Статтею 1 Закону України «Про охорону праці» визначено поняття охорони праці - як системи правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Приписами статті 14 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що працівник зобов`язаний: дбати про особисту безпеку і здоров`я, а також про безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди. Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

У відповідності до статті 22 Закону України «Про охорону праці» встановлено, що роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.

У розумінні положень статті 14 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерть.

Наказом від 27 грудня 2002 року №1346, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 січня 2003 року №83/7404, затверджений «Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України» (далі - «Порядок №1346»).

Цей Порядок розроблено з метою врегулювання питань, пов`язаних із розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України.

У відповідності до пункту 2.1 Порядку №1346, розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров`я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі.

Пунктом 2.2 зазначеного Порядку №1346 визначено, що за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов`язків.

Відповідно до пункту 3.8 Порядку №1346 комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов`язана протягом трьох діб після утворення комісії: обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці; з`ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов`язків (не пов`язаний з виконанням службових обов`язків); скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п`яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію.

За змістом пункту 3.9 Порядку №1346 комісія з розслідування визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків», якщо він трапився в період проходження служби під час: припинення або запобігання злочинам або правопорушенням; вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод; охорони і забезпечення громадського порядку; несення постової чи патрульної служби; виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, що їх учинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; участі в ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій; виконання потерпілим трудових (посадових, функціональних) обов`язків за режимом роботи підрозділу, у тому числі у відрядженні; перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби (далі - робота) з моменту прибуття потерпілого в підрозділ до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього розпорядку підрозділу, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або, за дорученням керівника, у неробочий час; підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь праці, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення; проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підрозділу, або іншому транспортному засобі відповідно до укладеного договору; проведення навчання, тренувань, обов`язкових фізичних занять у встановлений час, участі в спортивних змаганнях, професійних та кваліфікаційних конкурсах; використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за письмовим дорученням керівника підрозділу; провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий; прямування працівника до об`єкта (між об`єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами; прямування потерпілого до місця чи з місця відрядження згідно з установленим завданням про відрядження.

Пунктом 3.10 Порядку №1346 визначено, що Комісія з розслідування також визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків», якщо він стався в період проходження служби внаслідок: безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов`язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо); спроби самогубства працівника під впливом психофізіологічних, небезпечних та шкідливих факторів, пов`язаних з виконанням службових обов`язків; травмування внаслідок нестатутних відносин (у разі відсутності вини потерпілого); раптового погіршення стану здоров`я працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов`язків у разі відсутності умов, зазначених у третьому, четвертому та шостому абзацах пункту 3.11 цього розділу, що визнається пов`язаним з виконанням службових обов`язків за умови, що погіршення стану здоров`я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров`я. Медичний висновок щодо зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або щодо протипоказання за станом здоров`я працівника виконувати зазначену роботу видається лікувально-профілактичним закладом за місцем лікування потерпілого на запит керівника підрозділу чи голови комісії з розслідування; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

За змістом пункту 3.11 Порядку №1346 комісія з розслідування визнає, що «нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків», якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався, зокрема, унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни.

IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №460-ІХ, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - «КАС України»), зокрема до Глави 2 «Касаційне провадження» Розділу III «Перегляд судових рішень».

Разом з тим, пунктом 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 у цій справі подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-ІХ, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями КАС України, які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду відхиляє аргументи касаційної скарги щодо неправильного встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи.

Аналіз наведених в попередньому розділі положень Порядку №1346 доводить, що у разі настання нещасного випадку, що трапився при виконанні службових обов`язків під час припинення або запобігання злочинам або правопорушенням; вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод; виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, що їх учинили, то такий нещасний випадок вважається таким, що трапився в період проходження служби при виконанні службових обов`язків.

Водночас у пункті 3.1 Порядку №1346 зазначено, що про кожний нещасний випадок (у тому числі поранення) працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу і вжити заходів до надання необхідної допомоги.

Пунктом 3.2 Порядку №1346 керівник (посадова особа), у свою чергу, зобов`язаний:

- терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому, а в разі потреби доставити його до лікувально-профілактичного закладу;

- повідомити про те, що сталося, керівника підрозділу, службу охорони праці УМЗ, ВМЗ ГУМВС, УМВС. Якщо потерпілий є працівником іншого підрозділу, повідомити керівника цього підрозділу, у разі нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався внаслідок пожежі, - місцеві органи державної пожежної охорони, а при гострому професійному захворюванні (отруєнні) - відповідну санітарну епідеміологічну станцію (далі - СЕС) системи МВС України;

- зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку в тому стані, у якому вона була на момент події (якщо це не загрожує життю і здоров`ю інших працівників), а також ужити заходів до недопущення подібних випадків.

У разі нещасного випадку (у тому числі поранення) з працівником головного управління, самостійного управління, департаменту чи відділу центрального апарату МВС, підрозділу прямого підпорядкування МВС України, розташованого в м. Києві, керівник зобов`язаний повідомити про це відділ державного нагляду за охороною праці Департаменту матеріального забезпечення МВС.

Відповідно до пунктів 3.3, 3.4, 3.5 Порядку №1346, якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався з працівником підрозділу прямого підпорядкування МВС України, розташованого в межах Автономної Республіки Крим, області, м. Севастополя, керівник зобов`язаний повідомити про це відповідну службу охорони праці УМЗ, ВМЗ ГУМВС, УМВС.

Лікувально-профілактичний заклад системи МВС про кожне звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок (у тому числі поранення) повинен протягом доби повідомити керівника підрозділу, де працює потерпілий, а в разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) - відповідну СЕС системи МВС, терміново надсилаючи відповідне повідомлення про кожного потерпілого за встановленою формою (додаток 3).

Керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС.

Отже, Порядком №1346 передбачена чітка процедура для визнання нещасного випадку таким, що стався в період проходження служби і пов`язаний із виконанням службових обов`язків. З наведених правових норм вбачається, що розслідуванню нещасних випадків комісією передують дії, які повинен вчинити як потерпілий, так і керівник підрозділу, де працює останній.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 7 листопада 2019 року у справі №823/2496/18, від 11 грудня 2019 року у справі №569/13306/16-а.

З урахуванням наведених норм права Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що нещасний випадок, який трапився 8 вересня 2012 року з позивачем, трапився в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, оскільки він стався в період коли позивач перебував на відпочинку, не в робочий час відповідно до висновків службового розслідування від 1 листопада 2012 року, від 16 березня 2013 року, а також оскаржуваними актами. Крім того, позивач свого безпосереднього керівника повідомив про нещасний випадок лише 10 вересня 2012 року, а в лікарню звернувся аж 12 вересня 2012 року, що унеможливило дотримання процедури проведення службового розслідування відповідно до Порядку №1346.

Крім того, як встановлено висновками судами попередніх інстанцій, керівництвом Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області будь-які накази і розпорядження про проведення 8 вересня 2012 року заходів щодо забезпечення охорони громадського порядку на території с. Леськи Черкаського району не видавались. Разом з тим, незважаючи на твердження позивача про те, що він охороняв громадський порядок і припиняв правопорушення з боку окремих громадян, судами встановлено, що в той же день позивач про вказану подію рапортом керівництву Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області не доповідав, слідчо-оперативну групу на місце події не викликав, а лише 10 вересня 2012 року звернувся до Черкаського РВ УМВС із заявою про отримання ним тілесних ушкоджень 8 вересня 2012 року.

Водночас вказані висновки службових розслідувань позивачем не оскаржувались та станом на час розгляду справи судами попередніх інстанцій були чинними.

Посилання позивача на Закон України «Про міліцію», відповідно до якого працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу, в разі звернення до нього громадян або службових осіб із заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких, зобов`язаний вжити заходів до попередження і припинення правопорушень, рятування людей, подання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ міліції, також відхиляються Верховним Судом. Оскільки норми вказаного Закону передбачають не тільки обов`язок працівника міліції щодо здійснення охорони громадського порядку і припинення правопорушення з боку окремих громадян, а й обов`язкове повідомлення про це в найближчий підрозділ міліції, чого позивач не зробив.

Колегія суддів зазначає, що жодних доводів, які спростовують вказане, касаційна скарга не містить, як і не містить належного спростування того, що нещасний випадок стався під час несення служби і за виконання своїх службових обов`язків.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на повно встановлених обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка, з правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів зазначає, що доводи наведені у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів першої й апеляційної інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на результат касаційного перегляду справи судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, не розподіляються.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 2 липня 2019 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

……………………………

…………………………….

…………………………….

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду