ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2025 року

м. Київ

справа № 580/4827/24

адміністративне провадження № К/990/37283/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 580/4827/24

за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року (суддя Гайдаш В.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року (головуючий суддя - Голяшкін О.В., судді: Заїка М.М., Швед Е.Ю.),

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (наділа - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади (надалі - відповідач), у якому просив:

- визнати протиправною відмову відповідача, яка полягає у ненаданні позивачу відповіді по суті та запитуваних документів на адвокатський запит від 19 квітня 2024 року №230 у порядку та умовах, визначених статтею 24 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (по тексту - Закон № 5076-VI);

- зобов`язати відповідача повторно розглянути адвокатський запит позивача від 19 квітня 2024 року № 230 у порядку та умовах, визначених статтею 24 Закону № 5076-VI та надати відповідь по суті і запитувані документи відповідно до вимог цього адвокатського запиту.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України).

За висновками судів першої та апеляційної інстанцій, заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спірні правовідносини не є публічно-правовими у розумінні КАС України.

Суди виходили із того, що позивач, звертаючись до відповідача з адвокатським запитом від 19 квітня 2024 року № 230, послався виключно на норми Закону №5076-VI і запитував інформацію, яка стосується приватноправових відносин між позивачем та клієнтом ( ОСОБА_2 ), в інтересах якого подано адвокатський запит, а відтак, відсутні підстави вважати такий адвокатський запит одночасно й запитом на отримання публічної інформації.

ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

Не погодившись з ухвалою суду першою інстанції та постановою апеляційного суду ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить вказані судові рішення скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Черкаського окружного адміністративного суду.

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує, що висновки судів обох інстанцій про неможливість розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства є помилковими, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права. Також оскаржувані судові рішення, як стверджує позивач, ухвалені без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 212/7068/13-ц та Верховного Суду від 17 грудня 2019 року у справі № 826/5331/18.

Скаржник наголошує, у даному спорі відповідачем є суб`єкт владних повноважень, який реалізує владні управлінські функції, а предметом оскарження - протиправна відмова у наданні запитуваної інформації та інформації на адвокатський запит, а отже, цей спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку КАС України. Зі змісту адвокатського запиту можна встановити, що була заявлена вимога про надання засвідчених в установленому законом порядку копій усіх документів, що додавалися ОСОБА_2 до заяви про встановлення факту здійснення догляду, датованої 07 грудня 2023 року.

На думку скаржника, розгляд адвокатського запиту не належить до сфери дії Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації»(по тексту - Закон № 2939-VI), його можливо розглянути виключно в межах Закону № 5076-VI. Більше того, адвокатський запит позивача, був сформований у порядку статей 20,24 Закону № 5076-VI, жодних посилань на норми Закону № 2939-VI не містив, що виключало можливість його розгляду в порядку цього Закону. За таких підстав скаржник уважає, що суди вийшли за межі своїх повноважень, коли вказали про те, що адвокатський запит позивача є запитом на отримання публічної інформації, оскільки виключно особі, яка його подає, належить право визначати на який законодавчий акт посилатися.

Ухвалою 06 листопада 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Відповідач відзив на касаційну скаргу не подав, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не позбавляє суд касаційної інстанції можливості переглянути оскаржувані судові рішення.

У зв`язку з обранням судді Губської О.А. до Великої Палати Верховного Суду, яка перебуває у складі колегії суддів, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 березня 2025 року визначено новий склад суду для розгляду касаційної скарги у справі № 580/4827/24 у складі: Соколов В.М. - головуючий суддя, судді: Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.

Ухвалою від 28 травня 2025 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

ІV. Позиція Верховного Суду

Згідно з ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2024 року, касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, при постановленні ухвали суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі, яка залишена без змін постановою апеляційної інстанції.

Нагадаємо, що в оскаржуваних судових рішеннях суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що даний спір не підлягає розгляду за правилами КАС України, а повинен вирішуватися з правилами цивільного судочинства.

Отже, в межах даного касаційного провадження Верховному Суду належить з`ясувати питання юрисдикційності спору.

Переглянувши судові акти в межах, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

КАС України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тобто, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав/законних інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин.

Пунктами 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

За правилами пунктів 1, 7 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення, а також спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Водночас під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Позивачем у даній справі є ОСОБА_1 , який здійснює індивідуальну адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 001352, виданого Радою адвокатів Черкаської області 01 червня 2021 року.

