ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 580/6136/23

адміністративне провадження № К/990/31166/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенко М.М.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Черкаській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року (прийняту в складі: головуючого судді Руденко А.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2024 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Оксененка О.М., суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.)

УСТАНОВИВ;

І. Суть спору

1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі- позивач, ФОП) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Черкаській області (далі- відповідач, податковий орган), в якому просив:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо організації та проведення фактичної перевірки позивача в період з 29.03.2023 по 05.04.2023;

- скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.05.2023 №3863/23-00-09-01-11 про застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 6800 грн та від 03.05.2023 №3860/23-00-09-01-11 про застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 10 000 грн, усього фінансових санкцій на загальну суму 16 800 грн.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що в наказі про її проведення не були зазначені конкретні підстави для організації такого заходу державного нагляду (контролю), що передбачені п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України (далі ПК України); наказ та направлення на проведення перевірки не вручались під розпис перед початком проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_2 , посвідчення посадових осіб не були надані та запис у журналі перевірок суб`єкта підприємницької діяльності не був зроблений, проте відразу по прибуттю до с. Вільхи Золотоніського району 29.03.2023 посадові особи розпочали контрольні заходи щодо огляду й перевірки приміщення закладу торгівлі, самостійно, без дозволу позивача увійшли до приміщення магазину, описували товар та оглядали (фіксували) підакцизні алкогольні напої, відбирали потрібні їм документи накладні, товарні чеки тощо; відомості про підставу перевірки, наказ на перевірку та направлення на перевірку не надані позивачу до цього часу; продавець ОСОБА_3 заперечує доведення до її відома змісту наказу відповідача №548-п про проведення фактичної перевірки; податкові ревізори заповнили бланки направлень на перевірку лише після її завершення.

2.1. Також акт перевірки не містить підстав проведення перевірки, передбачених п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України; у акті перевірки вказані суперечливі відомості про дату затвердження наказу відповідача (на першому аркуші 24.03.2023, а на другому вже 24.02.2023), невірно зазначено прізвище « ОСОБА_4 » замість « ОСОБА_5 », копія акту не надана позивачу.

2.2. Щодо виявлених порушень, позивач зазначає, що з незалежних від позивача форс-мажорних обставин (запровадження військового стану в Україні та відключення магазину від мережі електричної енергії внаслідок ракетних атак країни-агресора) продаж алкогольних напоїв відбувався раніше за часом від фактичного проведення розрахункової операції через РРО, що підтверджується поясненнями продавця ОСОБА_3 , довідкою виконавчого комітету Вознесенської сільської ради від 18.05.2023 №292, довідкою виконавчого комітету Новодмитрівської сільської ради від 18.05.2023 №380/02-04, а також листом Золотоніського РЕМ ПАТ «Черкасиобленерго» від 17.05.2023 №89.

Щодо заборони реалізації алкогольних напоїв на території Черкаської області, то визначена заборона на підставі п. 44-1 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» і її встановлення є виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад, а тому правила Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» не передбачають відповідальності за порушення наказу військового командування та військової адміністрації.

Щодо продажу алкогольного напою в кількості 1 шт. за ціною 1,31 грн при мінімальній ціні 125,16 грн, то горілка «Статус» пляшка ємністю 0,7 л за ціною 131 грн дійсно продавалась в магазині в с. Вільхи Золотоніського району Черкаської області, що відображено в податковій звітній документації позивача. Відображення цифри у фіскальному чеку від 04.12.2021 в сумі 1,31 могло статися виключно через людський фактор помилка продавця пенсійного віку ОСОБА_3 при реєстрації розрахункової операції, або збій у роботі РРО. Фактично продаж здійснено за ціною 131 грн, що підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_6 .

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2024 року, у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

4. Суди попередніх інстанцій відмовляючи у задоволені позовних вимог висновували, що палатковим органом правомірно застосовано штрафні санкції за порушення ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» та п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №957 від 30.10.2008 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв».

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

5. Позивач не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами попередніх норм матеріального та процесуального права щодо задоволення позовних вимог, просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2024 року у справі №580/6136/23 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

5.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №580/6136/23 стало оскарження судових рішень те, що зазначена касаційна скарга має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та має виняткове значення для скаржника.

5.2. Так, позивач вказує, що з незалежних від позивача форс-мажорних обставин (запровадження військового стану в Україні та відключення магазину від мережі електричної енергії внаслідок ракетних атак країни-агресора) продаж алкогольних напоїв відбувався на наступний день від фактичного проведення розрахункової операції через РРО, що підтверджується, зокрема, поясненнями продавця ОСОБА_3 , довідкою виконавчого комітету Вознесенської сільської ради від 18.05.2023 №292, довідкою виконавчого комітету Новодмитрівської сільської ради від 18.05.2023 №380/02-04, а також листом Золотоніського РЕМ ПАТ «Черкасиобленерго» від 17.05.2023 №89.

5.3. Щодо продажу алкогольного напою в кількості 1 шт. за ціною 1,31 грн при мінімальній ціні 125,16 грн, скаржник вказує, що горілка «Статус» пляшка ємністю 0,7 л за ціною 131 грн дійсно продавалась в магазині в с. Вільхи Золотоніського району Черкаської області, проте відображення цифри у фіскальному чеку від 04.12.2021 в сумі 1,31 могло статися виключно через людський фактор - помилка продавця пенсійного віку ОСОБА_3 при реєстрації розрахункової операції, або збій у роботі РРО. Фактично продаж здійснено за ціною 131 грн., що підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_6 .

5.4. Позивач акцентує увагу на тому, що предмет спору у справі про визнання неправомірними дій ГУ ДПС в Черкаській області щодо проведення фактичної перевірки (та скасування податкових повідомлень-рішень), з огляду характер спірних правовідносин, указана адміністративна справа повинна була розглядатися судами за правилами загального позовного провадження. Сторона позивача двічі заявляла клопотання (у позовній заяві та у відповіді позивача на відзив) щодо проведення відкритого судового засідання з викликом представника позивача та допитом свідків та міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Крім того, проведення судового розгляду адміністративної справи в судах першої та апеляційної інстанцій за відсутності учасника процесу - ФОП ОСОБА_1 , щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є відвертим порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови Шостого ААС від 01.07.2024 р. як такої, що прийнята з грубими порушеннями норм процесуального права.

Також, судом першої інстанції, який прийняв ухвалу від 01.03.2024 р. про відмову щодо виклику свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , не забезпечено безпосереднього дослідження доказів у судовому процесі шляхом виклику та допиту свідків та порушення рівності й змагальності сторін.

На думку позивача, всупереч приписам ст. 242 КАСУ, попри заявлені клопотання інваліда дргугої групи ОСОБА_1 , судовий процес проведено без участі сторони позивача, останній не був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання. При цьому, оскаржувані судові рішення прийняті в порушення норм статті 90 211 КАС України без належного дослідження доказів, які вказують на незаконність перевірки та безпідставність застосованих штрафних санкцій до позивача в період запровадженого воєнного стану.

6. Податковий орган у письмовому запереченні (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, уважаючи їх безпідставними, а рішення суду першої та апеляційної інстанції, яке він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

7. 02 жовтня 2024 року справа №580/6136/23 надійшла на адресу Верховного Суду.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

8. Суди попередніх інстанцій установили, Наказом у ГУ ДПС у Черкаській області від 24.03.2023 №548-п, на підставі пп.20.1.2, 20.1.4, 20.1.8-20.1.11 п. 20.1 ст. 20, пп.75.1.3 п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України та ст. 16 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництво і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», з метою контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв тютюнових виробів пального була призначена фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за місцем фактичного проведення діяльності за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , з 27 березня 2023 року тривалістю 10 днів.

9. Фактична перевірка була проведена посадовими особами відповідача на підставі направлень на перевірку від 27.03.2023 №1035/23-00-09-01-15 та від 27.03.2023 №1036/23-00-09-01-15.

10. 29.03.2023 о 10 год. 25 хв. продавцю ОСОБА_3 були пред`явлені службові посвідчення посадових осіб відповідача ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , направлення на проведення перевірки та вручено копію наказу від 24.03.2023 №548-п, що підтверджується її власноручним підписом.

11. У ході проведення фактичної перевірки встановлено, що згідно бази даних «Система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій» позивач здійснював реалізацію алкогольних напоїв під час дії заборони на реалізацію алкогольних напоїв на території Черкаської області, встановленої наказом Черкаської обласної військової адміністрації від 31.10.2022 №16, а саме: за адресою: АДРЕСА_1 ,через реєстратор розрахункових операцій (далі - РРО) фіскальний номер 3000750281, а саме: 24.11.2022 о 08:22:36 реалізовано пляшку пива «Зіберт» 2,0 л за ціною 69,00 грн (фіскальний чек № 7657; за адресою: АДРЕСА_1 через РРО фіскальний номер 3000792209 реалізовано пиво «Львівське світле» 2,4 Л за ціною 71,50 грн (фіскальний чек № 7029 від 29.11.2022 о 09:41:56 на суму 286,00 грн та фіскальний чек № 7036 від о 09:29:42 на суму 143,00 грн, чим порушено вимоги частини дев`ятої ст. 15-3 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

12. Також, в ході проведення фактичної перевірки згідно бази даних «Система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій» за адресою: АДРЕСА_1 , фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій №3000750281, ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) реалізував алкогольний напій СТАТУС 0,7, код 2208601100, через реєстратор розрахункових операцій 04-12-2021 о 14:22:00 по ціні 1,31 грн, мінімальна ціна згідно постанови КМУ №957 від 30.10.2008 грн 125,16 грн, чим порушив постанову Кабінету Міністрів України №957 від 30.10.2008 року «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв».

13. На підставі акта фактичної перевірки відповідач прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 03.05.2023 №3863/23-00-09-01-11 про застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 6800 грн за порушення частини дев`ятої ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального»;

- податкове повідомлення-рішення від 03.05.2023 №3860/23-00-09-01-11 про застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 10 000 грн за порушення п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №957 від 30.10.2008 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв».

14. Уважаючи оспорювані податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

V. Оцінка Верховного Суду

15. Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

16. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.

17. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

18. Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

19. Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

20. Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

21. Статтею 80 Податкового кодексу України визначені підстави для призначення фактичної перевірки, порядок її проведення та оформлення результатів. Також встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

22. Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

- 80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

23. Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України однією з обов`язкових умов для початку проведення фактичної перевірки встановлено пред`явлення платнику податків копії наказу про проведення перевірки. Також визначено вимоги до такого наказу, а саме - він має містити: дату видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

24. Абзацами п`ятим і шостим пункту 81.1 статті 81 ПК України встановлено, що непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

25. Щодо підстав проведення перевірки, які викладені в наказі, на підставі якого податковий орган здійснив перевірку позивача, то колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 28 травня 2024 року у справі № 280/1431/23, відповідно до яких правовий аналіз пункту 80.2 статті 80 ПК України свідчить про те, що здебільшого підстави, передбачені у відповідних підпунктах цієї норми, встановлюють лише єдину передумову для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків вимог законодавства у певній сфері, яка і є фактичною підставою для проведення перевірки.

26. Однак підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює дві: (1) наявність та/або отримання певної інформації; (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері.

27. Саме тому цей підпункт пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України має істотну особливість у його застосуванні порівняно з іншими підпунктами цієї норми, яка і зумовлює висновок про те, що саме лише посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України у рішенні про проведення перевірки не є мінімально достатнім обсягом інформації, яка має відображатися у наказі відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки.

28. Оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов`язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов`язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.

29. Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб.

30. Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу. У разі, якщо наказ відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства. Як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним, оскільки його недоліки в розумінні статті 81 Податкового кодексу України не є настільки значущими, що ставлять під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав.

