ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 585/2217/22

провадження № 51-3741 км 22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 31 січня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022200470000275, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Бестюбе Целіноградської області Республіки Казахстан, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06 жовтня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 119 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 4 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено виконання обов`язків, передбачених ст. 76 КК України покарання.

Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 30 січня 2023 рокувирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 01 липня 2022 року, приблизно о 08 год, разом зі своїм малолітнім племінником ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснювали постріли з пневматичної гвинтівки марки HATSAN моделі MOD 90 MAGNYM, калібру 4,5 мм, № НОМЕР_1 , перебуваючи у дворі господарства за місцем проживання засудженого за адресою: АДРЕСА_1 . Цього ж дня, близько 08:10 год останній зайшов до приміщення коридору будинку, а ОСОБА_8 , залишившись перед сходами ґанку, утримуючи в руках пневматичну гвинтівку, зарядив кулю в ствол пневматичної гвинтівки, вимкнув автоматичний запобіжник гвинтівки, після чого, попередньо не переконавшись у тому, що в напрямку пострілу немає людей, натиснув на спусковий гачок та здійснив один постріл в напрямку приміщення коридору будинку, де у цей час перебував малолітній потерпілий ОСОБА_7 .

Здійснюючи постріл, ОСОБА_8 не передбачав можливості настання наслідків у вигляді смерті малолітнього потерпілого ОСОБА_7 , хоча повинен був і реально міг їх передбачити, зокрема не переконався у відсутності останнього на лінії вогню і завдяки цьому будучи впевненим, що внаслідок пострілу у тому напрямі не настануть наслідки у вигляді смертельного травмування потерпілого.

Внаслідок пострілу з пневматичної гвинтівки, малолітній потерпілий ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження, у вигляді відкритої проникаючої травми грудної клітки з ушкодженням тканин та судин лівої легені, що супроводжувалося розвитком масивної крововтрати. Тілесні ушкодження у вигляді відкритої проникаючої травми грудної клітки знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті та мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості. Вважає, що суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, не обґрунтував прийнятого рішення належним чином та не врахував належним чином тяжкості вчиненого з необережності кримінального правопорушення, а також настання невідворотності наслідків, які настали у виді смерті потерпілого, а тому не було підстав для застосування положень ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням. Крім того стверджує, що апеляційний суд, відповідно до положень ст. 419 КПК України, в мотивувальній частині свого рішення повинен був зазначати встановлені судом першої інстанції фактичні обставини кримінального провадження, проте цього не було зроблено, оскільки були викладені фактичні обставини вчинення кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, які не були предметом розгляду даного кримінального провадження. За таких обставин, на думку прокурора, постановлене судове рішення апеляційним судом не відповідає вимогам статей 370 та 419 КПК України та підлягає скасуванню.

Під час касаційного розгляду прокурор частково підтримав подану касаційну скаргу в частині істотного порушення вимог кримінального процесуального закону щодо змісту мотивувальної частини ухвали, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та направити кримінальне провадження на новий судовий розгляд у суд апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Винуватість ОСОБА_6 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність цього обвинувачення та правильність кваліфікації діяння за ч. 1 ст. 119 КК України в касаційній скарзі прокурора не оспорюються.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення

Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку. Вона повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.

Законність ухвали апеляційного суду - це його сувора відповідність приписам матеріального та процесуального права. Законною може бути лише та ухвала суду апеляційної інстанції, яка постановлена при неухильному дотриманні процесуального закону на всіх стадіях кримінального процесу.

Положеннями статей 370 419 КПК України передбачено, що ухвала апеляційного суду має бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

При цьому, з огляду на статті 2, 404 вказаного Кодексу, суд апеляційної інстанції, проаналізувавши й зіставивши з наявними у справі та додатково поданими матеріалами доводи, наведені в апеляційній скарзі, і давши на кожен із них вичерпну відповідь, зобов`язаний перевірити з використанням усіх процесуальних можливостей, чи відповідає оскаржуване судове рішення вимогам ст. 374 КПК України. При залишенні апеляційних вимог без задоволення, суд має навести правове обґрунтуваннясвоєї позиції, яке не може бути суперечливим та ставити під сумнів ухвалене рішення.

Суд апеляційної інстанції має перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості, що передбачає оцінку його відповідності нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, а також дослідженим у судовому засіданні доказам

Проте, переглядаючи за апеляційною скаргою прокурора вирок щодо ОСОБА_6 ,суд апеляційної інстанції зазначених вимог закону не дотримався, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Згідно правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 24 листопада 2016 року (№ 5-328кс16), під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, а фабула обвинувачення виступає фактично моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Наведені у вироку фактичні дані в своїй сукупності повинні давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу злочину, що у свою чергу дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою, у зв`язку з чим конкретність викладення фактичних обставин у кримінальному провадженні, а отже, і обвинувачення особи, не повинно викликати сумнівів.

У викладі фактичних обставин та при формулюванні обвинувачення мають міститися дані щодо кожної події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України можна встановити в діянні обвинуваченого склад конкретного кримінального правопорушення. Якщо обвинуваченому інкримінується вчинення кількох кримінальних правопорушень (злочинів), формулювання обвинувачення у вироку суду повинні викладатися окремо по кожному з них.

Суд зобов`язаний виявити, встановити і навести у вироку всі без винятку обставини кримінального правопорушення та його кваліфікуючі ознаки, що містять об`єктивну сторону злочину, передбаченого відповідною частиною статті КК України.

Так, із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_6 при дачі показань свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, визнав повністю, у зв`язку з чим дане провадження було розглянуто відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України. При цьому судом належним чином роз`яснено учасникам кримінального провадження наслідки такого розгляду справи, з чим останні погодились, так як не оспорювали обставини вчинення кримінального правопорушення та кваліфікацію дій ОСОБА_6 , зазначені в обвинувальному акті.

У такому випадку, суд з огляду на приписи ст. 349 КПК України, визнає доведеним обвинувачення в обсязі викладеному у обвинувальному акті та не вправі, за відсутності заперечень сторін, без дослідження інших доказів, відкинути обвинувачення без будь-яких мотивів такого рішення.

Однак, суд апеляційної інстанції, при залишенні вироку без змін, виклав фактичні обставини обвинувачення щодо ОСОБА_9 у вчиненні ним кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Проте, ці фактичні обставини кримінального провадження щодо ОСОБА_10 не були предметом розгляду даного кримінального провадження, за яким обвинувачувався ОСОБА_6 у вчиненні кримінального провадження за ч. 1 ст. 119 КК України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції при перегляді вироку місцевого суду щодо ОСОБА_6 не дотримався норм процесуального права, що відповідно до положень ст. 412 КПК України є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки вплинуло на ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення.

Зважаючи на вище зазначене та на позицію, висловлену прокурором під час касаційного розгляду про часткове підтримання касаційної скарги саме в частині істотного порушення вимог кримінального процесуального закону при викладенні фактичних обставин у мотивувальній частині ухвали апеляційного суду, доводи касаційної скарги прокурора з приводу неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого у зв`язку зі звільненням ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України не є предметом розгляду в цьому касаційному проваджені.

З урахуванням викладеного, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_6 підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції належить врахувати викладене, розглянути провадження з неухильним дотриманням вимог кримінального процесуального закону, перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора з урахуванням доводів його касаційної скарги та постановити законне і обґрунтоване рішення, яке відповідатиме вимогам статей 370 419 КПК України.

Керуючись статтями 433 434 436-438 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої та апеляційної інстанцій, задовольнити частково.

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 31 січня 2023 року щодо ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_11