Постанова
Іменем України
15 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 583/5413/18
провадження № 61-13942св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 квітня 2019 року у складі судді Плотникової Н. Б. та постанову Сумського апеляційного суду від 18 червня 2019 року у складі колегії суддів: Собини О. І., Левченко Т. А., Хвостика С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Позовна заява мотивована тим, що вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 липня 2014 року (справа № 583/2630/14-ц).Від шлюбу у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після розлучення залишився проживати із батьком та повністю перебуває на його утриманні. Вона виховує сина, забезпечує його харчуванням, одягом, предметами для навчання, оплачує гуртки, які відвідує дитина.
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 01 серпня 2014 року стягнуто з нього на користь ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення сином повноліття, починаючи з 09 липня 2014 року (справа № 583/2629/14-ц).
Вказував, що після розірвання шлюбу ОСОБА_2 нехтує сімейними цінностями, життям сина не цікавиться, зловживає спиртними напоями, вчиняє скандали.
Крім того, рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 09 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року, визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання батька - ОСОБА_1 (справа № 583/1361/18).
Зазначав, що на даний час з нього продовжують стягуватися аліменти на утримання сина на користь відповідача ОСОБА_2 .
Вважав, що оскільки місце проживання неповнолітнього сина визначено за місцем проживання його батька, а відповідач аліменти на утримання сина витрачає не за призначенням, тому є всі підстави для зміни способу стягнення аліментів.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд змінити спосіб стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом стягнення аліментів з відповідача у розмірі 1/4 частки від усіх видів її доходу щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення сином повноліття, починаючи з дня звернення до суду з позовом; припинити стягнення аліментів з нього як батька дитини; відкликати виконавчий лист про стягнення з нього аліментів на утримання сина.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Припинено стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09 липня 2014 року та до повноліття дитини, які стягуються на підставі рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 01 серпня 2014 року.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно та до досягнення дитиною повнолітня, починаючи з 21 грудня 2018 року.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць звернуто до негайного виконання.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 3 500 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сімейним законодавством закріплено рівні обов`язки батьків утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
Враховуючи, що син сторін з лютого 2018 року проживає разом із батьком та перебуває на його утриманні, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів використання сплачуваних ОСОБА_1 на її користь аліментів на утримання неповнолітнього сина, районний суд дійшов висновку про припинення стягнення аліментів із батька.
При визначенні розміру аліментів суд першої інстанції врахував стан здоров`я та майновий стан відповідача, а також те, що на її утриманні знаходиться непрацездатна мати.
При цьому, районний суд відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині вирішення позовної вимоги щодо відкликання виконавчого листа про стягнення з нього аліментів на утримання сина, оскільки вказаний спосіб захисту не перебачений частиною другою статті 18 Сімейного кодексу України (далі - СК України).
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Сумського апеляційного суду від 18 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 квітня 2019 року - без змін.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 500 грн у рахунок компенсації витрат на правничу допомогу.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що районний суд забезпечив повний та всебічний розгляд справи й ухвалив законне, справедливе та обґрунтоване судове рішення.
Апеляційний суд вказав, що відповідачем не доведено цільового використання коштів, які вона отримує у якості аліментів на утримання сина, а тому погодився з висновком місцевого суду про наявність підстав для припинення стягнення аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 з позивача та присудження їх стягнення з відповідача.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги правильність висновків суду не спростовують.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 квітня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 18 червня 2019 року повністю і передати справу на новий розгляд.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень неповно з`ясували обставини справи та не надали належної оцінки доказам.
Зазначає, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції та не вирішив клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Верховним Судом її касаційної скарги на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 09 листопада 2018 року та постанову Сумського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Охтирської міської ради, про визначення місця проживання дитини.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в якому вказує, що судові рішення судів попередніх інстанцій є законними і обґрунтованими, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують. Наголошує на тому, що доводи касаційної скарги ОСОБА_2 зводяться до незгоди із ухваленими судовими рішеннями у справі про визначення місця проживання дитини, яке набрало законної сили, а не питання стягнення аліментів у даній справі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У липні 2019 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою судді Верховного Суду від 20 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2020 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з 07 червня 2006 року до 29 липня 2014 року перебували у зареєстрованому шлюбі (а. с. 8).
У період шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 17 січня 2007 року серії НОМЕР_1 (а. с. 7).
Відповідно до рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 01 серпня 2014 року у справі № 583/2629/14-ц з ОСОБА_1 стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення ним повноліття, та аліменти сплачувати на користь матері ОСОБА_2 , починаючи стягнення з 09 липня 2014 року (а. с. 9).
Рішенням Охтирського міськрайонного суду від 09 листопада 2018 року у справі № № 583/1361/18, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року, визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання батька - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) (а. с.16-19).
Відповідно до довідки про заробітну плату від 17 грудня 2018 року заробітна плата ОСОБА_1 за період 01 січня 2018 року до 30 листопада 2018 року становить 147 253,77 грн (а. с. 10).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Положеннями частин другої та третьої статті 181 СК України визначено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
За змістом статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У підпункті 1 пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно із частиною четвертою статті 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Встановивши, що рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 09 листопада 2018 року, яке після апеляційного та касаційного перегляду ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 583/1361/18 (провадження № 61-9621ск19) залишено без змін, визначено місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 разом із батьком та враховуючи те, що відповідачем не доведено обставин, які перешкоджають їй спілкуватися з дитиною, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, забезпечивши повний та всебічний розгляд справи на підставі наданих сторонами доказів, доводів і заперечень, дослідивши усі надані сторонами докази, надавши їм належної правової оцінки за своїм внутрішнім переконанням, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_1 та припинення стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина сторін.
Визначаючи розмір аліментів, районний суд належно перевірив обставини, обумовлені статтею 182 СК України, взяв до уваги як стан здоров`яі матеріальне становище дитини, так і стан здоров`я, матеріальне становище відповідача, яка є працездатною, має у власності частки нерухомості та врахував ту обставину, що у неї на утриманні перебуває непрацездатна мати, у зв`язку із чим обґрунтовано визначив розмір аліментів на неповнолітнього ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно та до досягнення дитиною повнолітня, починаючи з 21 грудня 2018 року.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
Апеляційний суд також правильно відхилив доводи ОСОБА_2 щодо незаконності, на її думку, рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 09 листопада 2018 року та постанови Сумського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року у справі щодо визначення місця проживання дитини, оскільки вказане предмету доказування у даній справі не стосується.
Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій надали неправильну оцінку обставинам справи та поданим сторонами доказам є необґрунтованими, оскільки суди ухвалили рішення про відмову у задоволенні позову, дослідивши та оцінивши докази у справі щодо їх належності, допустимості та достатності.
Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм процесуального права, оскільки, звернувшись до суду з клопотанням про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, позивачем було пропущено визначений законом процесуальний строк на звернення з відповідним клопотанням (частина сьома статті 212 ЦПК України), а тому апеляційний суд правильно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем та її представником норм матеріального та процесуального права і незгоді з ухваленими судовими рішеннями, зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Наведені у касаційній скарзі позивачем доводи є аналогічними із доводами її апеляційної скарги, які були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 квітня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 18 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк