ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2023 року

м. Київ

справа № 580/2048/21

адміністративне провадження № К/990/5939/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколов В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року (суддя: Руденко А.В.), постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2022 року (судді: Мельничук В.П., Кучма А.Ю., Лічевецький І.О.) та додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2022 року (судді: Мельничук В.П., Кучма А.Ю., Лічевецький І.О.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі про стягнення суми компенсації за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні, а також в надурочний час за період з грудня 2018 року по лютий 2021 року, суми інфляційних втрат у зв`язку з затримкою термінів виплати компенсації,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі (далі - відповідач або ТУ ДБР у м. Мелітополі), у якому просив:

визнати протиправним та скасувати наказ від 26 лютого 2021 року № 56 о/с, яким позивача звільнено з посади слідчого Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, з 01 березня 2021 року, у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису, з припиненням державної служби;

поновити позивача на посаді слідчого Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, а за відсутності такої посади - на іншій рівнозначній посаді слідчого в цьому (або іншому) Територіальному управлінні Державного бюро розслідувань;

стягнути з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, середній заробіток за час вимушеного прогулу з розрахунку 5247,38 грн. на день, виходячи з виплат за грудень 2020 року та січень 2021, як за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню позивача із займаної посади;

стягнути з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі 869 666,95 грн., з яких: 810 716,00 грн. - сума компенсації за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні, а також в надурочний час за період з грудня 2018 року по лютий 2021 року; 58 950,95 грн. - сума інфляційних втрат, розмір яких визначено станом на 25 березня 2021 року, у зв`язку з затримкою термінів виплати компенсації за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні, а також в надурочний час за період з грудня 2018 року по січень 2021 року.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року роз`єднано позовні вимоги позивача у самостійні провадження та вимоги щодо стягнення з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, 869 666,95 грн.: в тому числі 810 716 грн. - сума компенсації за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні, а також в надурочний час за період з грудня 2018 року по лютий 2021 року; 58 950,95 грн. - сума інфляційних втрат, розмір яких визначено станом на 25 березня 2021 року, у зв`язку з затримкою термінів виплати компенсації за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні, а також в надурочний час за період з грудня 2018 року по січень 2021 року виділено для розгляду у справу №580/2048/21.

Згідно з заявою про часткову відмову від позову, поданою до суду 26 липня 2021 року, позивач відмовився від позову в частині стягнення компенсації за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні, а також у надурочний час 21 січня 2019 року, 06 червня 2019 року, 07 червня 2019 року, 08 червня 2019 року, 09 червня 2019 року на загальну суму 45 912,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він відповідно до статей 67 71-73 106-107 Кодексу законів про працю України, пунктів 1, 2, 5 розділу V Правил внутрішнього службового розпорядку Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, має право на виплату компенсації за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні, а також в надурочний час за період з грудня 2018 року по лютий 2021 року.

Позивач уважає, що відмова відповідача у виплаті зазначеної вище компенсації з підстав відсутності у табелі обліку робочого часу даних про роботу позивача у вихідні, святкові та неробочі дні, а також в надурочний час за період з грудня 2018 року по лютий 2021 року є протиправною та суперечить чинному законодавству, оскільки відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про оплату праці» роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік робочого часу.

Покликаючись на постанову Верховного Суду від 17 січня 2019 року у справі №389/1299/17 позивач доводить, що відсутність даних про роботу позивача у вихідні, святкові та неробочі дні у табелі обліку робочого часу не може бути підставою для відмови працівнику надати компенсацію за роботу у зазначені дні.

З погляду позивача, недотримання вимог правил внутрішнього службового розпорядку є підставою для притягнення державного службовця до відповідальності у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Також позивач уважає, що у зв`язку з несвоєчасною виплатою компенсації за роботу у вихідні, святкові дні та у надурочний час відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу розраховані за методикою постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 «Про затвердження порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» інфляційні витрати.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року адміністративний позов задоволено частково.

Зобов`язано Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за роботу за фактично відпрацьований надурочний час з 18.00 до 20.00 години 08 липня 2019 року, 11 липня 2019 року, 14 серпня 2019 року, 02 жовтня 2019 року, 03 жовтня 2019 року, 15 січня 2020 року, 17 січня 2020 року, 02 березня 2020 року, 03 березня 2020 року та 04 березня 2020 року.

Зобов`язано Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням терміну їх виплати (інфляційні втрати) згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», розраховану за методикою постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 «Про затвердження порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» починаючи з 1 липня 2019 року по день фактичного розрахунку.

В решті позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що чергування основних слідчих та додаткових слідчих поза межами робочого місця не є чергуванням на робочому місці, тому оплаті не підлягають. Проте, чергування у вихідні, святкові та неробочі дні і у понадурочний час відповідно до статті 56 Закону України «Про державну службу» є роботою у понадурочний час, вихідні, святкові та неробочі дні і підлягають додатковій оплаті.

Відповідно до графіків чергувань та інформації зі СКУД суд першої інстанції установив, що позивач перебував на робочому місці як слідчий основної групи слідчих у понадурочний час: 08 липня 2019 року - з 14:45:10 до 19:44:04; 11 липня 2019 року - з 13:54:52 до 19:12:59; 14 серпня 2019 року - з 17:16:23 до 19:20:15; 02 жовтня 2019 року - з 8:00:04 до 20:11:08; 22 жовтня 2019 року - з 16:30:44 до 19:34:29; 15 січня 2020 року - з 13:41:36 до 20:13:49; 17 січня 2020 року - з 08:01:26 до 20:18:42; 02 березня 2020 року - з 8:30:24 до 20:58:36; 03 березня 2020 року - з 8:28:55 до 21:15:55; 04 березня 2020 року - з 8:27:53 до 21:11:47.

У зв`язку з цим суд першої інстанцій дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині виплати компенсації за час роботи у понадурочний час 08 липня 2019 року, 11 липня 2019 року, 14 серпня 2019 року, 02 жовтня 2019 року, 22 жовтня 2019 року, 15 січня 2020 року, 17 січня 2020 року, 02 березня 2020, 03 березня 2020 року та 04 березня 2020 року.

При цьому суд першої інстанції відхилив доводи відповідача щодо відсутності наказів про залучення позивача до чергування, зазначаючи, що графіки чергувань затверджені керівником, а тому є обов`язковими до виконання працівниками.

В частині доводів відповідача про невідображення у табелях обліку робочого часу чергувань позивача, суд першої інстанції зазначив, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17 січня 2019 року у справі №389/1299/17 відсутність даних про роботу позивача у вихідні, святкові та неробочі дні у табелі обліку робочого часу не може бути підставою для відмови працівнику надати компенсацію за роботу у зазначені дні.

Стосовно обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом стягнення з відповідача грошової компенсації за роботу у понадурочний час та вихідні, святкові і неробочі дні, розрахувавши її виходячи з подвійного розміру годинної ставки, суд першої інстанції зауважив, що відповідно до Кодексу законів про працю України та Закону України «Про оплату праці» обов`язок щодо нарахування заробітної плати покладено на роботодавця, отже відноситься до його дискреційних повноважень.

З огляду на цю обставину суд першої інстанції уважав, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію за роботу у понаднормовий час та у вихідні дні.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 58 950,95 грн суми інфляційних витрат у зв`язку з затримкою термінів виплати компенсації за роботу у понадурочний час та вихідні дні суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду справи сума компенсації за роботу у понадурочний час та вихідні дні позивачу не нарахована і не виплачена, з огляду на що, уважав, що належним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за втрату частини грошового доходу у зв`язку з порушенням терміну їх виплати починаючи з липня 2019 року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2022 року рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року скасовано в частині відмовлених позовних вимог щодо зобов`язання Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за роботу за фактично відпрацьований надурочний час з 18.00 до 20.00 години 09 січня 2019 року, 10 січня 2019 року, 21 лютого 2019 року, 26 березня 2019 року, 27 березня 2019 року, 02 травня 2019 року, 04 червня 2019 року, 05 червня 2019 року, 09 липня 2019 року, 10 липня 2019 року, 30 вересня 2019 року, 01 жовтня 2019 року, 21 жовтня 2019 року, 14 січня 2020 року, за роботу за фактично відпрацьований час у вихідні дні 31 березня 2019 року, 06 жовтня 2019 року, 19 січня 2020 року; зобов`язання Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням терміну їх виплати (інфляційні втрати) згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», розраховану за методикою постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 «Про затвердження порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» починаючи з 1 січня 2019 року по день фактичного розрахунку та прийнято в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги у цій частині ОСОБА_1 задоволено.

Зобов`язано Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за роботу за фактично відпрацьований надурочний час з 18.00 до 20.00 години 09 січня 2019 року, 10 січня 2019 року, 21 лютого 2019 року, 26 березня 2019 року, 27 березня 2019 року, 02 травня 2019 року, 04 червня 2019 року, 05 червня 2019 року, 09 липня 2019 року, 10 липня 2019, 30 вересня 2019 року, 01 жовтня 2019 року, 21 жовтня 2019 року, 14 січня 2020 року та за роботу за фактично відпрацьований час у вихідні дні 31 березня 2019 року, 06 жовтня 2019 року, 19 січня 2020 року.

Зобов`язано Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням терміну їх виплати (інфляційні втрати) згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», розраховану за методикою постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 «Про затвердження порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» починаючи з 1 січня 2019 року по день фактичного розрахунку.

В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що чергування основних слідчих та додаткових слідчих поза межами робочого місця не є чергуванням на робочому місці, тому оплаті не підлягають, а чергування у вихідні, святкові та неробочі дні і у понадурочний час відповідно до статті 56 Закону України «Про державну службу» є роботою у понадурочний час, вихідні, святкові та неробочі дні і підлягають додатковій оплаті.

Зазначивши, що графіками чергувань та даними зі СКУД підтверджується факт чергування позивача у понадурочний час на робочому місці 08 липня 2019 року, 11 липня 2019 року, 14 серпня 2019 року, 02 жовтня 2019 року, 22 жовтня 2019 року, 15 січня 2020 року, 17 січня 2020 року, 02 березня 2020, 03 березня 2020 року та 04 березня 2020 року суд апеляційної інстанції підтвердив висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині оплати за час роботи у понадурочний час в окреслені дні.

При цьому, суд апеляційної інстанції, аналізуючи положення пунктів 1, 2 розділу V Правил внутрішнього службового розпорядку, дійшов висновку, що графіки чергування, затверджені Директором Територіального управління або першим заступником Директора Територіального управління, заступником Директора - начальником слідчого управління відповідно до розподілу повноважень є належними доказами залучення позивача до роботи у вихідні, святкові та неробочі дні і у понадурочний час, оскільки є обов`язковими до виконання працівниками.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції звернув увагу, що згідно з інформацією зі СКУД позивач також перебував на робочому місці у понадурочний час: 09 січня 2019 року - з 8:57 до 18:36, 10 січня 2019 року - з 9:04 до 18:30, 21 лютого 2019 року - з 8:53 до 18:50, 26 березня 2019 року - з 8:55 до 18:58, 27 березня 2019 року - з 8:55 до 18:37, 02 травня 2019 року - з 8:56 до 19:40, 04 червня 2019 року - 8:57 до 20:33, 05 червня 2019 року - з 7:03 до 19:50, 09 липня 2019 року - з 8:57 до 19:23, 10 липня 2019 року - з 8:57 до 19:13, 30 вересня 2019 року - з 9:09 до 18:33, 01 жовтня 2019 року - з 7:58 до 20:02, 21 жовтня 2019 року - з 8:46 до 20:09, 14 січня 2020 року - з 8:46 до 20:32, 31 березня 2019 року (вихідний день) - з 14:16 до 18:13, 06 жовтня 2019 року (вихідний день) - з 15:06 до 17:39, 19 січня 2020 року (вихідний день) - з 15:24 до 16:31, зазначивши, що наведене відповідає графікам позивача у вказані дні.

На підставі цього, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині оплати за час роботи у понадурочний час та вихідні дні за 09 січня 2019 року, 10 січня 2019 року, 21 лютого 2019 року, 26 березня 2019 року, 27 березня 2019 року, 02 травня 2019 року, 04 червня 2019 року, 05 червня 2019 року, 09 липня 2019 року, 10 липня 2019 року, 30 вересня 2019 року, 01 жовтня 2019 року, 21 жовтня 2019, 14 січня 2020 року, 31 березня 2019 року, 06 жовтня 2019 року, 19 січня 2020 року є також обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення 58 950,95 грн. суми інфляційних витрат у зв`язку з затримкою термінів виплати компенсації за роботу у понадурочний час та вихідні дні, суд апеляційної інстанції також зазначив, що оскільки на час розгляду справи сума компенсації за роботу у понадурочний час та вихідні дні не нарахована і не виплачена, належним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за втрату частини грошового доходу у зв`язку з порушенням терміну їх виплати, проте починаючи з січня 2019 року.

Додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2022 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 грн.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

У касаційній скарзі Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі, покликаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Мотивуючи підставу касаційного оскарження скаржник указує на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування норми матеріального права у подібних правовідносинах, а саме частини четвертої статті 56 Закону України «Про державну службу» у випадку залучення державного службовця до чергування після закінчення робочого дня, у вихідні, святкові і неробочі дні.

На переконання скаржника, за змістом частини четвертої статті 56 Закону України «Про державну службу» підставою для залучення державного службовця до роботи у вихідні, святкові та неробочі дні, а також в надурочний час є: необхідність виконання невідкладних або непередбачуваних завдань; наявність наказу (розпорядження) керівника державної служби.

При цьому, як зазначає скаржник, наказ про залучення позивача до роботи понад установлену тривалість робочого дня, а також у вихідні, святкові та неробочі дні, у нічний час відповідачем не видавався.

У графіках чергувань також відсутнє зазначення про залучення позивача до виконання невідкладних або непередбачуваних завдань у вихідні, святкові та неробочі дні, а також понаднормово.

У цьому контексті скаржник акцентує увагу на тому, що графік чергувань без видання відповідного наказу, не має юридичної сили та не може свідчити про залучення до роботи у вихідні, святкові, неробочі дні та у нічний час, оскільки є похідним документом від наказу та за своєю правовою природою не є організаційно-розпорядчим актом ТУ ДБР у м. Мелітополі.

Крім того, скаржник уважає, що графіки чергувань не підтверджують чергування, оскільки графіки складені на майбутнє, а не за фактом чергування, та не підтверджують фактичне чергування на робочому місці.

На підставі цього скаржник доводить, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли помилкового висновку про те, що чергування у вихідні, святкові та неробочі дні і у понадурочний час відповідно до частини четвертої статті 56 Закону України «Про державну службу» є роботою понад установлену тривалість робочого дня, а також роботою у вихідні, святкові та неробочі дні, у нічний час та підлягає додатковій оплаті.

Також скаржник уважає, що судами попередніх інстанцій безпідставно не застосовано до правовідносин сторін пункт 2 розділу V Правил внутрішнього трудового розпорядку Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі та постанову Секретаріату Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 02 квітня 1954 року № 233 «Про чергування на підприємствах і в установах», якою врегульовано питання залучення працівників до чергування.

Позиція інших учасників справи

Від позивача відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до приписів частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) визнано поважними причини пропуску Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі строку на касаційне оскарження рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2022 року та додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2022 року та поновлено цей строк; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2022 року та додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2022 року у справі №580/2048/21.

Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 07 червня 2023 року призначено справу до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Наказом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі від 22 листопада 2018 року № 22/ос ОСОБА_1 призначено на посаду слідчого Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) з 23 листопада 2018 року як обраного за конкурсом.

Наказом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі від 26 лютого 2021 року № 56 о/с ОСОБА_1 звільнено з посади слідчого з 01 березня 2021 року у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису, з припиненням державної служби.

Зазначене підтверджується копією трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 20 жовтня 2014 року.

