№ 591/11696/23 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2025 року

м. Київ

справа № 591/11696/23

провадження № 61-1619св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_6, військова частина НОМЕР_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Галкін Вячеслав Леонідович, на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12 квітня 2024 року у складі головуючого- судді Сидоренко А. П., присяжних: Талденко Т. В., Ревенко Ю. С., та постанову Сумського апеляційного суду від 09 січня 2025 року у складі колегії суддів: Собини О. І., Криворотенка В. І., Рунова В. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У грудні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про оголошення фізичної особи померлою.

Свої вимоги мотивувала тим, що вона є рідною сестрою ОСОБА_3 , який проходив військову службу водієм у військовій частині НОМЕР_1 . ОСОБА_3 одруженим не був, дітей не мав, батьки померли, його єдиним кровним родичом є заявниця.

Згідно повідомлення військової частини НОМЕР_1 від 06 червня 2022 року № 422 ОСОБА_3 зник безвісти у м. Маріуполі Донецької області ІНФОРМАЦІЯ_1 під час вогневого зіткнення з супротивником.

За результатами службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28 травня 2022 року, встановлено, що частина особового складу вказаної військової частини, у тому числі ОСОБА_3 , зникли безвісти.

Таким чином, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 зник безвісти при виконанні бойового завдання з захисту Батьківщини, жодної інформації про його долю чи місце знаходження встановити не вдалося.

Також заявниця 04 серпня 2022 року зверталася із заявою про зникнення безвісти її брата до правоохоронних органів, однак розпочате досудове розслідування в межах кримінального провадження № 12022041030001345 результатів не дало.

Вважає, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 зник при обставинах, що загрожували йому смертю і дають підстави стверджувати, що він загинув під час виконання бойового завдання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Оголошення ОСОБА_3 померлим необхідно заявниці для оформлення спадкових прав та отримання гарантованих державою виплат та інших соціальних пільг, пов`язаних із загибеллю військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, інших соціальних гарантій.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_2 просила суд оголосити померлим громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначивши дату смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті - м.Маріуполь Донецької області, визначивши, що смерть настала внаслідок загибелі при виконанні бойового завдання з захисту Батьківщини в ході повномасштабного вторгнення з 24 лютого 2022 року російських збройних сил.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 12 квітня 2024 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про оголошення фізичної особи померлою відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявниця у заяві посилається на те, що днем вірогідної смерті ОСОБА_3 точно встановлено ІНФОРМАЦІЯ_1, посилаючись на результати службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 28 травня 2022 року № 33, проте вказаний висновок не містить викладення жодних обставин, які б вказували на вірогідну смерть ОСОБА_3 в зазначену дату, а передбачає лише зазначення втрати зв`язку з частиною особового складу військової частини НОМЕР_1 , що перебувала в АДРЕСА_1 , що обумовлює можливість вважати ОСОБА_3 таким, що зник безвісти.

З огляду на вказане, обставини справи не дають підстав суду для висновку про можливість оголошення ОСОБА_3 померлим до спливу строків, вказаних у частині другій статті 46 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Галкіна В. Л. подала апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Сумського апеляційного суду від 09 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Галкіним В. Л., залишено без задоволення. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12 квітня 2024 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

08 лютого 2025 року ОСОБА_2 в особі свого представника - адвоката Галкіна В. Л. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12 квітня 2024 рокута постанову Сумського апеляційного суду від 09 січня 2025 року, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове, яким заяву ОСОБА_2 задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

03 березня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами встановлено, що заявниця ОСОБА_2 є рідною сестрою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 померли: батько ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , мати ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно сповіщення військової частини НОМЕР_1 від 06 червня 2022 року № 422 ОСОБА_3 зник безвісти у м. Маріуполі Донецької області ІНФОРМАЦІЯ_1 під час вогневого зіткнення з супротивником.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28 травня 2022 року № 33 «Про призначення службового розслідування за фактом з`ясування статусу військовослужбовців, військової частини НОМЕР_1 » комісією проведено службове розслідування з метою з`ясування статусу військовослужбовців, які зникли безвісти.

За результатами проведення службового розслідування 11 червня 2022 року складено акт № 13, згідно якого, відповідно до наказу командувача ГШ ЗС України від 15 грудня 2021 року № 180/ДСК та наказу командувача ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » від 03 грудня 2021 року № 270 (по стройовій частині) частина військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 була залучена до складу сил і засобів, які здійснюють заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій і Луганській областях. З повномасштабним вторгненням на територію України російських окупантів, визначений особовий склад військової частини НОМЕР_1 виконував завдання за призначенням в АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 з особовим складом військової частини НОМЕР_1 , що перебував в АДРЕСА_1 , було втрачено зв`язок. Їх стан, місце перебування для частини особового складу військової частини НОМЕР_1 , що виконувала бойове завдання з відсічі збройної агресії російської федерації на Запорізькому напрямку, було невідоме. Спроби з`ясувати будь-яку інформацію щодо визначеного особового складу жодних результатів не дали. За результатами службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28 травня 2022 року № 33, стало зрозуміло, що частина особового складу військової частини НОМЕР_1 зникли безвісти. За результатом службового розслідування запропоновано вважати таким, що зник безвісти матроса ОСОБА_3

ОСОБА_2 04 серпня 2022 року звернулася до СВ Дніпровського РУП ГУНП Дніпропетровської області із заявою про зникнення безвісти її брата ОСОБА_3 , військовослужбовця, матроса військової частини НОМЕР_1 , зв`язок з яким втрачено ІНФОРМАЦІЯ_1, коли останній перебував у м.Маріуполі Донецької області, по факту чого заведено кримінальне провадження 12022041030001345.

Головне Управління Національної поліції в Сумській області листом від 10 січня 2024 року за № 122/117/05/27-2024 повідомило, що станом на 08 січня 2024 року згідно з інформаційно-аналітичною системою «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ЄІС МВС України громадянин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розшукується як особа, зникла безвісті, яка стала жертвою кримінального правопорушення за частиною третьою статті 110 КК України, розшук оголошено 02 червня 2022 року відділенням поліції № 3 (м.Першотравенськ) Синельниківського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області. Інформація щодо судимості ОСОБА_3 у зазначеному вище ресурсі відсутня.

Сумська державна нотаріальна контора Сумської області листом від 02 січня 2024 року № 6/01-16 повідомила про те, що згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 02 січня 2024 року № 75320849 після померлого ОСОБА_3 спадкова справа Сумською міською державною нотаріальною конторою не заводилася, свідоцтво про право на спадщину не видавалося.

З листа від 03 січня 2024 року за № 19-280/18/24 Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України вбачається, що за результатами проведеної перевірки інформації, що зберігається в базі даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в`їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території», відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією громадянином України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в період з 01 січня 2022 року по теперішній час в Базі даних не виявлено.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Відповідно до частини першої статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Частиною першою статті 46 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Згідно з частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або

у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

Смерть - це припинення життєдіяльності організму. Зі смертю припиняється цивільна правоздатність фізичної особи.

Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23.

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема: письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.

Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.

Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).

Разом із тим, суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою (див. постанову Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 148/1207/22 (провадження № 61-14338св23)).

ОСОБА_2 у заяві про оголошення фізичної особи померлою, посилаючись на результати службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 28 травня 2022 року № 33, зазначила, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 зник в м. Маріуполі Донецької областіпри обставинах, що загрожували йому смертю і дають підстави стверджувати, що він загинув під час виконання бойового завдання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Зазначила, що оголошення ОСОБА_3 померлим необхідно їй для оформлення спадкових прав та отримання гарантованих державою виплат та інших соціальних пільг, пов`язаних із загибеллю військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, інших соціальних гарантій.

Частиною третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За результатами проведення службового розслідування 11 червня 2022 року складено акт № 13, згідно якого, відповідно до наказу командувача ГШ ЗС України від 15 грудня 2021 року № 180/ДСК та наказу командувача ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » від 03 грудня 2021 року № 270 (по стройовій частині) частина військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 була залучена до складу сил і засобів, які здійснюють заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій і Луганській областях. З повномасштабним вторгненням на територію України російських окупантів, визначений особовий склад військової частини НОМЕР_1 виконував завдання за призначенням в АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 з особовим складом військової частини НОМЕР_1 , що перебував в АДРЕСА_1 , було втрачено зв`язок. Їх стан, місце перебування для частини особового складу військової частини НОМЕР_1 , що виконувала бойове завдання з відсічі збройної агресії російської федерації на Запорізькому напрямку, було невідоме. Спроби з`ясувати будь-яку інформацію щодо визначеного особового складу жодних результатів не дали. За результатами службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28 травня 2022 року № 32, стало зрозуміло, що частина особового складу військової частини НОМЕР_1 зникли безвісти. За результатом службового розслідування запропоновано вважати таким, що зник безвісти матроса ОСОБА_3 .

Таким чином, вказаний висновок не містить викладення жодних обставин, які б вказували на вірогідну смерть ОСОБА_3 в зазначену дату, а лише зазначає на втрату зв`язку з особовим складом військової частини НОМЕР_1 , що перебував в АДРЕСА_1 , що обумовлює можливість вважати ОСОБА_3 таким, що зник безвісти.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що обставини справи не дають підстав припускати смерть ОСОБА_3 в певний час і за певних обставин, тому відсутні підстави для оголошення його померлим до спливу строків, вказаних у частині другій статті 46 ЦК України.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду, є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій- без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Галкін Вячеслав Леонідович, залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12 квітня 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду від 09 січня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов