Постанова

Іменем України

24 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 591/1645/18-ц

провадження № 61-8270св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадиров Владислав Володимирович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сумського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року у складі колегії судді: Кононенко О. Ю., Собини О. І., Левченко Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова В. В. (далі - уповноважена особа) про зобов`язання вчинити дії.

Позовна заява мотивована тим, що 30 січня 2015 року між нею та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») укладений договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая»

№ 002-18515-300115 у доларах США та додаткову угоду до нього, за умовами яких розміщено 4 630,03 доларів США строком до 29 липня 2015 року. За закінченням строку дії договору кошти йому не повернуті у зв`язку із запровадженням у банку тимчасової адміністрації. 02 жовтня 2015 року постановою Національного банку України (далі - НБУ) № 664 відкликано банківську ліцензію та прийнято рішення про ліквідацію банку. У жовтні 2015 року позивач отримав інформацію про нікчемність договору на підставі пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Вважає, що діями відповідача порушено її право як вкладника ПАТ «Дельта Банк», оскільки підстави нікчемності правочинів, визначені у частині третій статті 38 Закону, до спірних відносин не застосовуються. Уповноважена особа не наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних. У розпорядчому рішенні відсутні посилання на підстави для визнання правочину нікчемним. Судове рішення про визнання недійсним договору банківського вкладу також відсутнє.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила зобов`язати відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду за договором від 30 січня 2015 року № 002-18515-300115 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США за рахунок Фонду.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 06 червня 2018 року закрито провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України 2004 року, оскільки розгляд таких справ віднесено до компетенції адміністративних судів.

Постановою Апеляційного суду Сумської області від 15 серпня 2018 року ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 06 червня 2018 року у цій справі скасовано, а справу повернуто до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 12 грудня 2018 року позов

ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано уповноважену особу подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду за договором банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» від 30 січня 2015 року № 002-18515-300115 у доларах США та включити ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Рішення мотивовано тим, що відповідачем не доведена наявність правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, тому право позивача підлягає поновленню шляхом зобов`язання відповідача подати до Фонду додаткову інформацію про ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду.

Постановою Сумського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року апеляційну скаргу уповноваженої особи задоволено. Рішення Зарічного районного суду м. Суми

від 12 грудня 2018 року скасовано. Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи про зобов`язання вчинити дії.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що зазначений позов не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Крім того, набрало законної сили рішення суду між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У квітні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Сумського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що жодного рішення про недійсність правочину з підстав недотримання норм законодавства у момент вчинення правочину не існує, а тому договір банківського вкладу, укладений між позивачем і банком є чинним та діючим. Крім того, спір у цій справі виник на підставі цивільно-правової угоди банківського вкладу, який за своєю природою є приватноправовим, а отже, не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, тому підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У червні 2019 року уповноважена особа подала до суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому заявник просить залишити вказану касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, посилаючись на те, що спір є публічно-правовим і пов`язаний з виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати гарантованого державою відшкодування за вкладом.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлені судами обставини

30 січня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» укладений договір банківського вкладу (депозиту) № 002-18515-300115 «Найкращий від Миколая» у доларах США на суму 4 630,03 доларів США, згідно з умовами якого вклад залучається на строк із моменту зарахування вкладу на рахунок, вказаний у

пункті 1.6 договору та по 29 липня 2015 року включно, процентна ставка складає

5,5 % річних. Згідно з пунктом 1.6 договору банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 .

Крім того, між сторонами укладений також договір від 19 січня 2015 року

№ 004-18828-190115 на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів.

Відповідно до пункту 1.8 договору, зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника відкритого в банку, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цього договору.

У разі, якщо в день укладення сторонами цього договору вкладник не здійснить перерахування коштів, що становлять суму вкладу на рахунок, цей договір вважається таким, що не був укладений.

Грошові кошти у сумі 4 630,03 доларів США перераховані на депозитний рахунок позивача з рахунку ОСОБА_2 згідно з платіжним дорученням від 30 січня 2015 року № 45184607.

Постановою Правління НБУ від 02 березня 2015 року № 150 ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

від 02 березня 2015 року № 51 запроваджено з 03 березня 2015 року тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

від 03 серпня 2015 року № 147 продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк».

02 жовтня 2015 року Правлінням НБУ винесено постанову № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк».

02 жовтня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 181, яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк» з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно, призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваженні ліквідатора

ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В. В.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

від 20 лютого 2017 року № 619 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» на 2 роки по 04 жовтня 2019 року включно, продовжено повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк» Кадирова В. В. строком на 2 роки

по 04 жовтня 2019 року включно.

Листом від 23 вересня 2015 року за № 8821/1992 ОСОБА_1 повідомлено про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая»

від 30 січня 2015 року № 002-18515-300115 у доларах США.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 13 січня 2016 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 03 лютого 2016 року про виправлення описки, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В. В., третя особа - ПАТ «Дельта Банк», про зобов`язання вчинити дії відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року вказану постанову Сумського окружного адміністративного суду залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2018 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13 січня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Термін «публічно-правовий спір» охоплює, зокрема, спори, у яких хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій) (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є характер спору. Публічно-правовим спором, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спір між учасниками публічно-правових відносин, що стосується саме цих відносин.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI) установлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 зазначеного Закону уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

За змістом статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно з частиною першою статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Для цього Фонд наділено відповідними функціями, визначеними частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема: ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників.

На підставі частин першої та другої статті 6 зазначеного Закону в межах своїх функцій та повноважень Фонд здійснює нормативне регулювання системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.

За приписами частини першої статті 54 Закону № 4452-VI рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, нормативно-правове регулювання статусу Фонду та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки, що Фонд у цих відносинах є суб`єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України.

Правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на відшкодування за рахунок коштів Фонду, щодо формування реєстру відшкодувань вкладникам, які мають право на таке відшкодування, складаються без участі банку-боржника.

Учасниками цих правовідносин є виключно вкладники та Фонд, і саме в цих учасників виникають відповідні права та обов`язки. Банк, який ліквідується, жодним чином не впливає на той факт, чи буде особу включено до переліку тих осіб, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. Це питання відповідно до норм Закону

№ 4452-VI вирішує виключно Фонд.

За змістом частин першої та другої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000,00 грн. Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

У разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, на день початку процедури ліквідації банку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку (частина шоста статті 26 Закону № 4452-VI).

Нормами статті 27 Закону № 4452-VI установлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, зокрема:

- уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку;

- уповноважена особа Фонду формує перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;

- виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду;

- Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду та оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті «Урядовий кур`єр» або «Голос України».

Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500 тис. рахунків, - не пізніше

30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку. Отже, отримання гарантованого відшкодування за рахунок коштів Фонду відбувається без участі банку-боржника.

Згідно із частинами першою, другою та десятою статті 38 Закону № 4452-VI Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов`язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону.

Аналогічні правові висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16, від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16, від 27 червня 2018 року у справі № 813/2943/16 та інших.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 255 ЦПК суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі, оскільки спір між сторонами виник щодо невключення позивача до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, отже, спір у цій справі виник з виконання Фондом владних управлінських функцій у публічно-правових відносинах, а тому такий спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Доводи касаційної скарги про те, що жодного рішення про недійсність правочину з підстав недотримання норм законодавства у момент вчинення правочину не існує, а тому договір банківського вкладу, укладений між позивачем і банком є чинним, є безпідставними, оскільки правочин є нікчемним відповідно до закону, а не волевиявлення та рішення уповноваженої особи. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦПК України та частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати їх нікчемними.

Наведені у касаційній скарзі доводи про те, що спір у цій справі виник на підставі цивільно-правової угоди банківського вкладу, який за своєю природою є приватноправовим, а отже, не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, тому підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, є безпідставними, оскільки спір щодо права на відшкодування коштів за вкладами фізичних осіб за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, гарантованого державою, має особливий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 частини другої статті 4 Закону № 4452-VI). Фонд як юридична особа публічного права виконує спеціальну функцію у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду в цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір щодо формування переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, та затвердження реєстру відшкодувань вкладникам за рахунок коштів Фонду є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.

Отже, висновки апеляційного суду відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону та узгоджуються з нормами права, які судом правильно застосовані.

З огляду на наведене, Верховний Суд визнає касаційну скаргу необґрунтованою, оскільки правильне застосовування норми права є беззаперечним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

02 жовтня 2019 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підстав передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та щодо строків повернення справи», відповідно до якого частину шосту статті 403 ЦПК України викладено у такій редакції: справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

З урахуванням того, що Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові від 18 вересня 2019 року (справа № 638/17850/17) висновок щодо питання суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для передачі цієї справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Сумського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик