№ 585/3644/16-ц - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

18 березня 2020 року

м. Київ

справа № 585/3644/16-ц

провадження № 61-36016св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»,

стягувач - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

боржник - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області

від 01 грудня 2016 року у складі судді Глущенко Є. Д. та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 19 січня 2017 року у складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Бойка В. Б., Семеній Л. І.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2009 року Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк»), звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 15 лютого 2010 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АКІБ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту в розмірі 55 230,63 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 53 099,49 грн, прострочена заборгованість за відсотками - 1 409,34 грн, пеня за прострочення

кредиту - 200,93 грн, пеня за прострочення відсотків - 20,87 грн, неустойка за порушення зобов`язань - 500 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АКІБ «УкрСиббанк»витрати по cплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 552,30 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

Короткий зміст заяви про заміну сторони виконавчому провадженні

У вересні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія») звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Заява мотивована тим, що на виконання рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 15 лютого 2010 року про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 на користь

АКІБ «УкрСиббанк» видано виконавчий лист, який передано на виконання до Відділу державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції Сумської області (далі - ВДВС Роменського МРУЮ Сумської області).

Між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ПАТ «УкрСиббанк» 20 квітня 2015 року був укладений договір факторингу, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , перейшло до заявника. Отже, ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» стало новим кредитором ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором.

На підставі викладеного ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» просило замінити сторону у виконавчому провадженні, а саме: стягувача ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 01 грудня 2016 року в задоволення заяви ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» про заміну сторони у виконавчому провадженні відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (факторингу) є правонаступництвом і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження тільки за наявності відкритого і не закінченого виконавчого провадження.

Відомостей про наявність виконавчого провадження на час подання заяви про заміну стягувача немає. У матеріалах цивільної справи міститься копія постанови державного виконавця від 24 січня 2011 року про закінчення виконавчого провадження.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 19 січня 2017 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що на час звернення ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження та на час постановлення судом ухвали про відмову у задоволенні заяви, виконавче провадження було закінчене. Місцевим судом правильно відмовлено у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження, оскільки вказане виконавче провадження закінчене.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій, постановити нову ухвалу про задоволення заяви ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» про заміну сторони у виконавчому провадженні, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений без згоди боржника на будь-якій стадії судового процесу, зокрема і на стадії виконання судового рішення.

Разом з тим, після укладення договору факторингу від 20 квітня 2015 року ПАТ «УкрСиббанк» позбавлено прав на вчинення дій щодо стягнення кредитної заборгованості, оскільки право вимоги за кредитним договором відступлено на користь ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

Винесення державним виконавцем постанови від 24 січня 2011 року про закінчення виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 боргу в розмірі 55 902,93 грн, не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Крім того, старшим державним виконавцем ВДВС Роменського МРУЮ Сумської області 10 жовтня 2014 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (ВП № 42752064) з підстав відсутності майна у боржника ОСОБА_1 , на яке можливо звернути стягнення.

Отже, суди неправильно застосували норми права та дійшли помилкового висновку про відмову в задоволенні заяви ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», оскільки ОСОБА_1 борг не сплатив, а судове рішення, яке набрало законної сили, не виконане.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 березня 2017 року відкрито касаційне провадження.

30 липня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 лютого 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 30 січня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 12 630 швейцарських франків зі сплатою 9,2 % річних зі строком повернення до 27 січня 2012 року.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 15 лютого 2010 року позов задоволено.

кредиту - 200,93 грн, пеня за прострочення відсотків - 20,87 грн, неустойка за порушення зобов`язань - 500 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АКІБ «УкрСиббанк»витрати по cплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 552,30 грн та витрати на інформаційно-техніче забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

Постановою Господарського суду Сумської області від 08 вересня 2008 року у справі 6/161-08 визнано банкрутом суб`єкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_1 , та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Сидоренка Г. А.

Державним виконавцем ВДВС Роменського МРУЮ Сумської області

24 лютого 2010 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, для виконання рішення суду накладено арешт на автомобіль ВАЗ-21114, який належить

ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 10 січня 2011 року визнано вимоги кредитора ПАТ «УкрСиббанк» до боржника фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 у розмірі 81 165,75 грн та включено до реєстру вимог кредиторів.

Державним виконавцем ВДВС Роменського МРУЮ Сумської області 18 січня 2011 року складено акт про передачу арбітражному керуючому автомобіля ВАЗ-21114.

Постановою державного виконавця ВДВС Роменського МРУЮ Сумської області від 24 січня 2011 року на підставі пункту 7 частини першої статті 37, статті 38 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV) закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-224, виданого 15 лютого 2010 року Роменським міськрайонним судом Сумської області, про стягнення з ОСОБА_1 боргу в розмірі 55 902,93 грн, оскільки

18 січня 2011 року до виконавчої служби надійшла вищевказана постанова Господарського суду Сумської області від 08 вересня 2008 року.

Постановою старшого державного виконавця від 27 липня 2011 року знято арешт з автомобіля ВАЗ-21114, який належить ОСОБА_1 .

Під час розгляду справи № 6/161-08 встановлено, що ухвалою суду

від 02 квітня 2012 року припинено повноваження ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Сидоренко Г. А. та призначено ліквідатором у справі № 6/161-08 про банкрутство фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 арбітражного керуючого Пономарьова І. І.

До реєстру вимог кредиторів було включено, зокрема ПАТ «Укрсиббанк» з вимогами у розмірі 81 165,75 грн.

В ході проведення ліквідаційної процедури було встановлено, що автомобіль ВАЗ-21114, який зареєстрований за ОСОБА_1 був переданий у заставу ПАТ «Укрсиббанку» згідно з договором про надання споживчого кредиту та заставу майна від 30 січня 2007 року.

Відповідно до протоколу публічних торгів від 04 листопада 2011 року сума від продажу зазначеного вище автомобіля склала 44 411,40 грн.

Документи, що засвідчують отримання коштів у розмірі 44 411,40 грн від покупця автомобіля ВАЗ-21114 - ОСОБА_2 , та на які цілі вони використані колишнім ліквідатором ОСОБА_3 не передані, гроші на ліквідаційний рахунок не поступали.

У зв`язку з цим ліквідатор фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 Пономарьов І. І. неодноразово звертався до попереднього ліквідатора ОСОБА_3 листами від 28 травня 2012 року та від 23 жовтня 2012 року, в яких просив надати підтверджуючі документи на отримання коштів та повернути кошти на розрахунковий рахунок боржника, що підтвердити документально.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 28 липня 2014 року у справі № 6/161-08 припинено підприємницьку діяльність фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута.

Суди також встановили, що між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та

ПАТ «УкрСиббанк» 20 квітня 2015 року був укладений договір факторингу, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , перейшло до заявника. Отже, ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» стало новим кредитором ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договоромвід 30 січня 2007 року, укладеним останнім з АКІБ «УкрСиббанк».

Листом від 25 листопада 2016 року ПАТ «УкрСиббанк» повідомило ОСОБА_1 про відступлення права вимоги за кредитним договором на підставі договору факторингу на користь ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (далі - Закон України № 460-IX).

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судові рішення відповідно до статті 124 Конституції України є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини першої статті 378 ЦПК України (в редакції, чинній на час вирішення заяви про заміни сторони виконавчого провадження судами першої та апеляційної інстанцій) у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Частиною п`ятою статті 8 Закону № 606-XIV (в редакції, чинній на час звернення до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження) У разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов`язкові тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Аналогічна за змістом норма закріплена у частині п`ятій статті 15 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) в редакції, чинній на час вирішення заяви про заміну правонаступника судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва на стадії виконання рішення суду, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Таким чином, при вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні необхідно встановити факт вибуття сторони виконавчого провадження та переходу до особи матеріальних прав і обов`язків вибулої сторони.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за змістом статті 512 ЦК України, статті 378 ЦПК України (на час звернення до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження та її вирішення судами першої та апеляційної інстанцій), статті 442 ЦПК України (в редакції, чинній на час перегляду справи судом касаційної інстанції), статті 8 Закону № 606-XIV (в редакції, чинній на час звернення до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження), статті 15 Закону 1404-VIII (в редакції, чинній на час вирішення заяви про заміну сторони виконавчого провадження судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій) у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду

від 17 жовтня 2018 року у справі № 2-315/11 (провадження № 61-30260св18), від 27 листопада 2019 року у справі № 496/2685/13-ц (провадження № 61-29966св18), від 20 грудня 2019 року у справі № 2-942/11 (провадження № 61-17445св19).

Заперечуючи проти задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження, боржник вказував, що відповідно до кредитного договору він отримав кредит для придбання автомобіля ВАЗ-21114, який у подальшому був переданий за актом приймання-передачі з метою погашення кредитної заборгованості. Зазначав, що з рішення Господарського суду Сумської області від 28 липня 2014 року у справі № 6/161-08 дізнався про реалізацію на публічних торгах автомобіля ВАЗ-21114 з метою погашення кредитної заборгованості, тому вважав, що він повернув борг кредитору.

При цьому виконавче провадження з примусового виконання рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 15 лютого 2010 року було закінчене постановою державного виконавця ВДВС Роменського МРУЮ Сумської області від 24 січня 2011 року на підставі пункту 7 частини першої статті 37, статті 38 Закону № 606-XIV (в редакції, чинній на час прийняття вказаної постанови про закінчення виконавчого провадження).

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 37 Закону № 606-XIV (в редакції, чинній на час прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження) виконавче провадження підлягає закінченню у випадках, зокрема, передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника - юридичної особи або арбітражному керуючому у разі визнання боржника банкрутом.

За змістом статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, чинній на час визнання вимоги кредитора ПАТ «УкрСиббанк» до боржника фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та включення до реєстру вимог кредиторів)

з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури вимоги за зобов`язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

На підставі викладеного суди дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні заяви ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» про заміну сторони виконавчого провадження, оскільки виконавче провадження з примусового виконання рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 15 лютого 2010 року було закінчене на підставі пункту 7 частини першої статті 37, статті 38 Закону № 606-XIV. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що виконавче провадження було відкрито знову.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що старшим державним виконавцем ВДВС Роменського МРУЮ Сумської області 10 жовтня

2014 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (ВП № 42752064) з підстав відсутності майна у боржника ОСОБА_1 , на яке можливо звернути стягнення, тому заява стягувача підлягає задоволенню, оскільки вказані обставини як і сама постанова державного виконавця, не були предметом дослідження судів першої та апеляційної інстанцій, а відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України касаційний суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвали судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому ці судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» залишити без задоволення.

Ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 01 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 19 січня

2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська