Постанова

Іменем України

30 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 585/2333/21

провадження № 61-9457св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Акціонерне товариство «УкрСибанк».

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк»

на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 22 лютого 2022 року у складі судді Шульги В. О. та постанову Сумського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Собини О. І., Кононенко О. Ю. , Ткачук С. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2

до Акціонерного товариства «УкрСибанк» (далі - АТ «УкрСибанк») про визнання іпотеки такою, що припинена.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що йому на праві власності належить вбудоване нерухоме майно в будівлі за адресою:

АДРЕСА_1 . 20 грудня 2006 року між ним та АТ «УкрСиббанк» укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого на забезпечення виконання зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту від 20 грудня

2006 року № 11098548000, ним було передано в іпотеку відповідачу вказане нерухоме майно.

Постановою Сумського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року з нього

на користь АТ «УкрСиббанк» стягнуто заборгованість за договором про надання споживчого кредиту в сумі 34 742,45 грн, яке було виконано ним 11 березня 2020 року шляхом перерахування на користь відповідача грошових коштів.

Вказує на те, що відповідач на його письмову вимогу від 07 травня 2021 року про припинення обтяження за договором іпотеки, листом від 11 червня 2021 року відмовив у її задоволенні, посилаючись на наявність непогашеної заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 20 грудня 2006 року.

Посилаючись на наведене просив визнати такою що припинена іпотеку

за договором іпотеки нерухомого майна від 20 грудня 2006 року № 6483, посвідченого приватним нотаріусом Роменського міськрайонного нотаріального округу Черненко О. П. за реєстровим № 2965, укладеного між ним

та АТ «Укрсиббанк», знявши обтяження з нежитлового приміщення, вбудованого нерухомого майна в будівлі літ В на АДРЕСА_1 , а саме: заборону на нерухоме майно реєстраційний номер обтяження 4254480 та іпотеку, реєстраційний номер обтяження 4254538.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 22 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду

від 23 серпня 2022 року, позов задоволено. Визнано такою, що припинена іпотека за договором іпотеки (нерухомого майна) від 20 грудня 2006 року

№ 6483, посвідченого приватним нотаріусом Роменського міськрайонного нотаріального округу Черненко О. П. за реєстровим № 2965, укладеного між ним та АТ «УкрСиббанк», знявши обтяження з нежитлового приміщення, вбудованого нерухомого майна в будівлі літ. В на АДРЕСА_1 , а саме - заборону на нерухоме майно реєстраційний номер обтяження 4254480 та іпотеку, реєстраційний номер обтяження 4254538. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку,

що забезпечене іпотекою зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту від 20 грудня 2006 року виконане позивачем повністю. Інші кошти, які нараховані чи могли бути нараховані банком, не входять до основного зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У вересні 2022 року АТ «УкрСиббанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просило оскаржувані судові рішення скасувати і справу передати на новий розгляд

до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором

не припиняє правовідносин сторін цього договору та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України

за весь час прострочення. Суди залишили поза увагою, що нарахування відсотків припиняється у день фактичного повернення основного зобов`язання, у даному випадку 11 березня 2020 року (дата повного виконання рішення суду), а тому кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України,

за весь час прострочення, тобто до 11 березня 2020 року.

Вказує, що судами застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 311/4189/15-ц, від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17. Також, вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, щодо застосування положень статті 151-2 Конституції України, співвідношення застосування між собою положень статті 151-2 Конституції України та частини четвертої статті 263 ЦПК України.

Доводи інших учасників справи

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду відзив

на касаційну скаргу в якому просило залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення. Зазначав, що твердження скаржника

є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають

до задоволення.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 585/2333/21, витребувано її з Роменського міськрайонного суду Сумської області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 на праві приватної власності належить нежиле приміщення, площею 590,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .

20 грудня 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк») (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки нерухомого майна № 6483 посвідчений приватним нотаріусом Роменського міського нотаріального округу Черненко О. П. за реєстровим № 2965, відповідно до якого іпотекодавець передав в іпотеку нежиле приміщення, а саме, вбудоване нерухоме майно

в будівлі цегляне під літ. «В», загальною площею 590,9 кв. м, що належить іпотекодавцю на праві власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок забезпечення виконання зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту від 20 грудня 2006 року № 11098548000.

Постановою Сумського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року у справі № 585/3386/15-ц з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором в розмірі 34 742, 45 грн, яка складається із заборгованості за кредитом - 31 014,20 грн,

за процентами - 2 033,35 грн, пені за несвоєчасне погашення заборгованості

за кредитом - 1 440,22 грн, пені за несвоєчасне погашення заборгованості

за процентами - 254,68 грн та судові витрати в розмірі 4 019,40 грн.

11 березня 2020 року ОСОБА_1 на рахунок АТ «Укрсиббанк» перерахував 34 742, 50 грн в рахунок погашення кредитної заборгованості за кредитним договором № 0000011098548 (квитанція від 11 березня 2020 року № 5)

та 4 019,40 грн - судових витрат (квитанція від 11 березня 2020 року № 6).

07 травня 2021 року ОСОБА_1 на адресу АТ «Укрсиббанк» надіслав вимогу про припинення іпотеки, в якій вказував на те, що зобов`язання за кредитним договором про надання споживчого кредиту від 20 грудня 2006 року припинено, проте банком не припинена чинність іпотеки за договором іпотеки (нерухомого майна) від 20 грудня 2006 року № 6483, у зв`язку з чим незаконно обмежуються його права як власника нежитлового приміщення.

АТ «УкрСиббанк» листом від 11 червня 2021 року повідомило позивача,

що за первісними даними облікових систем банку, за договором про надання споживчого кредиту від 20 грудня 2006 року № 11098548000 обліковується непогашена заборгованість, а тому відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку», питання про зняття обтяження буде вирішено після погашення заборгованості, що обліковується за кредитним договором.

З відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що на нежиле приміщення за адресою

АДРЕСА_1 накладено заборону на підставі договору іпотеки посвідченого приватним нотаріусом Черненко О. П. 20 грудня 2006 року та зареєстрованого

за № 4254480.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 04 жовтня 2022 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пункти 1, 3 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно

до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статей 3, 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною

до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України). Зобов`язання припиняється частково або

у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом,

є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України). Обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна) - це обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно

до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом (абзац п`ятий частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» в редакції, чинній на час укладення іпотечного договору).

Записи про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна, а також іпотеки

за належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором є перешкодами в реалізації власником права розпорядження відповідним майном. Враховуючи те, що суд першої інстанції правильно встановив, що свої зобов`язання за договором про іпотечний кредит боржник виконав в повному обсязі та належним чином,

що підтверджується постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що належне виконання основного зобов`язання припиняє іпотеку й обтяження нерухомого майна, що є предметом іпотеки. Крім того, суди правильно врахували, що на момент звернення до суду із цим позовом відповідачем так і не було вчинено дій щодо припинення іпотеки у зв`язку

із повним погашенням боргу за основним зобов`язанням, забезпеченим іпотекою, а обов`язок в іпотекодавця щодо безпосереднього звернення

до іпотекодержателя із заявою про припинення обтяження відсутній.

Системний аналіз зазначених вище норм матеріального права дає підстави зробити висновок, що після сплати боржником перед банком боргу у повному обсязі, кредитний договір припиняється у зв`язку з виконанням боржником зобов`язання за кредитним договором, а отже і припиняється дія всіх забезпечувальних договорів.

Схожі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року

у справі № 127/26402/20, постанові Великої Палати Верховного Суду

від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц.

Установивши, що ОСОБА_1 виконав свої зобов`язання за кредитним договором шляхом повного виконання судового рішення про дострокове стягнення з нього всієї суми заборгованості, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки зобов`язання за кредитним договором припинилися, тому іпотека є також припиненою, що є підставою для зняття обтяження з нерухомого майна.

Доводи касаційної скарги про те, що суди неповно з`ясували обставини справи

і не звернули уваги на те, що відсутні підстави для припинення іпотеки, оскільки АТ «УкрСиббанк» має право на стягнення з ОСОБА_1 трьох процентів річних

та інфляційних втрат за весь час затримки виконання судового рішення,

не заслуговують на увагу, оскільки у зв`язку із затримкою виконання рішення суду про стягнення заборгованості у ОСОБА_1 не виникає будь-яких інших зобов`язань за кредитним договором. При цьому кредитор має право порушувати питання про стягнення з ОСОБА_1 коштів на підставі статті 625 ЦК України за період невиконання рішення суду про стягнення заборгованості

за кредитним договором, однак таке право кредитора виникає в силу Закону,

а не договору.

Що стосується підстави, з якої відкрито касаційне провадження у справі, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України,

то її обґрунтування, наведене заявником у касаційній скарзі, не свідчить про помилковість застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального права, оскільки викладені в оскаржуваних судових рішеннях в цій справі висновки судів не суперечать правовим висновкам, викладеним

у наведених у касаційній скарзі постановах Верховного Суду.

Інші доводи касаційної скарги АТ «УкрСиббанк» є аналогічними аргументам апеляційної скарги банку та були предметом дослідження судом апеляційної інстанції, який дав їм належну оцінку та спростував на підставі наявних у справі доказів і встановлених обставин.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної

чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» залишити без задоволення.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 22 лютого 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун

М. Є. Червинська