Постанова

Іменем України

25 лютого 2021 року

м. Київ

справа №587/2672/19

провадження №61-14568св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач - спільне агрохімічне підприємство «Родючисть» (товариство з обмеженою відповідальністю),

відповідач - Сумська районна державна адміністрація,

відповідач - ОСОБА_1 ,

відповідач - приватний нотаріус Сумського районного нотаріального округу Хоменко Оксана Володимирівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу касаційну скаргу спільного агрохімічного підприємства «Родючисть» (товариство з обмеженою відповідальністю) на рішення Сумського районного суду Сумської області від 19 червня 2020 року у складі судді Степаненка О. А. та постанову Сумського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року у складі колегії суддів Собини О. І., Кононенко О. Ю., Хвостика С. Г.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю спільне агрохімічне підприємство «Родючисть» (далі - САП «Родючисть») звернулося до суду до Сумської районної державної адміністрації (далі - Сумська РДА), ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Сумського районного нотаріального округу Хоменко О. В.,з позовом, в якому просило: визнати недійсним сертифікат на право на земельну частку (пай) від 24 лютого 2006 року, виданий ОСОБА_2 , на земельну частку (пай) із землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Відродження» розміром 3,77 в умовних кадастрових гектарах; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 26 вересня 2019 року, видане ОСОБА_1 на земельну частку (пай) розміром 3,77 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), із землі, яка перебувала в колективній власності КСП «Відродження» с. Постольне Сумського району Сумської області.

Позов мотивовано тим, що 24 лютого 2006 року Сумською РДА, на підставі рішення (розпорядження) від 15 лютого 2006 року, видано сертифікат на право на земельну частку (пай) вже померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

На підставі договору оренди землі від 27 листопада 2014 року, укладеного між Сумською РДА і САП «Родючисть», підприємство орендує земельні ділянки сільськогосподарського призначення (не витребувані земельні частки (паї), розташовані на території колишньої Постольненської (на теперішній час Миколаївської) сільської ради Сумського району, до яких входить і земельна частка (пай) померлого ОСОБА_2 .

У 2019 році приватним нотаріусом Сумського районного нотаріального округу Хоменко О. В. дружині померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 (який був спадкоємцем померлого брата ОСОБА_2 ) - ОСОБА_1 , видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) розміром 3,77 в умовних кадастрових гектарах, що знаходиться у складі землі, яка перебуває в колективній власності КСП «Відродження» с. Постольне Сумського району Сумської області.

За життя спадкодавець ОСОБА_2 не набув право на вказану земельну частку (пай), не міг 24 лютого 2006 року отримати сертифікат про право на спірну земельну ділянку, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, а отже є підстави для визнання недійсним виданого йому сертифікату на право на земельну частку (пай) та свідоцтво про право на спадщину за законом, видане його спадкоємцю на цей пай.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 19 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року, у задоволенні позову САП «Родючисть» (ТОВ) відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що САП «Родючисть» не довело, що видача Сумською районною державною адміністрацією 24 лютого 2006 року ОСОБА_2 сертифікату про право на земельну частку (пай), а також видача 26 вересня 2019 року приватним нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 , порушує його права.

ОСОБА_2 був внесений до списку членів КСП «Відродження» ще за життя і у відповідності до законодавства набув право на земельну частку (пай), оскільки на момент розпаювання земель колективного сільськогосподарського підприємства був членом КСП «Відродження». Причиною неотримання ОСОБА_2 сертифікату є його смерть.

Спірна земельна частка (пай) входить до складу спадкового майна, належного померлому ОСОБА_2 , який був членом КСП «Відродження», і відповідно до чинного законодавства отримав право на земельну частку (пай) у встановленому законом порядку. Право ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку підтверджено сертифікатом на право на земельну частку (пай), виданого як члену КСП «Відродження».

Посилання позивача на те, що оспорюваний сертифікат про право на земельну частку (пай) був виданий ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , вже після його смерті, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 , визначального значення для вирішення спору не має. Вирішальною обставиною є те, що ОСОБА_2 набув право на земельний пай ще за життя, будучи членом КСП «Відродження», і його право не припинилось у зв`язку з його смертю.

Та обставина, що САП «Родючисть» певний час користується спірною земельною ділянкою, яка належала спадкодавцю та входить до складу спадкового майна, не створює для САП «Родючисть» права на володіння та розпорядження спадковим майном, яке може, за певних обставин, бути передано в оренду, в тому числі і позивачу, законними власниками земельної ділянки. Повноваженнями визначати коло спадкоємців, встановлювати черговість спадкування, законність отримання спадкоємцями свідоцтв про право на спадщину, усувати від отримання спадщини тощо - САП «Родючисть» не наділено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі позивач САП «Родючисть» не погодився з висновками судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов.

Узагальнені доводи касаційної скарги

Касаційна скарга мотивована тим, що вирішуючи даний спір суди застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 березня 2020 року у справі № 396/1683/18-ц та від 15 квітня 2020 року у справі № 178/982/18-ц.

Судами не надано належної оцінки тим обставинам, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не міг отримати у встановленому законодавством порядку сертифікату про право на земельну частку (пай) від 24 лютого 2006 року, оскільки відповідно до частини четвертої статті 25 ЦК України, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Тобто, ОСОБА_2 за життя не набув право на земельну частку (пай), яке оформлене сертифікатом, виданим 24 лютого 2006 року.

Оскільки ОСОБА_2 на момент відкриття спадщини (на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ) не належало право на земельну частку (пай), яке оформлене сертифікатом від 24 лютого 2006 року та рішення про видачу сертифікату від 15 лютого 2006 року приймалися після його смерті, то таке право не могло бути успадковане його братом, а в подальшому дружиною брата (відповідачем).

ОСОБА_2 за життя не міг одержати сертифікат, тому питання спадкування права на таку земельну частку (пай) мало вирішуватись виключно в судовому порядку.

Сертифікат на право на земельну частку (пай) від 24 лютого 2006 року, який був оформлений на ім`я ОСОБА_2 після його смерті, не відповідає вимогам законодавства, а тому нотаріус повинен був відмовити у вчиненні нотаріальної дії, а не видавати на підставі такого сертифікату свідоцтво про право на спадщину.

Права САП «Родючисть» порушено внаслідок незаконного оформлення ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування на орендовану підприємством земельну частку (пай), оскільки умовами договору оренди землі від 27 листопада 2014 року та додаткової угоди від 27 листопада 2015 року, укладеного між Сумською районною державною адміністрацією та САП «Родючисть», передбачено, що договір укладено до моменту звернення власників чи спадкоємців, а отже, САП «Родючисть» втратило право оренди земельної ділянки (паю).

Наведене підтверджує факт порушення прав САП «Родючисть», як законного користувача спірною земельною часткою (паєм), що відповідно до статті 152 ЗК України, статей 15 16 ЦК України, є підставою для звернення до суду із позовом про визнання недійсними документів, на підставі яких за ОСОБА_1 незаконно оформлено право власності в порядку спадкування на цю земельну частку (пай).

Таким чином, сертифікат на земельну частку (пай) та видане на його підставі свідоцтво про право на спадщину, суперечать вимогам статті 19 Конституції України, статей 1, 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», статей З 25 203 215 1218 ЦК України, статті 5, частині третій статті 47, частині п`ятій статті 67 Закону України «Про нотаріат», а також суперечать моральним засадам суспільства, оскільки видані громадянину, який не міг їх отримати (у зв`язку з його смертю).

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзивах на касаційну скаргу ОСОБА_1 , Сумська РДА, заперечують проти доводів позивача та просять залишити ухвалені у справі рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

У листопаді 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив приватного нотаріуса Хоменко О. В. на касаційну скаргу САП «Родючисть».

Вказаний відзив колегія суддів не бере до уваги, оскільки він не відповідає вимогам частини четвертої статті 395 ЦПК України, зокрема, не містить доказів надсилання його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Фактичні обставини, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який є братом чоловіка відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

Після його смерті відкрилась спадщина на належне померлому майно, зокрема, на земельну частку (пай), розташовану на землях, які перебувають в колективній власності КСП «Відродження» Сумського району Сумської області розміром 3,77 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Право ОСОБА_2 на земельну ділянку виникло внаслідок його членства у КСП «Відродження» Сумського району Сумської області, що підтверджується архівним витягом Сумської районної державної адміністрації від 20 січня 2006 року, де він значиться під № 326.

За життя ОСОБА_2 не отримав правовстановлюючий документ на вказану земельну частку (пай).

Сертифікат на право на земельну частку (пай) виданий члену КСП «Відродження» ОСОБА_2 24 лютого 2006 року на підставі рішення Сумської районної державної адміністрації від 15 лютого 2006 року. Сертифікат зареєстровано 01 березня 2006 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай).

Відповідно до інформації міськрайонного управління у м. Сумах та Сумському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 29 жовтня 2019 року, згідно облікових даних, на ім`я ОСОБА_2 зареєстровано сертифікат на земельну частку (пай) від 01 березня 2006 року, про що зроблено запис в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Сумською районною державною адміністрацією членам КСП «Відродження» на підставі розпорядження голови Сумської районної державної адміністрації від 15 лютого 2006 року. Розмір земельної частки (паю) складає 3,77 в умовних кадастрових гектарах.

27 листопада 2014 року між орендодавцем Сумською районною державною адміністрацією та орендарем САП «Родючисть» укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надав орендарю в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення (не витребувані земельні частки (паї), які розташовані на території Постольненської сільської ради Сумського району Сумської області, загальною площею 11,3458 га.

У пункті 30 вказаного договору зазначено, що орендар зобов`язаний при зверненні громадян - власників земельних часток (паїв) чи їх спадкоємців - про витребування зазначених в додатку до договору земельних часток (паїв) - передати ці ділянки орендодавцю та внести відповідні зміни до договору.

Земельні ділянки передані та прийняті САП «Родючисть» в натурі на підставі акту про передачу та прийом земельних ділянок (не витребувані земельні частки (паї).

27 листопада 2015 року між Сумською районною державною адміністрацією та САП «Родючисть» укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 27 листопада 2014 року, зареєстрованого в Постольненській сільській раді 24 грудня 2014 року.

У пункті 8 додаткової угоди зазначено, що договір укладено на 7 років з урахуванням ротації культур до моменту звернення їх власників чи спадкоємців.

З витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 16 жовтня 2019 року вбачається, що 11 жовтня 2019 року, на підставі договору оренди землі та додаткової угоди до договору оренди землі, державним реєстратором Миколаївської сільської ради Сумського району Іваній М. В. за САП «Родючисть» зареєстровано право оренди земельних ділянок, строком дії договору 7 років.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 . Після його смерті залишилось недоотримане спадкове майно, яке складається з земельної частки (паю) КСП «Відродження» с. Постольне Сумського району Сумської області, належного померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , спадкоємцем після смерті якого за законом був його брат ОСОБА_2 , який спадщину прийняв, але юридично не оформив та помер.

Спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 за законом є дружина ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину шляхом своєчасного звернення до нотаріуса з відповідною заявою. Діти померлого - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - відмовилися від прийняття спадщини за законом на користь ОСОБА_1

26 вересня 2019 року приватним нотаріусом Сумського районного нотаріального округу Сумської області Хоменко О. В. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, за яким спадкоємицею майна ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його дружина ОСОБА_1 .

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

В силу положень статті 1216 ЦК України спадкування - це перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За змістом частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Статтею 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

У справі, яка переглядається установлено, що ОСОБА_2 був членом КСП «Відродження» на момент розпаювання земель та за життя внесений до списку осіб, які мають право на одержання земельної частки (паю), тобто мав право на земельну частку (пай), яке у подальшому посвідчено відповідним сертифікатом, та яка після його смерті увійшла до складу його спадкового майна.

Спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 був ОСОБА_2 , який спадщину прийняв, проте не оформив спадкових прав, а після смерті останнього його спадщину, до якої входила земельна частка (пай) розміром 3,77 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що знаходиться у колективній власності КСП «Відродження», у встановленому законом порядку прийняла ОСОБА_1 , як дружина спадкодавця та особа, на користь якої від спадщини відмовились інші спадкоємці, про що нотаріусом видано відповідне свідоцтво про право на спадщину.

Згідно зі статтею 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Доводи касаційної скарги про те, що сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий на ім'я ОСОБА_2 після його смерті, а тому право на земельну частку (пай) останньому на час його смерті не належало та не входило до складу спадщини, яку прийняла ОСОБА_1 , є безпідставними, оскільки факт видачі сертифіката на ім'я ОСОБА_2 свідчить, що останнього було включено до переліку осіб, які мають право на земельну частку (пай), що є обов'язковим додатком до акта. Право на земельну частку (пай) набуто ОСОБА_1 ще за життя й, відповідно, майнові права увійшли до складу спадщини.

Посилання у касаційній скарзі на те, що ОСОБА_2 помер раніше оформлення сертифікату на право на земельну частку (пай), тому у нього припинилась цивільна правоздатність і відповідно не виникло право на земельну частку (пай), є необґрунтованими, оскільки, як встановлено судами право ОСОБА_2 на земельну ділянку виникло внаслідок його членства у КСП «Відродження», що підтверджується архівним витягом від 20 січня 2006 року, де він значиться під № 326, ОСОБА_2 набув право на земельний пай ще за життя, і це право не припинилось у зв`язку з його смертю.

Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проте, позивач, всупереч наведеним вимогам закону, не довів належними і допустимими доказами підстав неправомірності чи незаконності видачі сертифікату про право на земельну частку (пай) від 24 лютого 2006 року та свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 січня 2019 року, а також факту порушення цими правовстановлюючими документами його прав чи законних інтересів, а отже не довів і наявність правових підстав для визнання їх недійсними.

Відповідно до статті 15 16 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна сторона має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України)

За рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Під час розгляду справи позивач не довів, що сертифікатом на право на земельну частку (пай), виданого 24 лютого 2006 року Сумською РДА ОСОБА_2 , а також видачею свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 26 вересня 2019 року ОСОБА_1 , порушуються його права, не конкретизував які саме права порушено та не навів обґрунтованих підстав для їх судового захисту, обраним ним способом, зокрема, шляхом визнання правовстановлюючих документів (сертифікату на право на земельну частку (пай) та свідоцтва про право на спадщину за законом) недійсними.

Суди попередніх інстанцій дали належну оцінку тим обставинам, що САП «Родючисть» не входить до коло спадкоємців, не має права власності у спадковому майні і не має відношення до оформлення спадкових справ законними спадкоємцями, які мають право на власний розсуд та відповідно до чинного законодавства вирішувати питання спадкоємства.

Спільне агрохімічне підприємство «Родючисть» користувалося спірною земельною ділянкою, яка належала спадкодавцю, на підставі договору оренди землі від 27 листопада 2014 року, укладеного між ним та Сумською районною державною адміністрацією, яка, як орендодавець надала орендарю в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення (не витребувані земельні частки (паї), які розташовані на території Постольненської сільської ради Сумського району Сумської області.

Статтею 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», встановлено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Укладаючи договір оренди від 27 листопада 2014 року із Сумською районною державною адміністрацією щодо строкового платного користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення (не витребуваних земельних часток (паї)), позивач як орендар погодився з усіма його умовами, в тому числі, що ці земельні ділянки передаються в оренду на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, а також з пунктом 30, відповідно до якого орендар зобов`язаний при зверненні громадян - власників земельних часток (паїв) чи їх спадкоємців - про витребування зазначених в додатку до договору земельних часток (паїв) - передати ці ділянки орендодавцю та внести відповідні зміни до договору.

Та обставина, що САП «Родючисть» певний час користується спірною земельною ділянкою, яка належала спадкодавцю та входить до складу спадкового майна, не створює для САП «Родючисть» права на володіння та розпорядження спадковим майном. Позивач не позбавлений можливості оформити право користування земельною ділянкою на підставі договору оренди за домовленістю із її власником, який оформив право власності на неї із нерозподілених (не витребуваних) земельних ділянок розпайованого КСП.

Таким чином, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність факту порушення прав позивача САП «Родючисть» та відсутність правових підстав для визнання недійсними сертифікату на право на земельну частку (пай) та свідоцтва про право на спадщину за законом, за тих обставин, з якими позивач пов`язує їх недійсність.

Колегія суддів відхиляє посилання у касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17 березня 2020 року у справі № 396/1683/18-ц (провадження №61-9879св19) та від 15 квітня 2020 року у справі № 178/982/18-ц (провадження №61-19801св19), оскільки у цих справах вирішувалось питання про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом за позовом спадкоємця до органу місцевого самоврядування. Підставою звернення спадкоємців до суду з даними позовами стало невключення до спадкової маси права на земельну частку (пай) у зв`язку з відсутністю належним чином оформлених правовстановлюючих документів, та з цих підстав необхідність визнання цих прав в судовому порядку.

У справі, яка переглядається, спір виник між САП «Родючисть», який є орендарем земельних ділянок сільськогосподарського призначення (не витребуваних земельних часток (паїв), за укладеним з органом місцевого самоврядування договором оренди, а зміст позовних вимог зводиться до оспорювання правомірності виданих правовстановлюючих документів: члену КСП сертифікату на право на земельну частку (пай) та спадкоємцю цієї частки (паю) - свідоцтва про право на спадщину за законом. При цьому, під час розгляду справи судами не встановлено факту порушення прав позивача чи законних інтересів на користування земельною ділянкою у зв`язку із видачею цих документів і оформлення відповідних прав.

Постанови Верховного Суду, на неврахування висновків яких посилається заявник у касаційній скарзі, прийняті у справах з відмінними від справи, що переглядається, фактичними обставинами та підставами позовів.

Інші доводи касаційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди заявника з наданою судами оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин, в тому контексті, який на думку заявника свідчить про наявність підстав для визнання сертифікату на право на земельну частку (пай) та свідоцтва про право на спадщину за законом недійсними. Проте ці аргументи були перевірені судами і з урахуванням встановлених обставин спростовані під час розгляду справи.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанції.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу спільного агрохімічного підприємства «Родючисть» (товариство з обмеженою відповідальністю) залишити без задоволення.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 19 червня 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко