ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 592/3225/22
провадження № 61-5842св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідачка - ОСОБА_3 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Грищук Дмитро Всеволодович, на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 жовтня 2023 року у складі судді Князєва В. Б. та постанову Сумського апеляційного суду від 19 березня 2024 року у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Собини О. І., Рунова В. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
31 травня 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління державного архітектурно-будівельного контролюСумської міської ради (далі - Управління державного архітектурно-будівельного контролю), про знесення самочинно збудованого будинку, відшкодування майнової та моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 є власником земельної ділянки та розташованого на ній житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 та користується належним йому домоволодінням.
Належні позивачам земельні ділянки межують із земельними ділянками за адресою: АДРЕСА_3 , кадастрові номери 5910136600:17:032:0092, 5910136600:17:032:0055, які належать ОСОБА_3 .
У 2021 році відповідачка розпочала самочинне будівництво житлового будинку на зазначених земельних ділянках, з порушеннями будівельних норм та протипожежних відстаней до будинку, розташованого на суміжній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 , власником якого є ОСОБА_2 .
Крім того, здійсненням самочинного будівництва порушено норми інсоляції, оскільки двоповерховий будинок з мансардою перешкоджає потраплянню світла на сад, город та житловий будинок позивачів; порушені норми стікання води, а саме під час самочинної забудови відповідачка підняла приблизно на пів метра рівень земельної ділянки щодо рівня земельних ділянок позивачів, за рахунок чого всі стічні (вуличні) води (після дощу, танення снігу, тощо) стікають на земельні ділянки позивачів та під будинок ОСОБА_2 , що призводить до затоплення та руйнування фундаменту.
Також, відповідачка розпочала будівництво огорожі (паркану), який планується вище ніж два метри зі сторони сусідньої межі, що унеможливлює забезпечення нормативної інсоляції та провітрювання суміжних територій.
Під час виконання будівельних робіт навколо самочинно збудованого будинку, впритул до забору позивачів, відповідачка здійснила засипання піском та будівельними матеріалами, що призвело до руйнування бетонного паркану позивачів та завдало їм майнової шкоди у розмірі 4 802,47 грн.
З метою поновлення порушених прав ОСОБА_1 звернулася до Управління державного архітектурно-будівельного контролю. За наслідками позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил виконання будівельних робіт з будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , відповідачку було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 5 950,00 грн та винесено припис від 28 грудня 2021 року № 31 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, який вона не виконала та продовжує здійснювати будівельні роботи, що призводить до руйнування майна позивачів.
Такими протиправними діями ОСОБА_3 завдала позивачам моральної шкоди, яка полягає у позбавленні їх можливості реалізувати свої звички і бажання, у зв`язку з необхідністю відвідування відповідних державних органів з метою захисту порушених прав.
Посилаючись на зазначене, позивачі просили суд зобов`язати ОСОБА_3 знести самочинно збудований будинок, розташований на земельних ділянках,
кадастрові номери 5910136600:17:032:0092, 5910136600:17:032:0055, за адресою:
АДРЕСА_3 протягом шести місяців з дня набрання рішенням законної сили; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 4 802,47 грн на відшкодування майнової шкоди та 50 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 50 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 жовтня2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_3 знести самочинно збудований будинок, розташований на земельних ділянках,кадастрові номери:5910136600:17:032:0092, 5910136600:17:032:0055, за адресою: АДРЕСА_3 протягом шести місяців з дня набрання рішенням законної сили.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 488,60 грн та витрати на проведення експертизи у розмірі 11 326,20 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що самочинно збудований відповідачкою будинок за адресою: АДРЕСА_3 , розташований вздовж прилеглого житлового будинку позивачів № 10 з порушенням державних будівельних та протипожежних норм, що створює перешкоди ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном, а тому права позивачів, як власників сусіднього домоволодіння, підлягають захисту шляхом знесення самочинно збудованого відповідачкою будинку.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди суд першої інстанції виходив з недоведеності таких вимог.
Додатковим рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 жовтня 2023 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 15 000,00 грн.
В іншій частині відмовлено.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 надала належні докази на підтвердження понесення нею витрат на професійну правничу допомогу, заперечень стосовно розміру таких витрат відповідачка не подавала, а тому суд дійшов висновку, що на користь позивачки підлягають відшкодуванню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні вимог заяви щодо відшкодування витрат на проведення експертизи та судового збору, суд виходив з того, що питання про відшкодування зазначених судових витрат було вирішено судом під час ухвалення рішення по суті спору.
Постановою Сумського апеляційного суду від 19 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми - без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що установивши, що відповідачка здійснила самочинне будівництво будинку за адресою: АДРЕСА_3 з істотним порушенням державних будівельних норм і правил, що порушує права позивачів, як суміжних користувачів земельної ділянки; перебудова будинку, який самочинно побудований на земельних ділянках, кадастрові номери 5910136600:17:032:0092, 5910136600:17:032:0055, для приведення його до відповідних державних будівельних норм та інших законодавчих актів України, без його знесення неможлива, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для знесення самочинно збудованого будинку.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У квітні 2024 року ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Грищук Д. В., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 жовтня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 19 березня 2024 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та залишити позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 без розгляду.
Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12 квітня 2021 року у справі № 653/104/19, від 31 травня 2021 року у справі № 320/1889/17-ц(пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Посилається на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга обґрунтована тим, для суди попередніх інстанцій не
звернули уваги на те, що позовна заява позивачів не відповідає вимогами
статей 175 177 ЦПК України. Зокрема, не зазначено адресу електронної пошти позивачів та відповідачки, реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер засобів зв`язку ОСОБА_2 , ідентифікаційний код Управління державного архітектурно-будівельного контролю в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України. Крім того, ОСОБА_1 сплатила судовий збір у неналежному розмірі, доказів сплати судового збору ОСОБА_2 матеріали справи не містять.
Вирішуючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій не врахували, що знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності, та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.
Суди не звернули уваги на те, що для знесення самочинно збудованого нерухомого майна необхідна наявність таких фактів, як неможливість перебудови об`єкта або відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови; у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов`язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову; знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Суди помилково не взяли до уваги наданий відповідачкою висновок про можливість проведення перебудови житлового будинку для усунення порушень норм, передбачених у ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» для дотримання протипожежної відстані між будинками.
Крім того, на підставі ухвали Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 березня 2023 року про забезпечення доказів було здійснено вимірювання природного освітлення у кімнатах житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Результати вимірювання оформлено протоколом від 06 квітня 2023 року № 19, згідно з яким у кімнатах зазначеного житлового будинку фактичні значення коефіцієнту природної освітленості відповідають вимогам ДБН В2.5-28-2018 «Природне та штучне освітлення».
Таким чином, встановлені висновками експертиз обставини щодо здійснення відповідачкою будівництва з порушенням вимог законодавства не є безумовною підставою для задоволення вимог позивачів про знесення такого будівництва, оскільки цьому крайньому заходу передує виконання частини сьомої
Суди не врахували, що згідно з приписом від 28 грудня 2021 року № 31 про усунення порушень містобудівного законодавства Управління державного архітектурно-будівельного контролю вимагало узаконити об`єкт нерухомості, який збудований самочинно без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, а саме житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 .
Тобто орган місцевого самоврядування вказав спосіб усунення порушень законодавства, при будівництві житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , у зв`язку з чим ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Сумської міської ради в особі Управління державного архітектуро-будівельного контролю Сумської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання права власності на самочинно збудований об`єкт (справа № 592/4779/22).
У оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції помилково послався на те, що справа перебуває у провадженні суду майже два роки і відповідачка не була позбавлена можливості усунути порушення допущені при будівництві будинку, одна таких дій вона не вчинила.
Оскільки ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 червня 2022 року про забезпечення позову, зокрема ОСОБА_3 було заборонено здійснювати будівельні роботи у самочинно збудованому будинку на земельних ділянках, кадастрові номери 5910136600:17:032:0092, 5910136600:17:032:0055, за адресою: АДРЕСА_3 , в тому числі, здійснювати будівельні роботи на зазначених земельних ділянках на відстані 1,0 м до межі земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до набрання рішенням суду законної сили..
Таким чином відповідачка була позбавлена можливості усунути порушення допущені при будівництві будинку.
У травні 2024року до Верховного Суду від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Брайко Ю. В., надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому заявники просили закрити касаційне провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України, а у разі розгляду касаційної скарги - залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відзив мотивовано тим, що доводи касаційної скарги про те, що позовна заява не відповідає вимогам статей 175 177 ЦПК України є безпідставними, крім того відповідачка не оскаржувала ухвалу про відкриття провадження у справі.
Посилання відповідачки на те, що усунення перешкод (порушень) шляхом перебудови самочинно збудованого будинку є необґрунтованими, оскільки неможливість вчинення таких дій встановлено у висновку експерта від 05 січня 2023 року № 9791/4255/4256.
Висновки Верховного Суду, на які посилається ОСОБА_3 у касаційній скарзі, висловлені не у подібних правовідносинах, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України є підставою для закриття касаційного провадження.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 22 квітня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Грищук Д. В., на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 жовтня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 19 березня 2024 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Грищук Д. В., з підстав, визначених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано із Ковпаківського районного суду м. Сумиматеріали цивільної справи № 592/3225/22; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
У травні 2024 року матеріали справи № 592/3225/22 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки, кадастровий номер 5910136600:17:032:0072, площею 0,0360 га за адресою: АДРЕСА_1 .
Її батько ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 5910136600:32:017:0054, площею 0,0741 га та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2
ОСОБА_3 є власницею будинку та земельних ділянок, кадастрові номери 5910136600:17:032:0092, 5910136600:17:032:0055, площею 0,0633 га та 0,05 га, відповідно, за адресою: АДРЕСА_3 .
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Управління державного архітектурно-будівельного контролю з метою перевірки дотримання норм ДБН під час здійснення будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_3 .
Наказом Управління державного архітектурно-будівельного контролю від 20 грудня 2021 року № 53-ОД головного спеціаліста відділу здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради зобов`язано провести позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил при виконанні будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_3 .
28 грудня 2021 року головним спеціалістом Управління державного архітектурно-будівельного контролю було складено акт № 31 за результатами проведення позапланового заходу державного контролю щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; протокол № 31 та № 31/1 про вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення передбаченого частиною четвертою статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Згідно з приписом Управління державного архітектурно-будівельного контролю від 28 грудня 2021 року № 31 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил за результатами позапланової перевірки встановлено, що ОСОБА_3 проводяться будівельні роботи з будівництва житлового будинку на земельних ділянках, кадастрові номери 5910136600:17:032:0092, 5910136600:17:032:0055, за адресою: АДРЕСА_3 за відсутності будівельного паспорта та повідомлення про початок виконання будівельних робіт, що дає підстави вважати такі роботи самочинним будівництвом. Будівництво відбувається з порушенням будівельних норм, а саме порушені протипожежні відстані до будинку на суміжній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_3 порушила абзац перший частини першої статті 27, пункт 1 частини першої, частину сьому статті 34, частину другу статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», абзац четвертий пункту 15-1 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт», розділ 6.1.20 та 15 ДБН Б2.2-12:2019 «Планування та забудова територій».
З метою усунення виявлених порушень Управління державного архітектурно-будівельного контролю вимагало: 1) усунути порушення містобудівного законодавства, зазначені у пункті 1 розділу VIII акта перевірки від 28 грудня 2021 року, а саме узаконити об`єкт нерухомості, який збудований без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, є самочинним будівництвом; 2) у разі неможливості виконання пункту 1 привести об`єкт будівництва до попереднього стану. Термін виконання - 2 місяці.
Постановою Управління державного архітектурно-будівельного контролю від 10 січня 2022 року № 1 ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою
статті 96 КУпАП, накладено на неї штраф у розмірі 5 950,00 грн.
12 січня 2022 року ОСОБА_3 сплатила штраф у сумі 5 950,00 грн.
17 травня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, а саме продовження здійснення будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_3 без відповідного документа.
Згідно з висновком експерта від 25 травня 2022 року № 1620, складеним за результатами проведення будівельно-технічного дослідження, за заявою ОСОБА_3 , приміщення незданого в експлуатацію житлового будинку літ. «Т-ІІ», що розташований за адресою: АДРЕСА_3 відповідають державним будівельним, поженим нормам та придатні до подальшої експлуатації.
У вересні 2022 року судовий експерт Андреєв Л. Г. повідомив Ковпаківський районний суд м. Суми про те, що під час виконання будівельно-технічного дослідження № 1620 (25 травня 2022 року), відповідно до заяви від 24 травня 2022 року, про відповідність житлового будинку державним будівельним та пожежним нормам, допущено технічну помилку (арк. 4, замість 30,2 м від будинку АДРЕСА_2 - 3,02 м (найменша відстань 2,75 м).
Згідно з висновком експерта від 05 січня 2023 року № 3791/4255/4256, складеного за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи у цивільній справі № 592/3225/22, при будівництві будинку на земельних ділянках, кадастрові номери 5910136600:17:032:0092, 5910136600:17:032:0055, за адресою: АДРЕСА_3 , порушені наступні ДБН, законодавчі акти та норми України, зокрема:
будівництво здійснювалося на земельній ділянці без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, що суперечить частині другій статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»;
частково порушені вимоги норм, передбачених у ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», а саме не витримано протипожежні відстані між будинками, оскільки найменша відстань до житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_2 , складає 2,75;
порушено вимоги «Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів» щодо тривалості інсоляції для житлових приміщень та прирівняних до них будівель та дворових територій. Нормативна тривалість інсоляції житлових приміщень будинку, за адресою: АДРЕСА_2 , не забезпечена.
Виявлені порушення державних будівельних норм і правил при будівництві житлового будинку літ. «Т-ІІ» за адресою: АДРЕСА_3 , вважаються істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Перебудова об`єкта - будинку, який самочинно побудований на земельних ділянках, кадастрові номери 5910136600:17:032:0092, 5910136600:17:032:0055, за адресою: АДРЕСА_3 , без його знесення для приведення до відповідних норм ДБН та інших законодавчих актів та норм України, неможлива.
Відповідно до експертного висновку архітектора від 12 квітня 2023 року
№ 1.249-РП-23, складеного фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 за заявою ОСОБА_3 , згідно з вимогами ДБН В 1.1-7:2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва» улаштування протипожежної стінки у досліджуваному будинку (АДРЕСА_3) - можливе (не буде порушувати ДБН В 1.1-7:2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва») за умови замовлення проєктного рішення в організації, яка має відповідну ліцензію або сертифікат. Після реконструкції будинку, згідно з проєктним рішенням і будівництва надалі відповідно до проєктного рішення, експлуатація будинку буде відповідати вимогам безпечної експлуатації об`єкта.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування і розпорядження своїм майном.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).
Згідно із частиною сьомою статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Юридичними фактами, які складають правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проєкту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення.
Під час вирішення питання про те, чи є відхилення від проєкту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, необхідно з`ясовувати, зокрема, як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15-ц (провадження № 14-341цс18), постанові Верховного Суду від 17 січня 2022 року у справі № 442/4338/17 (провадження № 61-1460св21).
Вирішуючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд. виходив з того, що самочинно збудований відповідачкою будинок за адресою: АДРЕСА_3 , розташований вздовж прилеглого житлового будинку позивачів ( АДРЕСА_2 ) з істотним порушенням державних будівельних та протипожежних норм, що створює перешкоди ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном; перебудова будинку, який самочинно побудований на земельних ділянках, кадастрові номери 5910136600:17:032:0092, 5910136600:17:032:0055, для приведення його до відповідних державних будівельних норм та інших законодавчих актів України, без його знесення неможлива.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 посилається на те, що суди не дослідили зібрані у справі докази, помилково не взяли до уваги експертний висновок архітектора від 12 квітня 2023 року № 1.249-РП-23, згідно з яким проведення
перебудови житлового будинку для усунення порушень норм, передбачених
у ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», для дотримання протипожежної відстані між будинками, є можливим.
Перевіряючи зазначені доводи ОСОБА_3 , колегія суддів Верховного Суду вважає їх необґрунтованими, з огляду на таке.
Надаючи оцінку експертному висновку архітектора від 12 квітня 2023 року № 1.249-РП-23, суд апеляційної інстанції визнав його неналежним доказом.
Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз (частини перша, друга статті 106 ЦПК України).
Згідно частиною шостою статті 106 ЦПК України експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
Відповідно до частини п`ятої статті 106 ЦПК України у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Зважаючи на те, що у експертному висновку архітектора від 12 квітня 2023 року № 1.249-РП-23 не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, та що висновок підготовлено для подання до суду, суд апеляційної інстанції, урахувавши висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 та від 20 грудня 2023 року у справі № 172/313/21, дійшов обґрунтованого висновку про те, що такий висновок архітектора від 12 квітня 2023 року № 1.249-РП-23 не є належним та допустимим доказом, в розумінні статті 106 ЦПК України.
Інших доказів того, що усунення порушення прав відповідачів можливе без застосування крайнього заходу - знесення самочинно збудованого будинку, ОСОБА_3 не надала.
За таких обставин суд апеляційної інстанції, погодився з висновком суду першої інстанції про те, що факт порушення відповідачкою чинних державних будівельних норм та правил при будівництві будинку на земельних ділянках, кадастрові номери 5910136600:17:032:0092, 5910136600:17:032:0055, за адресою: АДРЕСА_3 , істотність таких порушень, а також неможливість їх усунення без знесення зазначеного будинку, підтверджується висновком експерта від 05 січня 2023 року № 3791/4255/4256, складеним експертом Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Христославенко Г. В., за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи у цивільній справі № 592/3225/22 на підставі ухвали Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 жовтня 2022 року.
Зазначене спростовує доводи касаційної скарги про недослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій належно дослідили зібрані у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм відповідну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин та норми права, які підлягали застосуванню, а тому дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для знесення самочинно збудованого відповідачкою будинку. на підставі частини четвертої
У контексті наведеного Верховний Суд відхиляє посилання заявниці на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12 квітня 2021 року у справі № 653/104/19, від 31 травня 2021 року у справі № 320/1889/17-ц про те, що знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови, оскільки таким висновкам Верховного Суду оскаржувані судові рішення не суперечать.
Верховний Суд не бере до уваги доводи касаційної скарги про те, що позовна заява позивачів не відповідає вимогами статей 175 177 ЦПК України, а тому підлягає залишенню без розгляду, оскільки такі доводи фактично зводяться до незгоди заявниці з ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 червня 2022 року про відкриття провадження, заперечення на яку, у порядку, визначеному частиною другою статті 353 ЦПК України, до апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вона не включила.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, фактично зводяться до переоцінки доказів, та незгоди з їх оцінкою судами попередніх інстанцій, що відповідно до статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень касаційного суду.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду
від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Щодо клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про закриття касаційного провадження
У травні 2024 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Брайко Ю. В., надійшов відзив на касаційну скаргу, який містить клопотання про закриття касаційного провадження, оскільки висновки Верховного Суду, на які посилається ОСОБА_3 у касаційній скарзі, викладено не у подібних правовідносинах.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений
у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Зважаючи на те, що ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 , в інтересах якої діж адвокат Грищук Д. В., з підстав, визначених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, відсутні праві підстави для закриття касаційного провадження відповідно до пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, Верховний Суд, застосувавши правило частини третьої статті 401 ЦПК України, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400 401 409 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Щодо розподілу судових витрат
Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, ВерховнийСуд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Брайко Юлія Валеріївна, про закриття касаційного провадження відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Грищук Дмитро Всеволодович, залишити без задоволення.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 жовтня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 19 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник