ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2025 року
м. Київ
справа № 580/6020/22
адміністративне провадження № К/990/7286/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Желєзного І.В., Мацедонської В.Е.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року (головуючий суддя - Паламар П.Г.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2024 року (головуючий суддя - Мєзєнцев Є.І., судді: Карпушова О.В., Файдюк В.В.)
у справі № 580/6020/22
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2
про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії
I. РУХ СПРАВИ
1. У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність уповноважених осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 , що полягає у нездійсненні розгляду рапорту від 25 жовтня 2022 року про звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 з військової служби на підставі абзацу 4 підпункту г пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок та військову службу» (далі - Закон № 2232-XII), у зв`язку з наявністю дружини з інвалідністю II групи, та зобов`язати розглянути такий рапорт;
- зобов`язати уповноважених осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 звільнити військовослужбовця ОСОБА_1 з військової служби на підставі абзацу 4 підпункту г пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII, у зв`язку з наявністю дружини з інвалідністю II групи;
- визнати протиправним та скасувати накази начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 01 вересня 2022 року № 280, № 281 та від 02 вересня 2022 року № 285 про позбавлення сержанта ОСОБА_1 додаткової винагороди на час дії військового стану та премій за липень, серпень 2022 року;
- зобов`язати уповноважених осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 видати наказ про виплату додаткової винагороди на час дій військового стану та премій за липень, серпень 2022 року;
- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 , грошове забезпечення, а саме - премії за липень, серпень 2022 року та додаткову винагороду на час дії воєнного стану;
- стягнути солідарно з відповідачів понесені судові витрати, що складаються з витрат по сплаті судового збору, а також з витрат на професійну правову допомогу у розмірі 20 000 грн.
2. У обґрунтування позовних вимог вказував на те, що є військовослужбовцем Збройних Сил України призваним на військову службу під час загальної мобілізації відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022. 25 жовтня 2022 року подав рапорт про звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII (за сімейними обставинами, у зв`язку з тим, що його дружина належить до числа осіб з інвалідністю ІІ групи), однак такий рапорт не був розглянутий. Також йому безпідставно не виплачено додаткове грошове забезпечення на підставі наказів ІНФОРМАЦІЯ_4 від 01 вересня 2022 року № 280, № 281 та від 02 вересня 2022 року № 285.
3. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2024 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
4. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
5. Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
6. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 квітня 2025 року для розгляду справи №580/6020/22 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Білак М.В., суддів Желєзного І.В., Мацедонської В.Е.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року проходить військову службу за призовом під час мобілізації, з 01 липня 2022 року - у ІНФОРМАЦІЯ_5 .
8. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 29 липня 2022 року №137 сержанту ОСОБА_1 , гранатометнику роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_6 з 29 липня 2022 року призупинено військову службу, звільнено з посади та визнано таким, що не виконує обов`язки військової служби, припинено виплату грошового забезпечення та здійснення продовольчого, речового та інших видів забезпечення за час самовільного полишення служби.
9. 08 серпня 2022 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 затверджено акт службового розслідування за фактом неприбуття 29 липня 2022 року об 11.00 год у розташування ІНФОРМАЦІЯ_5 сержанта ОСОБА_1 для підготовки до вибуття до військової частини НОМЕР_1 для опанування програми підготовки інструкторів з тактичної підготовки. Досліджені в ході розслідування обставини свідчать про наявність в діях позивача ознак адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 172-11 Кодексу про адміністративні правопорушення України (далі - КУпАП).
10. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 08 серпня 2022 року № 257 (з урахуванням наказу № 257/1) сержанту ОСОБА_1 оголошено сувору догану та позбавлено премії та додаткової винагороди за поточний місяць.
11. 06 серпня 2022 року сержант ОСОБА_1 самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_5 та відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 07 серпня 2022 року № 143-1 вважати таким, що повернувся в розташування роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_6 , поставлений на всі види забезпечення з 09 серпня 2022 року.
12. Постановою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 18 серпня 2022 року провадження у справі № 702/412/22 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 172-11 КУпАП закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення ( ОСОБА_1 призваний на військову службу по мобілізації, а норма статті 172-11 не передбачає відповідальність таких військовослужбовців, передбачена лише для військовослужбовців строкової служби).
13. Наказом тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 01 вересня 2022 року № 280 встановлено не виплачувати додаткову винагороду ОСОБА_1 з підстави самовільного залишення частини (неповернення зі звільнення), а наказом від 01 вересня 2022 року №281 позбавлено премії за серпень 2022 року у повному обсязі.
14. 02 вересня 2022 року наказом № 285 тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 внесено зміни до наказу від 01 серпня 2022 року № 251 та позбавлено ОСОБА_1 премії за липень 2022 року у повному обсязі з підстави самовільного залишення частини (неприбуття зі звільнення).
15. 15 жовтня 2022 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 затверджено акт службового розслідування за фактом самовільного залишення розташування роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_5 сержантом ОСОБА_2 о 04.30 год 05 жовтня 2022 року. У службовому розслідуванні було враховано, зокрема, те, що сержант ОСОБА_1 в черговий раз умисно ухиляється від військової служби, від отримання військових навиків для їх застосування по захисту Батьківщини у мовах військової агресії РФ, не бажає захищати Батьківщину, повторно уникає переведення до іншого військового підрозділу.
Досліджені обставини свідчать про наявність в діях позивача ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 408 КК України - дизертирство, у вигляді умисного системного ухилення від військової служби шляхом нез`явлення зі звільнення при направленні до військової частини, та самовільного залишення місця служби з тією самою метою при призначенні до складу іншої військової частини, а саме у складі зведеної стрілецької роти для проведення заходів бойового злагодження, що є кваліфікуючою ознакою, яка відрізняється від самовільного залишення місця служби за статтею 407 КК України без такої мети (без поважних причин).
16. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 15 жовтня 2022 року №332 припинено грошове забезпечення та здійснення продовольчого, речового та інших видів забезпечення, виведено поза штат ІНФОРМАЦІЯ_5 , вважати таким, що не виконує обов`язки військової служби з 05 жовтня 2022 року сержанта ОСОБА_1 ; передано матеріали службового розслідування до Черкаської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону для вирішення питання щодо кримінального провадження.
17. У зв`язку з виявленим небажанням продовжувати проходити військову службу ОСОБА_1 25 жовтня 2022 року засобами поштового зв`язку подав до ІНФОРМАЦІЯ_7 рапорт з проханням клопотати перед вищим командуванням про його звільнення зі служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ у зв`язку з необхідністю догляду за дружиною, яка має інвалідність II групи.
18. Також позивач 25 жовтня 2022 року надіслав рапорт про звільнення з військової служби до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
19. Листом від 02 листопада 2022 року за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомлено ОСОБА_1 про передачу його рапорту на розгляд в ІНФОРМАЦІЯ_8 . Також повідомлено про зобов`язання задля вирішення питання за поданим рапортом прибути за місцем служби, доповісти командиру про своє прибуття та про те, що з ним сталося і стосується виконання ним службових обов`язків, та мають бути з`ясовані причини самовільного залишення ним місця служби.
20. 04 листопада 2022 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження №42022252020000107 про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення за частиною п`ятою статті 407 КК України.
21. Листом за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 09 листопада 2022 року повідомлено ОСОБА_1 про передачу аналогічного рапорту про звільнення з військової служби на розгляд в ІНФОРМАЦІЯ_9 , за яким вже було надано відповідь. Додатково повідомлено, що він є таким, що самовільно залишив місце служби, у зв`язку з чим військова служба призупинена, а також для вирішення питання за поданим рапортом військовослужбовець зобов`язаний прибути за місцем служби.
22. Не погоджуючись із такою бездіяльністю, а також вказуючи на порушення права отримати премію за липень, серпень 2022 року та додаткову винагороду, позивач звернувся до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
23. Суд першої інстанції не заперечував того, що військовослужбовець, який здійснює догляд за особою з інвалідністю ІІ групи відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII має право на звільнення з військової служби, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд. У той же час, досліджені судом докази вказують на призупинення у позивача з 04 листопада 2022 року військової служби відповідно до частини другої статті 24 Закону № 2232-XII з огляду на внесення відомостей до ЄРДР та винесення 15 жовтня 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_8 наказу №332, тому вимоги щодо звільнення військовослужбовця задоволенню не підлягають.
24. Відповідно до вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженому Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - положення №1153/2008) та Дисциплінарного статуту ЗСУ наслідком написання рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорту. При цьому в умовах дії воєнного стану немає заборон на розгляд рапорту про звільнення з військової служби.
25. Поданий позивачем рапорт був розглянутий відповідачем та за результатами його розгляду листами від 02 та 09 листопада 2022 року відмовлено у задоволенні. Обраний відповідачем порядок розгляду рапорту є вірним з огляду на відсутність доказів його надходження безпосередньому командиру внаслідок самовільного залишення місця служби.
26. Невиплата ОСОБА_1 додаткової винагороди та премій обумовлена застосуванням до нього положень пункту 9.10 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29 (далі - окреме доручення), оскільки 29 липня 2022 року він перебував за межами території місця служби та не виконував обов`язки служби в умовах особливого періоду, враховуючи накази від 01 вересня 2022 року № 280, № 281 та від 02 вересня 2022 року № 285, а тому відповідачем не допущено протиправної бездіяльності щодо виплати додаткової винагороди та премії.
27. Також суд відхилив посилання про перебування позивача у медичному закладі, як на підставу правомірності залишення ним військової служби, оскільки залишення місця служби відбулося самовільно, без узгодження з командуванням.
28. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
29. Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 відкрито на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
30. Так, позивач вказав про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 24 Закону № 2232-XII щодо призупинення військової служби для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби; пункту 15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 11 червня 2008 року № 260 (далі - порядок № 260).
31. На думку позивача неповернення зі звільнення не є самовільним залишенням служби, оскільки він, пройшовши медичний огляд та отримавши довідку ВЛК № 28/25 від 26 липня 2022 року (про визнання непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час), вживав ряд заходів для отримання актуальної інформації про стан свого здоров`я.
32. У касаційній скарзі наголошено, що відсутність сержанта ОСОБА_1 на службі без поважних причин спростовується судовим рішенням у справі № 702/412/22.
33. Також наголошено, що дружині ОСОБА_1 - ОСОБА_3 встановлено ІІ групу інвалідності безстроково. Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 642237 від 20 жовтня 2022 року ОСОБА_3 потребує постійного догляду та стаціонарного лікування в ентерологічному відділі та нагляду сімейного лікаря. Після отримання звістки щодо стану здоров`я дружини позивачем було прийнято негайне рішення про подання рапорту та звільнення з військової служби за сімейними обставинами задля належного догляду за своєю дружиною та виконання своїх обов`язків.
34. 16 квітня 2025 року представник ІНФОРМАЦІЯ_2 надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому просив поновити процесуальний строк та залишити оскаржувані судові рішення без змін.
35. Вважає, що відповідачем обраний належний порядок розгляду рапорту ОСОБА_1 оскільки в матеріалах справи відсутні докази його надходження на адресу безпосереднього командира внаслідок самовільного залишення місця служби, а тому відсутні підстави для визнання протиправної бездіяльності. Невиплата позивачу додаткової винагороди та премій правомірно обумовлена застосуванням положень пункту 9.10 окремого доручення.
36. 17 квітня 2025 року представник позивача надіслав додаткові пояснення у справі, які просив прийняти до розгляду. Вказував на те, що відповідно до довідки ВЛК № 28/25 від 26 липня 2022 року позивачу було проведено медичний огляд та визнано неприданим до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час та він потребує лікування до 2 місяців. На підставі цього позивач у той же день звернувся до керівництва з відповідним рапортом та отримав дозвіл. Таким чином вважає неповернення зі звільнення 29 липня 2022 року обґрунтованим об`єктивними причинами, а складення протоколу про адміністративне правопорушення неправомірним. Самовільного залишення військової служби 05 жовтня 2022 року також не було з огляду на направлення 06 жовтня 2022 року засобами поштового зв`язку рапорту на відпустку за станом здоров`я. 25 жовтня 2022 року було направлено рапорт на звільнення з військової служби, до якого додано всі необхідні підтверджуючі документи, проте він не був розглянутий командиром. Позивач скористався правом надіслати рапорт з будь-якого міста оформлений та підписаний особисто, проте він не був розглянутий належним чином.
37. Додаткового звернув увагу на неознайомлення позивача з наказами про позбавлення додаткової винагороди та премій за липень та серпень 2022 року, а також що така невиплата здійснена за період знаходження за місцем несення служби.
38. У той же час оскільки пояснення представника позивача та відповідача були подані поза строками, встановленими в ухвалі про відкриття провадження у справі, а також після вирішення питання про призначення справи до розгляду, вони не можуть бути враховані судом.
VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
39. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
40. Спір у справі виник у зв`язку з припиненням виплати додаткової винагороди та премій військовослужбовцю Збройних Сил України, призваному на військову службу під час загальної мобілізації відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022, та нерозглядом поданих ним рапортів про звільнення з військової служби.
41. Згідно зі статтею 2 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
42. Відповідно до пункту 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
43. Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначений порядком № 260, відповідно до пункту 3 розділу І якого підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
44. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнято постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова № 168).
45. Пунктом 1 постанови № 168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
46. Відповідно до пункту 2-1 постанови № 168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
47. З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди на виконання постанови №168 Міністром оборони України 23 червня 2022 року видано окреме доручення, згідно з приписами пункту 9.4 якого до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн або 30 000 грн не включати військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного з залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
48. Верховний Суд у постанові від 06 червня 2024 року у справі №400/1217/23 вже розглянув питання застосовності окремого доручення в контексті визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, військовослужбовцям Збройних Сил України та дійшов висновку, відповідно до якого при прийнятті такого рішення Міністр оборони України як очільник відповідного міністерства, реалізував делеговані йому повноваження щодо визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям відповідного військового формування - Збройних Сил України, та з метою забезпечення реалізації пункту 1 постанови № 168, шляхом прийняття в межах свої повноважень відповідних окремих рішень, визначив на період дії воєнного стану порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також документи для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та заходах.
49. Пунктами 1, 5 розділу XVI порядку № 260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.
Військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються, зокрема, за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
50. Таким чином, відповідно до положень окремого доручення та порядку № 260 виплата премій та додаткових винагород, здійснюється на підставі відповідного наказу командира частини, в якому зазначається конкретний перелік військовослужбовців, які набули право на такі виплати, з урахуванням дотримання такими військовослужбовцями норм чинного законодавства та належного виконання покладених на них обов`язків.
51. Пунктом 122 положення №1153/2008 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, які усунуті від виконання службових обов`язків або відсторонені від посади, здійснюється в порядку, визначеному Міністром оборони України.
52. На підставі досліджених доказів судами встановлено, що ОСОБА_1 не прибув 29 липня 2022 року у розташування ІНФОРМАЦІЯ_5 для підготовки до вибування до військової частини НОМЕР_1 для опанування програми підготовки інструкторів з тактичної підготовки. Відповідно, був відсутнім за місцем несення служби самовільно з 29 липня до 06 серпня 2022 року. Внаслідок таких дій йому припинено виплату грошового забезпечення, не зараховано до строку військової служби, вислуги у військовому званні та вислуги років для виплати надбавки і призначення пенсії час самовільного залишення ІНФОРМАЦІЯ_5 .
53. Постановою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 18 серпня 2022 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 172-11 КУпАП (29 липня 2022 року об 11.00 год військовослужбовець ОСОБА_1 в особливий період (воєнний стан) не повернувся зі звільнення), закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (справа № 702/412/22).
54. Доводи представника ОСОБА_1 щодо правомірності дій по залишенню військової частини та служби в результаті перебування у медичному закладі та проходженні медичних оглядів, правильно визнано судами попередніх інстанцій необґрунтованими з огляду на самовільне залишення місця служби, що підтверджується дослідженими судами доказами у справі, проходження лікування позивачем у самостійному порядку без направлення та рекомендацій військово-лікарської комісії (бойового медика). У наданих під час службового розслідування поясненнях позивач підтвердив своє неприбуття у визначений час у розташування роти охорони, лікування за власним рішенням без повідомлення командування.
55. Також є необґрунтованими доводи касатора щодо спростування постановою у справі про притягнення до адміністративної відповідальності факту самовільного залишення місця несення служби з огляду на те, що питання відсутності ОСОБА_4 з 29 липня 2022 року на службі у цій справі не досліджувалось. Провадження у справі було закрито у зв`язку з тим, що диспозицією частини четвертої статті 172-11 КУпАП передбачені обов`язкові кваліфікуючі ознаки для правопорушення, пов`язаного з нез`явленням вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, а саме склад адміністративного правопорушення виникає у разі його вчинення в особливий період військовослужбовцем строкової служби, якщо період його нез`явлення не перевищує трьох діб.
Військовослужбовець ОСОБА_1 призваний до військової служби по мобілізації, а зазначена у протоколі підстава для притягнення до адміністративної відповідальності передбачена лише для військовослужбовців строкової служби, яким ОСОБА_1 не є. Стаття 172-11 КУпАП не передбачає відповідальність військовослужбовців, призваних саме у порядку мобілізації за неявку з увільнення.
56. Відповідно, відсутність позивача на службі з 29 липня 2022 року без поважних причин не спростовано судовим рішенням у справі №702/412/22 з огляду на закриття провадження з причин неправильної кваліфікації вчинених дій, а не відсутності події - неповернення військовослужбовця з увільнення упродовж дев`яти днів.
57. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 08 серпня 2022 року № 257 позивача позбавлено премії та додаткової винагороди за поточний місяць, наказом від 01 вересня 2022 року № 280 - додаткової винагороди (самовільне залишення частини), наказом від 01 вересня 2022 року № 281 - премії за серпень 2022 року у повному обсязі, а наказом від 02 вересня 2022 року № 285 доповнено наказ від 01 серпня 2022 року № 250 про преміювання військовослужбовців за липень 2022 року в частині позбавлення ОСОБА_1 премії у повному обсязі (по причині самовільного залишення частини (неприбуття зі звільнення).
58. Факт відсутності за місцем проходження служби не заперечується і позивачем, вказуючи при цьому на поважність такої відсутності з огляду на стан здоров`я та необхідність догляду за дружиною.
59. Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування оскаржуваних наказів від 01 вересня 2022 року № 280 та № 281, від 02 вересня 2022 року № 285, а також зобов`язання виплатити позивачу додаткову винагороду та премії за липень, серпень 2022 року.
60. Підпунктом г пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), як наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
61. Відповідно до пункту 225 положення №1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону № 2232-XII у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
62. Пунктом 233 положення №1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
63. Абзацами другим та тринадцятим пункту 14.10 Розділу ХІV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 10 квітня 2009 року № 170, визначено, що звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
64. Пунктом 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального Штабу Збройних Сил України від 31 січня 2024 року № 40, визначено, що у Збройних Силах України створюються такі види документів: наказ, директива, розпорядження, бойовий наказ, бойове розпорядження, окреме доручення (доручення), рішення, протокол, положення, постанова, інструкція, історичний формуляр, формуляр, правила, план, звіт, доповідь, донесення, доручення, акт, звуко- та відеозаписи, програма, алгоритм, рапорт, заява, телеграма, телефонограма, факсограма, службовий лист, довідка, методичні рекомендації, доповідна та пояснювальна записки, протокол, припис, посвідчення про відрядження, відпускний квиток, графік відпусток, обхідний лист та інші документи, розроблені в установленому порядку.
Рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
65. Документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів із моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ (пункт 3.11.6. Інструкції).
66. Верховний Суд у постанові від 02 квітня 2025 року у справі № 280/7446/24 вказував на те, що за результатами розгляду рапорту військовослужбовця про його звільнення з військової служби посадові особи, які мають право на його звільнення з військової служби, зобов`язані видати наказ по особовому складу про звільнення такого військовослужбовця з військової служби чи надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту (заяви).
Розглянутим вважається рапорт, по якому прийнято рішення та це рішення (відповідь) доведена до військовослужбовця належним чином.
67. Праву військовослужбовця на звернення до безпосереднього командира для вирішення питання службового чи особистого характеру кореспондує обов`язок військового командира відреагувати на поданий рапорт.
68. Наслідком написання рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про його звільнення чи відмова у задоволенні рапорту.
69. Як встановлено судами попередніх інстанцій позивач висловив своє небажання продовжувати проходити військову службу та 25 жовтня 2022 року засобами поштового зв`язку надіслав до ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також до ІНФОРМАЦІЯ_7 рапорти про звільнення з військової служби на підставі підпункту г пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ (у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за дружиною, яка має інвалідність ІІ групи).
70. З огляду на хронологію подій, такі рапорти позивачем були подані після самовільного залишення розташування роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_5 05 жовтня 2022 року.
71. За результатами розгляду рапортів листами від 02 листопада та 09 листопада 2022 року позивач був повідомлений про те, що він є таким, що самовільно залишив розташування роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_5 (місце служби) та його військова служба призупинена. Для вирішення питання за поданими рапортами йому необхідно прибути за місцем служби та доповісти про причини самовільного його залишення.
72. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначав, що відповідачем обраний вірний порядок розгляду рапорту ОСОБА_1 від 25 жовтня 2022 року, з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази надходження вказаного рапорту на адресу безпосереднього командира внаслідок самовільного залишення місця служби.
За таких обставин суд констатував відсутність бездіяльності відповідача при розгляді рапорту «заяви» позивача про звільнення зі служби внаслідок порушення порядку його подання.
73. У той же час з урахуванням встановлених обставин справи та нормативного врегулювання спірного питання, колегія суддів зазначає про передчасність висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності в діях відповідача бездіяльності під час розгляду рапортів позивача від 25 жовтня 2022 року про звільнення з військової служби.
74. У публічно-правових відносинах, де одним із суб`єктів виступають органи публічної влади, особливого значення набуває принцип захисту особи від свавільних чи необґрунтовано обтяжливих дій державних органів. Відповідно до цього принципу будь-які сумніви, що виникають через нормативну невизначеність, не можуть трактуватись на шкоду приватній особі чи бути підставою для розширеного тлумачення повноважень державних органів або їх посадових осіб. Навпаки, усі сумніви мають вирішуватися на користь приватної особи.
75. Принцип правової визначеності передбачає не лише обов`язок своєчасного розгляду звернення, але й обов`язок інформування військовослужбовця про результати такого розгляду із належним обґрунтуванням рішення. Відмова у задоволенні рапорту має бути обґрунтована посиланням на конкретні обставини, які стали підставою для такого рішення.
76. Зважаючи на викладене, Верховний Суд констатує, що суд першої інстанції вирішив справу без належного та всебічного з`ясування всіх необхідних обставин, не надав достатнього обґрунтування щодо незастосування відповідних нормативних актів, які регулюють порядок розгляду та надання відповіді на рапорт військовослужбовця про звільнення. Це призвело до передчасних та недостатньо аргументованих висновків суду щодо суті справи. Суд апеляційної інстанції не виправив таку помилку та залишив без змін рішення суду першої інстанції.
77. Виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування необхідних доказів.
78. Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
79. Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
80. Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з`ясовано належним чином обставини справи, тоді як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, Верховний Суд дійшов висновку, що судові рішення у цій справі в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо розгляду рапорту від 25 жовтня 2022 року про звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 з військової служби на підставі абзацу 4 підпункту г пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та зобов`язання розглянути такий рапорт, слід скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
81. Під час нового розгляду справи судам необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків, надати оцінку вказаним обставинам й аргументам сторін та, у залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
82. В іншій частині позовних вимог, яка стосується незгоди позивача з наказами начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 про позбавлення додаткової винагороди та премії за липень та серпень 2022 року, зобов`язання виплатити таке грошове забезпечення, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до обґрунтованого та правильного висновку про відсутність підстав для їх задоволення, наведені в касаційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і не дають підстав уважати, що ними неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права при постановленні оскаржуваних судових рішень, а тому судові рішення в цій частині слід залишити без змін.
83. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 350 356 КАС України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі № 580/6020/22 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо розгляду рапорту від 25 жовтня 2022 року про звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 з військової служби на підставі абзацу 4 підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та зобов`язання розглянути такий рапорт, а справу в цій частині направити на новий розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду.
В решті рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
І.В. Желєзний
В.Е. Мацедонська,
Судді Верховного Суду