Постанова

Іменем України

19 січня 2022 року

м. Київ

справа № 592/10260/16

провадження № 61-12358св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , який є правонаступником ОСОБА_2 ,

відповідачі: Сумська міська рада, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Зем-Центр», приватне підприємство «Мегаполіс», Управління Держгеокадастру у Сумському районі Сумської області, Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, про скасування рішення,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 березня 2018 року у складі судді Костенка В. Г. та постанову Сумського апеляційного суду від 17 червня

2021 року у складі колегії суддів: Собини О. І., Кононенко О. Ю., Філонової Ю. О.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Сумської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ТОВ «Зем-Центр», ПП «Мегаполіс», Управління Держгеокадастру у Сумському районі Сумської області, Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради про скасування рішення міської ради.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності належить по ј частині житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою:

АДРЕСА_1 .

Позивач вирішив скористатися своїм правом на приватизацію земельної ділянки, яка знаходиться під його часткою майна, у зв`язку з чим ПП «Мегаполіс» виготовило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі.

При зверненні позивача з заявою про приватизацію земельної ділянки за адресою місця реєстрації нерухомого майна йому було відмовлено у приватизації земельної ділянки з підстав невідповідності поданих документів вимогам законодавства, а саме: перетин із земельними ділянками з кадастровими номерами 5910136600:13:003:0003, 5910136600:13:003:00034, 5910136600:13:003:00035. Земельні ділянки з кадастровими номерами 5910136600:13:003:00034, 5910136600:13:003:00035 перебувають у користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Відповідно до договору купівлі-продажу від 19 березня 2001 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 придбали у власність квартиру АДРЕСА_2 , після чого розробили технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право спільної часткової власності та право оренди за земельну ділянку під вказаним будинком.

Вказував, що технічна документація, яка була виконана ТОВ «Зем-Центр» на замовлення ОСОБА_3 , була виготовлена з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим він та інші співвласники житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 фактично позбавлені права на приватизацію земельної ділянки.

З урахуванням уточнень від 04 січня 2017 року просив визнати протиправним та скасувати рішення Сумської міської ради шостого скликання від 27 березня

2013 року № 2239-МР в частині передачі у спільну часткову власність та оренду земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд за рахунок земель житлової забудови ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га, кадастровий номер 5910136600:13:003:0034, та в частині передачі в оренду земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд за рахунок земель житлової забудови ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 площею 0,0413 га, кадастровий номер 5910136600:13:003:0035.

Ухвалою Сумського апеляційного суду залучено до участі у справі ОСОБА_1 як правонаступника позивача, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 07 лютого

2019 року, позов задоволено; визнано недійсним та скасовано рішення Сумської міської ради від 27 березня 2013 року № 2239-МР «Про передачу у власність, оренду земельних ділянок громадянам» в частині передачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 земельних ділянок у власність по АДРЕСА_1 площею 0,1 га кадастровий номер 5910136600:13:003:0034 та в оренду площею 0,0413 га кадастровий номер 5910136600:13:003:0035; вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що оспорюваним рішенням Сумської міської ради від 27 березня 2013 року № 2239-МР про передачу ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 у власність та користування земельних ділянок порушуються права позивача на приватизацію земельної ділянки для обслуговування належної йому частини жилого будинку, господарських будівель і споруд. При цьому, наявність акта погодження меж земельної ділянки не спростовує встановлені обставини про перетинання земельних ділянок сторін, що підтверджується висновком судової будівельно-технічної, земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 14 грудня 2017 року № 1326/11334/2130/2131.

Суди встановили, що даний спір відноситься до юрисдикції цивільного судочинства, оскільки позивач обґрунтовує позов про скасування рішення органу місцевого самоврядування наявністю у нього права на отримання у власність частини спірної земельної ділянки, яка перебуває в його користуванні та на якій знаходяться належні йому надвірні будівлі.

Короткий зміст судового рішення суду касаційної інстанції

Постановою Верховного Суду від 21 квітня 2021 року касаційну скаргу

ОСОБА_3 , підписану адвокатом Мирославським С. В. задоволено частково.

Постанову Сумського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що суди дійшли передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки не встановили невідповідності вимогам закону оскарженого рішення міської ради.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Сумського апеляційного суд увід 17 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 березня 2018 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_3 без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

22 липня 2021 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від

23 березня 2018 року та постанову Сумського апеляційного суду від 17 червня 2021 року та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем не доведено те, що оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування порушує його права та інтереси.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 707/2237/18 (провадження № 61-11178св19), постанові Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі

№ 363/3641/17 (провадження № 61-36341св18), постанові Верховного Суду

від 17 лютого 2021 року у справі № 410/2775/12 (провадження № 61-13019св20), постанові Верховного Суду від 25 березня 2021 року у справі № 340/92/16-ц (провадження № 61-7912св19), постанові Великої Палати Верховного Суду

від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі

№ 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня

2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18), постанові Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 604/875/18

(провадження № 61-5605св21), постанові Верховного Суду від 17 жовтня

2018 року у справі № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Ковпаківського районного суду міста Суми.

26 серпня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Фактичні обставини справи

Відповідно до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 17 січня 2012 року № 26 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та

ОСОБА_1 надано дозвіл на переведення належного їм на праві власності будинку квартирного типу за адресою: АДРЕСА_3 в будинок садибного типу.

06 жовтня 2014 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності, згідно якого їм належить по ј частині житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 .

З технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що на земельній ділянці площею 652 м2 розташовані житловий будинок А-1, погріб п/г, гараж М, підвал п/д, сарай С, навіс с-1, вольєр Т, вбиральня У, душ Ф, яма вигрібна І.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 19 березня 2001 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 придбали у власність квартиру АДРЕСА_2 .

Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 17 січня 2012 року

№ 26 надано дозвіл ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на переведення належного їм на праві власності будинку квартирного типу за вказаною адресою в будинок садибного типу.

Указане рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 17 січня

2012 року № 26 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не було реалізовано та право власності на будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 за ними у встановленому порядку не зареєстровано.

Відповідно до плану присадибної ділянки (викопійований з плану забудівлі кварталу) площа земельної ділянки по АДРЕСА_1 складає

1306 м2.

У 2012 році ТОВ «Зем-Центр» розроблено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право спільної часткової власності та право оренди за земельну ділянку ОСОБА_3 (85/200), ОСОБА_4 (85/200) та Сумської міської ради (15/100) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою:

АДРЕСА_1 . Відповідно до виготовленої технічної документації загальна площа земельної ділянки визначена у розмірі 0,1413 га.

Рішенням Сумської міської ради шостого скликання від 27 березня 2013 року

№ 2239-МР «Про передачу у власність, оренду земельних ділянок громадянам» затверджено технічну документацію із землеустрою та передано громадянам у власність (оренду) земельні ділянки, надані раніше в користування. Згідно пункту 14 додатку № 2 до вказаного рішення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 передано у власність по 85/200 від 0,1000 га земельної ділянки по

АДРЕСА_1 з кадастровим номером 5910136600:13:003:0034, а також передано їм в оренду по 85/200 від 0,0413 га земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:13:003:0035, а всього від загальної площі 0,1413 га.

Право власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5910136600:13:003:0034, зареєстровано у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно

№ 9492408 від 17 вересня 2013 року.

04 липня 2013 року на підставі вказаного рішення Сумської міської ради від

27 березня 2013 року між Сумською міською радою та ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 укладено договір оренди вільної від забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 , загальною площею 85/200 частин від 0,0413 га та 85/200 частин від 0,0413 га, кадастровий номер 5910136600:13:003:0035. Земельна ділянка була надана в оренду для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд строком до 27 березня

2038 року. Договір оренди зареєстровано у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 2515494 від 17 вересня 2013 року.

У 2015 році за зверненням позивача ПП «Мегаполіс» виготовило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою:

АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5910136600:13:003:0041. За результатами геодезичних робіт визначено ділянку площею 0,661 га.

Рішенням державного кадастрового реєстратора від 05 березня 2015 року

№ РВ-5900026432015 ОСОБА_2 відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, оскільки подані документи не відповідають вимогам, установленим Законом України «Про Державний земельний кадастр» і Порядку ведення Державного земельного кадастру. Оскільки наявний перетин з ділянкою 5910136600:13:003:0003, площа співпадає на 0,4911% ( АДРЕСА_1 ), перетин з ділянкою 5910136600:13:003:0034, площа співпадає на 3,0694 % ( АДРЕСА_1 ), з ділянкою 5910136600:13:003:0035, площа співпадає на 21,6697 % ( АДРЕСА_1 ).

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної, земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою № 1326/1334/2130/2131 від

14 грудня 2017 року фактичне просторове розташування, конфігурація, лінійні проміри та площа меж земельних ділянок з кадастровими номерами 5910136600:13:003:0034 та 5910136600:13:003:0035 за адресою: АДРЕСА_1 , що належать відповідачам, не відповідає даним правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки:

1) земельна ділянка з кадастровим № 5910136600:13:003:0034:

- рішенню Сумської міської ради VI скликання XXVIII сесії № 2239-МР від

27 березня 2013 року «Про передачу у власність, оренду земельних ділянок громадянам»;

- поземельній книзі 5910136600130030034 від 03 червня 2013 року;

2) земельна ділянка з кадастровим 5910136600:13:003:0035:

-договору оренди земельної ділянки від 04 липня 2013 року (вчинено запис в Державному реєстрі прав 17 вересня 2013 року за № 2515494);

- витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 9492408 від 17 вересня 2013 року;

- рішенню Сумської міської ради VI скликання XXVIII сесії № 2239-МР від

27 березня 2013 року «Про передачу у власність, оренду земельних ділянок громадянам»;

- поземельній книзі 5910136600130030035 від 21 червня 2013 року та не відповідає вимогам нормативно-правових актів з питань землеустрою та землекористування (стаття 79 91 125 126 ЗК України).

Додатком № 3 до висновку судової будівельно-технічної, земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою встановлено, що межі земельних ділянок, наданих ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у власність та оренду, не відповідають даним топографо-геодезичного знімання, тобто фактичним межам земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні відповідачів. Земельні ділянки, надані ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у власність та оренду, частково перетинаються із земельною ділянкою, яка знаходиться в користуванні позивача та на якій розташовані належні йому надвірні будівлі сарай М, убиральня У, душ Ф, сарай С та вольєр Т, що також підтверджується технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою:

АДРЕСА_1 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом цієї норми, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин другої та третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статтею 122 ЗК України передбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень. (Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц, провадження № 14-140цс18).

Норми процесуального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності (відсутності) цивільних прав в інших осіб.

Реалізації права на позов передує порушення, невизнання чи оспорення права.

Вимоги про визнання незаконними та скасування відповідних рішень органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки та договору оренди цієї земельної ділянки можуть бути заявлені особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цієї особи. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 363/3641/17 (провадження № 61-36341св18).

Враховуючи заявлені у цій справі вимоги, позивач зобов`язаний був довести, що рішення Сумської міської ради від 27 березня 2013 року в частині передачі у власність та оренду земельних ділянок відповідачам порушує його права та інтереси.

З матеріалів справи відом, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на підставі рішення Сумської міської ради шостого скликання від 27 березня 2013 року № 2239-МР «Про передачу у власність, оренду земельних ділянок громадянам» передано у власність по 85/200 від 0,1000 га земельної ділянки по

АДРЕСА_1 з кадастровим номером 5910136600:13:003:0034, та в оренду по 85/200 часток від 0,0413 га земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:13:003:0035, а всього від загальної площі 0,1413 га.

Право власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 зареєстровано у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 9492408 від 17 вересня 2013 року.

Позивач, звертаючись до суду з цим позовом та вказуючи про порушення його прав, зазначав, що він є власником ј частини домоволодіння по

АДРЕСА_1 та має право на приватизацію земельної ділянки, на якій це майно розміщене.

У 2015 році за заявою позивача, ПП «Мегаполіс» виготовило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, проте, позивачу відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, через наявність перетину його земельної ділянки із земельними ділянками, що належать на праві власності та оренди ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , у зв`язку з чим позивач вважає рішення міської ради про передачу у власність та оренду земельних ділянок незаконним.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Задовольняючи позовні вимоги про скасування рішення міської ради, суди виходили із того, що цим рішенням порушуються права позивача на приватизацію земельної ділянки для обслуговування належної йому частини жилого будинку, господарських будівель і споруд, оскільки експертним висновком встановлено накладення меж земельних ділянок сторін.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність у позивача порушеного права оскаржуваним рішенням Сумської міської ради, оскільки позивачем не надано доказів про те, яким саме чином оскаржуваним рішенням органу місцевого самоврядування порушено право позивача з урахуванням того, що позивач не є а ні власником, а ні користувачем земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

За таких обставин, рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам закону та суперечать обставинам, що мають значення для справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини друга та третя статті 412 ЦПК України).

Зважаючи на те, що у справі допущено неправильне застосування норм матеріального права, додаткових збирання доказів матеріали справи не потребують, тому колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 березня 2018 року та постанова Сумського апеляційного суду від 17 червня 2021 року підлягають скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українипостанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про ухвалення у справі ного рішення про відмову у позові, судові витрати, які поніс ОСОБА_3 за подання апеляційної скарги в розмірі 798,00 грн та за подання касаційної скарги в розмірі 1 102,41 грн, а всього 1 900,41 грн, слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 .

Керуючись статтями 141 400 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 березня 2018 року та постанову Сумського апеляційного суду від 17 червня 2021 рокускасувати та ухвалити у справі нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Сумської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Зем-Центр», приватне підприємство «Мегаполіс», Управління Держгеокадастру у Сумському районі Сумської області, Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, про скасування рішення відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1 900,41 грн судових витрат.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 березня 2018 року та постанова Сумського апеляційного суду від 17 червня 2021 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун М. Ю. Тітов