ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 травня 2025 року
м. Київ
справа №593/1638/24
адміністративне провадження № К/990/10848/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І.В.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року (суддя-доповідач Гудима Л. Я., судді Качмара В. Я., Кузьмич С. М.) у справі № 593/1638/24 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та судових рішень
1. У грудні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Бережанського районного суду Тернопільської області з позовом до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.
2. Ухвалою Бережанського районного суду Тернопільської області від 06 січня 2025 року позовну заяву до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії повернуто особі, яка її подала.
3. Не погодившись із прийнятим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу.
4. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з виявленими судом недоліками, а саме: апелянтом не було надано документа, який підтверджує сплату судового збору, що є обов`язковою умовою для прийняття апеляційної скарги до розгляду. Судом встановлено п`ятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення зазначеного недоліку.
5. У подальшому ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику без розгляду по суті, оскільки встановлений судом строк для усунення недоліків, що були зазначені у попередній ухвалі суду, сплинув, а апелянт не виконав вимоги ухвали щодо сплати судового збору та не надав доказів такої сплати.
6. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, представник позивача звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Короткий зміст та обґрунтування зазначених в касаційній скарзі вимог
7. Уважаючи судове рішення суду апеляційної інстанції протиправним, представник позивача подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
8. На обґрунтування вимог касаційної скарги представник позивача зазначив, що суд апеляційної інстанції протиправно повернув апеляційну скаргу позивачу, начебто через несплату судового збору. Вказує на те, що судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги у цій справі, проте суд апеляційної інстанції не перевірив факт зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Посилається на висновки Верховного суду, які викладені у постанові від 27 червня 2024 року у справі № 440/18837/23 в тій частині, що суд зобов`язаний перевірити надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Позиція інших учасників справи
9. На момент розгляду справи, відзив на касаційну скаргу від Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції до Верховного Суду не надходив.
10. Відповідно до частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
Рух касаційної скарги
11. Верховний Суд ухвалою від 08 квітня 2025 року відкрив касаційне провадження у цій справі, а ухвалою від 02 травня 2025 року справу № 593/1638/24 призначив до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ КАСАЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів першої та апеляційної інстанцій, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
12. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та аналізуючи доводи касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Суд зазначає таке.
13. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
14. Відповідно до пункту 1 частини п`ятої, частини шостої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору. Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.
15. За правилами частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, зокрема, щодо залишення скарги без руху, із зазначенням її недоліків та способу і строку їхнього усунення.
16. За умовами пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
17. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху через її невідповідність вимогам КАС України в частині сплати судового збору. Надано апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги - п`ять днів з моменту отримання копії вказаної ухвали шляхом подання до суду апеляційної інстанції документу про сплату судового збору.
18. Копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху отримано позивачем 27 січня 2025 року через підсистему «Електронний суд».
19. Приписами частин першої та восьмої статті 120 КАС України, яка встановлює правила обчислення процесуального строку, визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Останній день строку триває до двадцять четвертої години, але якщо в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.
20. Відповідно до частини дев`ятої статті 120 КАС України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.
21. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року апеляційну скаргу у цій справі повернуто особі, яка її подала, оскільки недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2025 року, в установлений судом строк не усунуто.
22. Представник позивача стверджує, що сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги, проте суд апеляційної інстанції не перевірив його зарахування до спеціального фонду Державного фонду України.
23. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).
24. Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 3674-VI, судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
25. Частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, у якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
26. Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу станом на 01 січня 2025 року становить 3028 грн.
27. Розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду, відповідно до частини другої статті 4 Закону № 3674-VI становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
28. Частиною другою статті 4 Закону № 3674-VI визначено ставки судового збору, відповідно до якої за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на ухвалу суду сплачується 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
29. При цьому частиною третьою статті 4 Закону № 3674-VI передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
30. Оскільки у цій справі апеляційна скарга подана представником позивача в електронній формі, то при сплаті судового збору за подання апеляційної скарги необхідно застосувати коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, а тому розмір судового збору повинен становити 2 422,40 грн.
31. Згідно з частинами першою та другою статті 9 Закону № 3674-VI судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд зобов`язаний перед відкриттям провадження у справі або прийняттям до розгляду заяви (скарги) перевірити факт зарахування судового збору до зазначеного фонду.
32. Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 3674-VI сплата судового збору здійснюється у безготівковій або готівковій формі, зокрема з використанням електронних платіжних засобів або спеціальних платіжних пристроїв, у тому числі через платіжні системи мережі Інтернет у режимі реального часу. При цьому належною умовою такої сплати є чітке ідентифікування призначення платежу, що забезпечує можливість встановити як платника, так і цільове призначення коштів у межах конкретного судового провадження.
33. З матеріалів справи вбачається, що після отримання ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху представник позивача подав до суду квитанцію від 03 лютого 2025 року № ВМЕА-В8КХ-РА02-0129 на суму 279 грн.
34. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до наданої квитанції одержувачем коштів визначена компанія «EA Swiss SARL», а поле «Призначення платежу» не заповнено. Такі обставини унеможливлюють ідентифікацію платежу як сплату судового збору в межах розгляду конкретної апеляційної скарги. Відсутність зазначеного призначення платежу та невідповідність отримувача коштів встановленим вимогам чинного законодавства унеможливлюють прийняття такої квитанції як належного доказу сплати судового збору.
35. Постановою Правління Національного банку України № 163 від 29 липня 2022 року затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг (далі - Інструкція), яка регулює загальні правила та порядок здійснення безготівкових розрахунків на території України.
36. Пунктом 3.1 Інструкції визначено, що платіжне доручення має оформлюватися з урахуванням обов`язкових реквізитів та подаватися банку у кількості примірників, достатній для всіх учасників розрахунків.
37. Пунктом 3.7 розділу II Інструкції визначено, що обов`язковим реквізитом платіжного документа є поле «Призначення платежу», яке має містити повні дані про мету переказу коштів та документи, що слугують підставою для такого платежу. Платник несе відповідальність за правильність зазначеної інформації. Неналежне заповнення зазначеного поля не є технічною помилкою, а свідчить про відсутність цільового характеру платежу, що тягне за собою відповідні процесуальні наслідки.
38. Платіжний документ повинен містити інформацію про конкретну судову справу (номер справи тощо). Надана позивачем квитанція таких даних не містить.
39. Отже, квитанція від 03 лютого 2025 року № ВМЕА-В8КХ-РА02-0129 щодо перерахування коштів компанії «EA Swiss SARL» у цьому випадку не є належним доказом сплати судового збору за подану апеляційну скаргу.
40. Відсутність у платіжному документі належного призначення платежу та зазначення компанії «EA Swiss SARL» як одержувача коштів унеможливлює трактування цієї транзакції як належної сплати судового збору відповідно до законодавства. З огляду на імперативний характер норм, які вимагають підтвердження цільового призначення коштів, у разі надання платіжного документа, який не стосується сплати судового збору, суд не уповноважений самостійно здійснювати припущення чи тлумачення щодо мети такого платежу на користь платника, а також проводити перевірку щодо зарахування відповідних коштів до спеціального фонду Державного бюджету України.
41. Верховний Суд наголошує, що учасник справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне і своєчасне виконання своїх процесуальних обов`язків, вимог закону і суду, зокрема стосовно належного оформлення апеляційної скарги, в тому числі щодо підтвердження сплати судового збору. Відповідальність за правильність та повноту заповнення (та надання до суду) платіжних документів несе виключно особа, яка подає апеляційну скаргу. Суд позбавлений права на власний розсуд трактувати зміст платежу, що не відповідає формальним вимогам закону (не стосується сплати судового збору) і відповідно в такому випадку здійснювати перевірку зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
42. Відповідно до частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги обов`язково додається документ про сплату судового збору.
43. Таким чином, належним доказом сплати судового збору є платіжний документ, оформлений згідно із законодавством, що дає змогу однозначно ідентифікувати платіж.
44. Верховний Суд дійшов висновку, що надана квитанція від 03 лютого 2025 року № ВМЕА-В8КХ-РА02-0129, надана позивачем до суду апеляційної інстанції не підтверджує належної сплати судового збору.
45. Відсутність належного підтвердження сплати судового збору унеможливлює прийняття апеляційної скарги до розгляду. При цьому повернення апеляційної скарги не є обмеженням доступу до правосуддя, оскільки не позбавляє заявника права повторно звернутися з такою скаргою після усунення недоліків. Таке процесуальне рішення не є обмеженням права особи на доступ до суду і в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
46. Верховний Суд у постанові від 19 вересня 2024 року у справі № 440/10834/22 наголосив, що перевірка зарахування судового збору здійснюється виключно на підставі належних доказів сплати судового збору або письмового повідомлення суду про сплату судового збору.
47. Суд зобов`язаний перед відкриттям провадження у справі перевірити факт зарахування судового збору до спеціального фонду, для чого необхідно мати належно оформлений платіжний документ, що дозволяє здійснити таку перевірку. У цьому випадку, що є предметом дослідження, платіжний документ, наданий позивачем на виконання ухвали апеляційного суду про усунення недоліків позовної заяви, не містив інформації для такої перевірки, що спростовує доводи позивача про необхідність в цьому випадку (надання платіжного документа, який не стосується сплати судового збору) здійснити перевірку зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
48. Відповідно до матеріалів справи, на момент ухвалення рішення про повернення скарги належних доказів сплати судового збору не було надано, а тому в апеляційного суду не було підстав, за якими виникає обов`язок перевіряти зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Враховуючи, що сплата судового збору є обов`язковою умовою подання апеляційної скарги, відсутність належного підтвердження цієї сплати веде до неможливості прийняття апеляційної скарги до розгляду.
49. Доводи представника позивача щодо аналогічної справи № 440/18837/23 є необґрунтованими, оскільки обставини вказаних справ суттєво відрізняються (у справі № 440/18837/23 доказ сплати подано вчасно, тоді як у цій справі відповідний документ подано лише на стадії касаційного розгляду).
50. Так, Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, які б слугували підставою для його скасування. Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують.
51. При цьому колегія суддів повторно звертає увагу представника позивача, що повернення апеляційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі апеляційного оскарження судового рішення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
52. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
53. Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
54. Оскільки оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а правових висновків суду апеляційної інстанції скаржник не спростував, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Желєзний
Судді: М. В. Білак
В. Е. Мацедонська