Постанова
Іменем України
28 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 591/1922/17
провадження № 61-14840св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Сумиобленерго»,
відповідач - Приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Марченко Інна Володимирівна,
третя особа - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» на постанову Сумського апеляційного суду від 17 липня 2019 року у складі колегії суддів: Ткачук С. С., Хвостика С. Г., Орлов І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Сумиобленерго» (далі - ПАТ «Сумиобленерго») звернулось до суду з позовом до приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Марченко І. В. (далі - приватний нотаріус
Марченко І. В.) про визнання незаконними та недійсними протести про неоплату простих векселів та скасування протестів про неоплату векселів.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 20 червня 2018 року до участі в справі в якості третьої особи було залучено ПАТ «НАК «Нафтогаз України».
Позовна заява мотивована тим, що 25 березня 2015 року о 12:00 годині на адресу ПАТ «Сумиобленерго» від приватного нотаріуса Марченко І. В. телеграфом надійшло повідомлення з пропозицією оплатити до 12-00 години 26 березня 2015 року векселі № 783375462436, № 783375462437, № 783375462438 , № 783375462439 ,
№ 783375462440 , № 783375462441 , № 783375462442 та № 783375462443 на загальну суму 8 000 000,00 грн. У відповідь на вказане повідомлення, вони листом від
26 березня 2015 року № 50/3624 повідомили відповідача про те, що ПАТ «НАК «Нафтогаз України» не пред`являло до них вказані векселі до оплати, у зв`язку з чим вчинення протесту зазначених векселів про їх неоплату буде суперечити чинному законодавству України. Однак 27 березня 2015 року вони отримали від приватного нотаріуса Марченко І. В. лист від 26 березня 2015 року № 26/02-29 про вчинення протестів про неоплату простих векселів за № 783375462436, № 783375462437 ,
№ 783375462438 , № 783375462439 , № 783375462440 , № 783375462441 ,
№ 783375462442 та № 783375462443 на загальну суму 8 000 000,00 грн. Вважають, що при вчиненні приватним нотаріусом протесту вищевказаних векселів про не оплату були порушені вимоги чинного законодавства України, оскільки ПАТ «НАК «Нафтогаз України» не здійснило жодних дій щодо фактичного (реального) пред`явлення векселів позивачу до оплати, у тому числі їм не було пред`явлено оригіналів відповідних векселів, а також не було надано можливості перевірити наявність у ПАТ «НАК «Нафтогаз України» оригіналів таких векселів та наявності у останніх прав власності на векселі. Наголошують на тому, що при прийнятті векселя до опротестування нотаріус повинен був встановити місце здійснення протесту та перевірити факт пред`явлення векселя до сплати (тобто нотаріус повинен перевірити саме факт безпосереднього (фактичного, реального) пред`явлення боржнику векселя (оригінала векселя) до платежу). Також зазначають, що при вчиненні нотаріальних дій відповідачем були порушені вимоги статей 5, 6, 7, 42, 43, 46, 49, 92 Закону України «Про нотаріат», а також вимог глави 17 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджено наказом Міністерства юстиції України від
22 лютого 2012 року № 296/5, оскільки приватний нотаріус при вчиненні протесту не складав акти, не встановлював особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Зокрема звертав увагу на те, що на момент початку нотаріальної дії відповідач не мав належним чином оформленої заяви векселедержателя, не мав оригіналів векселів та оплати за вчинення протестів.
У зв`язку з викладеним та з урахуванням заяви про зміну предмету позову позивач просив визнати незаконними та недійсними протести про неоплату простих векселів та скасувати протести про неоплату простих векселів №783375462436 номінальною вартістю 1 000 000,00 грн, № 783375462437 номінальною вартістю 1 000 000,00 грн,
№ 783375462438 номінальною вартістю 1 000 000,00 грн, № 783375462439 номінальною вартістю 1 000 000,00 грн, № 783375462440 номінальною вартістю
1 000 000,00 грн, № 783375462441 номінальною вартістю 1 000 000,00 грн,
№ 783375462442 номінальною вартістю 1 000 000,00 грн та № 783375462443 номінальною вартістю 1 000 000,00 грн, векселедавцем за якими є ВАТ «Сумиобленерго» (правонаступником якого є ПАТ «Сумиобленерго»), що вчинені приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Марченко І. В. (а. с. 108-119 том 1).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 22 лютого 2019 року позов задоволено.
Визнано незаконними та недійсними протести про неоплату простих векселів
№ 783375462436 номінальною вартістю 1 000 000,00 грн, № 783375462437 номінальною вартістю 1 000 000,00 грн, № 783375462438 номінальною вартістю
1 000 000,00 грн, № 783375462439 номінальною вартістю 1 000 000,00 грн,
№ 783375462440 номінальною вартістю 1 000 000,00 грн, № 783375462441 номінальною вартістю 1 000 000,00 грн, № 783375462442 номінальною вартістю
1 000 000,00 грн та № 783375462443 номінальною вартістю 1 000 000,00 грн, векселедавцем за якими є ВАТ «Сумиобленерго» (правонаступником якого є ПАТ «Сумиобленерго»), що вчинені приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Марченко І. В.
Скасовано протести про неоплату простих векселів № 783375462436 номінальною вартістю 1 000 000,00 грн, № 783375462437 номінальною вартістю 1 000 000,00 грн,
№ 783375462438 номінальною вартістю 1 000 000,00 грн, № 783375462439 номінальною вартістю 1 000 000,00 грн, № 783375462440 номінальною вартістю
1 000 000,00 грн, № 783375462441 номінальною вартістю 1 000 000,00 грн,
№ 783375462442 номінальною вартістю 1 000 000,00 грн та № 783375462443 номінальною вартістю 1 000 000,00 грн, векселедавцем за якими є ВАТ «Сумиобленерго» (правонаступником якого є ПАТ «Сумиобленерго»), що складені приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Марченко І. В.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що до заяви про протест у неплатежі векселів додано лише описи векселів на 8-ми аркушах, жодних документів, які б підтверджували повноваження особи, яка підписала заяву від імені ПАТ «НАК «Нафтогаз України», а також документів щодо підтвердження правоздатності та дієздатності юридичної особи відповідачу не надавалось, як не надавалися і оригінали самих векселів, а тому відповідач, як нотаріус не мав права на вчинення відповідних нотаріальних дій без вказаних документів.
Постановою Сумського апеляційного суду від 17 липня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ «НАК «Нафтогаз України» задоволено частково, рішення Зарічного районного суду м. Суми від 22 лютого 2019 року скасовано і ухвалено нове.
У задоволені позову ПАТ «Сумиобленерго» до приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Марченко І. В. про визнання незаконними та недійсними протестів про неоплату простих векселів та скасування протестів відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що товариство оспорюючи нотаріальні акти - протести векселів, якими засвідчено факт їх не оплати при відсутності безспірних обставин, які б підтверджували дотримання компанією Уніфікованого закону під час пред`явлення простих векселів до оплати в рахунок погашення боргового зобов`язання товариства перед компанією, що виникла під час здійснення компанією та товариством господарської діяльності, та недотриманням нотаріусом процедури вчинення протестів векселів, передбачених главою 17 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, заявила до нотаріуса фактично спір в порядку цивільного судочинства, яким бажає довести відсутність посвідченого нотаріусом юридичного факту - не оплату простих векселів, що має суттєве значення для вирішення майнового спору, який розглядається в порядку господарського судочинства, штучно підмінивши належного відповідача - компанію, з якою на даний час триває судове вирішення спору за іншим видом судочинства. Отже, при зверненні до суду позивачем було обрано спосіб захисту своїх прав не шляхом оскарження дій нотаріуса при вчинені нотаріального акта, а з позовними вимогами до нього про визнання недійсними, незаконними та скасування цих нотаріальних актів при існуючих спірних правовідносинах між двома суб`єктами господарювання - товариством та компанією, заперечивши при цьому до залучення до справи в якості належного відповідача - компанію, оскільки при цьому відбулась зміна предметної підсудності, проте такий спосіб захисту прав заявлений до нотаріуса- особи, яка не належить до учасників цих цивільних правовідносин і не є належним відповідачем по вирішенню такого спору.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У серпні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПАТ «Сумиобленерго» на постанову Сумського апеляційного суду від 17 липня 2019 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ПАТ «Сумиобленерго», посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі помилково скасоване рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення їх позовних вимог до нотаріуса. Вказують, що їх позовні вимоги стосуються виключно недотриманням нотаріусом правил вчинення нотаріальних дій та у своїх позовних вимогах не порушують питання про захист їх прав відповідно до вимог цивільного та вексельного законодавства. Висновки суду апеляційної інстанції про те, що позов подано до неналежного відповідача у справі є необґрунтованими, оскільки вони оскаржують саме нотаріальні дії приватного нотаріуса та видані ним нотаріальні акти. Звертають увагу на те, що у першого заступника голови правління ПАТ «НАК «Нафтогаз України» відсутні документально підтверджені повноваження на подання заяви про протест векселя, а без такої заяви нотаріус не мав права вчиняти таку нотаріальну дію, як протест векселів. Відповідач приймаючи заяву про протест векселів не перевірив повноваження особи, яка подала заяву про вчинення протесту векселів чим порушив вимоги законодавства. Зазначає, що вимогу про оплату векселя нотаріус направив на адресу позивача 25 березня 2015 року, в той час як оригінал самого векселя останній отримав лише 26 березня 2015 року, тобто після початку нотаріальної дії. Серед іншого також зазначає, що відповідач вчинила нотаріальну дію до моменту проведення її оплати всупереч статті 42 Закону України «Про нотаріат», оскільки така оплата була проведена 26 березня 2015 року в той час, як сама нотаріальна дія почала вчинятися 25 березня 2015 року. Зазначає, що йому не було пред`явлено вексель до оплати за встановленим місцезнаходженням ПАТ «Сумиобленерго», у день, коли він міг фактично реально отримати векселі, не було надано можливість перевірити оригінали векселів.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Зарічного районного суду м. Суми від
22 лютого 2019 року.
У вересні 2019 року справу № 591/1922/17передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 25 березня 2015 року о 12:00 годині на адресу ПАТ «Сумиобленерго» від приватного нотаріуса Марченко І. В. телеграфом надійшло повідомлення з пропозицією оплатити до 12:00 години 26 березня 2015 року векселі № 783375462436, № 783375462437, № 783375462438 , № 783375462439 ,
№ 783375462440 , № 783375462441 , № 783375462442 та № 783375462443 на загальну суму вісім мільйонів гривень, які ПАТ «НАК «Нафтогаз України» пред`явило до оплати ПАТ «Сумиобленерго» 14 березня 2015 року.
Позивач ПАТ «Сумиобленерго» листом від 26 березня 2015 року № 50/3624 о 10:00 годині повідомив приватного нотаріуса про те, що ПАТ «НАК «Нафтогаз України» не пред`являло зазначені вище векселі до оплати позивачу, у зв`язку з чим вчинення протесту зазначених векселів про їх неоплату буде суперечити чинному законодавству України.
27 березня 2015 року позивач отримав від приватного нотаріуса Марченко І. В. лист від 26 березня 2015 року № 26/02-29 про вчинення протестів про неоплату простих векселів за № 783375462436, № 783375462437 , № 783375462438 , № 783375462439 ,
№ 783375462440 , № 783375462441 , № 783375462442 та № 783375462443 на загальну суму вісім мільйонів гривень.
Також судами було встановлено, що ПАТ «НАК «Нафтогаз України» звернулося до приватного нотаріуса Марченко І.В. із заявою векселедержателя про протест у неплатежі векселів, що підтверджено листом ПАТ «НАК «Нафтогаз України» від
19 березня 2015 року №26-2003/1.2-15, у якому викладена ця заява векселедержателя про протест у неплатежі векселів.
Заява векселедержателя отримана приватним нотаріусом Марченко І. В. 25 березня 2015 року, про що свідчить відповідна відмітка на вказаному листі ПАТ «НАК «Нафтогаз України».
Вказана заява векселедержателя про протест векселя від імені ПАТ «НАК «Нафтогаз України» підписана першим заступником голови правління С. Переломою.
Також судами було з`ясовано, що перший заступник голови правління ПАТ «НАК «Нафтогаз України» С. Перелома до приватного нотаріуса Марченко І. В. під час вчинення нотаріальної дії не з`являвся.
Під час вчинення нотаріальної дії - протест векселів ПАТ «НАК «Нафтогаз України» представляв Симонов О. В. на підставі довіреності від 12 лютого 2015 року, який приймав від приватного нотаріуса Марченко І. В. опротестовані векселі.
Представник Симонов О . В . від ПАТ «НАК «Нафтогаз України» оплачував готівкою нотаріальні дії, складав акт приймання-передачі від 26 березня 2015 року векселів від приватного нотаріуса Марченко І. В. та складав від імені ПАТ «НАК «Нафтогаз України» акт виконаних робіт про те, що приватним нотаріусом за період з 26 березня 2015 року була вчинена нотаріальна дія - вчинення протесту векселів про неоплату. При цьому представник ПАТ «НАК «Нафтогаз України» Симонов О. В. на підставі довіреності від 12 лютого 2015 року мав повноваження щодо пред`явлення векселів для вчинення протесту про неоплату.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року
№ 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційноїскарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі «Безімянная проти Росії» (заява № 21851/03) Європейський суд з прав людини наголосив, що «погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту».
Стаття 124 Конституції України закріплює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язано з процесуальним законодавством.
Відповідно до частин першої, третьої статті 15 ЦПК України 2004 року суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне.
По-друге, таким критерієм є суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
За положеннями статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
За пунктом 1 частини першої статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Таким чином, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
Суди встановили, що ПАТ «Сумиобленерго» як боржник за опротестованими векселями оспорював правильність видачі приватним нотаріусом протестів про несплату векселів, тому відповідачем у спорі повинен бути кредитор ПАТ «НАК «Нафтогаз Україна», а не приватний нотаріус. Оскільки існує спір між юридичними особами: індосантом ПАТ «Сумиобленерго» та держателем векселів ПАТ «НАК «Нафтогаз Україна», ураховуючи суб`єктний склад осіб, які беруть участь у справі, спір між ними підвідомчий господарському суду.
