Постанова
Іменем України
25 березня 2020 року
м. Київ
справа № 591/5310/15-ц
провадження № 61-13768св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивачі: Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідачі: ОСОБА_1 , Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»,
треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Сумського апеляційного суду від 03 червня 2019 року у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Кононенко О. Ю., Собини О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк») звернулося до суду з позовом
до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 24 червня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 323/08- ЖКВФ, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 63 000 доларів США зі сплатою процентів в розмірі 14,3 % річних на строк до 10 червня 2027 року,
з строком дії договору до 10 червня 2028 року.
ОСОБА_1 взяті за вказаним договором зобов`язання належним чином не виконувала,у зв`язку з чим станом на 23 липня 2015 року утворилася заборгованість: 53 153,57 доларів США та 2 636 548,31 грн з яких:
53 153,57 доларів США - прострочена заборгованість за процентами;
1 490 712,50 грн - пеня за несвоєчасне погашення кредиту;
1 145 835,81 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів.
Ураховуючи зазначене, ПАТ АБ «Укргазбанк» просило суд стягнути із ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором
від 24 червня 2008 року № 323/08- ЖКВФ у сумі 53 153,57 доларів США та пеню у сумі 2 636 548,31 грн.
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ АБ «Укргазбанк», треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , про розірвання кредитного договору.
Позовна заява мотивована тим, що вона при підписанні кредитного договору від 24 червня 2008 року № 323/08- ЖКВФ була введена в оману банком щодо її права протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання кредиту. Зазначала, що відповідно до частини сьомої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» право відкликання згоди не застосовується щодо споживчих кредитів, забезпечених іпотекою.
Крім того вважала, що укладений між нею та ПАТ АБ «Укргазбанк» кредитний договір від 24 червня 2008 року № 323/08- ЖКВФ є удаваним
в частині визначення валюти кредитування як долара США, оскільки він надавався на споживчі цілі - придбання житла за гривні. Не було також враховано, що вона перебуває у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу із ОСОБА_3 , а отже, не мала права передавати без його згоди квартиру в іпотеку як забезпечення виконання зобов`язання за цим кредитним договором.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд розірвати кредитний договір від 24 червня 2008 року № 323/08- ЖКВФ.
Протокольною ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 02 жовтня 2015 року первісний позов ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором із зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ АБ «Укргазбанк» про розірвання кредитного договору.
Залучено третіми особами у цій справі ОСОБА_3 та ОСОБА_2
03 жовтня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ АБ «Укргазбанк», третя особа - ОСОБА_1 , про визнання договору поруки неукладеним.
Позовна заява мотивована тим, що для забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором від 24 червня 2008 року
№ 328/08- ЖКВФ між нею та ПАТ АБ «Укргазбанк» 14 червня 2011 року укладений договір поруки № 1-П-323/08.
Вважає, що вказаний договір поруки укладений з порушенням норм чинного законодавства, а саме: пункту 2 статті 345 ЦК України, пункту 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
У цьому договорі поруки не міститься застереження щодо невиконання позичальником належним чином умов спірного кредитного договору та відсутнє посилання на рішення Зарічного районного суду м. Суми
від 11 грудня 2009 року у справі № 2-2207/2009.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_2 просила суд визнати договір поруки від 14 червня 2011 року № 1-П-323/08, укладений між нею та ПАТ АБ «Укргазбанк» для забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором від 24 червня 2008 року № 328/08- ЖКВФ, неукладеним (таким, що не відбувся).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 20 лютого 2019 року позов ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
за кредитним договором задоволений частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укргазбанк» заборгованість
за кредитним договором у сумі 10 341,18 доларів США за простроченими відсотками за кредитом. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено за необґрунтованістю.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ АБ «Укргазбанк», треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , про визнання кредитного договору в частині визначення валюти договору - долар США удаваним та розірвання кредитного договору відмовлено.
У задоволенні зустрічних позовних вимог третьої особиОСОБА_4 до ПАТ АБ «Укргазбанк» про визнання договору поруки неукладеним відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведена наявність у ОСОБА_1 простроченої заборгованості за відсотками
за кредитним договором від 24 червня 2008 року № 323/08- ЖКВФ у розмірі 10 341,18 доларів США, тому позовні вимоги банку в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання кредитного договору
в частині визначення валюти договору - долар США удаваним та розірвання кредитного договору не підлягають задоволенню, оскільки позивач за зустрічним позовом не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що в чотирнадцятиденний строк вона скористалася своїм правом на звернення до банку із заявою про відкликання своєї згоди на укладення кредитного договору, а при підписанні кредитного договору сторони дійшли згоди про те, що кредитні кошти позичальнику будуть надаватися саме в доларах США, тому зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Оскільки ОСОБА_2 оспорює не кредитний договір, у якому відсутнє посилання на забезпечення зобов`язань за ним порукою, а договір поруки,
в якому вказується, які саме зобов`язання та за яким кредитним договором забезпечуються порукою ОСОБА_2 , тому відповідно до пункту 1.3 спірного договору поруки поручитель, підписуючи цей договір, засвідчує, що він ознайомлений з положеннями кредитного договору та згоден забезпечувати виконання всіх його умов. Таким чином, позивачем ОСОБА_2 не доведено наявність підстав для визнання договору поруки неукладеним.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Сумського апеляційного суду від 03 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 20 лютого 2019 року в частині задоволених позовних вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» скасовано і ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» про стягнення
зі ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у сумі
10 341,18 доларів США відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ПАТ АБ «Укргазбанк» використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, звернувшись у 2009 році до суду із позовом про примусове стягнення цих коштів у судовому порядку із боржника ОСОБА_1 та у 2013 році -
з поручителя ОСОБА_2 . Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки. Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється у разі пред`явлення
до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, тому позовні вимоги
ПАТ АБ «Укргазбанк» не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за кредитним договором - скасуванню.
Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд першої інстанції на підставі належних доказів, поданих сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для їх задоволення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,посилаючись
на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять постанову апеляційного суду скасувати
в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
і ОСОБА_2 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
В іншій частині рішення апеляційного суду не оскаржується, тому в силу вимог статті 400 ЦПК України у касаційному порядку не переглядається.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не досліджено того, що банк у порушення вимог частини сьомої статті 11 та частини першої статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» не надав ОСОБА_1 достовірну і чітку інформацію про кредитування.
Зазначає, що судом не встановлені фактичні обставини та причини того, що ОСОБА_1 письмовою заявою на ім`я директора банку та нотаріально посвідченою заявою від 24 червня 2008 року засвідчила, що у шлюбних та фактичних шлюбних стосунках не перебуває.
Крім того, вважають, що банк не мав права вимагати від ОСОБА_1 страхування життя, оскільки вказана послуга не пов`язана з послугами банку та не передбачена чинним законодавством.
Зазначають, що апеляційним судом неправильно визначено, що здійснення оплати кредиту здійснюється виключно в іноземній валюті. Оскільки стаття 533 ЦК України передбачає, що грошове зобов`язання має бути виконане
у гривнях.
Зазначають, що у 2009 році банк скористався своїм правом і звернувся до суду з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом та з вимогами про дострокове повернення кредиту, включивши до позовних вимог як всю заборговану суму, так і майбутні платежі. Чинним законодавством України не передбачено залучення поручителя для забезпечення виконання судового рішення.
Договір поруки від 14 червня 2011 року №1-П-323/08 не містить будь якого застереження щодо неналежного виконання ОСОБА_1 умов спірного кредитного договору, відсутнє посилання на рішення Зарічного районного суду м. Суми справі від 11 грудня 2009 року у справі № 2-2207/2009.
Вказані факти банк приховав від поручителя, що є прямим введенням
в оману поручителя. Крім того, вказаний факт зводить до прихованого значного збільшення обсягу відповідальності поручителя.
Відзив на касаційну скаргу учасників справи
У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ПАТ АБ «Укргазбанк», у якому банк просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вони прийняті при всебічному та повному з`ясуванні обставин справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою судді Верховного Суду від 02 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 березня 2020 року вказану справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що 24 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ВАТ АБ «Укргазбанк»), правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 323/08- ЖКВФ, відповідно до умов якого позичальник отримала 63 000 доларів США зі сплатою процентів у розмірі 14,3 % річних. Кредит наданий для придбання позичальником квартири за адресою:
АДРЕСА_1 (а.с. 7-9 т. 1).
Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між
ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки
від 24 червня 2008 року № 277/08-1Ф, відповідно до умов якого банку передано в іпотеку двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 43,89 кв. м, житловою - 27,1 кв. м, яка належить на праві власності ОСОБА_1
(а.с. 45-47 т. 1).
У зв`язку з порушенням ОСОБА_1 умов кредитного договору банк направив їй вимогу про дострокове повернення кредитних коштів та звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 11 грудня 2009 року позов ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі Сумської обласної дирекції АБ «Укргазбанк» задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість станом на 03 листопада 2009 року в загальному розмірі
70 776,87 доларів США та пеню в сумі 16 213,52 грн; у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 24 червня
2008 року № 323/08- ЖКВФ звернено стягнення на предмет іпотеки - квартиру за адресою: АДРЕСА_1
(а.с. 12 т. 1).
14 червня 2011 року для забезпечення належного виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором від 24 червня 2008 року
№ 323/08- ЖКВФ між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 укладений договір поруки, яким сторони визначили, що остання як поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за порушення виконання зобов`язань за кредитним договором (а.с. 135 т. 1).
Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 08 травня 2014 року апеляційну скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі Сумської обласної дирекції АБ «Укргазбанк» задоволено. Рішення Зарічного районного суду м. Суми
від 17 березня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором від 24 червня 2008 року у сумі 72 188,15 доларів США (а.с. 29-31 т. 1).
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ПАТ АБ «Укргазбанк», станом на 23 липня 2015 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 53 153,57 доларів США - прострочена заборгованість за процентами; 1 490 712,50 грн - пеня за несвоєчасне погашення кредиту;
1 145 835,81грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів (а.с. 13-15 т. 1).
Згідно з висновком експерта від 15 лютого 2018 року № 2439 розмір простроченої заборгованості за процентами станом на 27 липня 2015 року становить 10 341,18 доларів США. Обґрунтованість нарахування банком пені станом на 23 липня 2015 року не підтверджена наданими документами
(а.с. 214-235 т. 1; а.с. 2-55 т. 2).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволенню
не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено
з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (стаття 526 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними
в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору
з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України
є гривня.
У статті 192 ЦК України закріплено, що гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися
в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене
у грошовій одиниці України - гривні.
Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Таким чином, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.
Разом з тим частиною другою статті 533 ЦК України передбачено, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Такий правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1672цс16 і підстав для відступлення від цього висновку немає.
Судом встановлено, що 19 червня 2008 року ОСОБА_1 звернулась
до ВАТ АБ «Укргазбанк» із заявою на отримання кредиту у розмірі
63 000 доларів США з метою придбання житла. Суму кредиту, валюту кредитування та мету отримання кредитних коштів заявник зазначила
з власної ініціативи, виявивши свою волю на отримання грошових коштів
у кредит від банку саме у зазначеному нею розмірі та валюті
(а.с. 59-62 т. 1).
Запропоновані ОСОБА_1 умови щодо розміру кредиту, валюти та мети кредитування були прийняті кредитором, і саме на таких умовах 24 червня 2008 року сторони уклали спірний кредитний договір.
Ураховуючи зазначене, доводи касаційної скарги про те, що відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане
у гривнях, є безпідставними.
Зважаючи на зазначене, положення чинного законодавства, хоча
й визначають національну валюту як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов`язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті, а також на здійснення розрахунків за зобов`язанням, визначеним грошовим еквівалентом
в іноземній валюті, і саме з такими умовами кредитування погодився позивач, тому підстав для задоволення позову немає.
Доводи касаційної скарги про те, що апеляційним судом неправильно застосовано положення статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», також є безпідставними.
Відповідно до пункту 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, чинній на час укладання сторонами кредитного договору, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема:
а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений;
б) форми його забезпечення;
в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними,
в тому числі між зобов`язаннями споживача;
г) тип відсоткової ставки;
ґ) суму, на яку кредит може бути виданий;
д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних
з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо);
е) строк, на який кредит може бути одержаний;
є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги;
ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови;
з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється;
и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію;
і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
Також судом встановлено, що 19 червня 2008 року ОСОБА_1 , звертаючись з анкетою-заявою на отримання кредиту, повідомила банк загальні параметри бажаного кредиту, зазначивши, що метою отримання кредитних коштів у розмірі 63 000 дол. США є придбання житла, вказала розмір своїх щомісячних витрат та склад сім`ї: перебування на її утриманні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , власним підписом підтвердила, що банк надав їй у письмовій формі та в повному об`ємі інформацію, передбачену пунктом 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», зобов`язалась повідомляти кредитора про всі зміни щодо зазначеної
в анкеті інформації (а.с. 59-62 т. 1).
Письмовою заявою на ім`я директора банку та нотаріально посвідченою заявою від 24 червня 2008 року ОСОБА_1 засвідчила, що у шлюбних та фактичних шлюбних стосунках не перебуває, грошові кошти, витрачені нею на придбання квартири, що передається в іпотеку банку, не є спільною сумісною власністю (а.с. 62-64 т. 1).
Отже, спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди
з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі;
ОСОБА_1 на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та у подальшому виконувала його умови; банк надав всю необхідну інформацію про умови надання послуг фінансового кредиту із зазначенням вартості цієї послуги для позичальника.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Оскільки доводи касаційної скарги висновку суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість рішення не впливають, тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін.
Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Сумського апеляційного суду від 03 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк