Постанова

Іменем України

29 липня 2020 року

справа № 585/3760/16-ц

провадження № 61-2466св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

заявник - заступник керівника Роменської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Погожокриницької сільської ради Роменського району Сумської області,

заінтересовані особи: управління Держгеокадастру у Роменському районі, Роменська районна державна нотаріальна контора,

особа, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за заявою заступника керівника Роменської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Погожокриницької сільської ради Роменського району Сумської області, заінтересовані особи: управління Держгеокадастру у Роменському районі, Роменська районна державна нотаріальна контора, про визнання спадщини відумерлою

за касаційною скаргою адвоката Яковця Євгенія Олександровича як представника ОСОБА_1 на ухвалу Сумського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Левченко Т. А., Собини О. І., Орлова І. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст заяви

У вересні 2016 року заступник керівника Роменської місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Погожокриницької сільської ради Роменського району Сумської області, заінтересовані особи: управління Держгеокадастру у Роменському районі Сумської області, Роменська районна державна нотаріальна контора Сумської області із заявою, в якій просить визнати спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , а саме земельну ділянку (пай) площею 4,674 га (рілля - 4,127 га, сіножаття - 0,537 га), вартістю 155 921,81 грн, яка розташована на території Погожокриницької сільської ради Роменського району, відумерлою та передати її територіальній громаді Погожокриницької сільської ради.

На обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка за життя отримала державний акт на право власності на земельну ділянку (пай) загальною площею 4,674 га (рілля - 4,127 га, сіножаття - 0,537 га) вартістю 155 921,81 грн, яка розташована на території Погожокриницької сільської ради.

Погожокриницька сільська рада протягом 12 років заходів щодо визнання спадщини ОСОБА_2 відумерлою в судовому порядку не вживала, отже, є правові підстави для звернення прокурора із заявою до суду про визнання спадщини відумерлою в межах компетенції, передбаченої статтею 121 Конституції України та статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».

Враховуючи наведене, заявник просить вимоги задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Роменський міськрайонний суд Сумської області рішенням від 17 жовтня 2016 року заяву задовольнив. Визнав спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , а саме - земельну ділянку (пай) розміром 4,674 га (рілля - 4,127 га, сіножаття - 0,537 га) вартістю 155 921,81 грн, яка розташована на території Погожокриницької сільської ради Роменського району Сумської області, відумерлою та передав її територіальній громаді Погожокриницької сільської ради.

Суд першої інстанції мотивував рішення відсутністю встановлених спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_2 , які прийняли спадщину, та відсутністю заповіту ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Сумський апеляційний суд ухвалою від 19 грудня 2019 року закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17 жовтня 2016 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 спадщину після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , не прийняла, тому вона не має права на спадкування належного померлій майна, а саме - земельної ділянки площею 4,674 га, розташованої на території Погожокриницької сільської ради Роменського району Сумської області, яку Роменський міськрайонний суд Сумської області рішенням від 17 жовтня 2016 року визнав відумерлою спадщиною та передав територіальній громаді Погожокриницької сільської ради. Відтак рішенням суду першої інстанції питання про права та інтереси ОСОБА_1 не вирішувалось.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій 27 січня 2020 року до Верховного Суду, адвокат Яковець Є. О. як представник ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Сумського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позов залишити без розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що всупереч нормам процесуального законодавства та Закону України «Про прокуратуру», прокурор не вказав, у чому полягає порушення або загроза порушення інтересів органу місцевого самоврядування, та не обґрунтував необхідність їх захисту; не обґрунтував наявність підстав для здійснення представництва прокурором інтересів сільської ради, а суд не підтвердив підстав для такого представництва. Частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу виключно у разі підтвердження судом наявності підстав для представництва.

Закриваючи апеляційне провадження, апеляційний суд не врахував, що право на спадкування не є тотожним праву прийняти спадщину.

Визнання спадщини відумерлою порушує право ОСОБА_1 на спадкування, тобто право на перехід прав та обов`язків від померлої ОСОБА_2 до неї. Рішення суду першої інстанції звужує склад спадщини та позбавляє ОСОБА_1 права на спадкування спірної земельної ділянки.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Роменського міськрайонного суду Сумської області.

18 лютого 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_2 , якій на праві власності належала земельна ділянка площею 4,674 га (рілля - 4,127 га, кормові угіддя - 0,537 га), розташована на території Погожокриницької сільської ради Середино-Будського району Сумської області.

Відповідно до довідки Погожокриницької сільської ради Роменського району Сумської області від 08 серпня 2016 року № 02-17/402 ОСОБА_2 до дня смерті проживала сама за адресою: АДРЕСА_1 .

06 червня 2001 року секретарем Погожокриницької сільської ради Бреус Л. С. посвідчено заповіт, яким ОСОБА_2 на випадок своєї смерті заповіла все своє майно ОСОБА_3 ( ОСОБА_1 ).

ОСОБА_1 не надала доказів прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 в установленому законом порядку.

13 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Роменського міськрайонного суду Сумської області із позовом до Погожокриницької сільської ради Роменського району Сумської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, проте за заявою її представника позовну заяву ухвалою суду від 28 листопада 2019 року залишено без розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Статтею 17 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

За змістом зазначених норм, право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках.

Загальні положення про спадкування визначені главою 84 ЦК України.

Відповідно до статей 1216 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від ї прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина третя статті 1222, частина перша статті 1220, частина перша статті 1270 ЦК України).

Положеннями статті 1277 ЦК України визначено, що в разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Оскільки ОСОБА_1 не надала належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що вона в установленому законом порядку прийняла спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , то на підставі частини першої статті 1272 ЦК України вважається такою, що не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 .

Встановивши, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 не вирішувалося, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про закриття апеляційного провадження у цій справи за її апеляційною скаргою.

Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, зводяться до незгоди з такими висновками, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Яковця Євгенія Олександровича як представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Сумського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: А. Ю. Зайцев

С. Ю. Бурлаков

Є. В. Коротенко