№ 585/2683/19 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

25 березня 2020 року

м. Київ

справа № 585/2683/19

провадження № 61-1428св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д.Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б .І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - державна установа «Роменська виправна колонія (№56)»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сумського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року у складі судді Ткачук С. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до державної установи «Роменська виправна колонія (№56)» (далі - ДУ «Роменська ВК (№ 56)») про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його права на таємницю кореспонденції.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 18 липня 2019 року у складі судді Євтюшенкової В. І., прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ДУ «Роменська ВК (№ 56)» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення права засудженого на таємницю кореспонденції.

Призначено підготовче засідання на 17 вересня 2019 року на 09 год. 50 хв., за адресою: Сумська область, м. Ромни, бульвар Шевченка, 14, про що повідомлено учасників справи.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення його від сплати судового збору відмовлено.

Відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Витребувано з ДУ «Роменська ВК (№ 56)» засвідчену копію Журналу обліку вхідної кореспонденції установи за липень та вересень 2016 року, а також за березень 2017 року.

Доручено ДУ «Роменська ВК (№ 56)» організувати проведення підготовчого судового засідання в режимі відеоконференції за участю ОСОБА_1 .

Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17 вересня 2019 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Євтюшенкової В. І. відмовлено.

Провадження у справі зупинено.

Справу передано канцелярії суду для вирішення питання автоматичного перерозподілу справи для визначення судді для розгляду питання про відвід судді Євтюшенкової В. І.

Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24 вересня 2019 року у складі судді Шульги В. О. у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Євтюшенкової В. І. відмовлено.

Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24 жовтня 2019 року у складі судді Євтюшенкової В. І., позов ОСОБА_1 залишено без розгляду. Роз`яснено позивачеві право звернення до суду повторно після усунення умов, що були підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року у складі судді Ткачук С. С., клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24 жовтня 2019 року разом із запереченнями на ухвали цього ж суду від 18 липня 2019 року, від 17 вересня 2019 року та

від 24 вересня 2019 року залишено без руху.

Надано ОСОБА_1 строк для усунення зазначених недоліків апеляційної скарги, а також роз`яснено наслідки їх невиконання.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24 жовтня 2019 року разом із запереченнями на ухвали цього

ж суду від 18 липня 2019 року, від 17 вересня 2019 року та від 24 вересня

2019 року визнано неподаною і повернуто заявнику.

Апеляційний суд, повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24 жовтня 2019 року разом із запереченнями на ухвали цього ж суду від 18 липня 2019 року, від 17 вересня 2019 року та від 24 вересня 2019 року, виходив із того, що заявником не виконано вимоги ухвали Сумського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року про залишення апеляційної скарги без руху, а саме не сплачено судовий збір відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права просить скасувати оскаржуване судове рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У січні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвали Роменського міськрайонного суду Сумської області від 18 липня 2019 року, від 17 вересня 2019 року, від 24 вересня 2019 року, від 24 жовтня 2019 року та ухвали Сумського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року, від 17 грудня 2019 року, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 31 січня 2020 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Роменського міськрайонного суду Сумської області від 18 липня 2019 року, ухвали Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17 вересня 2019 року, ухвали Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24 вересня 2019 року, ухвали Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24 жовтня 2019 року та ухвали Сумського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ДУ «Роменська ВК (№ 56)» про відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок порушення права засудженого на таємницю кореспонденції, відмовлено.

Відкрито касаційне провадження у даній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року. Витребувано з Роменського міськрайонного суду Сумської області цивільну справу № 585/2683/19. Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.

У лютому 2020 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ДУ «Роменська ВК (№ 56)» про відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок порушення права засудженого на таємницю кореспонденції, призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем є достатньо обґрунтованим та не потребує доказування. Апеляційнимй судом порушено його права на доступ до правосуддя.

Відзив на касаційну скаргу до суду від ДУ «Роменська ВК (№ 56)» не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зпозовом до ДУ «Роменська ВК (№ 56)» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення права засудженого на таємницю кореспонденції від суду (а. с. 1-3).

Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 18 липня 2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ДУ «Роменська ВК (№ 56)» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення права засудженого на таємницю кореспонденції.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення його від сплати судового збору відмовлено.

Відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Доручено ДУ «Роменська ВК (№ 56)» організувати проведення підготовчого судового засідання в режимі відеоконференції за участю ОСОБА_1 (а. с. 14).

Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17 вересня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді

Євтюшенкової В. І. відмовлено.

Провадження у справі зупинено.

Справу передано канцелярії суду для вирішення питання автоматичного перерозподілу справи для визначення судді для розгляду питання про відвід судді Євтюшенкової В. І. (а. с. 25).

Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24 вересня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді

Євтюшенкової В. І. відмовлено (а. с. 38).

Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду. Роз`яснено позивачеві право звернення до суду повторно після усунення умов, що були підставою для залишення позовної заяви без розгляду (а. с. 52).

Не погоджуючись із ухвалами міськрайонного суду суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24 жовтня 2019 року разом із запереченнями на ухвали цього ж суду від 18 липня 2019 року, від 17 вересня 2019 року та

від 24 вересня 2019 року із клопотанням про звільнення від сплати судового збору у зв`язку із скрутним становищем.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги залишено без задоволення.

від 24 вересня 2019 року залишено без руху.

Надано ОСОБА_1 строк для усунення зазначених недоліків апеляційної скарги, а також роз`яснено наслідки їх невиконання (а. с. 67-68).

ж суду від 18 липня 2019 року, від 17 вересня 2019 року та від 24 вересня

2019 року визнано неподаною і повернуто заявнику (а. с. 71).

Відповідно до довідки ДУ «Роменська ВК № 56» від 11 листопада 2019 року, громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджений 24 березня 2004 року Апеляційним судом Черкаської області до довічного позбавлення волі, з конфіскацією всього особистого майна, з дня прибуття до установи (04 травня 2005 року) і по теперішній час не працевлаштований на виробництві установи із-за відсутності робочих місць - заробітної плати чи будь-яких доходів не отримував. На особовому рахунку має залишок коштів у сумі 01,06 грн (а. с. 62).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі

в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Виходячи з положень статей 21 22 Конституції України щодо непорушності конституційних прав особи, положень статті 6 Конвенції, яка гарантує право особи на доступ до суду і справедливий розгляд її справи судом та положень статей 3 15 ЦК України, статей 1-4 ЦПК України щодо права особи на судовий захист цивільного права та інтересу, необґрунтована відмова у прийнятті і розгляді апеляційної скарги є порушенням права на судовий захист.

Згідно зі статтею 129 Конституції Україниоднією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Відповідно до пункту другого частини третьої статті 2 ЦПК України правосуддя здійснюється на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику ЄСПЛ (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Апеляційний суд зазначеного до уваги не взяв, а належне вмотивування судового рішення стосується й процесуальних питань, які вирішуються судом і від яких залежить його правильне вирішення, тому висновок судді апеляційного суду щодо повернення апеляційної скарги з підстави несплати заявником судового збору є передчасним.

Отже, доводи, наведені в касаційній скарзі, підлягають перевірці, оскільки судові процедури повинні бути справедливими (стаття 6 Конвенції), а особа безпідставно не може бути позбавлена конституційного права на апеляційне оскарження рішення суду.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

У § 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 04 грудня 1955 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Статтею 356 ЦПК України встановлені вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги.

Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 ЦПК України, застосовуються положення статті 185 ЦПК України.

Згідно із частинами першою-третьою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Апеляційна скарга на судові рішення міськрайонного суду підлягає оплаті судовим збором за ставкою, визначеною підпунктом 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Відмовляючи в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору та залишаючи апеляційну скаргу без руху, в ухвалі від 20 листопада 2019 року апеляційний суд виходив із того, що заявник не може бути звільнений від сплати судового збору, оскільки в довідці ДУ «Роменська ВК (№ 56)» від 07 листопада 2019 року не зазначені причини його непрацевлаштування, при тому, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є працездатним за віком та станом здоров`я, доказів зворотного він не надав суду, при цьому вже досить тривалий час, тобто з 04 травня 2005 року - дня відбуття покарання і по теперішній час не працює. Крім того, судовими рішеннями за позовами ОСОБА_1 до ДУ «Роменська ВК (№56)» на користь останнього стягувались грошові кошти в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Постановляючи ухвалу про визнання неподаною та повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 , апеляційний суд керувався нормами статей 185 357 ЦПК України і виходив з того, що заявник не усунув недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений судом.

При цьому суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», частини першої статті 136 ЦПК України, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Пунктом 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови що предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» та частини третьої статті 136 ЦПК України суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цих статей.

При вирішенні питання про відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору.

Судові процедури повинні бути справедливими, особа не може бути безпідставно позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63, 64).

Апеляційний суд не врахував вищенаведені норми процесуального права та викладені в рішеннях ЄСПЛ загальні засади судочинства стосовно права особи на доступ до суду й обґрунтованості судового рішення, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про визнання неподаною і повернення апеляційної скарги, оскільки заявник просив звільнити його від сплати судового збору, з посиланням на те, що має скрутне матеріальне становище. Згідно з вироком Апеляційного суду Черкаської області від 24 березня 2004 року все його майно конфісковано, за час перебування у ДУ «Роменська ВК (№ 56)» не має можливості працевлаштуватися на виробництві через відсутність робочих місць, заробітної плати чи будь яких доходів не отримує. На особовому рахунку має залишок коштів в сумі 01,06 грн. На підтвердження наведених обставин заявником надано довідку ДУ «Роменська ВК (№ 56)» від 07 листопада 2019 року, яка судом не спростована.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

У частині шостій статті 411 ЦПК України визначено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскільки порушення апеляційним судом норм процесуального права призвело до ухвалення незаконного судового рішення, оскаржуване судове рішення апеляційного суду відповідно до статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 402 406 409 411 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Сумського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року скасувати, справу передати до апеляційного суду для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовця

Ю. В. Черняк