Постанова

Іменем України

07 червня 2022 року

м. Київ

справа № 599/1466/19

провадження № 61-12850 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, приватне підприємство «Фірма «Матек»;

третя особа - Мшанецька сільська рада Зборівського району Тернопільської області;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 20 липня 2020 року у складі колегії суддів: Бершадської Г. В., Гірського Б. О., Ходоровського М. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, приватного підприємства «Фірма «Матек» (далі - ПП «Фірма «Матек»), третя особа - Мшанецька сільська рада Зборівського району Тернопільської області, про скасування державної реєстрації земельних ділянок.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ТР № 1463, виданого Мшанецькою сільською радою Зборівського району Тернопільської області 22 травня 1998 року, він є власником земельної ділянки, розташованої у с. Мшанець Зборівського району Тернопільської області, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд та ведення особистого підсобного господарства, яка межує із земельною ділянкою ОСОБА_2 . Відповідач, зареєструвавши земельні ділянки з кадастровим номером 6122687700:02:001:0491 та з кадастровим номером 6122687700:02:001:0492 у Державному земельному кадастрі, намагається отримати їх у власність за наявності межового спору.

Вказував, що ПП «Фірма «Матек» на замовлення ОСОБА_2 виготовило технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) без погодження з ним, як сусіднім землекористувачем, меж земельних ділянок, а відділ Держгеокадастру у Зборівському районі Тернопільської області безпідставно зареєстрував відомості про земельні ділянки ОСОБА_2 в Державному земельному кадастрі, не перевіривши правомірності технічної документації, яка виготовлена з грубим порушенням земельного законодавства.

Зазначав, що внаслідок формування земельних ділянок з кадастровими номерами 6122687700:02:001:0491 (для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, споруд) та 6122687700:02:001:0492 (для ведення особистого селянського господарства) має місце накладання на земельну ділянку, яка належать йому на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 22 травня 1998 року (зміщення межової границі на належну йому земельну ділянку).

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд визнати неправомірною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої по АДРЕСА_1 (присадибну ділянку) з кадастровим номером 6122687700:02:001:0491, та земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, розташованої у с. Мшанець Зборівського району Тернопільської області (кадастровий номер 6122687700:02:001:0492), які належать ОСОБА_2 ; зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області скасувати (анулювати) відомості в Державному земельному кадастрі про вказані земельні ділянки.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 27 листопада 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звертаючись до суду з позовом про скасування записів про державну реєстрацію виділених ОСОБА_2 земельних ділянок, ОСОБА_1 обґрунтував позовні вимоги тим, що відповідач в ході реалізації свого права на одержання безоплатно у власність земельної ділянки не погодила з ним, як суміжним землекористувачем, межі переданої їй у власність земельної ділянки, внаслідок чого відбулося накладення земельних ділянок і межа земельної ділянки відповідача проходить по фундаменту його житлового будинку.

Частиною десятою статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлено вичерпний перелік підстав, за яких державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, зокрема, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника. З огляду на вказану норму закону, позивачем обрано неналежний спосіб захисту свого права, тому позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 20 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 27 листопада 2019 року скасовано у частині відмови у задоволенні позову про скасування державної реєстрації земельної ділянки, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої по АДРЕСА_1 , й ухвалено нове судове рішення в цій частині, яким скасовано державну реєстрацію (запис) земельної ділянки, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6122687700:02:001:0491.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ТР № 1463, виданого Мшанецькою сільською радою Зборівського району Тернопільської області 22 травня 1998 року, належить земельна ділянка, площею 0,85 га, з яких частина земельної ділянки, площею 0,25 га, призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (далі - присадибна земельна ділянка), а решта земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства.

Під час розроблення ТОВ «Галицькі землі» на замовлення ОСОБА_1 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,25 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, було встановлено, що на частину земельної ділянки ОСОБА_1 є накладення земельної ділянки з кадастровим номером 6122687700:02;001:0491, у зв`язку з чим роботи по виготовленню технічної документації призупинено до виправлення перетину даних земельних ділянок. Відповідно до додатку-схеми площа перетину земельних ділянок становить 0,0179 га. Зі схеми вбачається, що межа зареєстрованої земельної ділянки ОСОБА_2 з кадастровим номером 6122687700:02;001:0491 проходить по фундаменту житлового будинку та надвірних будівель ОСОБА_1 , ширина зареєстрованої земельної ділянки ОСОБА_2 становить 14,28 м.

Наявність перетину частини належної ОСОБА_1 на праві власності земельної ділянки із земельною ділянкою ОСОБА_2 з кадастровим номером 6122687700:02;001:0491, позбавляє позивача можливості зареєструвати земельну ділянку у Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номера. ОСОБА_2 не погоджується на виправлення помилки, допущеної у технічній документації та у Державному земельному кадастрі щодо конфігурації зареєстрованої за нею земельної ділянки 6122687700:02;001:0491.

Приймаючи до уваги те, що земельні ділянки, право власності на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера (частина друга прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр»), реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 6122687700:02;001:0491 порушує право власності ОСОБА_1 на належну йому присадибну земельну ділянку та на проведення державної реєстрації цієї земельної ділянки, а тому таке право підлягає захисту у судовому порядку.

Законом України № 340-IX від 05 грудня 2019 року частину десяту статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» доповнено абзацом четвертим та п`ятим, якими передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки.

Врахувавши відсутність державної реєстрації речового права ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 6122687700:02:001:0491, апеляційний суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 на присадибну земельну ділянку є скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації (запису) земельної ділянки з кадастровим номером 6122687700:02:001:0491.

Позивач не надав доказів, що реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 6122687700:02:001:0492, площею 0,1175 га, порушує його права, а тому апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації вказаної земельної ділянки задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про застосування строку позовної давності, апеляційний суд виходив із того, що про порушення свого права позивач дізнався із листа ТОВ «Галицькі землі» від 16 липня 2017 року, яке повідомляло про призупинення розробки технічної документації із землеустрою у зв`язку з реєстрацією земельної ділянки з кадастровим номером 6122687700:02:001:0491, а тому, звернувшись у липні 2019 року з позовом у цій справі, ОСОБА_1 не пропустив строк позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2020 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила скасувати постанову Тернопільського апеляційного суду від 20 липня 2020 року й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначала неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 751/861/17, від 02 вересня 2020 року у справі № 753/19823/14-ц, що не відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також заявник вказувала на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2020 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 599/1466/19 із і Зборівського районного суду Тернопільської області.

У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 вересня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційні скарги

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції застосував норму закону, якої не існувало на час звернення позивача з позовом у цій справі та на час ухвалення рішення судом першої інстанції, а саме: абзаци четвертий та п`ятий статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», якими доповнено статтю 24 цього Закону Законом України № 340-IX від 05 грудня 2019 року.

Вказувала, що на момент реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6122687700:02:001:0491 у Державному земельному кадастрі жодних порушень ані з боку реєстратора, ані з боку відповідача встановлено не було, технічна документація, виготовлена ПП «Фірма «Матек», на підставі якої проведено державну реєстрацію земельній ділянки відповідача, відповідала вимогам закону. Крім того, на момент реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6122687700:02:001:0491 у Державному земельному кадастрі 26 грудня 2016 року була відсутня реєстрація присадибної земельної ділянки ОСОБА_1 , межі належної позивачу земельної ділянки не встановлено, а тому при проведені державної реєстрації земельної ділянки відповідача права позивача порушені не були.

Звертала увагу суду на те, що у справі не було проведено відповідних земельно-технічних експертиз, висновки яких свідчили б про будь-які порушення відповідачем прав позивача. Наявні у матеріалах справи висновки експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 26 жовтня 2018 року № 852/18-22 та висновки експерта за результатами проведення судової експертизи з питань землеустрою від 30 жовтня 2018 року № 853/18-22 не є належними доказами у цій справі, оскільки були проведені у іншій справі № 599/1321/17 за клопотанням представника ОСОБА_1 , який не мав повноважень на ведення справи, у зв`язку з чим ухвалою Зборівського районного суду Тернопільської області від 15 березня 2019 року позов у справі № 599/1321/17 було залишено без розгляду.

Вважала, що суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив доводи заяви про застосування наслідків порушення строку позовної давності, оскільки про порушення свого права позивач дізнався 04 травня 2016 року при здійснення обмірів меж земельних ділянок та складанні акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання при встановленні (відновленні) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), від підпису якого позивач, як суміжний землекористувач, відмовився.

Судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову, яке безпідставно скасовано судом апеляційної інстанції.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційні скарги

У січні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, у якому заявник фактично підтримав доводи касаційної скарги ОСОБА_2 .

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є землекористувачами суміжних земельних ділянок, розташованих по АДРЕСА_1 .

Між сторонами існує спір з приводу конфігурації та розміру земельних ділянок (межовий спір).

ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ТР № 1463, виданого Мшанецькою сільською радою Зборівського району Тернопільської області 22 травня 1998 року, належить земельна ділянка, площею 0,85 га, з яких частина земельної ділянки, площею 0,25 га, призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (далі - присадибна земельна ділянка), а решта земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням Мшанецької сільської ради Зборівського району Тернопільської області від 27 квітня 2016 року № 69 ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з подальшою передачею їй у власність земельних ділянок, площею 0,7321 га.

Роботи по виготовленню технічної документації на земельні ділянки ОСОБА_2 проведено ПП «Фірма «Матек».

29 грудня 2016 року відділом Держгеокадастру у Зборівському районі Тернопільської області на підставі виготовленої технічної документації проведено державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,2500 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 6122687700:02:001:0491 (а. с. 65-69, т. 1).

Згідно висновку експерта за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи від 26 жовтня 2018 року № 852/18-22, фактичні розміри, площа, межі, конфігурація земельної ділянки, якою фактично користується ОСОБА_1 , не відповідають розмірам, площі, межам, конфігурації, якими останній вправі користуватися відповідно до опорного плану с. Мшанець, розробленому у 1973 році, а також карти с. Мшанець за 1964 рік (а. с. 86-102, т. 1).

Так, згідно вказаного висновку експертизи, ширина земельної ділянки ОСОБА_1 з північної сторони АДРЕСА_2 , відповідно до державного акта на право приватної власності на землю від 22 травня 1998 року повинна становити 21,40 м, а відповідно до планово-картографічних матеріалів повинна становити 22,00 м. Ширина земельної ділянки ОСОБА_2 з північної сторони від вул. Центральної на підставі планово-картографічних матеріалів повинна становити 14,0 м, а відповідно до витягу з Державного земельного кадастру ширина земельної ділянки з кадастровим номером 6122687700:02:001:0491 становить 14,27 м (а. с. 90 зворот, а. с. 91, т. 1).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , маючи намір зареєструвати належні йому земельні ділянки у Державному земельному кадастрі, уклав з ТОВ «Галицькі землі» договір на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,25 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка належить йому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ТР № 1463, виданого Мшанецькою сільською радою Зборівського району Тернопільської області 22 травня 1998 року.

Згідно листа ТОВ «Галицькі землі» від 17 липня 2017 року під час розроблення відповідної технічної документації встановлено, що на частину земельної ділянки ОСОБА_1 є перетин із земельною ділянкою з кадастровим номером 6122687700:02:001:0491, у зв`язку з чим роботи по виготовленню технічної документації призупинені до виправлення перетину даних земельних ділянок (а. с. 84-85, т. 1).

Відповідно до додатку-схеми площа перетину земельних ділянок становить 0,0179 га. Зі схеми вбачається, що межа зареєстрованої земельної ділянки ОСОБА_2 з кадастровим номером 6122687700:02:001:0491 проходить по фундаменту житлового будинку та надвірних будівель ОСОБА_1 , ширина зареєстрованої земельної ділянки ОСОБА_2 становить 14,28 м (а. с. 85, т. 1).

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової експертизи з питань землеустрою від 30 жовтня 2018 року № 853/18-22, технічна документація із землеустрою ОСОБА_2 за складом відповідає вимогам земельного законодавства (статті 55 Закону України «Про землеустрій), чинного на дату проставляння відмітки кадастрового реєстратора (а. с. 103-111, т. 1).

Державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 6122687700:02:001:0491, проведена відділом Держгеокадастру у Зборівському районі Тернопільської області 29 грудня 2016 року, відповідно до частини 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (по спливу одного року після реєстрації земельної ділянки) не скасована у зв`язку з існуванням судових спорів.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_2 не погоджується на виправлення помилки, допущеної у технічній документації та у Державному земельному кадастрі щодо конфігурації зареєстрованої за нею земельної ділянки з кадастровим номером 6122687700:02:001:0491.