До позивача, як адвоката, звернувся ОСОБА_2 , який повідомив, що 07 грудня 2023 року він звернувся із заявою до в.о. Шполянського міського голови із заявою про встановлення факту здійснення догляду за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до Правил перетину державного кордону, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, з метою виїзду за кордон на медичне обстеження колінних суглобів ОСОБА_3 . До заяви ОСОБА_2 долучив відповідний перелік оригіналів та копій документів. За результатами розгляду вказаної заяви Виконавчий комітет Шполянської міської ради ухвалив рішення про відмову у підписанні акту встановлення факту здійснення догляду за ОСОБА_3 .

Це рішення ОСОБА_2 вирішив оскаржити в судовому порядку. Водночас, оскільки під час звернення за правничою допомогою ОСОБА_2 повідомив позивачу про відсутність копій документів, які долучалися ним до заяви від 07 грудня 2023 року, йому було надано консультацію про необхідність витребування необхідних документів у відповідача з метою подальшого посилання на них та використання як доказів у судовому провадженні.

15 квітня 2024 року між адвокатом ОСОБА_1 та клієнтом ОСОБА_2 укладено договір про надання правничої (правової) допомоги № 117.

19 квітня 2024 року позивач, діючи в інтересах свого клієнта ОСОБА_2 , звернувся до відповідача з адвокатським запитом № 230, у якому просив надати засвідчені в установленому законом порядку копії усіх документів, що додавалися ОСОБА_2 до заяви від 07 грудня 2023 року. До запиту позивачем долучено посвідчені належним чином копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордеру на надання правничої (правової) допомоги.

07 травня 2024 року ОСОБА_1 отримав лист відповідача від 30 квітня 2024 року № 01-27/2963, у якому зазначено про невідповідність адвокатського запиту вимогам частини першої статті 24 Закону № 5076-VI та Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, рекомендовано внести зміни до Єдиного реєстру адвокатів України в частині відповідності адреси робочого місця адвоката та адреси реєстрації адвокатської діяльності, оформити належним чином ордер та повторно звернутися із запитом.

Вважаючи протиправною відмову відповідача у наданні відповіді та запитуваних документів на адвокатських запит, позивач звернувся до суду з позовом.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що в адвокатському запиті позивач запитував інформацію, яка стосується приватноправових відносин між ним, як адвокатом, і ОСОБА_2., як клієнтом, в інтересах якого подано такий запит. Відтак, спірні правовідносини не є публічно-правовими у розумінні КАС України.

Ключовим у розв`язанні питання юрисдикційної належності даного спору є те, чи є запитувана в адвокатському запиті позивача інформація публічною.

Відповідно до статті 12 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (по тексту - Закон № 2939-VI у редакції на час звернення позивача з адвокатським запитом) суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них (частина перша статті 13).

Згідно зі статтею 23 Закону № 2939-VI оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до КАС України.

У той же час, частиною першою статті 20 Закону № 5076-VI передбачено, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правничої допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правничої допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

Правове регулювання відносин щодо внесення і розгляду адвокатського запиту визначено статтею 24 Закону № 5076-VI, зокрема, детально регламентовано перелік адресатів, до яких може бути направлено адвокатський запит, вимоги до такого запиту, питання строків розгляду адвокатських запитів та порядку відшкодування витрат.

Так, адвокатським запитом є письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правничої допомоги клієнту.

До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз`яснень положень законодавства.

Надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.

Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту.

У разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Отже, як суд апеляційної інстанції слушно відзначив, що питання права на отримання запитуваної інформації перебуває у площині двох законів - Закону №2939-VI і Закону №5076-VI.

Аналіз вищенаведених норм цих Законів дає підстави дійти наступних висновків:

- якщо говорити про запит на отримання публічної інформації у сенсі Закону №2939-VI, то запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. При цьому, розпорядниками такої інформації є суб`єкти, названі у статті 13 цього Закону;

- якщо ж йдеться про адвокатський запит у розумінні Закону № 5076-VI, то на відміну, від запиту на отримання публічної інформації, такий може бути адресований як суб`єктам владних повноважень та юридичним особам, так і приватним особам.

- основною відмінністю запиту на отримання публічної інформації (1) і адвокатським запитом (2) є те, що перший - може стосуватися будь-якої публічної інформації, незалежно від того, стосується вона запитувача чи ні, а другий - інформації, необхідної адвокату для надання правової допомоги клієнту. Тобто метою звернення адвоката з адвокатським запитом є виключно належне виконання договору про надання правової допомоги. Це узгоджується з приписами статті 24 Закону № 5076-VI, якою передбачено обов`язок адвоката додавати до адвокатського запиту посвідчені ним копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Отже, як неодноразово у своїх постановах вказувала Велика Палата Верховного Суду, сам собою адвокатський запит не є запитом про надання публічної інформації, оскільки може бути адресований не лише розпорядникам публічної інформації, визначеним Законом № 2939-VI, а більш широкому колу суб`єктів.

Колегія суддів зауважує, що Закон № 5076-VI не містить заборони запитувати в адвокатському запиті публічну інформацію, якщо це необхідно для захисту інтересів клієнта. Тобто, адвокатський запит може стосуватися й надання публічної інформації. Але, у такому разі адвокат у запиті, крім посилання на відповідні статті Закону № 5076-VI, зобов`язаний послатися й на відповідні статті Закону № 2939-VI, як на підставу для отримання інформації, яка підпадає під визначення публічної, а також дотриматися вимог останнього й звернути увагу суб`єкта, якому адресовано адвокатський запит, на його статус розпорядника публічної інформації.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 серпня 2022 року у справі № 520/13981/21, яка застосована судами обох інстанції в оскаржуваних рішеннях.

Також варто звернути увагу на те, що за змістом статті 24 Закону № 5076-VI відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом. Поряд із цим, за змістом статей 10, 23 Закону № 2939-VI відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені. Рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Таким чином, окрім уже згаданих відмінностей запиту на отримання публічної інформації і адвокатського запиту, вони відрізняються також і наслідками відмови в отриманні запитуваної інформації.

Як убачається з адвокатського запиту ОСОБА_1 від 19 квітня 2024 року №230, він направлений до Виконавчого комітету Шполянської міської ради з метою отримання копій документів, необхідних для надання правничої допомоги клієнту ОСОБА_2 . Тобто, запитувана в адвокатському запиті інформація стосується приватноправових відносин між адвокатом (позивачем) і клієнтом ( ОСОБА_2 ).

В адвокатському запиті ОСОБА_1 посилався виключно на норми Закону №5076-VI та не вказував, що запитувана інформація є публічною у розумінні Закону № 2939-VI.

До того ж, у відповідь на адвокатський запит позивача відповідач у листі від 30 квітня 2024 року № 01-27/2963 повідомив про його невідповідність вимогам частини першої статті 24 Закону № 5076-VI та Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, рекомендував внести зміни до Єдиного реєстру адвокатів України в частині відповідності адреси робочого місця адвоката та адреси реєстрації адвокатської діяльності, оформити належним чином ордер та повторно звернутися із запитом.

При цьому, в указаному листі відповідача не йдеться про відмову у наданні позивачу запитуваної інформації.

Отже, фактично у даному випадку має місце відмова відповідача у розгляді адвокатського запиту, поданого на підставі Закону № 5076-VI, та ненадання відповіді на нього, а не про відмову у наданні позивачу доступу до публічної інформації.

Відповідно до заявлених вимог позивач просить зобов`язати Виконавчий комітет Шполянської міської ради розглянути його адвокатський запит у порядку та на умовах, визначених статтею 24 Закону № 5076-VI, обґрунтування щодо порушень відповідачем вимог Законом № 2939-VI позовна заява не містить.

Зазначене у сукупності не дає можливості вважати такий адвокатський запит одночасно й запитом на отримання публічної інформації.

Відтак, у даному випадку не йдеться про спір фізичної особи із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації, що не заперечує й сам позивач.

На тлі цього колегія суддів не знаходить правових підстав уважати, що захист прав позивача у спірних правовідносинах може бути реалізований у порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин Верховний Суд уважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що цю справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки під час касаційного перегляду справи Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права при постановленні судом першої інстанції ухвали про відмову у відкритті провадження у справі та прийнятті судом апеляційної інстанції постанови про залишення цієї ухвали без змін, відсутні підстави для задоволення вимог касаційної скарги про скасування оскаржуваних судових актів.

V. СУДОВІ ВИТРАТИ

З огляду на результат касаційного перегляду питання щодо розподілу судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі № 580/4827/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк