ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 600/288/23-а

адміністративне провадження № К/990/29167/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,

суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Чернівецької митниці Державної митної служби України

на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2023 року (головуючий суддя Граб Л.С., судді: Смілянець Е.С., Сторчак В.Ю. )

у справі Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінсайд Лайт»

до Чернівецької митниці Державної митної служби України

про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінсайд Лайт» (надалі - Позивач, ТОВ) звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Чернівецької митниці Держмитслужби (далі - Відповідач, Митниця) про коригування митної вартості № UA408000/2022/000242/2 від 30 грудня 2022 року, №UA408000/2023/000001/2 від 02 січня 2023 року, № UA408000/2023/000011/2 від 16 січня 2023 року.

1.2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення апеляційного суду і мотиви його прийняття

Чернівецький окружний адміністративний суд 6 березня 2023 року прийняв рішення, яким позов задовольнив.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Відповідачем подано апеляційну скаргу.

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24 квітня 2023 року апеляційну скаргу Чернівецької митниці Державної митної служби України залишив без руху з наданням Відповідачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду документа про сплату судового збору у розмірі 4026 грн.

Ухвалою суду від 31 травня 2023 року Відповідачу продовжив строк на усунення недоліків апеляційної скарги до 10 днів.

Відповідач на виконання ухвали від 24 квітня 2023 року направив платіжну інструкцію від 9 червня 2023 року № 66005046 про сплату судового збору у розмірі 4026 грн.

Однак, при вирішенні питання про відкриття провадження судом апеляційної інстанції встановлено, що в ухвалі від 24 квітня 2023 року допущено описку в розрахунку суми судового збору, а саме-помилково "замість "12078 грн.", вказано "4026 грн."

Ухвалою від 20 червня 2023 року апеляційний суд виправив описку, допущену в ухвалі від 24 квітня 2023 року та продовжив відповідачу строк на усунення недоліків апеляційної скарги до 5 днів, з моменту отримання цієї ухвали.

Копію ухвали від 20 червня 2023 року, згідно з довідкою про доставку документа в електронному вигляді через систему "Електронний суд", Відповідачу доставлено до електронного кабінету 20 червня 2023 року о 12:54.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2023 року апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.

Повертаючи апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції виходив з того, що станом на 17 липня 2023 року скаржником вимоги про усунення недоліків апеляційної скарги не виконано.

2. КОРОТКИЙ ЗМІСТ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ

У касаційній скарзі Відповідач стверджує про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та просить Суд скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2023 року й направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги скаржник, наполягає на тому, що постановляючи ухвалу про виправлення описки та продовження строку усунення недоліків, судом апеляційної інстанції не було допущено технічної помилки при визначені суми судового збору, оскільки в ухвалі не наведено розрахунок обрахування суми судового збору. Крім того, скаржник зазначає, що повертаючи апеляційну скаргу судом не було враховано фінансування митного органу з державного бюджету чим порушено права на апеляційне оскарження.

Правом на подання відзиву на касаційну скаргу Відповідач не скористався, що не перешкоджає її перегляду.

3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

3.1. Оцінка доводів скаржника і висновки судів

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить з такого.

Однією із засад судочинства, визначених статтею 129 Конституції України, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Вимоги щодо форми, змісту апеляційної скарги та строк на апеляційне оскарження встановлені статтями 295 296 КАС України.

Пунктом першим частини п`ятої статті 295 КАС України встановлено, що до апеляційної скарги додаються документ про сплату судового збору.

Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Частиною другою статті 169 КАС України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу (частина третя статті 169 КАС України).

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, то згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві.

У цій справі апеляційний суд, вирішуючи питання про повернення апеляційної скарги, виходив з того, що апеляційна скарга Митниці не відповідала вимогам норми статті 296 КАС України, оскільки Відповідач не усунув недоліки апеляційної скарги та сплатив судовий збір за подачу апеляційної скарги менше, ніж передбачено законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 8 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI).

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI (у редакції, чинній на день подання позову до суду) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсоток ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684 грн) та не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (26840грн).

Звертаючись до положень Митного кодексу України при визначенні ціни позову у справах щодо оскарження рішень про коригування митної вартості товарів, слід враховувати наступне.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України).

Стаття 50 МК України визначає цілі використання відомостей про митну вартість товарів, а саме для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Одним із обов`язків декларанта у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, є сплата митних платежів або забезпечення їх сплати відповідно до розділу X цього Кодексу (підпункт 4 частини першої статті 266 МК України).

Пунктом 1 частини першої статті 279 МК України встановлено, що базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є, зокрема для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, - митна вартість товарів.

Відповідно до підпункту «в» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

Базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів (частина перша пункту 190.1 статті 190 МК України).

З аналізу наведених правових норм слідує, що митна вартість товару для декларанта є базою оподаткування податком на додану вартість та митними платежами. При цьому на митні органи з метою виконання та досягнення митних цілей, покладеної функціональні обов`язки з контролю за правильністю визначення платником митної вартості товарів. Якщо за наслідками такого контролю встановлено, що митна вартість визначена не правильно, орган доходів і зборів приймає рішення про коригування митної вартості, внаслідок прийняття якого пропорційно змінюється і розмір належних до сплати митних платежів та податку на додану вартість.

Таким чином, лише визначена у рішенні контролюючого органу митна вартість товару безпосередньо не впливає на майновий стан декларанта. Майновий інтерес для нього складає той розмір митних платежів та інших податків, який він має доплатити порівняно з розміром таких платежів, визначених на підставі заявленої ним митної вартості товарів при декларуванні. Обсяг грошового (вартісного) виразу зміни складу майна позивача у цих спорах співпадає з сумою різниці митних платежів та інших податків, яку він має доплатити.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16 березня 2020 року у справі №1.380.2019.001962 сформулювала правовий висновок, що при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову у розумінні підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI є різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до матеріалів справи, Позивачем у цій справі оскаржується рішення про коригування митної вартості товарів № UA408000/2022/000242/2 від 30 грудня 2022 року, № A408000/2023/000001/2 від 02 січня 2023 року та № UA408000/2023/000011/2 від 16 січня 2022 року, якими суму митної вартості товарів збільшено на 30335,79 дол. США, або ж 1109337,37 у гривневому еквіваленті (по курсу валют на час подачі митних декларацій).

З огляду на винесені Митницею оскаржувані у цій справі рішення Позивачем з метою випуску товару у вільний обіг здійснив оплату фінансової гарантії у формі грошової застави у розмірі 290 225,73 грн.

Враховуючи суму різниці митних платежів, що підлягали сплаті згідно з митною вартістю, розрахованою декларантом, та митною вартістю, розрахованою митним органом в оскаржуваних рішеннях, ціна позову, з якої має бути обрахований належний до сплати судовий збір, в тому числі і за подання апеляційної скарги складає 290225,73 грн.

Належною сумою судового збору, відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір", за подання апеляційної скарги Митницею на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 6 березня 2023 року є 6530,08 грн. ( 290 225,73 грн * 1,5% * 150 %).

З матеріалів справи вбачається, що сума у розмірі 4026 грн була сплачена Відповідачем за подання апеляційної скарги у справі №600/288/23 відповідно до платіжної інструкції від 9 червня 2023 року №66005046, була надана до Сьомго апеляційного адміністративного суду з метою усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору.

За таких обставин, за подачу апеляційної скарги Відповідач повинен доплатити 2504,08 грн, а не 8052 грн. як визначив суд апеляційної інстанції. Отже суд апеляційної інстанції помилково визначив розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання апеляційної скарги.

Суд повинен вирішувати питання, пов`язані з судовими витратами відповідно до норм КАС України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між стягненням судового збору за розгляд справ та можливості звернення до суду.

Від правильного вирішення питання про розмір судового збору залежить, у тому числі, можливість особи його сплатити, забезпечивши їй доступ до правосуддя.

Виходячи з наведеного, для правильного визначення судового збору, що підлягає сплаті під час звернення до суду з вимогами майнового характеру, важливе значення має встановлення розміру ціни позову. Неправильне визначення ціни позову може призвести до необґрунтованого відкриття провадження у справі або, навпаки, до необґрунтованого повернення поданої заяви/скарги.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 7 липня 2023 року у справі № 380/7438/22, від 2 лютого 2022 року № 160/9236/20.

Згідно з пунктом 6 частини другої статті 2 КАС України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

Однією з основних засад судочинства, визначених пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного перегляду справи. При цьому право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті положень частини першої статті 55 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду. КАС України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного оскарження судового рішення. Цей принцип полягає у тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень.

3.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною першою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Відповідно до частини п`ятої статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Отже, зважаючи на положення статті 353 КАС України, касаційну скаргу належить задовольнити, а оскаржуване судове рішення - скасувати із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.

Керуючись статтями 3 345 353 355 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Чернівецької митниці Державної митної служби України задовольнити.

Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2023 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді: І.А. Васильєва

І.Я. Олендер