Постанова

Іменем України

16 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 585/1750/16-ц

провадження № 61-20655св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С.,

Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Довгополівська сільська рада Роменського району Сумської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 23 липня 2019 року у складі судді Машини І. М. та постанову Сумського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Собини О. І., Хвостика С. Г., Орлова І. В.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Довгополівська сільська рада Роменського району Сумської області, про визнання заповіту недійсним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що після смерті його батька ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до складу якої входить будинок АДРЕСА_1 . Позивач є спадкоємцем першої черги за законом, як його син, інші спадкоємці відсутні, тому у лютому 2016 року він звернувся до нотаріуса Роменського районного нотаріального округу з метою оформлення своїх спадкових справ, де йому стало відомо про заповіт на користь ОСОБА_2 . В той же час, позивачу відомо, що батько на час оформлення заповіту не усвідомлював значення своїх дій та не керував ними у зв`язку з вживанням алкоголю внаслідок чого його волевиявлення щодо призначення спадкоємця у заповіті не було вільним і не відповідало його волі. Крім того, відповідач ОСОБА_2 з 31 жовтня 2010 року по 25 жовтня 2015 року була депутатом Довгополівської сільської ради Роменського району, тобто і на момент посвідчення на її користь заповіту, тому посадові особи органу місцевого самоврядування не мали права вчиняти такі нотаріальні дії.

Таким чином, просив визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчений 14 липня 2014 року Виконавчим комітетом Довгополівської сільської ради Роменського району Сумської області, зареєстрований в реєстрі за № 77.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 23 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позивачем не доведено, що оскаржуваний заповіт не відповідав волі спадкодавця в розумінні частини першої статті 1257 ЦК України. Зібрані у справі докази не свідчать про порушення з боку голови Довгополівської сільської ради Роменського району Сумської області Зварич О. Є. при посвідченні оскаржуваного заповіту та не можуть бути окремою підставою для визнання заповіту недійсним, оскільки не доводять невідповідність заповіту волі заповідача. Відповідач ОСОБА_2 , як депутат Довгополівської сільської ради, за своїм правовим статусом не була працівником органу місцевого самоврядування, в тому числі і працівником виконавчого комітету сільради, а була представником інтересів територіальної громади, тому при посвідченні спірного заповіту не було порушено вимоги статті 9 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2.8 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування. Суди також виходили з того, що позовна заява містить вимогу про визнання заповіту недійсним, вимог про визнання заповіту нікчемним у позові заявлено не було.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2019 року до Верховного Суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 ,посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не заслухали показання свідків, які свідчили про волевиявлення спадкодавця. Не надано оцінки висновкам експертизи, у яких зазначено, що спадкодавець виявляв ознаки розладу психіки та поведінки внаслідок зловживання алкоголем та установлено незвичність виконання рукописних текстів, яке могло бути спричинене алкогольним або наркотичним сп`янінням, хворобливим станом, тощо. Зазначає, що апеляційний суд не надав мотивовану оцінку кожному аргументу апеляційної скарги. Вказує на порушення процедури державної реєстрації спірного заповіту.

Короткий зміст вимог відзиву на касаційну скаргу

У грудні 2019 року ОСОБА_2 та у січні 2020 року Довгополівська сільська рада Роменського району Сумської області подали відзиви на касаційну скаргу позивача.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, щопісля смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , відкрилась спадщина, яка складається з будинку АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 , який є сином померлого ОСОБА_3 та, відповідно, спадкоємцем першої черги за законом, 15 лютого 2016 року звернувся до приватного нотаріуса Роменського районного нотаріального округу Сумської області Кравченко А. В. із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька.

Також, 02 грудня 2015 року до приватного нотаріуса Роменського районного нотаріального округу Сумської області Кравченко А. В. звернулась ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 на підставі заповіту від 14 липня 2014 року.

Відповідно до заповіту, посвідченого 14 липня 2014 року сільським головою Довгополівської сільської ради Роменського району Сумської області Зварич О. Є., зареєстрованого в реєстрі за № 77, ОСОБА_3 на випадок своєї смерті усе своє майно, що буде належати йому на день смерті, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, а також все те, що він за законом чи заповітом буде мати право, заповів ОСОБА_2 . Зміст цього заповіту прочитаний ОСОБА_3 особисто в голос та підписаний ним особисто в двох примірниках в присутності голови Довгополівської сільської ради Зварич О. Є . Заповіт внесено до спадкового реєстру 22 липня 2014 року.

Установлено, що померлий ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував під наглядом у лікаря нарколога в Комунальному Закладі Сумської Обласної Ради «Перша Обласна Спеціалізована Лікарня м. Ромни» (далі - КЗ СОР 1-ї ОСЛ м. Ромни) у період з 16 липня 2015 року по 10 листопада 2015 року із діагнозом «Психічні розлади та розлади поведінки внаслідок вживання алкоголю. Синдром залежності», знятий у зв`язку зі смертю, у лікаря психіатра під наглядом не перебував.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта від 08 лютого 2018 року № 06-04/3 ОСОБА_3 станом на 14 липня 2014 року (під час складання заповіту) виявляв ознаки розладу психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, страждав хронічним алкоголізмом, в той же час , не виявляв ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, за своїм психічним станом міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

У справі проведено судову почеркознавчу експертизу, відповідно до висновку якої (від 03 квітня 2019 року №19/119/6-6/26е) два підписи від імені ОСОБА_3 у двох примірниках заповіту від 14 липня 2014 року, зареєстрованих в реєстрі за № 77, що розташовані у рядках «ПІДПИС», виконані ОСОБА_3 згідно зразків першої групи, наданих на дослідження.

Вирішити запитання про те, чи виконані два досліджувані підписи від імені ОСОБА_3 у двох примірниках заповіту від 14 липня 2014 року, зареєстрованих в реєстрі за № 77, що розташовані у рядках «ПІДПИС», при порівнянні з другою групою зразків, судовому експерту не видається за можливе.

Рукописні тексти, які починаються словами «Зміст цього заповіту...» та, відповідно, закінчуються словами « ОСОБА_3 », « ОСОБА_3 » у двох примірниках заповіту від 14 липня 2014 року, зареєстрованих в реєстрі за № 77, виконані ОСОБА_3 згідно зразків, наданих на дослідження.

Виявлені діагностичні ознаки свідчать про незвичність виконання досліджених рукописних текстів, які починаються словами «Зміст цього заповіту...» та, відповідно, закінчуються словами «ОСОБА_3 », « ОСОБА_3 » у двох примірниках заповіту від 14 липня 2014 року, зареєстрованих в реєстрі за № 77, що пояснюється впливом на виконавця збиваючих факторів, ймовірно, природного характеру, серед яких може бути: алкогольне або наркотичне сп`яніння, хворобливий стан, травма, м`язова слабкість, стан хвилювання або стресу, тощо.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Довгополівської сільської ради Роменського району Сумської області від 03 грудня 2010 року № 33 обов`язки за вчинення нотаріальних дій покладено на секретаря сільської ради - Біловол В. В . На період відсутності секретаря сільської ради - Біловол В. В. виконання обов`язків за вчинення нотаріальних дій покладено на сільського голову - Зварич О. Є .

Згідно розпорядження сільського голови Довгополівської сільської ради Роменського району Сумської області від 11 липня 2014 року № 71, Біловол В. В. , секретарю сільської ради, надано невикористану частину щорічної відпустки тривалістю 3 календарних дні з 14 по 16 липня 2014 року включно.

Відповідач ОСОБА_2 у період з 31 жовтня 2010 року по 23 жовтня 2015 року була депутатом Довгополівської сільської ради Роменського району Сумської області, що не заперечується сторонами у справі.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX«Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У силу частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1233 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно зі статтею 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Отже, підставою недійсності заповіту є встановлення в судовому порядку факту за позовом заінтересованої особи, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (частина друга статті 1257 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

У касаційній скарзі позивач посилається на те, що волевиявлення спадкодавця не було вільним, оскільки він зловживав алкоголем та не усвідомлював своїх дій.

Слід зазначити, що висновком судово-психіатричного експерта від 08 лютого 2018 року № 06-04/3 установлено, що під час складання заповіту спадкодавець ОСОБА_3 за своїм психічним станом міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Таким чином, суди попередніх інстанцій, належним чином дослідивши та оцінивши докази у справі дійшли обґрунтованого висновку про те, що волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі, тому у задоволенні позову про визнання спірного заповіту недійсним слід відмовити.

Також у касаційній скарзі позивач посилається на те, що суди не заслухали показання свідків, які свідчили про волевиявлення спадкодавця та не звернули уваги на встановлення під час проведення почеркознавчої експертизи незвичності виконання досліджених рукописних текстів під впливом на виконавця збиваючих факторів.

Указані доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції, та, апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що указані посилання відповідача не заслуговують на увагу, оскільки вказані докази не є допустимими, так як встановлення вказаних обставин відповідно до частини першої статті 255 ЦК України не може ґрунтуватися на показаннях свідків, які не були присутні під час їх вчинення, а предметом дослідження почеркознавчої експертизи є встановлення належності підпису та рукописного тексту, виконаних на спірному заповіті, спадкодавцю, а не встановлення його психічного стану. Крім того, у висновку судової почеркознавчої експертизи експертом зроблено лише припущення, що незвичність виконання досліджених рукописних текстів пояснюється впливом на виконавця збиваючих факторів, ймовірно, природного характеру, серед яких може бути: алкогольне або наркотичне сп`яніння, хворобливий стан, травма, м`язова слабкість, стан хвилювання або стресу, тощо.

ОСОБА_1 у касаційній скарзі також вказує на порушення процедури державної реєстрації спірного заповіту.

Відповідно до частини першої статті 1257 ЦК підставами нікчемності заповіту, тобто недійсності відповідно до закону, є складання заповіту особою, яка не мала на це права, або складання з порушенням вимог щодо форми та посвідчення заповіту. На підставі статті 215 ЦК визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 1251 ЦК України, статті 37 Закону України «Про нотаріат» посадові особи органу місцевого самоврядування посвідчують заповіти, якщо у населеному пункті немає нотаріуса.

Слід зазначити, що позивачем ставилися у позовній заяві вимоги про визнання заповіту недійсним з підстав відсутності волевиявлення заповідача та з підстав порушення статті 9 Закону України «Про Нотаріат». Вимог про визнання заповіту нікчемним у позові заявлено не було, а ОСОБА_2 , як депутат Довгополівської сільської ради, за своїм правовим статусом не була працівником органу місцевого самоврядування, який посвідчував спірний заповіт, в тому числі і працівником виконавчого комітету даної сільської ради, а була лише представником інтересів територіальної громади, тому при посвідченні спірного заповіту вимоги статті 9 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2.8 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування порушені не були.

Крім того, позивач зазначає, що апеляційний суд не надав мотивовану оцінку кожному аргументу апеляційної скарги.

Оцінюючи доводи заявника стосовно того, що апеляційний суд не зазначив у судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення кожного аргументуапеляційної скарги, Верховний Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торія проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Щодо відзивів на касаційну скаргу

У грудні 2019 року ОСОБА_2 та у січні 2020 року Довгополівська сільська рада Роменського району Сумської області подали відзиви на касаційну скаргу позивача.

Згідно з частиною четвертою статті 178 ЦПК України копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

До відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи (частина п`ята статті 178, частина четверта статті 395 ЦПК України).

До відзивів ОСОБА_2 та Довгополівської сільської ради Роменського району Сумської області не додано доказів направлення відзивів іншим учасникам справи.

У частині четвертій статті 183 ЦПК України передбачено, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Враховуючи, що докази надсилання копій відзивів іншим учасникам справи відсутні, відзиви підлягають поверненню без розгляду.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 178, 183, 395, 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Відзиви ОСОБА_2 та Довгополівської сільської ради Роменського району Сумської області на касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 23 липня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року залишити без розгляду та повернути заявникам.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 23 липня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

В. С. Жданова

В. О. Кузнєцов