Постанова

Іменем України

30 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 583/1275/21

провадження № 61-2122св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Охтирської районної державної адміністрації,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 жовтня 2021 року в складі судді Ільченко В. М. та постанову Сумського апеляційного суду від 11 січня 2022 року в складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Собини О. І., Левченко Т. А.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 з позовом про визначення місця проживання дитини з матір`ю.

Первісний позов мотивований тим, що з 26 серпня 2016 року по 10 грудня

2019 року позивач перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, у якому народилась донька, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням суду від 18 червня 2019 року з відповідача стягнуто аліменти на утримання доньки та на її утримання до досягнення донькою трирічного віку.

На цей час вона зареєстрована та проживає у будинку своїх батьків за адресою: АДРЕСА_1 , а донька зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (за місцем реєстрації відповідача), але фактично проживає разом з нею. Реєстрація місця проживання доньки в м. Охтирка пояснюється тим, що остання відвідує Охтирський дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) «Росинка» Охтирської міської ради з 01 серпня 2019 року і по цей час. При поданні документів до дитячого закладу їй повідомили, що до нього приймаються діти з міською реєстрацію.

Вихованням та матеріальним забезпеченням дитини в основному займається вона та її батьки, відповідач інколи бере доньку із собою, на що вона не заперечує. Проте відповідач почав зловживати довірою і декілька разів не віддавав їй доньку у погоджений час, що призводило до суперечок між ними чи між її батьками та відповідачем, і вона змушена була декілька разів звертатися до правоохоронних органів із заявами про викрадення доньки батьком.

ОСОБА_1 просила суд:

визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 в житловому будинку

АДРЕСА_1 .

У червні 2021 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до

ОСОБА_1 про визначення способу спілкування батька з дитиною.

Зустрічний позов мотивований тим, що 26 серпня 2016 року відповідач зареєстрував шлюб з позивачем, у якому народилась донька, ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 . У 2019 році, після погіршення сімейно-шлюбних відносин, позивач переїхала проживати до своїх батьків

в с. Кардашівка Охтирського району. 10 грудня 2019 року шлюб між ними розірваний.

Після розірвання шлюбу дитина проживає з позивачем. Він сплачує аліменти на утримання доньки, заборгованість по сплаті аліментів відсутня. Він не має можливості домовитися з позивачем про дні та час, коли зможе забирати доньку до себе, так як позивач проявляє негатив та категорично проти його спілкування з дитиною, вчиняє сварки, безпідставно викликає поліцію.

Зазначив, що він проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , де дитині створені всі умови для проживання, виховання та розвитку. Між ним та дитиною склалися нормальні, теплі, довірчі відносини. Остаточно між сторонами не вирішено питання про місце проживання дитини, оскільки позивач заперечує проти проживання доньки разом з батьком, хоча сама належних умов та належної уваги забезпечити не може. Донька більше прив`язана до батька, бажає більше часу проводити з ним.

ОСОБА_2 просив суд:

зобов`язати ОСОБА_1 не чинити йому перешкод у спілкуванні з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

встановити йому дні побачення та участі у вихованні доньки ОСОБА_4 :

забирати доньку з дитячого садка кожного тижня в п`ятницю з подальшим перебуванням дитини разом з батьком за його місцем реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_2 з ночівлею в суботу та у неділю, повертати ОСОБА_4 за місцем проживання її матері ОСОБА_1 кожного тижня у понеділок о 07.00 год.;

встановити можливість спільного відпочинку ОСОБА_2 зі своєю донькою ОСОБА_4 в період його планової відпустки терміном 30 днів кожного року (за попередженням ОСОБА_1 ) та відпустки як учаснику бойових дій;

встановити можливість перебування ОСОБА_4 за місцем проживання батька у святкові дні протягом двох днів з ночівлею;

встановити можливість святкування дня народження ОСОБА_4 .

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 жовтня

2021 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від

11 січня 2022 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Визначено порядок участі батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вихованні та спілкуванні із малолітньою дитиною, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом:

періодичних побачень у вихідні дні з 17.00 год. кожної другої п`ятниці місяця до 17.00 год. неділі та з 17.00 год. кожної четвертої п`ятниці місяця до 17.00 год. неділі з ночівлею за адресою проживання батька:

АДРЕСА_2 ;

спільного відпочинку в період щорічної відпустки протягом п`ятнадцяти днів та протягом відпустки як учасника бойових дій з завчасним попередженням матері дитини.