31. Суд зазначає, що до вказаних висновків Верховний Суд дійшов у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду.

32. Суди попередніх інстанцій установили: у наказі про проведення фактичної перевірки зазначено, що підставою проведення перевірки позивача є здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання норм законодавства щодо виробництва, обліку та обігу спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального.

33. Відтак у вказаному наказі наявна мінімально достатній обсяг інформації щодо підстави для проведення перевірки позивача.

34. З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що наказ про призначення фактичної перевірки був прийнятий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством.

35. Щодо суті виявлених порушень колегія суддів зазначає про таке.

36. З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до даних «Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій» позивач здійснював реалізацію алкогольних напоїв під час дії заборони на реалізацію алкогольних напоїв на території Черкаської області, встановленої наказом Черкаської обласної військової адміністрації від № 16, а саме: за адресою: Черкаська область, Золотоніський район с. Вільхи, вул. Центральна, буд. 42 А, через реєстратор розрахункових операцій (далі - РРО) фіскальний номер 3000750281 24.11.2022 о 08:22:36 реалізовано пляшку пива «Зіберт» 2,0 л за ціною 69,00 грн (фіскальний чек №7657); за адресою: Черкаська область, Золотоніський район с. Вознесенське, вул. Вишнева ,через РРО фіскальний номер 3000792209 реалізовано пиво «Львівське світле» 2,4 л за ціною 71,50 грн (фіскальний чек № 7029 від 29.11.2022 о 09:41:56 на суму 286,00 грн та фіскальний чек № 7036 від о 09:29:42 на суму 143,00 грн.

37. На підтвердження вказаних порушень позивачем було надано копії фіскальних чеків № 7657, №7029 та №7036.

38. За результатами розгляду матеріалів перевірки Головним управлінням ДПС у Черкаській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.05.2023 № 3863/23-00-09-01-11, яким до ФОП ОСОБА_2 за порушення вимог частини дев`ятої статті 15-3 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР, а саме: за реалізацію алкогольних напоїв в час доби, на яку міською радою встановлено заборону щодо продажу алкогольних напоїв, застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 6 800,00 грн.

39. Позивач стверджує, що з незалежних від позивача форс-мажорних обставин (запровадження військового стану в Україні та відключення магазину від мережі електричної енергії внаслідок ракетних атак країни-агресора) продаж алкогольних напоїв відбувався в інший час від фактичного проведення розрахункової операції через РРО, що підтверджується поясненнями продавця ОСОБА_3 , довідкою виконавчого комітету Вознесенської сільської ради від 18.05.2023 №292, довідкою виконавчого комітету Новодмитрівської сільської ради від 18.05.2023 №380/02-04, а також листом Золотоніського РЕМ ПАТ «Черкасиобленерго» від 17.05.2023 №89.

40. Статтею 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання громадського харчування.

41. Згідно з частиною дев`ятою статті 15-3 Закону № 481/95 сільські, селищні та міські ради в межах території відповідної адміністративно-територіальної одиниці можуть встановлювати заборону продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) (крім закладів ресторанного господарства) у визначений рішенням таких органів час доби.

42. Відповідно до частин першої-другої статті 17 Закону № 481/95 за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

43. До суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17 000 гривень; порушення вимог статті 15-3 цього Закону - 6 800 грн (абзаци 5, 9 частини другої статті 17 Закону № 481/95).

44. Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України (частина четверта статті 17 Закону № 481/95).

45. Отже, Закон № 481/95 забороняє здійснювати продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів у визначений рішенням сільської, селищної та міської ради в межах території відповідної адміністративно-територіальної одиниці час доби. У разі здійснення зазначеної діяльності до суб`єкта господарювання застосовується відповідна відповідальність.

46. При цьому, виходячи зі змісту наведених положень законодавства, визначальним для вирішення питання застосування до суб`єкта господарювання фінансових санкцій є саме факт реалізації алкогольних напоїв у заборонений час доби.

47. Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що згідно наказу Черкаської обласної військової адміністрації від 31.10.2022 №16 з 31.10.2022 з 21 год 00 хв до 10 год 00 хв на період дії воєнного стану торгівлю алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі (за винятком лікарських засобів, дозволених до застосування та включених до Державного реєстру лікарських засобів, та дезінфекційних засобів) на території Черкаської області та в м. Черкаси заборонено, проте позивач вважає, що Закон №481/95-ВР передбачає відповідальність за порушення заборони на торгівлю алкогольними напоями, встановлену органами місцевого самоврядування на підставі п. 44-1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а не наказами військових адміністрацій.

48. При цьому, на виконання Закону України від 12.05.2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII), відповідно до статті 1 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №68/2022, для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку утворено військові адміністрації, у зв`язку з чим, зокрема, Черкаська обласна державна адміністрація та голова цієї адміністрації набули статусу відповідної військової адміністрації та начальника цієї військової адміністрації.

49. Частиною восьмою статті 4 Закону №389-VIII визначено, що військові адміністрації населених пунктів, районні, обласні військові адміністрації здійснюють свої повноваження протягом дві воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування.

50. Згідно п. 11 частини третьої статті 15 Закону №389-VIII обласна військова адміністрація здійснює на відповідній території повноваження, віднесені до їхньої компетенції цим Законом, зокрема, щодо прийняття рішень про заборону торгівлі зброєю, сильнодіючими хімічними і отруйними речовинами, а також алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі.

51. За правилами п. 8 частини шостої статті 15 Закону №389-VIII начальник військової адміністрації видає накази та розпорядження у межах своїх повноважень, які мають таку ж юридичну силу, що і рішення відповідної ради (рад).

52. Суди попередніх інстанцій висновували, що наказ Черкаської обласної військової адміністрації від 31.10.2022 №16 має такий же юридичний статус, як і рішення органу місцевого самоврядування, тому у разі його порушення наступає відповідальність, передбачена Законом №481/95-ВР.

53. Вимоги статті 3 та статті 5 Закону №265 суб`єкти господарювання зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій, а на період виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій та здійснення його ремонту або у разі тимчасового, не більше 7 робочих днів, відключення електроенергії проводити розрахункові операції з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки.

54. Отже, у разі відсутності електроенергії позивач зобов`язаний був здійснювати розрахункові операції із застосуванням розрахункової книжки, яка є належним доказом її здійснення, або не здійснювати продаж алкогольних напоїв.

55. Водночас, продаж алкогольних напоїв у інший час, ніж зазначений у «Системі обліку даних реєстраторів розрахункових операцій», а саме: 24.11.2022 о 08:22:36, 29.11.2022 о 09:41:56 та 30.11.2022 о 09:29:42, та фіскальних чеках № 7657, №7029 та №7036, позивачем не доведено.

56. Посилання скаржника на довідку виконавчого комітету Вознесенської сільської ради від 18.05.2023 №292, довідку виконавчого комітету Новодмитрівської сільської ради від 18.05.2023 №380/02-04 та лист Золотоніського РЕМ ПАТ «Черкасиобленерго» від 17.05.2023 №89, як на підставу відсутності виявлених порушень під час проведення перевірки, то такі докази не містять інформацію про відключення електроенергії саме 23.11.2022, 28.11.2022 та 29.11.2022, як про це зазначає ОСОБА_3 .

57. Письмові пояснення продавця ОСОБА_3 , не підтверджують ту обставину, що продаж товару здійснено напередодні наприкінці робочої зміни і в цей час електроенергія була відсутня.

58. Ураховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновків, про правомірність податкового повідомлення-рішення від 03.05.2023 №3863/23-00-09-01-11.

59. Щодо податкового повідомлення-рішення від 03.05.2023 №3860/23-00-09-01-11 прийнятого за порушення позивачем постанови Кабінету Міністрів України №957 від 30.10.2008 року «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв», Суд зазначає наступне.

60. Так, відповідно до статті 1 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» мінімальні оптово-відпускні ціни на алкогольні напої - ціни, які визначаються за кодами виробів Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності за І літр 100-відсоткового спирту, обраховані виходячи з найнижчої оптової ціни на вітчизняну або контрактної вартості на імпортну продукцію та податків і зборів, які відповідно до чинного законодавства підлягають сплаті з одиниці продукції вітчизняними виробниками й імпортерами, та з урахуванням вартості тари.

61. При цьому, мінімальні роздрібні ціни на алкогольні напої - це ціни, які визначаються виходячи з мінімальних оптово-відпускних цін на цю продукцію та торговельної надбавки. Тобто мінімальні роздрібні ціни визначаються на одиницю продукції, тобто на пляшку, а не на об`єм продукції літри.

62. Постановою Кабінету Міністрів України № 957 від 30.10.2008 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» (зі змінами та доповненнями) встановлено розмір мінімальних роздрібних цін на горілку за 1 літр 100-відсоткового спирту в розмірі 447 грн.

63. Ураховуючи на вказані норми, при розрахунку мінімальної роздрібної ціни на одиницю продукції - горілки 0,7л. 38% об. - мінімальна роздрібна ціна на горілку 0,7л. становить - 125,16 грн.

64. Абзацом 12 частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» встановлено, що до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень.

65. Законодавцем визначена міра відповідальності у вигляді штрафу саме за оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої на такі вироби.

66. Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було реалізовано алкогольний напій Статус 0,7, код 2208601100 по ціні 1,31 грн, у той же час мінімальна ціна згідно постанови Кабінету Міністрів України №957 від 30.10.2008 становить 125,16 грн.

67. Позивач зазначає, що продаж алкогольного напою було вчинено за 131 грн, а сума 1,31 грн відображена у фіскальному чеку помилково. Як на підставу продажу алкогольного напою за ціною 131 грн. позивач послався на врахування вказаної ціни у податковій звітності, проте зазначені докази до суду не надав.

68. Посилання скаржника на письмові пояснення ОСОБА_10 , наданих адвокату Пилипенку Р.Б. 12.07.2023, згідно з якими останній 04.12.2021 купив у магазині у продавця ОСОБА_3 пляшку горілки Статус за ціною 130 грн, суди попередніх інстанцій правильно висновували, оскільки відсутні інші докази, які б підтверджували, що саме ОСОБА_10 придбав указаний алкогольний напій.

69. Щодо пояснень продавця ОСОБА_3 , наданих адвокату Пилипенку Р.Б. 12.07.2023, у яких остання зазначила про можливий раптовий збій у роботі касового апарату, який вона не помітила та не виправила помилку, суди правильно вказували, що доказів раптового збою у роботі РРО позивачем не надано, а у фіскальному чеку №5139 від 04.12.2021, чітко визначено суму 1,31 грн.

70. Стосовно порушення щодо не направлення на його адресу судових повісток про виклик у судове засідання суду першої та апеляційної інстанції, Суд зазначає наступне.

71. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику учасників справи в судове засідання).

72. Відповідно до частини другої статті 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

73. Відповідно до частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

74. Частина шоста статті 12 КАС України встановлює, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо: 1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище; 2) оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію; 3) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; 4) припинення за зверненням суб`єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; 5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо в`їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію; 6) оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 7) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження; 8) типові справи; 9) оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині; 10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження; 11) перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.

75. Разом з тим, відповідно до частини другої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

76. При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

77. З аналізу частин 1 і 2 статті 257 КАС України висновується, що справи незначної складності, які визначені частини шостої статті 12 КАС України та перелік яких не є вичерпним, розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження в безальтернативному порядку.

78. Водночас, судам процесуальними законом надано право здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження і розгляд усіх інших справ, віднесених до юрисдикції адміністративного суду, за виключенням лише тих, які зазначені у частині четвертій статті 257 КАС України, а саме: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

79. Верховний Суд констатує, що жоден із вище перелічених чотирьох виключних випадків не є аналогічним предмету спору у даній справі, що спростовує доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині помилкового розгляду справи у спрощеному позовному провадженню.

80. За таких обставин колегія суддів зазначає, що доводи касаційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

81. У подальшому, як підтверджується змістом апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 , апелянтом було заявлено клопотання про повідомлення його про час та місце розгляду справи для прийняття участі в судовому засідання, а також допит свідків в режимі відеоконференції.

82. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 20224 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_1 у цій справі, закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Крім того, Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання ФОП ОСОБА_1 про розгляд його скарги за його участі.

83. З посиланням на положення статті 306 КАС України, суд апеляційної інстанції зазначив, що судом з`ясований склад учасників судового процесу, обставини, на які посилаються учасники справи, вирішені інші питання, необхідні для апеляційного розгляду справи. За висновком суду апеляційної інстанції, оскільки рішення суду першої інстанції прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, справу належало розглядати у порядку письмового провадження.

84. Так, відповідно до пункту 6-8 частини першої статті 306 КАС України суддя-доповідач в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду вирішує інші письмово заявлені клопотання учасників справи, вирішує питання про можливість письмового провадження за наявними у справі матеріалами у суді апеляційної інстанції, вирішує інші питання, необхідні для апеляційного розгляду справи.

85. Поряд з цим, відповідно до частини першої статті 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

86. З аналізу наведеної норми слідує можливість розгляду справи в суді апеляційної інстанції в порядку письмового провадження у випадках, зокрема, відсутності відповідних клопотань про розгляд справи за участю учасників справи та у разі, якщо оскаржуване рішення суду першої інстанції було ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

87. Ураховуючи характер спірних правовідносин, наявність клопотань від апелянта про розгляд справи за його участю, відсутність клопотань від інших учасників справи (позивача) про розгляд справи за їх участі та розгляд справи в суді першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції не був обмеженим у призначенні справи до розгляду в порядку письмового провадження; натомість, суддя-доповідач перед закінченням підготовчих дій у справі повинен був надати у відповідній ухвалі оцінку заявленим третіми особами клопотанням.

88. Водночас, Верховний Суд не вважає, що вказані порушення суду апеляційної інстанції можуть свідчити про порушення права скаржника на публічний розгляд цієї справи чи неправильного вирішення справи.

89. Крім того, судом апеляційної інстанції досліджувались письмові пояснення свідків в адміністративній справі та надано відповідну правову оцінку.

90. Практика Євпропейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від .08.12.1983 у справі "Axen v. Germany", заява № 8273/78, рішення від 25.04.2002 "Varela Assalino contre le Portugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

91. За сучасних реалій розвитку судочинства в Україні учасникам судового процесу створено належні умови для ознайомлення з рухом справи. Крім того, як передбачено процесуальним законом, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

92. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в чи то в апеляційній скарзі, чи то запереченні на скаргу, не у всіх випадках зумовлюють необхідність призначення справи до розгляду з викликом її учасників (в судовому засіданні).

93. А тому, в контексті спірних правовідносин та встановлених обставин у справі, Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про порушення його прав у зв`язку із непризначенням справи до розгляду в судове засідання в суді першої та апеляційної інстанції.

94. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, ураховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення.

95. У контексті оцінки доводів касаційних скарг Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

96. З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

97. Ураховуючи викладене, Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а підстави, наведені скаржником для касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій, не є такими, що відповідають вимогам частини 4 статті 328 КАС України.

98. Наведені позивачем висновки Верховного Суду на які посилається скаржник в ході касаційного розгляду справи ухвалені у адміністративних справах за інших фактичних обставин, установлених судами попередніх інстанцій, та загалом стосуються оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів (оцінюючий фактор).

99. Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

VІІ. Судові витрати

100. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасником справи, на користь якого ухвалено судове рішення, у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

101. Керуючись статтями 3 328 341 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2024 року у справі №580/6136/23 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко