Постанова

Іменем України

03 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 592/8115/18

провадження № 61-5998св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 23 листопада 2018 року у складі судді Алфьорова А. М. та постанову Сумського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Левченко Т. А., Собина О. І., Хвостик С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), посилаючись на те, що 08 грудня 2017 року о 18 годині 30 хвилин по вулиці Ковпака в місті Суми з вини водія ОСОБА_2 , яка керувала автомобілем «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , сталася ДТП, в якій було пошкоджено належний йому на праві власності автомобіль «ЗАЗ Daewoo», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Постановою Ковпаківського районного суду міста Суми від 21 грудня 2017 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Згідно із звітом про оцінку майна від 26 грудня 2017 року загальна вартість відновлювального ремонту автомобіля «ЗАЗ Daewoo» на 08 грудня 2017 року становила 21 843,27 грн. За ремонт пошкодженого транспортного засобу ним фактично сплачено 20 650 грн. Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Європейський страховий союз» (далі - ПрАТ «ЄСС»). Однак він не зміг отримати страхове відшкодування, оскільки на момент скоєння ДТП вказана страхова компанія була позбавлена ліцензії на провадження страхової діяльності. 10 січня 2018 року він звернувся з відповідною заявою до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ), яке прийняло рішення про виплату йому граничної суми відшкодування в розмірі 6 000 грн. Також йому було роз`яснено, що доплата відшкодування проводитиметься у випадку, якщо ПрАТ «ЄСС» буде визнано у встановленому порядку банкрутом та коштів і майна страховика не вистачить для задоволення його вимог. Вважає, що в даному випадку відповідач зобов`язана сплатити йому різницю між фактичним розміром шкоди (20 650 грн) і здійсненим МТСБУ відшкодуванням (6 000 грн), що становить 14 650 грн. Крім того, він поніс додаткові витрати на оплату послуг з виготовлення звіту про оцінку майна в розмірі 750 грн. Винні дії відповідача, внаслідок яких сталася ДТП та було пошкоджено транспортний засіб, завдали йому моральної шкоди. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 14 650 грн на відшкодування матеріальних збитків, 750 грн витрат на оплату послуг з виготовлення звіту про оцінку майна від 26 грудня 2017 року, 3 000 грн - на відшкодування моральної шкоди, а також - судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу, в розмірі 3 000 грн та на сплату судового збору - в сумі 704 грн.

Рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 23 листопада 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 14 650 грн на відшкодування матеріальних збитків, 750 грн витрат на оплату послуг з виготовлення звіту про оцінку майна від 26 грудня 2017 року та 3 000 грн на відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 704 грн судових витрат, понесених на сплату судового збору. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка її завдала, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні. Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, в якого особа, що завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підстав. Оскільки ОСОБА_2 як власник джерела підвищеної небезпеки - автомобіля «Chevrolet Aveo» своїми протиправними діями спричинила ДТП, в результаті чого інший транспортний засіб зазнав механічних ушкоджень, то наявні підстави для покладення на відповідача обов`язку щодо відшкодування майнової шкоди у заявленому позивачем розмірі. З урахуванням глибини та характеру душевних страждань, яких зазнав ОСОБА_1 внаслідок пошкодження його майна, засад розумності, виваженості і справедливості, суд оцінив моральну шкоду в розмірі 3 000 грн. Зважаючи на те, що надані позивачем документи не підтверджували факт надання йому фізичною особою-підприємцем саме професійної правничої допомоги, то місцевий суд не знайшов підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу.

Постановою Сумського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 23 листопада 2018 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Право позивача на отримання повного відшкодування збитків, завданих пошкодженням належного йому автомобіля, підлягає захисту шляхом стягнення з винної особи різниці між фактичним розміром шкоди (грошова сума, витрачена потерпілим на відновлювальний ремонт транспортного засобу) і граничною сумою виплати, здійсненною МТСБУ у зв`язку з анулюванням ліцензії ПрАТ «ЄСС». Колегія суддів не взяла до уваги посилання в апеляційній скарзі на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року, оскільки у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18)вирішувався спір між діючою страховою компанією та винною особою, яка застрахувала свою відповідальність, тоді як в цій справі страхова компанія, з якою відповідач уклала договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, припинила здійснення страхової діяльності у зв`язку з анулюванням відповідної ліцензії.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

У березні 2019 року ОСОБА_2 подаладо Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 23 листопада 2018 року та постанову Сумського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовитив повному обсязі.

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не встановили достатньо повно фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що «відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності». Анулювання ліцензії на здійснення страхової діяльності жодним чином не повинно впливати на висновки судів попередніх інстанцій, оскільки її страховик - ПрАТ «ЄСС» не є банкрутом і не перебуває у процесі припинення, а тому має виконувати всі свої зобов`язання за укладеними договорами страхування. Крім того, навіть у разі ліквідації страховика обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів виконує ліквідаційна комісія. І лише тоді, коли у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна для виконання договорів страхування, його обов`язки приймає на себе МТСБУ. Суд першої інстанції не залучив до участі у справі страхову компанію, в якій була застрахована її цивільно-правова відповідальність.

У травні 2019 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Ковпаківського районного суду міста Суми.

03 травня 2019 року справа № 592/8115/18 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 16 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 367, частини першої статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в повній мірі не відповідають.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником автомобіля «ЗАЗ Daewoo» 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

08 грудня 2017 року о 18 годині 30 хвилин поблизу будинку № 81-А по вулиці Ковпака в місті Суми ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на перехресті рівнозначних доріг не надала переваги в русі та допустила зіткнення з автомобілем «ЗАЗ Daewoo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який наближався до перехрестя праворуч.

Постановою Ковпаківського районного суду міста Суми від 21 грудня 2017 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 (порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів) КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «ЄСС», що підтверджується Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/3433405.

На час скоєння ДТП вказана страхова компанія була позбавлена членства в МТСБУ, а також виключена з Державного реєстру фінансових установ у зв`язку з анулюванням ліцензій на провадження страхової діяльності.

Згідно зі звітом про оцінку майна від 26 грудня 2017 року, складеним суб`єктом оціночної діяльності - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , на час скоєння ДТП (08 грудня 2017 року) вартість відновлювального ремонту автомобіля «ЗАЗ Daewoo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 21 843,27 грн (без податку на додану вартість), а вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу - 16 902,89 грн (без податку на додану вартість).

Актом виконаних робіт від 27 січня 2018 року № 4, складеним фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 , підтверджується, що за виконані ремонтні роботи з відновлення пошкодженого транспортного засобу позивачем було сплачено 20 650 грн.

З метою виплати страхового відшкодування у зв`язку з настанням страхового випадку в січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з відповідною заявою до МТСБУ.

Рішенням Президії МТСБУ від 22 березня 2018 року було затверджено граничну суму виплати потерпілим за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними з ПрАТ «ЄСС», в розмірі 6 000 грн.

24 квітня 2018 року МТСБУ прийняло рішення про виплату позивачу відшкодування в сумі 6 000 грн. Також роз`яснено, що доплата страхового відшкодування проводитиметься у випадку, якщо ПрАТ «ЄСС» буде визнано у встановленому порядку банкрутом та коштів і майна страховика не вистачить для задоволення вимог потерпілого.

14 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з пропозицією відшкодувати йому понесені збитки в розмірі 15 400 грн, з яких: 14 650 грн - різниця між фактичним розміром шкоди (20 650 грн) і здійсненим МТСБУ відшкодуванням (6 000 грн); 750 грн - витрати на оплату послуг з виготовлення звіту про оцінку майна. Однак вказана пропозиція була залишена відповідачем без реагування.

У статті 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про страхування» страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем.

Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 наведено правовий висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Статтею 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, яка завдала шкоду, можливе лише за умови, що згідно з Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика (МТСБУ) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) Велика Палата Верховного Суду вказала, що покладення обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інститутустрахування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) вказано, що у разі, якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Задовольняючи частково позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд. Потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Право позивача на отримання повного відшкодування збитків, завданих пошкодженням належного йому автомобіля, підлягає захисту шляхом стягнення з винної особи різниці між фактичним розміром шкоди (грошова сума, витрачена потерпілим на відновлювальний ремонт транспортного засобу) і граничною сумою виплати, здійсненною МТСБУ у зв`язку з анулюванням ліцензії ПрАТ «ЄСС».

Верховний Суд не погоджується з наведеними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Згідно з пунктами 20.2, 20.3 статті 20 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі ліквідації страховика за його власним рішенням визначені договором обов`язки цього страховика виконує ліквідаційна комісія. У разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту «ґ» пункту 41.1, підпункту «а» пункту 41.2 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. МТСБУ за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі недостатності коштів та майна страховика - повного члена МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Отже, обов`язок з виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності покладено на страхову компанію до завершення процедури її ліквідації в особі ліквідаційної комісії, а в разі недостатності коштів (майна) - на МТСБУ.

Законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них передбачена статтею 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Шкода може бути відшкодована на підставі звернення потерпілого до страховика (у випадках, визначених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування.

Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до страховика (МТСБУ) про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Статтею 52 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» врегульовано питання припинення членства в МТСБУ, зокрема повне членство страховика в МТСБУ припиняється у разі позбавлення страховика - повного члена МТСБУ такого статусу, втрати цим страховиком статусу асоційованого члена МТСБУ або виключення такого страховика із членів МТСБУ. Страховик, членство якого у МТСБУ припинено, зобов`язаний виконати свої зобов`язання згідно з укладеними ним договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з доводами відповідача про те, що втрата членства в МТСБУ та позбавлення права на здійснення страхової діяльності не припиняє обов`язок її страховика - ПрАТ «ЄСС» виконати свої зобов`язання згідно з укладеними ним договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 754/12300/16-ц (провадження № 61-43477св18).

Той факт, що МТСБУ частково відшкодувало позивачу шкоду, не свідчить про відсутність у страховика завдавача шкоди обов`язку з виплати потерпілому в межах ліміту відповідальності решти суми страхового відшкодування в порядку, передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до пунктів 3, 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд вирішує, зокрема питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Однак в порушення вимог пункту 4 частини другої статті 197 ЦПК України суд першої інстанції не вирішив питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, оскільки не залучив до участі у справі страхову компанію, в якій була застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача.

Зазначене має важливе правове значення, оскільки в разі недостатності ліміту цивільно-правової відповідальності страховика, який суди не дослідили та не встановили, решту завданої і доведеної шкоди відшкодовує особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність (стаття 1194 ЦК України).

Таким чином, в порушення статей 89 263 264 367 368 ЦПК України суди попередніх інстанцій не з`ясували належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, не перевірили ліміт відповідальності страховика, не дослідили та не надали належної правової оцінки зібраним у справі доказам, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.

В силу положень статті 400 ЦПК України касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а отже, не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки суди не встановили фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, не перевірили доводи сторін і надані на їх підтвердження докази та не вирішили питання про склад склад учасників справи, то ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанціївідповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України.

Верховним Судом взято до уваги тривалий час розгляду судами вказаної справи, однак з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), суд дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд до місцевого суду для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін, вирішити питання про залучення страхової компанії як співвідповідача в порядку статті 51 ЦПК України (роз`яснивши позивачу його право заявити відповідне клопотання) та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону.

Керуючись статтями 400, 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 23 листопада 2018 року та постанову Сумського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. М. Фаловська Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук