ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 580/1824/19
адміністративне провадження № К/9901/35133/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ньютон-Консалтинг» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року (прийняте в складі: головуючого судді Гаврилюка В.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Безименної Н.В., суддів Аліменка В.О., Кучми А.О.)
У С Т А Н О В И В:
РУХ СПРАВИ
І. Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю Ньютон-Консалтинг (далі -позивач, товариство) подало позов до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі-відповідач, податковий орган), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:
1.1. - від 11.04.2019 № 0004311403, яким товариству з обмеженою відповідальністю Ньютон-Консалтинг донараховано грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 814933,74 грн (з яких 651946,99 грн за основним зобов`язанням, 162986,75 грн штрафні (фінансові) санкції;
1.2. - від 11.04.2019 № 0004321403, яким до товариства з обмеженою відповідальністю Ньютон-Консалтинг застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 170,00 грн.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариство зазначило, що висновки контролюючого органу, щодо оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки нерухомість, яка перебуває у власності позивача, віднесена до будівель промисловості, а відтак не оподатковується в силу вимог п. є пп. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, і тому у позивача відсутній обов`язок подавати декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року позов задоволено.
3.1. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 11.04.2019 № 0004311403 та № 0004321403. Також було вирішено питання щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
4. Ухвалюючи такі рішення, суди попередніх інстанцій, виходили з безпідставності нарахувань позивачу зобов`язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки належний позивачу комплекс нежитлових будівель та споруд з усіма нежитловими приміщеннями, як будівлі промисловості, не є відповідно до приписів підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
5. 21 вересня 2021 року податковий орган не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
5.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №580/322/20 стало оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
5.2. Так, відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції у своєму рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладену у постановах Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №822/2624/16, від 17.02.2020 у справі №820/3556/17, що є підставою для касаційного оскарження відповідно до п. 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
5.3. Податковий орган зазначає що згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, станом на 01.01.2016 позивач є власником нежитлових будівель загальною площею 19458,2 кв.м., які не можуть відноситися до будівель промисловості, а тому відповідно до пункту «є» не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Крім того, відповідач наголошує, що позивач не здійснює промислову діяльність, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру податкових накладних товариства за 2016-2018 роки.
6. У відзиві на касаційну скаргу позивач проти її доводів заперечує, вважає, що суд першої та апеляційної інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги та просить закрити касаційне провадження у справі або відмовити у задоволенні касаційної скарги, залишив без змін оскаржувані судові рішення.
7. 07 грудня 2021 року справа №580/1824/19 надійшла на адресу Верховного Суду.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
8. Суди попередніх інстанцій установили, товариство з обмеженою відповідальністю Ньютон-консалтинг зареєстроване суб`єктом господарювання, код ЄДРПОУ 21379156, видом діяльності якого є, зокрема виробництво будівельних виробів із пластмаси, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів.
Посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ТОВ Ньюто-Консалтинг за період з 01.01.2016 по 31.12.2018.
9. За наслідками проведеної перевірки складено акт перевірки № 97/23-00-14-0307/21379156 від 25.03.2019, в якому зроблено висновок про порушення ТОВ Ньютон-Консалтинг положень діючого законодавства, а саме:
- п.п. 266.2.1 п. 266.2, п.п. 266.3.3 п. 266.3, п.п. 266.5.1 п. 266.5 статті 266 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов`язання податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки до сплати в бюджет за 2016-2018 рокі на загальну суму 651946,99 грн;
- п.п .266.7.5 п. 266 ст. 266 Податкового кодексу України неподання декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік.
10. 11 квітня 2019 року на підставі акта перевірки № 97/23-00-14-0307/21379156 від 25.03.2019 контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № 0004311403 та № 0004321403, якими відповідно позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання 814933,74 грн та застосовані штрафні санкції у сумі 170,00 грн.
11. Уважаючи неправомірність дій відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 11.04.2019 №0004311403 та №0004321403, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
V. Позиція Верховного Суду
12. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
13. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
14. Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
15. За правилами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
16. Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
17. Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 11.04.2019 №0004311403 та №0004321403, щодо наявності у позивача права на податкову пільгу, передбачену пунктом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
18. З 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII (далі - Закон №71-VIII), яким запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається із: податку на майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.
20. Так, відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
21. Підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
22. Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
23. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України).
24. Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.
25. При цьому обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), за суб`єктним складом, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
26. Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу «будівлі промисловості» не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.
27. Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
28. Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.
29. Суд уважає, що такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме «будівлі промисловості», тобто будівлі, які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.
30. Таким чином, застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі, якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
31. За наведеного тлумачення положень ПК України, під час розгляду цієї справи в першу чергу підлягало встановленню, чи відносяться до будівель промисловості об`єкти нерухомості, що належать позивачу, та чи фактично використовував він їх у межах власної підприємницької діяльності за функціональним призначенням (промислове виробництво).
32. Так, згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, станом на 01.01.2016 (та до 31.12.2018) ТОВ «Ньютон-Консалтинг» є власником нежитлових будівель загальною площею 19458,2кв. м, розташованих за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, будинок 131-133, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1215871101, дата державної реєстрації 16.04.2007, свідоцтво про право власності, серія та номер: НОМЕР_1 , видане 11.06.2015. Складовими частинами нежитлових будівель є:
магазин - загальна площа 2735,2 кв. м;
торгівельний центр з прибудовами - загальна площа 11421,3 кв. м;
адмінбудівлі - загальна площа 1151,1 кв. м;
адмінбудівля з прибудовою та підвалом - загальна площа 785,7 кв. м; гараж з прибудовою та підвалом - загальна площа 1569,3 кв. м; склад з прибудовою - загальна площа 779,8 кв. м;
лабораторний корпус з прибудовою - загальна площа 392,7 кв. м; будівля санпропуснику - загальна площа 160,4 кв. м; столярна майстерня - загальна площа 427,2 кв. м;
інше (склад, котельня, замощення, тощо) - загальна площа 35,5 кв. м, тобто, зазначені споруди не можуть відноситись до будівель.
33. Суд звертає увагу на те, що для висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення, судами першої та апеляційної інстанції не було надано аналіз тому, які саме будівлі відносяться до об`єкту оподаткування з огляду на функціональність таких будівель, у тому числі відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.
34. З`ясування цих обставин є необхідним для висновку щодо наявності чи відсутності у позивача підстав для застосування до нього пільги, передбаченої пунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, та, як наслідок, правомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень.
35. Однак, суди попередніх інстанцій указаного вище не врахували й відповідних обставин, що мають значення для правильного вирішення цього спору, - не встановили.
36. Суд касаційної інстанції, своєю чергою, позбавлений можливості встановлювати нові обставини справи й надавати їм оцінку з огляду на визначені процесуальним законом межі повноважень суду касаційної інстанції під час касаційного перегляду справ.
37. Лише після відповіді на вказані питання може йти мова про наявність у товариства пільги, передбаченої пунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
38. Статтею 353 КАС України (в редакції, чинній на час відкриття касаційного провадження в цій справі) передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
39. Ураховуючи викладене, судами першої та апеляційної інстанцій на порушення статей 9 242 КАС України не повною мірою з`ясовано обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення, тому судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
40. Стосовно клопотання позивача про закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд зазначає наступне.
41. Верховний Суд дійшов висновку, щодо відсутності підстав для задоволення клопотання представника позивача про закриття касаційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 339 КАС України, оскільки судом апеляційної інстанції такі висновки враховані не були..
42. Керуючись статтями 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області задовольнити частково.
2. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року у справі №580/1824/19 скасувати, справу направити на новий розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Шишов
Судді І.В. Дашутін
М.М. Яковенко