Речове право власності на земельну ділянку з кадастровими номером 6122687700:02:001:0491 за ОСОБА_2 не зареєстровано.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною першою статті 4, частиною першою статті 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частинами першою, другою статті 152 ЗК України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною третьою статті 152 ЗК України визначено способи захисту прав на землю. Проте, визначений перелік не є вичерпним.

Згідно зв статтею 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Аналіз вказаних норм вказує на можливість захисту права осіб на землю у будь-який спосіб, якщо такий спосіб є ефективним та не суперечить вимогам Закону.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є землекористувачами суміжних земельних ділянок, розташованих по АДРЕСА_1 .

Предметом спору у справі, що переглядається у порядку касаційного оскарження є скасування запису про державну реєстрацію виділеної ОСОБА_2 земельної ділянки, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6122687700:02:001:0491.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що ОСОБА_2 в ході реалізації свого права на одержання безоплатно у власність земельної ділянки не погодила з ним, як суміжним землекористувачем, межі земельних ділянок, внаслідок чого відбулося їх накладення, а відділ Держгеокадастру у Зборівському районі Тернопільської області, не перевіривши відповідність поданої ОСОБА_2 технічної документації вимогам закону, безпідставно провів державну реєстрацію на виділену відповідачу земельну ділянку в Державному земельному кадастрі, позбавивши його можливості зареєструвати земельну ділянку з присвоєнням кадастрового номера, право на яку належить йому на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 22 травня 1998 року.

Статтями 22-23 ЗК України 1990 року, чинного на час видачі ОСОБА_1 державного акту, встановлено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акту.

Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 ЗК України передбачено, що державний акт є документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, надану у власність відповідним рішенням.

Частиною першою статті 79-1 ЗК України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом (стаття 202 ЗК України).

Частиною першої статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» яка кореспондується з положеннями статті 193 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено поняття Державного земельного кадастру, відповідно до якого - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Статтею 3 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що Державний земельний кадастр базується на таких основних принципах: об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі; внесення відомостей до Державного земельного кадастру виключно на підставі та відповідно до цього Закону тощо.

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 ЗК України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 ЗК України; на підставі проектів землеустрою щодо впорядкування існуючих землеволодінь - у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.

Відповідно до пункту 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Згідно з частиною третьою статті 79-1 ЗК України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Стаття 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» регулює питання державної реєстрації земельних ділянок. Вказана стаття передбачає порядок реєстрації земельних ділянок, перелік документів, які подаються для реєстрації земельної ділянки (частина четверта ), підстави для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки (частина шоста) та випадки скасування державної реєстрації земельної ділянки Державним кадастровим реєстратором (частина десята).

Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Частинами другою, десятою статті 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, зокрема, рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом); матеріали польових топографо-геодезичних робіт; план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів).

Судами встановлено, що ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ТР № 1463, виданого Мшанецькою сільською радою Зборівського району Тернопільської області 22 травня 1998 року, належить земельна ділянка, площею 0,85 га, з яких частина земельної ділянки, площею 0,25 га, призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (далі - присадибна земельна ділянка), а решта земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства.

ОСОБА_1 , маючи намір зареєструвати належні йому земельні ділянки у Державному земельному кадастрі, уклав з ТОВ «Галицькі землі» договір на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,25 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка належить йому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ТР № 1463, виданого Мшанецькою сільською радою Зборівського району Тернопільської області 22 травня 1998 року.

Згідно листа ТОВ «Галицькі землі» від 17 липня 2017 року під час розроблення відповідної технічної документації встановлено, що на частину земельної ділянки ОСОБА_1 є перетин із земельною ділянкою з кадастровим номером 6122687700:02:001:0491, у зв`язку з чим роботи по виготовленню технічної документації призупинені до виправлення перетину даних земельних ділянок.

Відповідно до додатку-схеми площа перетину земельних ділянок становить 0,0179 га. Зі схеми вбачається, що межа зареєстрованої земельної ділянки ОСОБА_2 з кадастровим номером 6122687700:02:001:0491 проходить по фундаменту житлового будинку та надвірних будівель ОСОБА_1 , ширина зареєстрованої земельної ділянки ОСОБА_2 становить 14,28 м.

Вирішуючи спір, апеляційний суд дослідив письмові докази, зокрема, висновок експерта за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи від 26 жовтня 2018 року № 852/18-22, відповідно до якого фактичні розміри, площа, межі, конфігурація земельної ділянки, якою фактично користується ОСОБА_1 , не відповідають розмірам, площі, межам, конфігурації, якими останній вправі користуватися відповідно до опорного плану с. Мшанець, розробленому у 1973 році, а також карти с. Мшанець за 1964 рік.

Згідно вказаного висновку експертизи, ширина земельної ділянки ОСОБА_1 з північної сторони АДРЕСА_2 , відповідно до державного акта на право приватної власності на землю від 22 травня 1998 року повинна становити 21,40 м, а відповідно до планово-картографічних матеріалів повинна становити 22,00 м. Ширина земельної ділянки ОСОБА_2 з північної сторони від вул. Центральної на підставі планово-картографічних матеріалів повинна становити 14,0 м, а відповідно до витягу з Державного земельного кадастру ширина земельної ділянки з кадастровим номером 6122687700:02:001:0491 становить 14,27 м.

Розміри, площа, межі конфігурація земельної ділянки, які визначені у технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 не відповідають розмірам, площі, межам, конфігурації, які опорного плану с. Мшанець, розробленому у 1973 році, а також карті с. Мшанець за 1964 рік.

Апеляційний суд встановив, що наявність перетину частини належної ОСОБА_1 на праві власності земельної ділянки із земельною ділянкою ОСОБА_2 з кадастровим номером 6122687700:02:001:0491 позбавляє позивача можливості зареєструвати земельну ділянку у Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номера. ОСОБА_2 не погоджується на виправлення помилки, допущеної у технічній документації та у Державному земельному кадастрі щодо конфігурації зареєстрованої за нею земельної ділянки 6122687700:02:001:0491.

Також із дослідженого апеляційним судом висновку експерта за результатами проведення судової експертизи з питань землеустрою від 30 жовтня 2018 року № 853/18-22 убачається, що технічна документація із землеустрою ОСОБА_2 за змістом не відповідає вимогам земельного законодавства (частині тертій статті 26 Закону України «Про землеустрій»), чинного на дату проставляння відмітки кадастрового реєстратора, оскільки кадастрові зйомки виконувалися ще до укладання відповідного договору між замовником та розробником, статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», оскільки відсутні відомості щодо метрології геодезичного обладнання, а також не зазначені відомості щодо виконавця робіт по встановленню межі та передачі межових знаків на зберігання. Надана технічна документа документація із землеустрою ОСОБА_2 щодо правил оформлення не відповідає вимогам земельного законодавства, чинного на дату проставляння відмітки кадастрового реєстратора, оскільки планово-картографічні матеріали, що передбачені статтею 55 Закону України «Про землеустрій», не погоджені керівником територіального відділу Держгеокадастру (а. с. 103-111, т. 1).

Вказані експертні висновки відповідачем не спростовано, тому доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про неналежність вказаних доказів колегією суддів відхиляються.

Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані сторонами письмові докази, прийнявши до уваги те, що земельні ділянки, право власності на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині скасування запису про державну реєстрацію виділеної ОСОБА_2 земельної ділянки, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6122687700:02:001:0491, оскільки реєстрація вказаної земельної ділянки порушує право власності ОСОБА_1 на належну йому присадибну земельну ділянку та на проведення державної реєстрації цієї земельної ділянки, право на яку у позивача виникло ще у 1998 році, а тому таке право підлягає захисту у судовому порядку.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Разом з тим, згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Перевіряючи дотримання позивачем строку позовної давності, апеляційний суд виходив із того, що про порушення свого права позивач дізнався із листа ТОВ «Галицькі землі» від 16 липня 2017 року, яке повідомляло про призупинення розробки технічної документації із землеустрою у зв`язку з реєстрацією земельної ділянки з кадастровим номером 6122687700:02:001:0491, а тому, звернувшись у липні 2019 року з позовом у цій справі, ОСОБА_1 не пропустив строк позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.

Доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до необхідності переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено.

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду по суті вирішення спору. Судом правильно застосовано норми матеріального права, дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 89 ЦПК України).

Посилання касаційної скарги на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 751/861/17, від 02 вересня 2020 року у справі № 753/19823/14-ц, є безпідставним, оскільки висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційним судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського апеляційного суду від 20 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. П. Хопта