Згідно з матеріалами справи, відповідно до наказу в.о. директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі «Про запровадження правового режиму воєнного стану» від 29 листопада 2018 року № 15 встановлено цілодобове чергування керівників та працівників ТУ ДБР у м. Мелітополі з 29 листопада 2018 року по 26 грудня 2018 року за графіком, яким передбачено чергування позивача як основного слідчого слідчої групи в надурочний час 19 грудня 2018 року.

Відповідно до уточненого графіку чергування керівництва та слідчих ТУ ДБР у м. Мелітополі з 21 грудня 2018 року до 31 грудня 2018 року, затвердженого Директором ТУ ДБР у м. Мелітополі 21 грудня 2018 року, передбачено чергування позивача 22 грудня 2018 року і 30 грудня 2018 року як слідчого основної групи.

Відповідно до графіку чергування керівництва та слідчих ТУ ДБР у м. Мелітополі з 01 січня 2019 до 31 січня 2019 року, затвердженого Директором ТУ ДБР у м. Мелітополі 29 грудня 2018 року, передбачено чергування позивача як слідчого основної групи у такі дні: 03 січня 2019 року, 09 січня 2019 року, 10 січня 2019 року, 15 січня 2019 року, 21 січня 2019 року, 29 січня 2019 року.

Відповідно до графіку чергування керівництва та слідчих ТУ ДБР у м. Мелітополі з 01 лютого 2019 року до 28 лютого 2019 року, затвердженого Директором ТУ ДБР у м. Мелітополі 28 січня 2019 року, передбачено чергування позивача як слідчого основної групи у вихідні дні - 23 лютого 2019 року, 24 лютого 2019 року та у надурочний час - 21 лютого 2019 року та 22 лютого 2019 року.

Відповідно до графіку чергування керівництва та слідчих ТУ ДБР у м. Мелітополі з 01 березня 2019 року до 31 березня 2019 року, затвердженого Директором ТУ ДБР у м. Мелітополі 27 лютого 2019 року, передбачено чергування позивача як слідчого основної групи у вихідні дні - 30 березня 2019 року, 31 березня 2019 року та у надурочний час - з 25 березня 2019 року по 29 березня 2019 року.

Відповідно до графіку чергування керівництва та слідчих ТУ ДБР у м. Мелітополі з 01 квітня 2019 року до 30 квітня 2019 року, затвердженого Директором ТУ ДБР у м. Мелітополі 29 березня 2019 року, передбачено чергування позивача як слідчого основної групи у вихідні дні - 29 квітня 2019 року, 30 квітня 2019 року.

Відповідно до графіку чергування керівництва та слідчих ТУ ДБР у м. Мелітополі з 01 травня 2019 року до 31 травня 2019 року, затвердженого Директором ТУ ДБР у м. Мелітополі 25 квітня 2019 року, передбачено чергування позивача як слідчого основної групи 01 травня 2019 року (святковий день), вихідні дні - 04 травня 2019 року, 05 травня 2019 року та у надурочний час - 02 травня 2019 року, 03 травня 2019 року.

Відповідно до графіку чергування керівництва та слідчих ТУ ДБР у м. Мелітополі з 01 червня 2019 року до 30 червня 2019 року, затвердженого Директором ТУ ДБР у м. Мелітополі 21 грудня 2018 року, передбачено чергування позивача як слідчого основної групи у вихідні дні - 08 червня 2019 року, 09 червня 2019 року та у надурочний час - з 03 червня 2019 року по 07 червня 2019 року.

Відповідно до графіку чергування керівництва та слідчих ТУ ДБР у м. Мелітополі з 01 липня 2019 року до 31 липня 2019 року, затвердженого Директором ТУ ДБР у м. Мелітополі 26 червня 2019 року, передбачено чергування позивача як слідчого основної групи у вихідні дні - 13 липня 2019 року, 14 липня 2019 року, та у надурочний час - з 08 липня 2019 року по 12 липня 2019 року.

Відповідно до графіку чергування керівництва та слідчих ТУ ДБР у м. Мелітополі з 01 серпня 2019 року до 31 серпня 2019 року, затвердженого Директором ТУ ДБР у м. Мелітополі 31 липня 2019 року, передбачено чергування позивача як слідчого основної групи у вихідні дні - 17 серпня 2019 року, 18 серпня 2019 року, та у надурочний час - з 12 серпня 2019 року по 16 серпня 2019 року.

Відповідно до графіку чергування керівництва та слідчих ТУ ДБР у м. Мелітополі з 01 вересня 2019 року до 30 вересня 2019 року, затвердженого Директором ТУ ДБР у м. Мелітополі 30 серпня 2019 року, передбачено чергування позивача як слідчого основної групи у надурочний час - 30 вересня 2019 року.

Відповідно до графіку чергування керівництва та слідчих ТУ ДБР у м. Мелітополі з 01 жовтня 2019 року до 31 жовтня 2019 року, затвердженого Директором ТУ ДБР у м. Мелітополі у вересні 2019, передбачено чергування позивача як слідчого основної групи у вихідні дні - 05 жовтня 2019 року, 06 жовтня 2019 року, 26 жовтня 2019 року, 27 жовтня 2019 року та у надурочний час - з 01 жовтня 2019 року по 04 жовтня 2019 року, та з 21 жовтня 2019 року по 25 жовтня 2019 року.

Відповідно до графіку чергування керівництва та слідчих ТУ ДБР у м. Мелітополі з 01 січня 2020 року до 31 січня 2020 року, затвердженого Директором ТУ ДБР у м. Мелітополі 27 грудня 2019 року, передбачено чергування позивача у вихідні дні 18 січня 2020 року, 19 січня 2020 року, та у надурочний час - з 13 січня 2020 року по 17 січня 2020 року.

Відповідно до графіку чергування керівництва та слідчих ТУ ДБР у м. Мелітополі з 01 березня 2020 року до 31 березня 2020 року, затвердженого Директором ТУ ДБР у м. Мелітополі 27 лютого 2020 року, передбачено чергування позивача як слідчого основної групи у вихідні та святкові дні 07 березня 2020 року, 08 березня 2020 року та у надурочний час - з 02 березня 2020 року по 06 березня 2020 року.

Відповідно до графіку чергування керівництва та слідчих ТУ ДБР у м. Мелітополі з 01 квітня 2020 року до 30 квітня 2020 року, затвердженого Директором ТУ ДБР у м. Мелітополі 31 березня 2020 року, передбачено чергування позивача як слідчого основної групи у вихідні дні 20 квітня 2020 року, 25 квітня 2020 року, 26 квітня 2020 року та у надурочний час - з 21 квітня 2020 року по 24 квітня 2020 року.

Відповідно до графіку чергування керівництва та слідчих ТУ ДБР у м. Мелітополі з 01 червня 2020 року до 30 червня 2020 року, затвердженого Директором ТУ ДБР у м. Мелітополі 29 травня 2020 року, передбачено чергування позивача як додаткового слідчого у Херсонській області у вихідні дні 20 червня 2020 року, 21 червня 2020 року, 29 червня 2020 року.

Відповідно до графіку чергування керівництва та слідчих ТУ ДБР у м. Мелітополі з 01 серпня 2020 року до 31 серпня 2020 року, затвердженого Директором ТУ ДБР у м. Мелітополі 31 липня 2020 року, передбачено чергування позивача у вихідні дні 29 серпня 2020 року, 30 серпня 2020 року.

Відповідно до графіку чергування керівництва та слідчих ТУ ДБР у м. Мелітополі з 01 жовтня 2020 року до 31 жовтня 2020 року, затвердженого Директором ТУ ДБР у м. Мелітополі 30 вересня 2020 року, передбачено чергування позивача як додаткового слідчого у Херсонській області у вихідний день 31 жовтня 2020 року.

Відповідно до графіку чергування керівництва та слідчих ТУ ДБР у м. Мелітополі з 01 січня 2021 року до 31 січня 2021 року, затвердженого Директором ТУ ДБР у м. Мелітополі 28.12.2020, передбачено чергування позивача як додаткового слідчого у Херсонській області у вихідні дні 02 січня 2020 року, 03 січня 2020 року.

Відповідно до графіку чергування керівництва та слідчих ТУ ДБР у м. Мелітополі з 01 лютого 2021 року до 28 лютого 2021 року, затвердженого Директором ТУ ДБР у м. Мелітополі 27 січня 2021 року, передбачено чергування позивача як додаткового слідчого у Херсонській області у вихідні дні 06 лютого 2021 року, 07 лютого 2021 року.

У графіках чергування передбачено, що слідчі основної групи слідчих ГУ ДБР у м. Мелітополі здійснюють чергування з 8.00 год до 20.00 год на робочому місці, решту часу підтримують постійний зв`язок з черговими частинами правоохоронних органів, що розташовані на території Запорізької та Херсонської областей, а також черговим центрального апарату Державного бюро розслідувань.

Слідчі додаткової групи по Запорізькій та Херсонській областях підтримують постійний зв`язок зі слідчими основної групи та у разі виникнення необхідності у проведенні огляду місця події невідкладно виїжджають на місце пригоди.

З копій табелів обліку використання робочого часу за листопад 2018 - лютий 2021 установлено, що позивачем відпрацьовані години в межах норми робочого часу щомісячно, робота у вихідні, святкові, неробочі дні та у понадурочний час не відображена.

19 лютого 2021 року позивач звернувся до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі з заявою про отримання грошової компенсації за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні та щодо оплати роботи у понадурочний час.

Листом від 19 березня 2021 року № П-324/17-02-21 Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі повідомило позивача про відсутність підстав для виплати компенсації, оскільки у табелях обліку робочого часу робота позивача у вихідні, святкові, неробочі дні та у понадурочний час не відображена.

Уважаючи протиправною відмову відповідача у виплаті компенсації за роботу у вихідні, святкові, неробочі дні та у понадурочний час, позивач звернувся до з даним позовом до суду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи організації та діяльності Державного бюро розслідувань врегульовані Законом України «Про Державну бюро розслідувань» 12 листопада 2015 року № 794-VIII (далі - Закон України «Про Державне бюро розслідувань», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» Державне бюро розслідувань є центральним органом виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність з метою запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.

Згідно із частинами першою, другою та п`ятою статті 14 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із Державним бюро розслідувань.

Служба в Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державному бюро розслідувань зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Трудові відносини працівників Державного бюро розслідувань регулюються цим Законом (у частині переведення працівників Державного бюро розслідувань на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового та начальницького складу), законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На державних службовців Державного бюро розслідувань поширюється дія Закону України «Про державну службу». Посади державних службовців Державного бюро розслідувань відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.

Частинами першою та другою статті 56 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон України «Про державну службу», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що тривалість робочого часу державного службовця становить 40 годин на тиждень. Для державних службовців установлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.

Згідно з частиною четвертою статті 56 Закону України «Про державну службу» для виконання невідкладних або непередбачуваних завдань державні службовці, для яких законом не передбачено обмежень щодо роботи, на підставі наказу (розпорядження) керівника державної служби, про який повідомляється виборний орган первинної профспілкової організації (за наявності), зобов`язані з`явитися на службу і працювати понад установлену тривалість робочого дня, а також у вихідні, святкові та неробочі дні, у нічний час. За роботу в зазначені дні (час) державним службовцям надається грошова компенсація у розмірі та порядку, визначених законодавством про працю, або протягом місяця надаються відповідні дні відпочинку за заявами державних службовців.

Тривалість роботи понад установлену тривалість робочого дня, а також у вихідні, святкові та неробочі дні, у нічний час не повинна перевищувати для кожного державного службовця чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік (частина п`ята статті 56 Закону України «Про державну службу»).

Положеннями частин першої та четвертої статті 106 Кодексу законів про працю України передбачено, що за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

Відповідно до статті 107 Кодексу законів про працю України робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі: 1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; 2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; 3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму. Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Згідно зі статтею 108 Кодексу законів про працю України робота у нічний час (стаття 54) оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

Пунктами 1 - 3 розділу III Правил внутрішнього службового розпорядку Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі (далі - Правила внутрішнього службового розпорядку ТУ ДБР у м. Мелітополі) встановлено, що тривалість робочого часу державного службовця 40 годин на тиждень. У Територіальному управлінні встановлюється п`ятиденний робочий тиждень із тривалістю роботи по днях: понеділок, вівторок, середа, четвер - по 8 год. 15 хв, п`ятниця - 7 годин, вихідні дні - субота, неділя.

Робочий час державних службовців Територіального управління починається - о 9 годині ранку. Тривалість перерви для відпочинку і харчування становить 45 хв з 13 години до 13 години 45 хв. Перерва не включається в робочий час, державний службовець Територіального управління може використовувати на свій розсуд. На цей час він може відлучатися з місця роботи. Кінець робочого дня о 18 годині, у п`ятницю - о 16 год. 45 хв.

Згідно з пунктом 1 розділу V Правил внутрішнього службового розпорядку ТУ ДБР у м. Мелітополі для виконання невідкладних завдань державний службовець Територіального управління може залучатися до роботи понад установлену тривалість робочого дня за наказом директора Територіального управління, в тому числі у вихідні, святкові, неробочі дні, а також у нічний час з компенсацією за роботу відповідно до законодавства.

Тривалість роботи понад установлену тривалість робочого дня, а також вихідні, святкові та неробочі дні, у нічний час для кожного державного службовця не повинна перевищувати чотири години протягом двох днів поспіль і 120 годин на рік.

Відповідно до пункту 2 розділу V Правил внутрішнього службового розпорядку ТУ ДБР у м. Мелітополі Директор Територіального управління за потреби може залучати державних службовців Територіального управління до чергування після закінчення робочого дня, у вихідні, святкові і неробочі дні.

Чергування державного службовця після закінчення робочого дня, у вихідні, святкові та неробочі дні здійснюється згідно з графіком, який розробляється Сектором кадрової роботи та державної служби або іншим уповноваженим самостійним структурним підрозділом і затверджується директором Територіального управління або першим заступником Директора Територіального управління, заступником Директора - начальником слідчого управління Територіального управління, відповідно до розподілу повноважень.

За правилами пункту 3 розділу V Правил внутрішнього службового розпорядку ТУ ДБР у м. Мелітополі у графіку чергування зазначаються: завдання, яке потребує виконання, відповідальний державний службовець, його посада, місце, дата та строк чергування.

У разі залучення до чергування після закінчення робочого дня, у вихідні, святкові і неробочі дні державного службовця, якого не включено до графіка, наступного робочого дня після чергування відповідна інформація подається Сектором кадрової роботи та державної служби або іншим уповноваженим самостійним структурним підрозділом Директору або першому заступнику Директора Територіального управління, заступнику Директора - начальнику слідчого управління Територіального управління для внесення в установленому порядку відповідних змін до такого графіка (пункт 4 розділу V Правил внутрішнього службового розпорядку ТУ ДБР у м. Мелітополі).

Відповідно до пункту 5 розділу V Правил внутрішнього службового розпорядку ТУ ДБР у м. Мелітополі у разі залучення державного службовця до роботи понад установлену тривалість робочого дня у Територіальному управлінні ведеться підсумований облік робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала норми тривалості робочого часу.

За роботу в зазначені дні (час) державним службовцям надається грошова компенсація у розмірі та порядку, визначеному законодавством про працю, або протягом місяця надаються відповідні дні відпочинку за заявами державних службовців.

Пунктом 5 розділу III Правил внутрішнього службового розпорядку ТУ ДБР у м. Мелітополі передбачено, що облік робочого часу ведеться в кожному структурному підрозділі відповідальною особою, на яку покладено такі функції, та подається в сектор кадрової роботи та державної служби ТУ ДБР у м. Мелітополі у формі табеля обліку робочого часу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодекс адміністративного судочинства України).

Спірні правовідносини, які склались у цій справі, зводяться до питання правомірності відмови Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні, а також в надурочний час.

Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема скаржник указує, що станом на дату подання касаційної скарги відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 56 Закону України «Про державну службу».

Суди першої та апеляційної інстанцій уважали, що залучення позивача до чергування на робочому місці понад установлену тривалість робочого дня, а також у вихідні дні відповідно до частини четвертої статті 56 Закону України «Про державну службу» є роботою у понадурочний час, вихідні, святкові та неробочі дні та підлягає додатковій оплаті, у зв`язку з чим задовольнили позовні вимоги у цій частині.

Водночас скаржник не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, стверджуючи про відсутність у спірному випадку двох обов`язкових чинників для застосування частини четвертої статті 56 Закону України «Про державну службу», а саме: виконання державним службовцем невідкладних або непередбачуваних завдань та наявність наказу про залучення державного службовця до роботи понад установлену тривалість робочого дня, а також у вихідні, святкові та неробочі дні.

На основі цього скаржник уважає, що підстави для виплати позивачу грошової компенсації за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні, а також в надурочний час відсутні.

Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної скарги за правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд виходить з наступного.

Служба в Державному бюро розслідувань згідно з частиною другою статті 14 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» є державною службою особливого характеру.

На державних службовців Державного бюро розслідувань поширюється дія Закону України «Про державну службу».

Частинами першою та другою статті 56 Закону України «Про державну службу» встановлено, що тривалість робочого часу державних службовців становить 40 годин на тиждень. Для державних службовців установлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.

Правилами внутрішнього службового розпорядку ТУ ДБР у м. Мелітополі (розділ ІІІ) встановлено п`ятиденний робочий тиждень із тривалістю роботи по днях: понеділок, вівторок, середа, четвер по 08 годин 15 хвилин, п`ятниця 7 годин; вихідні дні субота і неділя. Тривалість робочого часу державних службовців Територіального управління складає 40 годин на тиждень.

Робочий час державних службовців Територіального управління починається о 09 годині ранку, перерва для відпочинку і харчування становить 45 хвилин з 13 години до 13 години 45 хв, робочий час завершується о 18 годині, у п`ятницю - о 16 годині 45 хвилин.

З аналізу положень четвертої статті 56 Закону України «Про державну службу» убачається, що для виконання невідкладних або непередбачуваних завдань державні службовці, для яких законом не передбачено обмежень щодо роботи, на підставі наказу (розпорядження) керівника державної служби, про який повідомляється виборний орган первинної профспілкової організації (за наявності), зобов`язані працювати понад установлену тривалість робочого дня, а також у вихідні, святкові та неробочі дні, у нічний час.

За працю в зазначені дні (час) державним службовцям виплачується грошова компенсація у розмірі та порядку, визначених законодавством про працю, або ж протягом місяця надаються відповідні дні відпочинку за їхніми заявами.

Тобто, надання державному службовцю грошової компенсації за роботу понад установлену тривалість робочого дня, а також у вихідні, святкові та неробочі дні, у нічний час передбачає наявність одночасно двох умов: (1) наявність наказу (розпорядження) керівника державної служби та (2) залучення державного службовця до невідкладних або непередбачуваних завдань.

Аналогічного змісту положення містяться у пункті 1 розділу V Правил внутрішнього службового розпорядку ТУ ДБР у м. Мелітополі, згідно з якими, для виконання невідкладних завдань державний службовець ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі за наказом директора може залучатися до роботи понад установлену тривалість робочого дня, в тому числі у вихідні, святкові, неробочі дні, а також у нічний час з компенсацією за роботу відповідно до законодавства.

Правилами внутрішнього службового розпорядку ТУ ДБР у м. Мелітополі також передбачено можливість залучення директором Територіального управління державного службовця за потреби до чергування після закінчення робочого дня, у вихідні, святкові і неробочі дні.

Залучення до чергування здійснюється згідно з графіком чергування, у якому зазначаються: завдання, яке потребує виконання, відповідальний державний службовець, його посада, місце, дата та строк чергування (пункти 2, 3 розділу V Правил внутрішнього службового розпорядку ТУ ДБР у м. Мелітополі).

Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач на підставі графіків чергувань керівництва та слідчих ТУ ДБР у м. Мелітополі, затверджених Директором ТУ ДБР у м. Мелітополі, як слідчий основної групи здійснював чергування у вихідні дні та у надурочний час.

За інформацією, яка міститься у листі відповідача від 11 червня 2021 року № Ч-861/аз/17-11-21, в Територіальному управлінні Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі з 01 січня 2019 року діє єдина система контролю та управління доступу (далі - СКУД) в комплекті: турнікет повноростовий; U-Prox IP400 прилад доступу та застосування працівниками картки ЕМ Marine IL-05E num, Clamshell для щоденного проходу на робоче місце за адресою: вул. Індустріальна, 89.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій з`ясовано, що відповідно до вищенаведених графіків чергувань та інформації зі СКУД, позивач здійснював чергування як слідчий основної групи слідчих та перебував на робочому місці у понадурочний час: 08 липня 2019 року - з 14:45:10 до 19:44:04; 11 липня 2019 року - з 13:54:52 до 19:12:59; 14 серпня 2019 року - з 17:16:23 до 19:20:15; 02 жовтня 2019 року - з 8:00:04 до 20:11:08; 22 жовтня 2019 року - з 16:30:44 до 19:34:29; 15 січня 2020 року - з 13:41:36 до 20:13:49; 17 січня 2020 року - з 08:01:26 до 20:18:42; 02 березня 2020 року - з 8:30:24 до 20:58:36; 03 березня 2020 року - з 8:28:55 до 21:15:55; 04 березня 2020 року - з 8:27:53 до 21:11:47, 09 січня 2019 року - з 8:57 до 18:36, 10 січня 2019 року - з 9:04 до 18:30, 21 лютого 2019 року - з 8:53 до 18:50, 26 березня 2019 року - з 8:55 до 18:58, 27 березня 2019 року - з 8:55 до 18:37, 02 травня 2019 року - з 8:56 до 19:40, 04 червня 2019 року - 8:57 до 20:33, 05 червня 2019 року - з 7:03 до 19:50, 09 липня 2019 року - з 8:57 до 19:23, 10 липня 2019 року - з 8:57 до 19:13, 30 вересня 2019 року - з 9:09 до 18:33, 01 жовтня 2019 року - з 7:58 до 20:02, 21 жовтня 2019 року - з 8:46 до 20:09, 14 січня 2020 року - з 8:46 до 20:32, та у вихідні дні: 31 березня 2019 року з 14:16 до 18:13, 06 жовтня 2019 року - з 15:06 до 17:39, 19 січня 2020 року - з 15:24 до 16:31.

За змістом графіків чергувань як слідчий основної групи слідчих зобов`язаний був здійснювати чергування з 8.00 до 20.00 на робочому місці. Решту часу як слідчий основної групи позивач зобов`язаний був підтримувати зв`язок з черговими частинами правоохоронних органів, що розташовані на території Запорізької та Херсонської областей, а також з черговим центрального апарату Державного бюро розслідувань.

До обов`язків чергового слідчого віднесено прийняття оперативної інформації про надзвичайні події, кримінальні правопорушення, підслідні слідчим ТУ ДБР у м. Мелітополі, збирання інформації про події, що відбулись на території Запорізької та Херсонської областей та відносяться до компетенції ТУ ДБР у м. Мелітополі та негайне повідомлення такої інформації відповідальному від керівництва ТУ ДБР у м. Мелітополі.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини дають підстави уважати, що позивач на підставі графіків залучався директором ТУ ДБР у м. Мелітополі до роботи понад установлену тривалість робочого дня, а також у вихідні дні для виконання невідкладних завдань, що пов`язані з виконанням позивачем як слідчим його безпосередніх службових обов`язків.

З огляду на це, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що чергування позивача відповідно до частини четвертої статті 56 Закону України «Про державну службу» у цьому випадку є роботою у понадурочний час, вихідні, святкові та неробочі дні і підлягає додатковій оплаті.

Щодо доводів скаржника про відсутність наказу директора ТУ ДБР у м. Мелітополі, як обов`язкової умови для виплати грошової компенсації, то такі колегія суддів оцінює критично, оскільки вищенаведені графіки чергувань видавалися на підставі наказів Директора ТУ ДБР у м. Мелітополі та були затверджені останнім.

Покликання скаржника на те, що графіки чергувань складені на майбутнє та не можуть слугувати документальним підтвердженням фактичного чергування на робочому місці є безпідставними, з огляду на наступне.

Згідно з вимогами пункту 2 розділу V Правил внутрішнього службового розпорядку графіки чергування розробляються Сектором кадрової роботи та державної служби або іншим уповноваженим самостійним структурним підрозділом і затверджується Директором Територіального управління або першим заступником Директора Територіального управління, заступником Директора - начальником слідчого управління відповідно до розподілу повноважень.

Отже, затверджені в установленому порядку графіки чергувань є обов`язковими до виконання працівниками.

Доказів притягнення позивача до відповідальності за недотримання правил внутрішнього службового розпорядку, у тому числі в частині чергувань за затвердженими графіками, матеріали справи не містять.

За таких обставин, покликання скаржника на недоведеність факту чергування позивача на робочому місці є необґрунтованими.

Обставини того, що у табелях обліку робочого часу не відображена інформація про чергування позивача у понаднормовий час та у вихідні дні не можуть слугувати виправданням для відмови позивачу у виплаті грошової компенсації за зазначені дні, позаяк відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про оплату праці» роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Подібного змісту позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 січня 2019 року у справі № 389/1299/17.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд уважає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання ТУ ДБР у м. Мелітополі нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за роботу за фактично відпрацьований надурочний час з 18.00 до 20.00 години 08 липня 2019 року, 11 липня 2019 року, 14 серпня 2019 року, 02 жовтня 2019 року, 03 жовтня 2019 року, 15 січня 2020 року, 17 січня 2020 року, 02 березня 2020 року, 03 березня 2020 року та 04 березня 2020 року, 09 січня 2019 року, 10 січня 2019 року, 21 лютого 2019 року, 26 березня 2019 року, 27 березня 2019 року, 02 травня 2019 року, 04 червня 2019 року, 05 червня 2019 року, 09 липня 2019 року, 10 липня 2019, 30 вересня 2019 року, 01 жовтня 2019 року, 21 жовтня 2019 року, 14 січня 2020 року та за роботу за фактично відпрацьований час у вихідні дні 31 березня 2019 року, 06 жовтня 2019 року, 19 січня 2020 року, є правильним.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

За правилами пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Виходячи з наведеного вище, Верховний Суд констатує, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі ґрунтуються на повно встановлених обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка, з правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, порушень норм процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи не допущено.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, необхідно касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення у цій справі залишити без змін.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2022 року та додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2022 року у справі № 580/2048/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк

судді Л.О. Єресько

В.М. Соколов