Згідно зі статтею 92 Закону України «Про нотаріат» протест векселів про неоплату, неакцепт або недатування акцепту провадиться нотаріусами відповідно до законодавства України про переказний і простий вексель.
Відповідно до підпунктів 4, 14 пункту 4 глави 17 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від
22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок № 296/5), при прийнятті векселя до опротестування нотаріус повинен: перевірити наявність усіх необхідних реквізитів векселя та правильність їх заповнення, наявність підписів і печаток та послідовність індосаментів; переконатися, що вексель поданий для протесту в установлені законом строки, встановити місце здійснення протесту; перевірити факт пред`явлення векселя до оплати.
Згідно з пунктом 4.1 глави 17 Порядку № 296/5 протест векселя - це нотаріальна дія, яка офіційно засвідчує факт повної несплати за векселем.
Згідно зі статтею 50 Закону № 3425-XII нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
У позовній заяві ПАТ «Сумиобленерго» йдеться про порушення порядку вчинення протесту про неоплату векселя. Разом із тим способом захисту порушеного права позивача є визнання незаконними та недійсними протестів про неоплату простих векселів на загальну суму заборгованості в розмірі 8 000 000,00 грн та скасування таких протестів приватного нотаріуса.
У порядку цивільного судочинства розглядаються вимоги про оскарження дій нотаріуса лише у разі відсутності спору про право між сторонами правочину, на виконання якого вчинено нотаріальну дію.
Разом з тим, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень між ПАТ «Сумиобленерго» та ПАТ «НАК «Нафтогаз Україна» паралельно розглядається ряд цивільних справ, у яких вказані сторони вирішують питання щодо стягнення заборгованості за вказаними векселями, тобто між індосантом ПАТ «Сумиобленерго» та держателем векселів ПАТ «НАК «Нафтогаз Україна» існують судові спори щодо стягнення заборгованості за вказаними векселями, на які приватним нотаріусом було видано протести про неоплату векселя.
Спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акти, у тому числі про визнання незаконними та недійсними протестів про неоплату простих векселів та скасування таких протестів приватного нотаріуса, якщо суб`єктний склад сторін відповідного спору відповідає приписам статті 1 ГПК України вирішуються господарським судом за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів.
При цьому за змістом статей 1 2 18 22 27 ГПК України, статей 1, 3 Закону України «Про нотаріат» нотаріус не може бути відповідачем у господарському процесі, а може бути залучений до участі в ньому як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Такий правовий висновок висловлено Верховним Судом України в постанові від
22 лютого 2012 року у справі № 6-12665вов09 та Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/4294/17-ц (провадження
№ 14-340цс18), підстав відступати від якого колегія суддів не вбачає.
У цьому випадку позивач є юридичною особою, яка оспорює наявність порушеного права кредитора вимагати сплати заборгованості за простими векселями, виданими на загальну суму 8 000 000,00 грн, який є також юридичною особою - ПАТ «НАК «Нафтогаз Україна».
Отже, перевірці підлягають як дії кредитора про належне пред`явлення до оплати простих векселів, так і неналежні дії приватного нотаріуса, що, враховуючи суб`єктний склад такого спору, є спором, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, однак суд першої інстанції на вказане уваги не звернув та дійшов помилкового висновку, що вказана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а апеляційний суд цих помилок не виправив.
З огляду на вказане колегія суддів вважає за необхідне закрити провадження у справі. При цьому позивачу слід роз`яснити про його право на судовий захист у встановленому господарським процесуальним законом порядку.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
З огляду на вказане доводи касаційної скарги стосовно встановлення обставин справи не може оцінити суд касаційної інстанції.
На підставі частини четвертої статті 401 ЦПК України суд у попередньому судовому засіданні касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За змістом частини першої статті 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Згідно з частиною першою статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Підставою для скасування рішення повністю або частково із закриттям провадження в справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині є порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина друга статті 414 ЦПК України).
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України).
Колегія суддів доходить висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили правила юрисдикції, тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 22 лютого 2019 року та постанова Сумського апеляційного суду від 17 липня 2019 року скасуванню із закриттям провадження у справі.
Керуючись статтями 255-256 400 401 402 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» задовольнити частково.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 22 лютого 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 17 липня 2019 року скасувати.
Провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» до приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Марченко Інни Володимирівни, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна», про визнання незаконними та недійсними протестів про неоплату простих векселів та скасування протестів про неоплату векселів, закрити.
Повідомити Публічному акціонерному товариству «Сумиобленерго», що розгляд справи за їх позовом віднесено до юрисдикції господарських судів.
Роз`яснити Публічному акціонерному товариству «Сумиобленерго», що у нього наявне право протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутись до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: А. А. Калараш
В. М. Сімоненко
С. П. Штелик