Постанова

Іменем України

27 січня 2020 року

м. Київ

справа № 583/2674/18

провадження № 61-42883св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комишанська сільська рада Охтирського району Сумської області,

третя особа - Охтирська районна державна нотаріальна контора,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13 липня 2018 року у складі судді Сидоренка Р. В., постанову Апеляційного суду Сумської області від 08 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Хвостика С. Г., Левченко Т. А., Кононенко О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області, третя особа: Охтирська районна державна нотаріальна контора про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання заповіту недійсним, визнання права власності на майно, стягнення моральної шкоди.

У позовній заяві позивач також просила вирішити питання про забезпечення позову шляхом заборони Охтирській районній державній нотаріальній конторі вчиняти будь-які дії щодо оформлення права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 по спадковій справі № 17/2018, відкритій після смерті ОСОБА_2 , до вирішення позовних вимог по суті.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13 липня 2018 року з урахуванням виправлень, внесених на підставі ухвали цього ж суду від 24 вересня 2018 року, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Клопотання про звільнення від сплати судового збору залишено без задоволення.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто заявнику.

Повернуто ОСОБА_3 сплачений судовий збір у сумі 352,40 грн за квитанцією від 06 липня 2018 року.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заява про забезпечення позову не відповідає вимогам статті 151 ЦПК України, зокрема вказано про необхідність подання заяви про забезпечення позову у вигляді окремого документа з повним обґрунтуванням відповідно до вимог ЦПК України, а не в якості вимоги, яка міститься в прохальній частині позовної заяви; у ній не зазначено ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України.

Постановою Апеляційного суду Сумської області від 08 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13 липня 2018 року в даній справі в частині визнання неподаною і повернення заяви про забезпечення позову та повернення сплаченого судового збору залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, в частині визнання неподаною і повернення заяви про забезпечення позову та повернення сплаченого судового збору, дійшов правильного висновку про невідповідність заяви про забезпечення позову вимогам статті 151 ЦПК України, а тому обґрунтовано повернув зазначену заяву заявнику.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У березні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове, яким задовольнити її вимоги.

Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки поданій заявником заяві про забезпечення позову, яка відповідала вимогам ЦПК України. Крім того, заявник надав суду квитанцію про сплату судового збору, у зв`язку з чим були відсутні підстави для повернення заяви про забезпечення позову.

Справа у суді касаційної інстанції переглядається в частині визнання неподаною і повернення заяви про забезпечення позову та повернення сплаченого судового збору, а в іншій частині не переглядається відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, оскільки ухвала Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13 липня 2018 року переглядалась в апеляційному порядку лише в частині визнання неподаною і повернення заяви про забезпечення позову та повернення сплаченого судового збору.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.

08 липня 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Курило В. П.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що заява позивача про забезпечення позову не оформлена у формі окремого документа, з повним обґрунтуванням відповідно до вимог ЦПК України. Заява ОСОБА_1 про забезпечення позову не містить ідентифікаційного коду юридичної особи Охтирської районної державної нотаріальної контори в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України. Крім того, заявником не сплачено судовий збір у встановленому законом розмірі.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Право на ефективний судовий захист закріплено у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Першому протоколі та протоколах № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першому протоколі та протоколах № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі Конвенція).

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Зміст і форма заяви про забезпечення позову, а також інші вимоги до неї визначені статтею 151 ЦПК України.

Порядок розгляду заяви про забезпечення позову врегульований статтею 153 ЦПК України, зокрема частиною 9 якої визначено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Повертаючи заяву представника позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що вона не відповідає вимогам частин першої та п`ятої статті 151 ЦПК України, а саме: вона не оформлена у формі окремого документа, який має відповідати певним вимогам, у ній не зазначено ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (Комишанської сільської ради, Охтирської районної державної нотаріальної контори).

Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховний суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій занадто формалізовано підійшли до перевірки відповідності зазначеної заяви вимогам частини першої статті 151 ЦПК України, зокрема не зазначення в заяві про забезпечення позову ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (Комишанської сільської ради, Охтирської районної державної нотаріальної контори) не є обов`язковою підставою для повернення зазначеної заяви заявнику, в іншому випадку це можна розцінювати, як формальний підхід до розгляду заяви.

Однак, вказані порушення не призвели до ухвалення неправильного по суті судового рішення у зв`язку з ненаданням заявником доказів на підтвердження сплати ним або його представником, повноваження якого підтверджені належним чином, судового збору за подання заяви про забезпечення позову, а тому обґрунтовано повернули зазначену заяву заявнику у зв`язку з її невідповідністю вимогам частини п`ятої статті 151 ЦПК України.

При цьому апеляційним судом установлено, що ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23 липня 2018 року за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову заборонено Охтирській районній державній нотаріальній конторі вчиняти будь-які дії у спадковій справі № 17/2018, відкритій після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 щодо оформлення права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 .

Також встановлено, що судовий збір у сумі 352,40 грн за квитанцією № 0.0.1077526027.1 від 06 червня 2018 року, згідно відомостей, зазначених у квитанції, сплачено особою, яка не є стороною у справі.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Верховний Суд встановив, що оскаржені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, в частині визнання неподаною і повернення заяви про забезпечення позову та повернення сплаченого судового збору, ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій, в частині визнання неподаною і повернення заяви про забезпечення позову та повернення сплаченого судового збору - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13 липня 2018 року, постанову Апеляційного суду Сумської області від 08 листопада 2018 року в частині визнання неподаною і повернення заяви про забезпечення позову та повернення сплаченого судового збору залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

В. П. Курило