Зобов`язано ОСОБА_1 дотримуватися визначеного та встановленого судом способу, режиму і графіку прийняття участі батька ОСОБА_2 у зустрічах, спілкуваннях та вихованні малолітньої дитини ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, врахувавши визнання відповідачем позову щодо визначення місця проживання малолітньої доньки разом з матір`ю, з метою захисту інтересів малолітньої дитини та подальшого забезпечення належних умов її виховання та всебічного розвитку, прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із врахування інтересів дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, а також закріпленого у положеннях міжнародних норм та норм чинного законодавства України принципу рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні; активного бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні зі своєю донькою; взяв до уваги висновок органу опіки та піклування з урахуванням не тільки формального права відповідача на зустріч з донькою, а з урахуванням усіх інших істотних обставин справи у їх сукупності, режиму проживання та віку дитини.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що графік, визначений судом першої інстанції, складений з урахуванням інтересів дитини, відповідає її режиму проживання та буде надавати батьку можливість спілкуватися із дитиною. При цьому суд першої інстанції розв`язав спір, взявши до уваги висновок органу опіки та піклування, який, визначаючи порядок участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою, виходив із рекомендацій комісії з питань захисту прав дитини, яка врахувала інтереси як батька дитини, так і інтереси самої дитини.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що ОСОБА_1 працює за графіком, тому святкові дні будуть випадати для неї робочими днями, апеляційний суд відхилив, оскільки позивачем за зустрічним позовом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин. Запропонований позивачем за зустрічним позовом графік буде створювати складнощі щодо дотримання певного режиму дитиною щодо відвідування в майбутньому закладу освіти та позбавить можливості дитину кожного дня після відвідування закладу освіти відпочивати, тому запропонований спосіб участі не враховує вік дитини.

Аргументи учасників справи

У лютому 2022 року ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 подали касаційну скаргу, в якій просили скасувати судові рішення в частині відмови у задоволенні вимог зустрічної позовної заяви та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції погодився з рішенням суду першої інстанції в частині відмови задоволення його вимоги бачити доньку 05 вересня щорічно для можливості привітати її з днем народження, однак не надав жодного обґрунтування підстав такої відмови. Суд апеляційної інстанції вказав, що ОСОБА_2 не надав доказів, що святкові дні будуть випадати для ОСОБА_1 робочими днями, однак він надав суду довідку керівника некомерційного підприємства Охтирської міської ради «Охтирська центральна районна лікарня», в якій зазначено графік змінності та табелю робочого часу ОСОБА_1 за вересень - грудень 2021 року.

Апеляційний суд посилався на те, що запропонований ним графік буде створювати складнощі щодо дотримання певного режиму дитиною щодо відвідування в майбутньому закладу освіти та позбавить дитину можливості кожного дня після відвідування закладу освіти відпочивати. Запропонований спосіб не враховує вік дитини. При цьому суди не взяли до уваги, що дитина більше прив`язана до батька та без будь яких підстав дійшли висновку, що перебування в батька створить якісь складнощі для відпочинку.

Суди винесли рішення, якими порушили принцип рівності прав та обов`язків батьків у вихованні дитини, зокрема: не надали жодних обґрунтувань щодо відмови в задоволенні вимог ОСОБА_2 проводити 30 днів щорічної відпустки та 14 днів додаткової відпустки як учасник бойових дій разом з донькою, з завчасним попередженням матері дитини; не мали законних підстав відмовити його бачитися з дитиною на Новий Рік, Різдво Христове, Пасху; без обґрунтувань позбавили батька відводити дитину до дитячого закладу, школи.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються в частині відмови в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 про визначення способу спілкування батька з дитиною. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі Верховного Суду від 30 листопада 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях порушив норми процесуального права та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 500/3507/19, від 23 грудня 2021 року у справі № 202/412/20).

Фактичні обставини

Суди встановили, що 26 серпня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений шлюб.

Сторони є батьками малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18 червня

2019 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання доньки,

ОСОБА_4 , а також на утримання дружини ОСОБА_1 , до досягнення дитиною трьох років. Це судове рішення було звернуто до примусового виконання та із заробітної плати відповідача стягують аліменти.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10 грудня

2019 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був розірваний.

ОСОБА_1 зареєстрована та проживає по

АДРЕСА_1 , і має такий склад сім`ї: донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживає за вказаною адресою, але зареєстрована по АДРЕСА_3 ; батько - ОСОБА_5 , 1964 року народження; мати - ОСОБА_6 , 1967 року народження; сестра - ОСОБА_7 , 1994 року народження, зареєстрована, але фактично не проживає за вказаною адресою.

Зі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 14 грудня

1992 року, державного акту на право приватної власності на землю, серії ІІ-СМ № 048485 та свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 , виданого

02 червня 1989 року Кардашівською сільрадою Охтирського району Сумської області, вбачається, що ОСОБА_1 з донькою проживає в будинку, що належить її батьку, ОСОБА_5

ОСОБА_1 працює в КНП «Охтирська центральна районна лікарня» Охтирської міської ради на посаді сестри медичної стаціонару терапевтичного відділення з 05 березня 2009 року по теперішній час, її середньомісячна заробітна плата складає 5 324,89 грн.

За місцем проживання та роботи ОСОБА_1 характеризується позитивно, що підтверджується характеристикою з Кардашівського старостинського округу Чернечинської сільської ради Охтирського району Сумської області від

24 лютого 2021 року № 02-27/30 та службовою характеристикою з КНП ОМР «Охтирська ЦРЛ».

Відповідно до довідки Охтирського дошкільного навчального закладу (ясла-садок) «Росинка» Охтирської міської ради Сумської області від 23 лютого

2021 року № 01-22/81 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує цей навчальний заклад з 01 серпня 2019 року по цей час.

Згідно з відповіддю Охтирського РВП ГУНП в Сумській області від 03 березня

2021 року №А-5д в період з 01 грудня 2020 року до Охтирського РВП зверталась ОСОБА_1 з приводу неповернення ОСОБА_2 доньки.

Органом опіки та піклування Охтирської районної державної адміністрації був наданий висновок від 31 травня 2021 року № 01-24/6/875 щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якого, орган опіки та піклування, ураховуючи вік малолітньої дитини, вважає доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини, можливе проживання малолітньої дитини з матір`ю ОСОБА_1 за її місцем проживанням у АДРЕСА_1 .

Органом опіки та піклування Охтирської районної державної адміністрації був наданий висновок від 24 вересня 2021 року № 01-24/6/1971 щодо участі громадянина ОСОБА_2 у вихованні малолітньої доньки, у якому вважає доцільним призначити дні побачень та години спілкувань ОСОБА_2 з його малолітньою донькою, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

у формі систематичних побачень другі та четверті вихідні кожного місяця, починаючи із 17.00 год. п`ятниці до 17 год. неділі з ночівлею за адресою проживання батька;

15 днів під час щорічної відпустки ОСОБА_2 за попередньою домовленістю з матір`ю дитини, ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду

У статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 рокупередбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв?язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 1 б липня 2015 Року). Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111 /04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Згідно з частинами четвертою-шостою статті 19 СК України при розгляді судом спорів, зокрема щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення (стаття 158 СК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 159 СК України якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Таким чином, законодавством України закріплено обов`язок того із батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини. У іншого з батьків виникає зустрічний обов`язок не чинити цьому перешкоди. При вирішенні спору щодо участі у вихованні та визначенні порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суд має виходити, передусім, з інтересів дитини з урахування конкретних обставин справи.

У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року у справі № 500/3507/19 (провадження № 61-10654св21) зазначено, що «батько, який проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. При цьому відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з батьком».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2021 року у справі № 202/412/20 (провадження № 61-18600св20) вказано, що «суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. […] Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно. Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»). […] Суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень належним чином врахували якнайкращі інтереси дитини, вік, стать, стан здоров`я, психоемоційний стан дитини, принцип рівності прав та обов`язків батьків та даний висновок органу опіки і піклування, та зробили правильний висновок, що ОСОБА_1 має гарантоване законом та рівне з матір`ю дитини право на спілкування та участь у вихованні сина. У даному випадку суд касаційної інстанції погоджується із позицією судів при вирішенні цього спору, що дитини, коли це можливо, має рости під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить їй виховання в атмосфері любові і моральної, та матеріальної забезпеченості».

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частини перша, друга та третя статті 367 ЦПК України).

За таких обставин, враховуючи інтереси дитини та її вік, суди обґрунтовано встановили порядок участі батька у вихованні дитини з урахуванням висновку від 24 вересня 2021 року № 01-24/6/1971 Органу опіки та піклування Охтирської районної державної адміністрації, який відповідає інтересам дитини.

З урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, батьки не позбавлені в майбутньому права змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні дитини, що буде відповідати інтересам дитини.

За встановлених обставин цієї справи, оскаржені судові рішення не суперечать висновкам щодо застосування норми права у подібних правовідносинахщодо рівності прав батьків у вихованні дитини, викладених у постановах Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 500/3507/19, від 23 грудня 2021 року у справі № 202/412/20).

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстав для висновку, що судові рішення в оскарженій частині ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінкидоказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, судові рішення в оскарженій частині залишити без змін, а тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 401 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 жовтня

2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 11 січня 2022 року

в частині відмови в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення способу спілкування батька з дитиною залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

І. О. Дундар

В. І. Крат