№ 592/2269/21 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

21 липня 2022 року

м. Київ

справа № 592/2269/21

провадження № 61-17461св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач - Сумська міська рада,

відповідач - ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Грицика Геннадія Олексійовича на постанову Сумського апеляційного суду від 16 вересня 2021 рокуу складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Кононенко О. Ю., Ткачук С. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У лютому 2021 року Сумська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про зобовязання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за наслідками позапланової перевірки було виявлено, що відповідачка, яка є власницею земельної ділянки з кадастровим номером 5910191500:01:005:0071 за адресою: АДРЕСА_1 , самовільно зайняла прилеглу територію загального користування Піщанської сільської ради Сумської об`єднаної територіальної громади орієнтовною площею 0,03 га шляхом встановлення металевої сітчастої огорожі, тим самим обмеживши вільний доступ інших мешканців до розташованої поряд водойми.

Постановою від 27 жовтня 2020 року ОСОБА_1 була визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, на неї накладено стягнення у виді штрафу. Крім того, відповідачка внаслідок нецільового використання самовільно зайнятої ділянки завдала шкоду на суму

8887,86 грн.

З огляду на вказане Сумська міська рада просила:

- зобов`язати відповідачку звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,03 га, за адресою: АДРЕСА_1 , прилеглу до земельної ділянки з кадастровим номером 5910191500:01:005:0071, та привести у придатний для використання стан шляхом знесення металевої сітчастої огорожі;

- стягнути з відповідачки шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, в розмірі 8887,86 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 липня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт самовільного зайняття відповідачкою земельної ділянки орієнтовною площею 0,03 га не встановлено, а суду не надано переконливих доказів, які б підтверджували, що на момент складання акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства спірна земельна ділянка була самовільно зайнята відповідачкою, так само як і того, що розміщена на ній огорожа, перебуває у володінні відповідача.

Також суд виходив з того, що відсутні дані щодо фактичних меж та площі самовільно зайнятої земельної ділянки, які були б підтверджені відповідними висновками експертів. Суд не взяв до уваги орієнтовну площу самовільно зайнятої земельної ділянки та вважав, що має бути визначена чітка площа ділянки та її конфігурація, чого позивачем не доведено.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Сумського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року апеляційні скарги Сумської міської ради та ОСОБА_4 задоволено.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 липня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,03 га, за адресою: АДРЕСА_1 , прилеглу до земельної ділянки з кадастровим номером 5910191500:01:005:0071, та привести у придатний для використання стан шляхом знесення металевої сітчастої огорожі.

Стягнено із ОСОБА_1 на користь Сумської міської ради шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, в розмірі 8887,86 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що відповідачці належить на праві власності 0,1366 га земельної ділянки по

АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідними правовстановлюючими документами, проте на підставі рішення Піщанської сільської ради від 21 січня 2009 року за тією ж самою адресою відповідачці було надано у приватну власність земельну ділянку такого самого цільового призначення, але з площею 0,1616 га, тобто фактична різниця становить 0,025 га.

Зазначена різниця у площах земельної ділянки за однією і тією ж адресою є частиною земельної ділянки з цільовим призначенням для сінокосіння і випасання худоби, орієнтовною площею 0,035 га та уточненою площею 0,0287 га, яку ОСОБА_1 мала на меті оформити в оренду, для чого зверталась до сільської ради з відповідною заявою про надання дозволу на розроблення відповідного проекту землеустрою, проте проект землеустрою висновком від 25 лютого 2019 року № 161/08.01-14 не погоджено у зв`язку з невідповідністю містобудівній документації.

Апеляційний суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується факт самовільного зайняття ОСОБА_1 земельної ділянки. При складанні актів щодо самовільного зайняття земельної ділянки відповідачка не заперечувала, що площа останньої складає 0,03 га, та погодилась з постановами про притягнення її до відповідальності, так як не оскаржувала їх.

Розрахунок заподіяної шкоди внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у сумі 8887,86 грн сторона відповідача не спростувала, контррозрахунку не надала.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У жовтні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Грицика Г. О. на постанову Сумського апеляційного суду від 16 вересня

2021 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 грудня 2021 року: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Відповідно до розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року № 601/0/226-22, протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 18 травня 2022 року, у зв`язку з увільненням від роботи на період мобілізації до Збройних Сил України в Сили територіальної оборони судді Калараша А. А. справу призначено судді-доповідачеві Сакарі Н. Ю., судді: Білоконь О. В., Осіян О. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Грицик Г. О., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 179/1299/15-ц та від 19 червня 2019 року у справі № 910/4055/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що при вирішенні питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідним є встановлення наявності у особи, в силу закону, права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування. Отже самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї.

Зазначає, що є нескасоване рішення Піщанської сільської ради Ковпаківського району м. Суми V скликання вісімнадцятої сесії від 21 січня 2009 року, яким ОСОБА_1 надано у приватну власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1616 га, за адресою:

АДРЕСА_1 , яке не зареєстроване в реєстрі речових прав, але виключає його із поняття «самовільне зайняття».

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2022 року Сумська міська рада подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Зазначає, що апеляційний суд при розгляді справи врахував усі надані сторонами докази та оцінив їх за своїм внутрішнім переконанням, дійшовши обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову. Обов`язковою умовою використання ділянки є наявність в особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки. Земельна ділянка площею 0,1616 га ніколи не перебувала в користуванні відповідача.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі рішення Піщанської сільської ради Ковпаківського району м. Суми ХХІ скликання 16 сесії від 26 листопада 1993 року ОСОБА_1 передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1366 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 668296 від 06 травня 2010 року підтверджується право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1366 га, за адресою:

АДРЕСА_1 .

06 травня 2010 року проведено державну реєстрацію вказаної земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,1366 га, яка має кадастровий номер 5910191500:01:005:0071.

Крім того, у 2008 році за замовленням ОСОБА_1 була розроблена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в

АДРЕСА_1 загальною площею 0,1616 га.

Рішенням Піщанської сільської ради Ковпаківського району м. Суми V скликання вісімнадцятої сесії від 21 січня 2009 року зазначена технічна документація була затверджена і ОСОБА_1 надано у приватну власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1616 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі рішення Піщанської сільської ради Ковпаківського району

м. Суми Сумської області VII скликання 30 сесії від 20 вересня 2017 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби в оренду орієнтовною площею 0,035 га за адресою

АДРЕСА_1 , проте проект землеустрою не було погоджено через невідповідність містобудівній документації.

Також судами встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 15 липня 2020 року № 347-ДК було наказано здійснити державний огляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення позапланової перевірки щодо земельної ділянки орієнтовною площею 0,03 га на території АДРЕСА_1 .

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою від 16 липня 2020 року № 347-ДК/268/АП09/01/-20 встановлено, що власник земельної ділянки з кадастровим номером 5910191500:01:005:0071 за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 самовільно зайняла прилеглу територію загального користування Піщанської сільської ради Сумської об`єднаної територіальної громади, орієнтовною площею 0,03 га, землі житлової та громадської забудови, шляхом встановлення металевої сітчастої огорожі, тим самим обмеживши вільний доступ мешканців Піщанської сільської ради до розташованої поряд водойми.

Повідомленням Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 30 липня 2020 року № 347-ДК/0015/04/01/-20 ОСОБА_1 викликано для надання пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства.

Приписом від 19 жовтня 2020 року № 347-ДК/0201Пр/03/01/-20

ОСОБА_1 надано 10-ти денний термін для звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

19 жовтня 2020 року складено протокол № 347-ДК/0200П/07/01-20 відносно ОСОБА_1 за статтею 53-1 КУпАП (а.с.78-79) і того ж дня складено акт обстеження земельної ділянки № 347-ДК/138/АО/10/01/-20, яким встановлено, що ОСОБА_1 самовільно зайняла прилеглу територію загального користування Піщанської сільської ради орієнтовною площею 0,03 га земель житлової та громадської забудови, шляхом встановлення металевої сітчастої огорожі, обмеживши вільний доступ іншим мешканцям до розташованого поряд водойму.

Також, 19 жовтня 2020 року ОСОБА_1 виписано повідомлення

№ 347-ДК/0136ШК/11/01/-20 про сплату у 15-денний термін 8887,86 грн шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу.

Постановою старшого державного інспектора Головного управління Держгеокадастру від 27 жовтня 2020 року № 347-ДК/0203/По/05/01/-20 ОСОБА_1 була визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн.

За наслідками проведеної перевірки виконання вимог припису від 19 жовтня 2020 року ОСОБА_1 щодо самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,03 га 13 листопада 2020 року складено акт № 677-ДК/598/АП/09/01/-20, яким встановлено, що виявлене порушення не усунуто і триває.

Приписом від 13 листопада 2020 року № 677-ДК/0220Пр/03/01/-20 ОСОБА_1 надано 10-денний термін для звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, того ж дня складено протокол про адміністративне правопорушення за статтею 188-5 КУпАП, а 16 листопада 2020 року відповідачці направлено повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Постановою головного управління Держгеокадастру у Сумській області Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру

від 30 листопада 2020 року № 677-ДК/0226/По/05/01 ОСОБА_1 була визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн.

За наслідками перевірки виконання ОСОБА_1 припису

від 13 листопада 2020 року № 677-ДК/0220Пр/03/01/-20 встановлено, що порушення триває.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим та підстав для його скасування немає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною другою статті 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 211 ЗК України визначено, що самовільне зайняття земельних ділянок віднесено до порушень земельного законодавства, за яке громадяни та юридичні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що приведення земельних ділянок у придатний для користування стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Стаття 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» передбачає, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно зі статтею 125 ЗК України (у редакції, чинній на момент прийняття рішення сільською радою від 21 січня 2009 року про передачу у власність відповідачці земельної ділянки площею 0,1616 га) право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

З системного аналізу положень статей 116, 123, 124, частини другої статті 134, статті 212 ЗК, статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» можна зробити висновок, що відповідно до вимог наведеного законодавства обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду

від 18 січня 2021 року у справі № 264/7200/18 (провадження № 61-9659св20).

Апеляційним судом установлено, що відповідачці належить на праві власності 0,1366 га земельної ділянки по АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідними правовстановлюючими документами, проте на підставі рішення Піщанської сільської ради від 21 січня 2009 року за тією ж самою адресою відповідачці було надано у приватну власність земельну ділянку такого самого цільового призначення, але з площею 0,1616 га, тобто фактична різниця становить 0,025 га.

Таким чином, ОСОБА_1 є власницею лише 0,1366 га земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Ця земельна ділянка зареєстрована у встановленому законом порядку та має кадастровий номер 5910191500:01:005:0071.

Доказів реєстрації за ОСОБА_1 у встановленому законом порядку 0,1616 га земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , матеріали даної справи не містять, як і не містять доказів оформлення в оренду 0,0287 га земельної ділянки з цільовим призначенням для сінокосіння і випасання худоби, яка фактично самовільно нею використовується.

Доданими до позовної заяви матеріалами позапланової перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою орієнтовною площею 0,03 га за адресою:

АДРЕСА_1 підтверджується факт самовільного зайняття ОСОБА_1 земельної ділянки. При складанні актів щодо самовільного зайняття земельної ділянки ОСОБА_1 не заперечувала, що площа останньої складає 0,03 га та погодилась з постановами про притягнення її до відповідальності, так як не оскаржувала їх. Стороною відповідача не спростовано факт самовільного зайняття частини земельної ділянки, яка ОСОБА_1 не належить.

З огляду на вказане колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду про наявність правових підстав для задоволення позову та зобов`язання ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,03 га, за адресою: АДРЕСА_1 , прилеглу до земельної ділянки з кадастровим номером 5910191500:01:005:0071, та привести у придатний для використання стан шляхом знесення металевої сітчастої огорожі.

Крім того, апеляційним судом обґрунтовано стягнено із ОСОБА_1 на користь Сумської міської ради шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, в розмірі 8887,86 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963 затверджена Методика визначення розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

Відповідно до статті 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Згідно з розрахунком, здійсненим головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області на підставі постанови Кабінету Міністрів України

від 25 липня 2007 року № 963 «Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття та знесення грунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу», розмір шкоди, заподіяної відповідачем внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки становить 8 887,86 грн.

Ураховуючи те, що факт самовільного зайняття та використання відповідачем спірної земельної ділянки установлений судом апеляційної інстанції, обґрунтованими є висновки суду про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення коштів у рахунок відшкодування завданої шкоди.

Схожий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 листопада 2019 року у справі № 387/299/19 (провадження № 61-18479св19).

При цьому, апеляційним судом враховано, що розрахунок заподіяної шкоди внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у сумі 8887,86 грн сторона відповідача не спростувала, контррозрахунку не надала.

Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі

№ 179/1299/15-ц та від 19 червня 2019 року у справі № 910/4055/18, на які посилався заявник у касаційній скарзі, оскільки прийняті за інших встановлених судами фактичних обставин справи.

Доводи касаційної скарги є безпідставними та зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент (Проніна проти України,

№ 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Грицика Геннадія Олексійовича залишити без задоволення.

Постанову Сумського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:Н. Ю. Сакара О. В. Білоконь О. М. Осіян