ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2025 року

м. Київ

справа №592/13672/24

адміністративне провадження №К/990/49213/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Загороднюка А.Г., Соколова В.М.

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області, Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року, постановлену в складі колегії суддів: судді-доповідача Ральченка І.М., суддів Подобайло З.Г., Катунова В.В.,

У С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст обставин справи і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. У серпні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Ковпаківського районного суду міста Суми з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області, Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

2. Ковпаківський районний суд міста Суми рішенням від 23 вересня 2024 року позов задовольнив. Скасував постанову в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті Макарухи Юрія №004888 від 06 серпня 2024 року про накладення адміністративного стягнення за частиною третьою статті 132-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , а справу про адміністративне правопорушення закрив.

3. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті 11 жовтня 2024 року подала до Другого апеляційного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» апеляційну скаргу, в якій заявила клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відстрочення сплати судового збору.

4. Другий апеляційний адміністративний суд ухвалами від 31 жовтня 2024 року відмовив у задоволенні клопотань Державної служби України з безпеки на транспорті про поновлення строку на апеляційне оскарження та відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 23 вересня 2024 року залишив без руху. Надав Державній службі України з безпеки на транспорті строк протягом 10 календарних днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом направлення скаржником на адресу Другого апеляційного адміністративного суду клопотання з обґрунтуванням причин пропуску строку та достатніх доказів поважності причин пропущення строку звернення до суду із апеляційною скаргою, а також оригіналу квитанції про сплату судового збору.

5. 08 та 11 листопада 2024 року Державна служба України з безпеки на транспорті подала до Другого апеляційного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та докази сплати судового збору.

6. Ухвалою від 20 листопада 2024 року Другий апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання Державної служби України з безпеки на транспорті про поновлення строку на апеляційне оскарження та у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 23 вересня 2024 року на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

ІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Державна служба України з безпеки на транспорті подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

8. Скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що при постановленні ухвали від 20 листопада 2024 року суд апеляційної інстанції не врахував доводів відповідача щодо поважності причин пропущення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, чим порушив норми процесуального права.

9. Державна служба України з безпеки на транспорті вказує, що звернення сторони із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є підставою для прийняття судом апеляційної інстанції апеляційної скарги до розгляду. Відмовляючи Державній службі України з безпеки на транспорті у поновленні строку на подання апеляційної скарги у справі №592/13672/24, суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку щодо неповажності причин пропущення відповідачем цього строку, оскільки останнім доведено, що процесуальний строк пропущений з об`єктивних обставин, а саме у зв`язку з перебуванням юрисконсульта у відпустці та наступним її відрядженням. Суд апеляційної інстанції неправильно оцінив зазначені Державною службою України з безпеки на транспорті обставини та дійшов висновку, що вказані причини є виключно наслідком неналежної організації трудового процесу, проте не здійснив належного аналізу доказів і формально підійшов до розгляду заяви скаржника про поновлення строку, не оцінив неможливість залучення іншого працівника до підготовки апеляційної скарги та доводи, наведені відповідачем про об`єктивність вказаних обставин, що, своєю чергою, суперечить принципу належного дослідження доказів, а також практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду. Відповідач діяв добросовісно, затримка із поданням апеляційної скарги сталася з об`єктивних причин, а висновки суду апеляційної інстанції про відсутність поважних причин для поновлення відповідачу строку на апеляційне оскарження є безпідставними та необґрунтованими. Відмова у поновленні строку фактично позбавила відповідача можливості реалізувати своє право на апеляційне оскарження судового рішення.

IІІ. Рух справи у суді касаційної інстанції

10. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Загороднюка А.Г., Соколова В.М. ухвалою від 06 січня 2025 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

11. Представник позивача подав відзив на касаційну скаргу із проханням залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року - без змін, оскільки така постановлена з додержанням норм процесуального права.

12. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 05 лютого 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами на 06 лютого 2025 року.

ІV. Позиція Верховного Суду

13. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №592/13672/24 стало оскарження судового рішення, зазначеного у частині третій статті 328 КАС України, та посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

14. Надаючи оцінку обґрунтованості касаційної скарги та оскаржуваній ухвалі суду апеляційної інстанції, Верховний Суд, з урахуванням приписів статті 341 КАС України, виходить із таких міркувань.

15. Відповідно до статей 13 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку судові рішення суду першої інстанції.

16. Статтею 295 КАС України установлені загальні строки на оскарження судового рішення, відповідно до якої апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

17. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України, частиною четвертою якої установлено, що апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

18. За правилами частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, установлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, відповідно до яких апеляційна скарга залишається без руху і скаржнику надається строк для усунення її недоліків до десяти днів з дня вручення ухвали.

19. Згідно із частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

20. Отже, стаття 286 КАС України є спеціальною нормою процесуального закону, яка визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, частина четверта якої установлює спеціальні у відношенні до статті 295 КАС України строки на апеляційне оскарження судового рішення (протягом десяти днів) і порядок обчислення цього строку (з дня проголошення судового рішення).

21. Між тим, стаття 286 КАС України не обмежує повноваження суду апеляційної інстанції щодо поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення і на відміну від правил, установлених статтею 270 КАС України, передбачений статтею 286 КАС України строк на апеляційне оскарження не є преклюзивним.

22. Тож, причини пропущення строку на апеляційне оскарження судового рішення у справах цієї категорії підлягають оцінці на предмет їхньої поважності у загальному порядку, передбаченому КАС України, і суд апеляційної інстанції не обмежений у повноваженні щодо поновлення цього строку за наявності відповідних підстав.

23. Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними при вирішенні питання щодо поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин у справі.

24. У справах цієї категорії, які є терміновими відповідно до норм КАС України, надзвичайно важливим в аспекті реалізації учасниками справи права на апеляційне оскарження є дотримання судом першої інстанції порядку проголошення та вручення (надсилання) копій судових рішень. Також надзвичайно важливим в аспекті реалізації учасниками справи права на апеляційне оскарження є дотримання судом першої інстанції вимог щодо змісту резолютивної частини рішення, зокрема, роз`яснення сторонам строку і порядку набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.

25. За приписами частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи (пункт 2). Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

26. Доведення поважності причин пропущення строку звернення до суду покладається саме на особу, яка звертається із апеляційною скаргою та заявою/клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

27. За приписами пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

28. Тобто положення пункту 4 частини першої статті 299 КАС України закріплюють дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, а саме: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, або якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

29. Як слідує із матеріалів справи №592/13672/24, копію рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 23 вересня 2024 року, ухваленого у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи, які у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлялися належним чином, доставлено до електронного кабінету Державної служби України з безпеки на транспорті 25 вересня 2024 року (3:39), що підтверджується довідкою про доставку електронного документа, і в резолютивній частині цього рішення роз`яснено, що апеляційна скарга на рішення суду у справах за статтею 286 КАС України може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

30. Апеляційну скаргу на рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 23 вересня 2024 року з клопотаннями про поновлення строку на апеляційне оскарження та відстрочення сплати судового збору Державна служба України з безпеки на транспорті подала до Другого апеляційного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» 11 жовтня 2024 року (зареєстрована в апеляційному суді 14 жовтня 2024 року), тобто після закінчення строку, встановленого статтею 286 КАС України.

31. Поважність причин пропущення строку на апеляційне оскарження рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 23 вересня 2024 року Державна служба України з безпеки на транспорті обґрунтовувала тим, що подання апеляційної скарги в десятиденний термін було неможливим у зв`язку з перебуванням юрисконсульта, яка відповідальна за подання апеляційної скарги, у відпустці з 20 вересня 2024 року по 03 жовтня 2024 року та послідуючим її відрядженням з 08 жовтня 2024 року по 09 жовтня 2024 року, що підтверджується відповідними наказами (наказ про відрядження деяких працівників №123-Вд від 04 жовтня 2024 року, наказ про надання щорічної основної відпустки №290-В від 10 вересня 2024 року).

32. Другий апеляційний адміністративний суд ухвалами від 31 жовтня 2024 року відмовив у задоволенні клопотань Державної служби України з безпеки на транспорті про поновлення строку на апеляційне оскарження та відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 23 вересня 2024 року залишив без руху та надав Державній службі України з безпеки на транспорті строк протягом 10 календарних днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом направлення скаржником на адресу Другого апеляційного адміністративного суду клопотання з обґрунтуванням причин пропуску строку та достатніх доказів поважності причин пропущення строку звернення до суду із апеляційною скаргою, а також оригіналу квитанції про сплату судового збору в розмірі 726,72 грн.

33. Відмовляючи у задоволенні клопотання Державної служби України з безпеки на транспорті про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд в ухвалі від 31 жовтня 2024 року акцентував увагу на тому, що повний текст оскаржуваного рішення суду першої інстанції виготовлений 23 вересня 2024 року, копію якого отримано скаржником 25 вересня 2024 року о 03:39 год відповідно до довідки про доставку електронного документа через підсистему «Електронний суд». Апеляційну скаргу подано відповідачем 11 жовтня 2024 року (сформовано у підсистемі «Електронний суд»), тобто з порушенням строку на апеляційне оскарження судового рішення. Суд апеляційної інстанції визнав безпідставними доводи скаржника про неможливість своєчасного подання апеляційної скарги з підстав перебування у відпустці та послідуючим відрядженням працівника, відповідального за супроводження справи, вказавши, що внутрішня організація роботи, у тому числі щодо підготовки апеляційної скарги, не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку апеляційного оскарження та, відповідно, не є доказом того, що відповідач з об`єктивних причин був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу в передбачений законодавством строк. Неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Жодних інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, скаржником не надано, немає таких доказів і в матеріалах справи. Беручи до уваги наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання скаржника про поновлення процесуального строку на подання апеляційної скарги.

34. Як убачається з довідок відповідального працівника Другого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа, копії ухвал від 31 жовтня 2024 року доставлено до електронного кабінету Державної служби України з безпеки на транспорті 31 жовтня 2024 року (23:24), а 08 та 11 листопада 2024 року Державна служба України з безпеки на транспорті подала до Другого апеляційного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та докази сплати судового збору.

35. У заявах про поновлення строку на апеляційне оскарження Державна служба України з безпеки на транспорті посилалася на ті ж обставини, що і в попередньому клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Зазначала, що апеляційну скаргу підготовлено та подано відповідачем у найближчий строк із можливих, а саме 11 жовтня 2024 року, оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено 25 вересня 2024 року, тобто в період знаходження головного спеціаліста у відпустці з 20 вересня 2024 року по 03 жовтня 2024 року, а надалі після виходу з відпустки з 08 жовтня 2024 року по 09 жовтня 2024 року у відрядженні. Державна служба України з безпеки на транспорті стверджувала, що відсутність працівника, на якого покладені відповідні обов`язки, не є неналежною організацією трудового процесу з боку відповідальних осіб, оскільки в період відсутності головного спеціаліста її обов`язки фактично не могли виконати інші працівники у силу відсутності відповідних можливостей щодо підготовки апеляційної скарги (у зв`язку з відсутність юридичної освіти), а також відсутністю відповідних повноважень. Скаржник просив урахувати позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 21 серпня 2020 року в справі №804/4573/17, де зазначено, що «Відсутність на підприємстві осіб, які володіли інформацією щодо справи, може бути визнана поважною причиною пропуску строку на оскарження. Доказами на підтвердження вказаних обставин є копії наказу на відрядження, листки непрацездатності, посвідчення про відрядження тощо.».

36. Ухвалою від 20 листопада 2024 року Другий апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання Державної служби України з безпеки на транспорті про поновлення строку на апеляційне оскарження та у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 23 вересня 2024 року на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

37. Постановляючи зазначену ухвалу, суд апеляційної інстанції вказав на безпідставність посилання суб`єкта владних повноважень на перебування працівника у щорічній відпустці та у відрядженні як на поважну причину пропуску строку на подання апеляційної скарги, зауваживши, що внутрішня організація роботи, у тому числі щодо підготовки апеляційної скарги, не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку апеляційного оскарження та, відповідно, не є доказом того, що відповідач з об`єктивних причин був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу в передбачений законодавством строк. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатися отримати вигоду від фінансових та/або організаційних складнощів, які склалися у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, у тому числі й щодо реалізації свого права на апеляційне оскарження судових рішень в порядку, встановленому законом. Труднощі в організації належного виконання обов`язків працівників контролюючого органу (перебування відповідальної особи у відпустці тощо) не є об`єктивними та непереборними обставинами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах установленого законодавством строку апеляційного оскарження. Вказана позиція підтверджена висновками Верховного Суду, викладеними в ухвалах від 27 липня 2020 року в справі №580/1443/19, від 27 жовтня 2020 року в справі №460/1245/19. Апеляційний суд указав, що неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Посилання скаржника на необхідність врахування позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2020 року в справі №804/4573/17 суд апеляційної інстанції відхилив, зазначивши, що наведені правові висновки Верховного Суду не стосуються суб`єкта владних повноважень, не є релевантними до обставин цієї справи. Інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, скаржником не надано. Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновків про відсутність підстав для задоволення клопотання Державної служби України з безпеки на транспорті про поновлення процесуального строку на подання апеляційної скарги та відмову у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

38. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що право на апеляційне оскарження судового рішення кореспондується із обов`язком учасників справи дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

39. Учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, для належного виконання процесуальних обов`язків.

40. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

41. Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, і після закінчення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними. Без наявності строків на процесуальну дію або без їхнього дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

42. Відповідно до правових висновків Європейського суду з прав людини, право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

43. Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду необхідно виходити, зокрема, з того, що причина пропущення строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами.

44. Отже, у випадку пропущення строку на апеляційне оскарження судового рішення, підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин пропущення строку звернення до суду із апеляційною скаргою, якими визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних процесуальних дій та підтверджені належними і допустимими доказами.

45. Верховний Суд уважає, що, постановляючи оскаржувану ухвалу від 20 листопада 2024 року, суд апеляційної інстанції правомірно виходив із того, що Державною службою України з безпеки на транспорті не було доведено таких обставин, які б давали підстави для поновлення їй строку звернення до суду із апеляційною скаргою на рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 23 вересня 2024 року в справі №592/13672/24.

46. Приписи статті 44 КАС України закріплюють обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки (частина друга), зокрема, виконувати процесуальні дії в установлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

47. Наведеними приписами КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їхню реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок і зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, установлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

48. Неналежна організація процесу з оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб та невиконання скаржником вимог процесуального закону не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд судового рішення після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а тому не підтверджують наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

49. Органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків разом з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб дотримуватися відповідних правил і процедур, установлених, у тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їхнього порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтермінувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

50. Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що наведені Державною службою України з безпеки на транспорті причини пропущення строку на апеляційне оскарження рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 23 вересня 2024 року в справі №592/13672/24 не можна розцінювати як об`єктивні непереборні обставини, які перешкоджали своєчасному оскарженню судового рішення. Перебування головного спеціаліста у відпустці, а потім у відрядженні, на що посилається Державна служба України з безпеки на транспорті, не можна вважати такими обставинами, які відтермінували відповідачу встановлений законом строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у справі цієї категорії. За об`єктивним критерієм обставини, на які посилається скаржник на обґрунтування недотримання строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, не дають достатніх і переконливих підстав для визнання поважними причин пропущення строку звернення із апеляційною скаргою для органу державної влади. Відповідач є суб`єктом владних повноважень і повинен передбачати та забезпечувати безперебійне функціонування своїх відділів для своєчасного виконання відповідних напрямків роботи, забезпечувати неухильне та своєчасне виконання обов`язків, установлених законом і судом, у тому числі щодо дотримання строку апеляційного оскарження. Скаржник не навів обставин, які дійсно зумовлювали об`єктивну неможливість подання апеляційної скарги на рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 23 вересня 2024 року в справі №592/13672/24 протягом десяти днів з дня отримання його копії (з урахуванням вихідних днів), аж до 11 жовтня 2024 року.

51. Беручи до уваги наведене, Другий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20 листопада 2024 року обґрунтовано відмовив Державній службі України з безпеки на транспорті у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою на рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 23 вересня 2024 року в справі №592/13672/24 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, оскільки відповідач не навів достатніх обґрунтувань та не надав допустимих і переконливих доказів, які б доводили підстави для поновлення йому строку звернення до суду із апеляційною скаргою.

52. Зазначені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав уважати, що апеляційним судом неправильно застосовано норми процесуального права, що призвело до необґрунтованої відмови у відкритті апеляційного провадження.

53. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

54. З огляду на наведене та приписи статті 350 КАС України, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної служби України з безпеки на транспорті без задоволення, а оскаржуваної ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року в справі №592/13672/24 - без змін.

V. Судові витрати

55. Ураховуючи результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення.

2. Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року в справі №592/13672/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: А. Г. Загороднюк

В. М. Соколов