ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2020 року

м. Київ

справа № 585/1443/15-ц

провадження № 61-33741св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Кузнєцова В. О.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 31 травня 2017 року, ухвалене у складі судді Євлах О. О., та рішення апеляційного суду Сумської області від 29 серпня 2017 року, ухвалене колегією у складі суддів: Ткачук С. С., Хвостика С. Г., Собини О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернулася з позовом, уточненим у травні 2016 року, до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про виділ частки із майна в натурі.

В обґрунтування позову зазначила, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12 листопада 1983 року їй на праві власності належить 1/2 частка житлового будинку по АДРЕСА_1 житловою площею 29,60 кв.м з надвірними спорудами: сарай Б-1; літня кухня В1; сарай В-І; погріб п/г; вбиральня У, що розташований на земельній ділянці 1072,0 кв.м.

Іншими співвласниками будинку є ОСОБА_2 і ОСОБА_3 по 1/4 частці кожен.

Позивач вказує, що угода про встановлення порядку користування відособленими приміщеннями будинку відповідно до частки кожного зі співвласників не укладалася, нотаріально не посвідчувалася і у виконавчому комітеті місцевої ради народних депутатів не реєструвалася.

Оскільки згоди щодо поділу спільного майна сторони досягти не можуть, ОСОБА_1 просила виділити їй в натурі 1/2 частку житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 згідно з варіантом І висновку судової будівельно-технічної експертизи № 71/72 від 21 квітня 2016 року, а саме: кухню 3 площею 10 кв.м, кімнату 4 площею 6,4 кв.м, сіни 1-1 площею 7 кв.м, комору 2 площею 5,6 кв.м і кімнату 2-4 площею 11 кв.м у житловому будинку літ. А-1, а також ганок літ. к, погріб літ. п/г та сарай літ. Б-1.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 31 травня 2017 року позов задоволено.

Виділено ОСОБА_1 в натурі в особисту приватну власність 47/100 часток домоволодіння по АДРЕСА_1 згідно з варіантом ІІІ висновку судової будівельно-технічної експертизи № 71/72 від 21 квітня 2016 року, а саме: кухню 3 площею 10 кв.м, кімнату 4 площею 6,4 кв.м, сіни 1-1 площею 7 кв.м, комору 2 площею 5,6 кв.м і кімнату 2-5 площею 8,1 кв.м у житловому будинку літ. А-1, а також ганок літ. к, погріб літ. п/г та сарай літ. Б-1.

Покладаючи в основу рішення варіант ІІІ висновку судової будівельно-технічної експертизи № 71/72 від 21 квітня 2016 року, суд першої інстанції виходив з того, що він не передбачає покладення на ОСОБА_2 і ОСОБА_3 обов`язку здійснити переобладнання приміщення з метою утворення житлової кімнати, потребує найменше робіт та часу для його реалізації, при такому виділенні збережеться цільове використання приміщень тієї частки будинку, яка залишається відповідачам.

Висновок судової будівельно-технічної експертизи № 1581/1582 від 7 квітня 2017 року суд першої інстанції відхилив, так як він не узгоджується з дослідженими судом правовстановлюючими документами сторін на житловий будинок і при його складанні експерт вийшов за межі питань, поставлених судом.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 29 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 31 травня 2017 року змінено.

Позов ОСОБА_1 . задоволено частково.

Виділено ОСОБА_1 в натурі в особисту приватну власність 37/100 часток домоволодіння по АДРЕСА_1 згідно з варіантом І висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1581/1582 від 7 квітня 2017 року, а саме: кухню 3 площею 10 кв.м, кімнату 4 площею 6,4 кв.м, сіни 1-1 площею 7 кв.м, комору 2 площею 5,6 кв.м у житловому будинку літ. А-1, а також ганок літ. к, погріб літ. п/г та сарай літ. Б-1.

Стягнено з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у відшкодування судового збору по 131,80 гривень з кожного.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування судового збору 626,46 гривень.

Стягнено з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у дохід держави судовий збір по 109,61 гривень з кожного.

Покладаючи в основу рішення варіант І висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1581/1582 від 7 квітня 2017 року, апеляційний суд виходив з того, що кімнати 2-1, 2-2 і 2-3 житлового будинку літ. А-1, а також сарай літ. В-І та літня кухня літ. В1 побудовані попереднім співвласником будинку ОСОБА_4 у 1980-1983 роках за власні кошти та з отриманням відповідних дозволів нею особисто, тому не перебувають у спільній частковій власності сторін і не повинні враховуватися при поділі, на що правильно вказав експерт у висновку № 1581/1582 від 7 квітня 2017 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просила рішення апеляційного суду Сумської області від 29 серпня 2017 року скасувати, а рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 31 травня 2017 року - змінити та виділити їй в натурі у приватну власність 1/2 частку спірного житлового будинку з надвірним спорудами згідно з варіантом І висновку судової будівельно-технічної експертизи № 71/72 від 21 квітня 2016 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині і рішення апеляційного суду ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Заявник вважає, що суд апеляційної інстанції помилково покладав в основу рішення висновок судової будівельно-технічної експертизи № 1581/1582 від 7 квітня 2017 року, оскільки цей висновок складений без урахування правовстановлюючих документів сторін на спірний житловий будинок з надвірними спорудами, згідно з якими увесь будинок і усі господарські споруди перебувають у спільній частковій власності.

На думку заявника, спірне домоволодіння підлягає поділу за варіантом І висновку судової будівельно-технічної експертизи № 71/72 від 21 квітня 2016 року, оскільки цей варіант не передбачає відступлення від ідеальних часток співвласників у праві власності на будинок та не вимагає виплати компенсацій.

Позиція інших учасників справи

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 подала заперечення на касаційну скаргу, у яких послалася на безпідставність її доводів. Вказала, що у 1980-1983 роках ОСОБА_4 отримала у виконавчому комітеті Роменської міської ради народних депутатів Сумської області відповідні дозволи і прибудувала до будинку коридор (кімнати 2-1, 2-2 і 2-3 поверхового плану), а також збудувала сарай літ. В-І та літню кухню літ. В1. Ці об`єкти нерухомості збудовані ОСОБА_4 за власні кошти і є її особистою власністю, проте частки у праві власності на будинок вона і інший співвласник ОСОБА_5 не перерозподілили, що призвело до помилкового включення даних об`єктів до переліку майна, успадкованого позивачем.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У 2018 році справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 5 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій з архівної інвентарної справи на житловий будинок по 1-му АДРЕСА_1 встановлено, що первинна реєстрація права власності на цей будинок проведена за наступними особами: ОСОБА_6 належало 2/3 частки (1/2 частка - на підставі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя від 17 жовтня 1949 року та 1/6 частка - на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 жовтня 1949 року); ОСОБА_7 належала 1/6 частка на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 жовтня 1949 року; ОСОБА_8 належала 1/6 частка на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 жовтня 1949 року.

24 жовтня 1975 року ОСОБА_6 отримала довідку № 2017 для відчуження майна, у якій вказано, що за заявою власника відчужуються кімнати 1-3, 1-4 та сіни в будинку, а також погріб, 1/2 частка сараю та 1/2 частка огорожі, що становить 1/2 ідеальну частку домоволодіння. Ці кімнати мають таку площу: кімната 1-3 - 10 кв.м, кімната 1-4 - площею 6,4 кв.м, сіни - площею 7 кв.м та 5,6 кв.м. Вказані приміщення будинку та частка господарських споруд 27 жовтня 1975 року подаровані ОСОБА_5 .

У лютому 1979 року ОСОБА_7 і ОСОБА_8 успадкували після ОСОБА_6 в рівних частках 1/6 частку домоволодіння, що залишилася у її власності.

Рішенням виконавчого комітету Роменської міської ради народних депутатів Сумської області від 17 вересня 1980 року № 584 ОСОБА_4 дозволено прибудувати до будинку коридор, який включає кімнати 2-1, 2-2, 2-3 загальною площею 13,8 кв.м. При будівництві ОСОБА_4 закладено двері в кімнату 1-3, обладнано перегородку в кімнаті 1-5 та замість вікна обладнаний вихід в прибудований коридор.

Рішеннями виконавчого комітету Роменської міської ради народних депутатів Сумської області від 17 березня 1982 року № 191 та від 16 грудня 1992 року № 294 надано ОСОБА_4 дозвіл на здійснення будівництва і вирішено видати правовстановлюючі документи на господарські споруди - сарай літ. В-І, літню кухню літ. В1 і гараж літ. Г.

Станом на 1983 рік спірний житловий будинок з господарськими спорудами, розташований на земельній ділянці площею 1072 кв.м, перебував у спільній частковій власності ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8

12 листопада 1983 року ОСОБА_1. , спадкуючи після ОСОБА_5 , отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Відповідно до цього свідоцтва спадщина складається із 1/2 частки будинку по АДРЕСА_1 житловою площею 29,6 кв.м та господарських споруд (сарай літ. Б-1, літня кухня літ. В1, сарай літ. В-І, погріб п/г і вбиральня літ. У).

Таким чином, у виданому ОСОБА_1 свідоцтві зазначені господарські споруди, збудовані особисто ОСОБА_4 .

Рішенням Роменського міського суду Сумської області від 25 червня 1993 року, яке набрало законної сили, встановлено між ОСОБА_8 , ОСОБА_4 і ОСОБА_1 порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 .

Виділено у користування ОСОБА_1 земельну ділянку під будівлями площею 60 кв.м, двір площею 105 кв.м, город площею 400 кв.м, всього площею 565 кв.м; ОСОБА_8 і ОСОБА_4 виділено земельну ділянку під будівлями площею 102 кв.м, двір площею 118 кв.м, город площею 312 кв.м, всього площею 532 кв.м. Частину двору площею 15 кв.м з боку домоволодіння НОМЕР_1 , рівну довжині частини будинку, виділено у загальне користування сторін для забезпечення можливості технічного обслуговування будинку.

Даним рішенням також визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку сараю літ. Б, у зв`язку з чим встановлено наступні частки співвласників у праві власності на домоволодіння: ОСОБА_1 належить 15/25 часток і ОСОБА_4 та ОСОБА_8 - 10/25 часток. Цим же рішенням встановлено, що у 1980 та 1982 роках ОСОБА_4 отримала у виконавчому комітеті Роменської міської ради народних депутатів Сумської області дозволи на прибудову коридору до будинку, а також на будівництво сараю та літньої кухні.

Рішенням виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області від 30 грудня 1993 року № 360, з урахуванням змін, внесених рішенням виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області від 24 січня 2001 року № 18, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 у спільну сумісну власність надано земельну ділянку площею 535 кв.м по АДРЕСА_1 .

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26 квітня 2005 року ОСОБА_2 набула 1/4 частку у праві власності на житловий будинок з господарськими спорудами за вказаною адресою, успадкувавши цю частку після ОСОБА_8 Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з обкладеного цеглою дерев`яного будинку літ. А-1 жилою площею 29,6 кв.м і загальною площею 169,4 кв.м та господарських споруд (сарай літ. Б, літня кухня літ. В1, сарай літ. В-І, погріб літ. п-г, вбиральня літ. У).

ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25 квітня 2015 року набув 1/4 частку житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 , успадкувавши цю частку після ОСОБА_4 Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з обкладеного цеглою дерев`яного будинку літ. А-1 жилою площею 29,6 кв.м і загальною площею 66 кв.м, та господарчих споруд і надвірних будівель (ганок цегляний літ. гн, сарай літ. Б, літня кухня літ. В1, сарай літ. В-І, погріб літ. п-г, гараж цегляний літ. Г, вбиральня літ. У).

Востаннє інвентаризація домоволодіння проведена Комунальним підприємством «Роменське міське бюро технічної інвентаризації» 31 березня 2015 року; при проведенні інвентаризації об`єкти самочинного будівництва не виявлені.

У ході розгляду справи у суді першої інстанції суд двічі призначав у справі судову будівельно-технічну експертизу.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 71/72 від 21 квітня 2016 року експертом запропоновано три варіанти поділу домоволодіння. При їх визначенні експерт врахував усі приміщення житлового будинку та наступні господарські споруди: сарай літ. Б-1, літню кухню літ. В1, сарай літ. В-1, погріб літ. п/г та вбиральню літ. У.

Відповідно до зазначеного висновку ринкова вартість домоволодіння по АДРЕСА_1 , розрахована за порівняльним підходом, на дату складання висновку становить 206 400 гривень.

З урахуванням планування і розмірів приміщень житлового будинку та розташування господарських споруд встановлено існування одного технічно можливого варіанту виділу в натурі належної ОСОБА_1 1/2 частки без відступу від ідеальних часток. Згідно з варіантом І позивачу пропонується виділити кухню 3 площею 10 кв.м, кімнату 4 площею 6,4 кв.м, сіни 1-1 площею 7 кв.м, комору 2 площею 5,6 кв.м і кімнату 2-4 площею 11 кв.м у житловому будинку літ. А-1, а також ганок літ. к, погріб літ. п/г та сарай літ. Б-1.

Також експертом запропоновано два варіанти виділу частки співвласника ОСОБА_1 з відступом від ідеальних часток, а саме виділення ОСОБА_1 47/100 часток, а іншим співвласникам - 53/100 з виплатою позивачу компенсації.

Так, згідно з варіантом ІІ ОСОБА_1 . пропонується виділити кухню 3 площею 10 кв.м, кімнату 4 площею 6,4 кв.м, сіни 1-1 площею 7 кв.м, комору 2 площею 5,6 кв.м і кімнату 2-4 площею 8,2 кв.м у житловому будинку літ. А-1, а також ганок літ. к, погріб літ. п/г та сарай літ. Б-1. Відповідно до варіанту ІІІ позивачу пропонується виділити кухню 3 площею 10 кв.м, кімнату 4 площею 6,4 кв.м, сіни 1-1 площею 7 кв.м, комору 2 площею 5,6 кв.м і кімнату 2-5 площею 8,1 кв.м у житловому будинку літ. А-1, а також ганок літ. к, погріб літ. п/г та сарай літ. Б-1.

При варіанті поділу ІІ ОСОБА_1., частка якої стає меншою за ідеальну, підлягає виплаті компенсація у сумі 7 692 гривень, а при варіанті ІІІ - 8 008 гривень.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 1581/1582 від 7 квітня 2017 року експертом запропоновано один варіант поділу домоволодіння, при визначенні якого експерт не врахував як об`єкти спільної часткової власності, приміщення житлового будинку, збудовані особисто ОСОБА_4 (коридор з трьох кімнат, позначених на поверховому плані 2-1, 2-2 і 2-3) та господарські споруди: сарай літ. В-1 та літню кухню літ. В.

Відповідно до цього висновку ринкова вартість домоволодіння по АДРЕСА_1 , розрахована порівняльним підходом, станом на 24 січня 2017 року дорівнює 294 900 гривень.

Технічно виділити в натурі ідеальну частку ОСОБА_1 у праві власності на домоволодіння неможливо, так як через проведену прибудову до житлового будинку, будівництво нових господарських споруд і відчуження співвласниками ОСОБА_4 і ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 1/2 частки сараю літ. Б частки співвласників у праві власності на домоволодіння змінилися.

З урахуванням зазначених обставин експертом запропоновано один варіант виділу ОСОБА_1 частки з відступом від ідеальної, при якому її частка складатиме 37/100 часток, а частка іншого співвласника - 63/100 часток. Вказаний варіант не передбачає виплати компенсації, оскільки збільшення частки інших співвласників здійсненне не за рахунок зменшення частки ОСОБА_1 , а у зв`язку з проведеною прибудовою до житлового будинку і будівництвом нових господарських споруд.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Відповідно до положень статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із зазначенням частки кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, передбачено статтею 364 ЦК України.

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації (частини перша-третя статті 364 ЦК України).

При виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має виділятися окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласника (співвласників), мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України.

Встановивши, що житловий будинок із надвірними спорудами по АДРЕСА_1 належить сторонам на праві спільної часткової власності і згоди щодо його поділу вони досягти не можуть, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для виділу ОСОБА_1 в натурі її частки із домоволодіння.

Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 55 від 18 червня 2007 року (далі - Інструкція).

Згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 цієї Інструкції виділ частки із об`єкта нерухомого майна в окремий самостійний об`єкт здійснюється відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого виділу з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням виділеному об`єкту поштової адреси.

Відповідно до пунктів 2.5, 2.6 Інструкції при підготовці документів про поділ нерухомого майна суб`єкти господарювання проводять такі дії: уточнюють кількість основних будинків і допоміжних будівель, що входять до складу об`єкта нерухомого майна, виявляються і вносяться до матеріалів технічної інвентаризації поточні зміни в будинках, будівлях, спорудах; за відсутності нотаріально посвідченого договору чи рішення суду щодо порядку користування будинками, будівлями та спорудами беруться до уваги заяви всіх співвласників, підписи яких засвідчені нотаріально. Після цього готується Висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, який містить такі дані: а) кому належить об`єкт нерухомого майна; б) на підставі яких правовстановлювальних документів; в) повну технічну характеристику об`єкта нерухомого майна; г) фактичне користування будинками (приміщеннями), будівлями та спорудами між співвласниками; ґ) який документ підтверджує право власності (користування) земельною ділянкою; д) склад новоутворених об`єктів нерухомого майна і їх адреси; е) пропозиції щодо можливих розмірів земельних ділянок, що закріплюються за новими (виділеними) об`єктами з урахуванням обмежень (обтяжень) на використання земельних ділянок відповідно до затвердженої містобудівної документації та земельного законодавства (варіанти поділу додаються).

Згідно зі статтею 147 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час вирішення справи судом апеляційної інстанції, висновок експерта для суду не є обов`язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу. Незгода суду з висновком експерта повинна бути мотивована в рішенні або ухвалі.

З поданих сторонами доказів суд апеляційної інстанції встановив, що коридор, який включає кімнати 2-1, 2-2, 2-3, а також господарські споруди - сарай літ. В-1, літня кухня літ. В1 і гараж літ. Г, побудовані у 1980-1983 роках особисто одним із співвласників будинку - ОСОБА_4 , яка здійснила це будівництво з отримання відповідних дозволів та за власні кошти.

Відповідно до статті 119 ЦК Української РСР, чинного на час здійснення будівництва, у разі, коли учасник спільної часткової власності на жилий будинок збільшить в ньому за свій рахунок корисну площу будинку шляхом прибудови, надбудови або перебудови, проведеної за згодою решти учасників і в установленому порядку, частки учасників у спільній власності на будинок і порядок користування приміщеннями в ньому підлягають відповідній зміні.

На час розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій правові наслідки здійснення одним із співвласників прибудови до будинку, який перебуває у спільній частковій власності, визначаються частиною четвертою статті 357 ЦК України, згідно з якою співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок прибудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав; така прибудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

Аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що навіть у разі нездійснення співвласниками відповідної зміни часток у праві власності на житловий будинок після здійснення одним із них прибудови, така прибудова є власністю і перебуває у користуванні тієї особи, що її здійснила. Відповідне правило стосується і господарських споруд, які збудовані для обслуговування житлового будинку.

У даній справі суд апеляційної інстанції встановив, що після будівництва ОСОБА_4 коридору, сараю та літньої кухні частки співвласників у праві власності на будинок не були відповідно змінені, проте дана прибудова і господарські споруди завжди перебували у користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , а потім їх спадкоємців.

Оцінивши висновок судової будівельно-технічної експертизи № 71/72 від 21 квітня 2016 року і висновок судової будівельно-технічної експертизи № 1581/1582 від 7 квітня 2017 року, апеляційний суд встановив, що у запропонованих у висновку № 71/72 варіантах виділу належної ОСОБА_1 частки враховані прибудови та господарські споруди, будівництво яких здійснено самостійно іншим співвласником - ОСОБА_4 ; у запропонованих у висновку № 1581/1582 варіантах виділу вказані прибудова та господарські споруди рахуються як власність відповідачів, у зв`язку з чим пропорційно змінені частки співвласників у праві власності.

Прибудова та господарські споруди, збудовані особисто одним із співвласників, не можуть враховуватися при проведенні поділу домоволодіння у разі, якщо після їх будівництва частки співвласників пропорційно не змінювалися, тому висновок апеляційного суду щодо покладення в основу рішення результатів судової будівельно-технічної експертизи № 1581/1582 від 7 квітня 2017 року, при проведенні якої експерт не рахував коридор, сарай і літню кухню об`єктами спільної часткової власності, є правильним.

Встановивши, що у зв`язку з будівництвом ОСОБА_4 коридору, сараю та літньої кухні її та ОСОБА_8 , а на час розгляду справи - їх спадкоємців, частка у праві власності на будинок пропорційно збільшилася, у зв`язку з чим іншому співвласнику ОСОБА_1 , не належить виплата компенсації за відповідне зменшення її частки, суд апеляційної інстанції обґрунтовано цю компенсацію не стягнув.

Доводи заявника про те, що судова будівельно-технічна експертиза № 1581/1582 від 7 квітня 2017 року проведена без урахування правовстановлюючих документів сторін на спірний житловий будинок з надвірними спорудами, згідно з якими увесь будинок і усі господарські споруди перебувають у спільній частковій власності, не спростовує правильність висновків апеляційного суду.

Суд апеляційної інстанції оцінив у визначеному законодавством порядку подані сторонами докази і встановив, що у 1980-1983 роках ОСОБА_4 отримала відповідні дозволи і за власні кошти збудувала на тій частині земельної ділянки, що перебувала у її користуванні, прибудову до житлового будинку (коридор, який включає кімнати 2-1, 2-2, 2-3), сарай літ. В-1 і літню кухню літ. В1.

У виданому заявнику свідоцтві про право на спадщину за заповітом від 12 листопада 1983 року зазначено, що спадкодавцю ОСОБА_5 1/2 частка житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 належала на підставі договору дарування від 27 жовтня 1975 року, тобто він цю частку набув до будівництва вказаної прибудови і господарських споруд. ОСОБА_1. спадкувала після ОСОБА_5 за заповітом від 20 листопада 1982 року.

Стаття 38 Закону Української РСР «Про державний нотаріат», чинного на час складення заповіту, визначала, що при посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається.

Аналогічне положення встановлювалося пунктом 98 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністерства юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5.

Водночас стаття 50 Закону Української РСР «Про державний нотаріат», чинного на час складення заповіту, встановлювала, що при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом державний нотаріус перевіряє склад спадкового майна.

Якщо до складу спадкового майна входить жилий будинок (частина будинку), державний нотаріус вимагає правовстановлюючий документ про належність будинку (частини будинку) спадкодавцю, а також довідку-характеристику бюро технічної інвентаризації (пункт 128 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністерства юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5).

Таким чином при посвідченні заповіту ОСОБА_5 у 1982 році правовстановлюючі документи на майно, яке заповідалося, нотаріус не вимагав, а при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у 1983 році йому подавався договір дарування від 27 жовтня 1975 року і дані щодо характеристики будинку, які були у Роменському міському бюро технічної інвентаризації станом на відповідну дату, тобто з урахуванням внесених до архівної справи на домоволодіння змін у зв`язку зі здійсненням ОСОБА_4 у 1980-1983 роках прибудови до будинку та будівництва нових господарських споруд.

Таким чином, зазначення у виданому заявнику свідоцтві про право на спадщину за заповітом від 12 листопада 1983 року характеристик домоволодіння, які воно мало станом на дату видачі свідоцтва, не спростовує доказів того, що будівництво коридору, сараю і літньої кухні проведене особисто співвласником ОСОБА_4 і ці приміщення та споруди при поділі домоволодіння не підлягають урахуванню.

Посилання заявника на те, що спірне домоволодіння підлягає поділу за варіантом І висновку судової будівельно-технічної експертизи № 71/72 від 21 квітня 2016 року, оскільки цей варіант не передбачає відступлення від ідеальних часток співвласників у праві власності на будинок та не вимагає виплати компенсацій, касаційний суд вважає помилковими, так як при проведенні цієї експертизи експерт враховував коридор, сарай і літню кухню як об`єкти спільної часткової власності сторін та не перевіряв, чи не змінилися частки співвласників у праві власності на будинок у зв`язку з будівництвом зазначених об`єктів виключно одним із співвласників.

Фактично доводи касаційної скарги у цій частині зводяться до переоцінки доказів і встановлення на їх підставі нових обставин, що не відноситься до визначених статтею 400 ЦПК України повноважень касаційного суду під час касаційного перегляду справи, згідно з якими касаційний суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України»). Оскаржуване рішення суду першої інстанції у відповідній частині та рішення суду апеляційної інстанції відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції у відповідній частині та апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 410 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції у частині, залишеній без змін судом апеляційної інстанції, та рішення апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 31 травня 2017 року у частині, залишеній без змін судом апеляційної інстанції, та рішення апеляційного суду Сумської області від 29 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: В. О. Кузнєцов В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов