Постанова

Іменем України

30 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 584/639/19

провадження № 61-10930св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,- Сумський обласний державний нотаріальний архів,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сумського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Хвостика С. Г., Кононенко О. Ю., Собини О. І., від 18 червня 2020 року.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її колишній чоловік ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається із земельної ділянки площею 4,649 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Мазівської сільської ради Путивльського району Сумської області та з простих іменних акцій сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «Мир».

Спадкоємцями ОСОБА_3 був їх спільний син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на час відкриття спадщини був неповнолітнім, тому в силу частини четвертої статті 1268 ЦК України є таким, що прийняв спадщину, а також дружина спадкодавця ОСОБА_5 , яка прийняла спадщину відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом від 14 липня 2006 року.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер і вона є його спадкоємцем.

У січні 2019 року позивач дізналась про існування спадкового майна після смерті колишнього чоловіка ОСОБА_3 та про видачу на ім`я ОСОБА_5 відповідних свідоцтв про право на спадщину за законом від 14 липня 2006 року, у зв`язку з чим вважала, що її права та права її сина на спадкування спірного спадкового майна були порушені.

Крім того, вказувала, що у свідоцтві про смерть колишнього чоловіка його прізвище зазначено « ОСОБА_3 », а у свідоцтві про смерть її сина прізвище сина зазначено як « ОСОБА_4 », у той час як у свідоцтві про народження сина його прізвище зазначено російською мовою « ОСОБА_4 », яке перекладається на українську мову як « ОСОБА_4 », так і « ОСОБА_4 », проте, вказані обставини унеможливлюють підтвердження факту родинних відносин.

Посилаючись на вказані обставини, позивач, уточнивши позовні вимоги, просила суд:

- визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину, видані 14 липня 2006 року Буринською районною державною нотаріальною конторою Сумської області на ім`я ОСОБА_5 та зареєстровані в реєстрі за № 676 та № 677;

- встановити факт, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 перебував у родинних відносинах з померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 і був його сином.

Ухвалою Путивльського районного суду Сумської області від 11 вересня 2019 року за клопотанням позивача замінено відповідача Мазівську сільську раду Путивльського району Сумської області на належного відповідача - ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Путивльського районного суду Сумської області, у складі судді Данік Я. І., від 27 лютого 2020 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .

Визнано частково недійсними:

- свідоцтво про право на спадщину, видане 14 липня 2006 року ОСОБА_5 державним нотаріусом Буринської районної державної нотаріальної контори Анохіним О. В. за реєстровим номером № 676 у частині успадкування нею після смерті ОСОБА_3 1/2 частини земельної ділянки, загальною площею 4,649 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Мазівської сільської ради Путивльського району Сумської області, котра належала спадкодавцю на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-СМ № 034520, виданого 10 квітня 2001 року Мазівською сільською радою Путивльського району Сумської області відповідно до рішення 13 сесії 23 скликання Мазівської сільської ради Путивльського району Сумської області від 04 квітня 2001 року, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 358, кадастрові номери: 5923884800:07:001:0260:0261, 5923883800:01:000:0110, 5923884800:07:002:0436. Вартість спадкового майна складає 29 630,00 грн;

- свідоцтво про право на спадщину, видане 14 липня 2006 року ОСОБА_5 державним нотаріусом Буринської районної державної нотаріальної контори Анохіним О. В за реєстровим номером № 677 у частині успадкування нею після смерті ОСОБА_3 1/2 частини простих іменних акцій сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «Мир», місцезнаходження якого: АДРЕСА_1 , в кількості 84 примірників загальною номінальною вартістю 28 308 грн, які належали спадкодавцю на підставі сертифіката іменних акцій серії АВС № 774018, виданого вказаним товариством 23 жовтня 2000 року.

Встановлено юридичний факт, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Києві ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець АДРЕСА_1 був сином померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Путивль Сумської області ОСОБА_3 , 1949 року народження, мешканця с. Гвинтове Буринського району Сумської області.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 152,60 грн витрат по сплаті судового збору при подачі позову.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що син позивача ОСОБА_4 на час відкриття спадщини після смерті його батька ОСОБА_3 був неповнолітнім, тому у силу частини четвертої статті 1268 ЦК України є таким, що прийняв спадщину, тому видані на ім`я ОСОБА_5 свідоцтва про право на спадщину у частині успадкування нею 1/2 частини спірного спадкового майна є недійсними, так як були видані з порушенням прав іншого спадкоємця.

Суд першої інстанції вважав, що відсутні підстави для застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, оскільки цивільним законодавством не передбачено обмеження строку, у який спадкоємець, що прийняв спадщину, може зареєструвати своє право на спадщину у встановленому законом порядку або звернутись до суду за захистом свого права.

Також суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині встановлення факту родинних відносин спадкодавця ОСОБА_3 з його померлим сином ОСОБА_4 .

Додатковим рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 18 травня 2020 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 430,00 грн витрат на правничу допомогу.

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про стягнення витрат на правничу допомогу відмовлено.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Сумського апеляційного суду від 18 червня 2020 року рішення Путивльського районного суду Сумської області від 27 лютого 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заявлених позовних вимог. Вирішено питання судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, однак, право на звернення до суду з цим позовом у неї виникло 23 червня 2010 року, тобто, після спливу шестимісячного строку з часу відкриття спадщини після смерті сина ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відтак, звернувшись 08 травня 2019 року до суду із даним позовом, ОСОБА_1 пропустила установлений законом строк позовної давності, про застосування якого відповідачем подано заяву, що є підставою для відмови у позові у даній справі, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги в зазначеній частині підлягають задоволенню.

У задоволенні позовної вимоги про визнання оспорюваних свідоцтв про право на спадщину недійсними судом апеляційної інстанції відмовлено за пропуском позовної давності, тому й відсутні підстави для задоволення і вимоги про встановлення факту родинних відносин.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2020 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_8 подано касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати постанову Сумського апеляційного суду від 18 червня 2020 року та залишити в силі рішення місцевого суду,посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції ухвалюючи нове рішення у справі застосував положення статей 9 20 СК України, статей 256 257 261 294 1268 ЦК України без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 405/2960/15-ц, від 11 березня 2019 року у справі № 619/2559/17, від 21 січня 2020 року у справі № 396/2046/18.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції здійснив посилання на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, яка не регулює подібні правовідносини, оскільки прийнята у справі, яка розглядалась у порядку господарського судочинства у інших правовідносинах.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

05 серпня 2020 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Сумського апеляційного суду від 18 червня 2020 року відмовлено.

21 вересня 2020 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відзиву на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 та свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 з 07 вересня 1974 року до 16 листопада 1994 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з « ОСОБА_3 » (російською мовою) (а.с. 80, 81, 82).

Під час проживання позивача з ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_4 , батьками якого згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 зазначено: « ОСОБА_3 » та « ОСОБА_1 » (російською мовою) (а.с. 11).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Путивль Сумської області у віці 56 років помер ОСОБА_3 , який до дня смерті проживав у с. Гвинтове Буринського району Сумської області (а.с. 10, 28).

Відповідно до спадкової справи № 89, заведеної 05 квітня 2006 року Буринською районною державною нотаріальною конторою Сумської області після смерті ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини за законом 05 квітня 2006 року звернулась його дружина ОСОБА_5 , яка за довідкою Гвинтівської сільської ради Буринського району Сумської області є єдиним спадкоємцем першої черги за законом (а.с. 28).

14 липня 2006 року на ім?я ОСОБА_5 були видані свідоцтва про право на спадщину за законом за № 676 на земельну ділянку площею 4,649 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Мазівської сільської ради Путивльського району Сумської області та за № 677 на спадкове майно, яке складається з простих іменних акцій сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «Мир», місцезнаходження по АДРЕСА_1 (а.с. 5, 32-зв., 33).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 (а.с. 9).

Відповідно до довідки Мазівської сільської ради Путивльського району Сумської області від 21 лютого 2019 року за № 104 ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на день смерті був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , де разом з ним були зареєстровані та проживали ОСОБА_1 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (а.с. 7, 12, 88).

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_5 , спадщину після смерті якої прийняв її син ОСОБА_2 (а.с. 40).

27 листопада 2019 року постановою приватного нотаріуса Путивльського районного нотаріального округу Пустовойтова І. В. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_4 , у зв?язку з тим, що у поданих документах не підтверджується факт родинних відносин ОСОБА_3 та його сина - ОСОБА_4 , внаслідок наявності розбіжностей у написанні їх прізвищ (а.с. 108).

Факт того, що ОСОБА_3 - батько ОСОБА_12 , у судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 1216 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_3 за життя заповіту не склав і спадкування здійснювалось за законом відповідно до положень статей 1258 1261 ЦК України.

Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Суди встановили, що спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняли дружина спадкодавця - ОСОБА_5 , яка звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, та його син - ОСОБА_12 , який був неповнолітнім на момент смерті спадкодавця.

У заяві про прийняття спадщини ОСОБА_5 не повідомила нотаріуса про наявність у спадкодавця ще одного спадкоємця - його сина.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач фактично посилалась на те, що вона є спадкоємцем першої черги після смерті свого сина, який у свою чергу є спадкоємцем першої черги після смерті свого батька і на час відкриття спадщини був неповнолітнім, від спадщини не відмовлявся, а на день своєї смерті постійно проживав разом із матір`ю (позивачем).

Надавши належну правову оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи, в їх сукупності, встановивши, що ОСОБА_4 у передбаченому на час відкриття спадщини порядку прийняв спадщину померлого батька, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає у день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Цивільним законодавством не передбачено обмеження строку, у який спадкоємець, що прийняв спадщину, може зареєструвати своє право власності у встановленому законом порядку або звернутись до суду за захистом свого права, а тому підстави для застосування строку позовної давності до спірних правовідносин відсутні.

Висновки місцевого суду відповідають правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 396/2046/18.

Суд першої інстанції виконав вимоги статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі.

Водночас суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про скасування рішення суду першої інстанції.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції посилаючись на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19) та у постанові Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі № 190/171/17-ц не врахував, що ці постанови не є релевантними щодо цього спору, оскільки ухвалені у справах з іншими фактичними обставинами.

За таких обставин, постанова апеляційного суду не може вважатись такою, що відповідає вищенаведеним нормам матеріального та процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Керуючись статтями 400 402 409 413 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Сумського апеляційного суду від 18 червня 2020 року скасувати, а рішення Путивльського районного суду Сумської області від 27 лютого 2020 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді А. І. Грушицький І. В. Литвиненко І. М. Фаловська С. П. Штелик