ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2024 року
м. Київ
справа № 604/482/23
провадження № 61-1799 св 24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - фермерське господарство «Золотий жайвір»,
відповідачі: ОСОБА_1 , фермерське господарство «Агро Остап`є»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу фермерського господарства «Золотий жайвір» на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2023 року, додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області
від 29 вересня 2023 року, ухвалених у складі судді Сидорак Г. Б.та постанову Тернопільського апеляційного суду від 04 січня 2024 року у складі колегії суддів: Гірського Б. О., Костіва О. З., Храпак Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2023 року фермерське господарство «Золотий жайвір» (далі - ФГ «Золотий жайвір») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , фермерського господарства «Агро Остап`є» (далі - ФГ «Агро Остап`є») про визнання укладеним договору оренди землі на новий строк та визнання відсутнім права оренди.
Позовна заява мотивована тим, що 14 березня 2016 року між ФГ «Золотий жайвір» та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі № 2/031, відповідно до умов якого
ОСОБА_1 , як орендодавець, передала, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), яка розташована за межами населеного пункту на території Остап`ївської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області, площею 1,5258 га, кадастровий номер 6124685700:01:001:0399, строком на 7 років. Державна реєстрація вказаного договору відбулась 04 квітня 2016 року.
Протягом усього часу перебування земельної ділянки в оренді до ФГ «Золотий жайвір» не було жодних претензій чи зауважень від орендодавця щодо неналежного виконання орендарем своїх обов`язків.
28 лютого 2023 року, тобто за місяць і 4 дні до закінчення строку договору оренди землі № 2/031, ФГ «Золотий жайвір» відповідно до положень статті 33 Закону України «Про оренду землі» направило ОСОБА_1 лист-повідомлення
від 24 лютого 2022 року про намір скористатись переважним правом на укладення на новий строк договору оренди землі. До вказаного листа було додано три примірники проєкту договору оренди землі на новий строк.
Вказане повідомлення було вручено особисто ОСОБА_1 03 березня 2023 року і жодних заперечень проти поновлення строку договору оренди на протязі місяця після закінчення дії договору від орендодавця не надходило, тому орендар продовжував користуватися вказаною земельною ділянкою та її не повертав.
Листом від 16 березня 2023 року, який було отримано відповідачкою 22 березня 2023 року, ФГ «Золотий жайвір» повідомлено ОСОБА_1 про те, що орендовану земельну ділянку до закінчення дії договору оренди було засіяно сільгоспкультурами, а тому у силу положень пункту 21 договору оренди землі повернення земельної ділянки повинно було б здійснитись протягом шести місяців після припинення строку дії договору.
11 квітня 2023 року позивачу стало відомо, що ОСОБА_1 уклала новий договір оренди землі з іншим орендарем - ФГ «Агро Остап`є». На підставі цього договору 05 квітня 2023 року державним реєстратором Збаразької міської ради Тернопільської області до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено записи про інше речове право - право оренди ФГ «Агро Остап`є» щодо вищезазначеної земельної ділянки. Вважав, що такими протиправними діями порушено права позивача, оскільки ФГ «Золотий жайвір» має переважне право на продовження договору оренди спірної земельної ділянки.
З врахуванням викладеного ФГ «Золотий жайвір» просило суд визнати укладеним з ОСОБА_1 договір оренди землі у запропонованій господарством редакції на новий строк та визнати відсутнім права оренди в ФГ «Агро Остап`є» щодо земельної ділянки, площею 1,53 га, з кадастровим номером 6124685700:01:001:0399 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), яка розташована за межами населеного пункту на території Остап`ївської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2023 рокуу задоволенні позову ФГ «Золотий жайвір» відмовлено.
Стягнуто з ФГ «Золотий жайвір» на користь ФГ «Агро Остап`є» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. Судовий збір віднесено на рахунок ФГ«Золотий жайвір».
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач надіслав ОСОБА_1 лист-повідомлення про укладення договору оренди землі 28 лютого 2023 року, тобто з пропуском встановленого статтею 33 Закону України «Про оренду землі» місячного строку до закінчення строку дії попереднього договору оренди землі.
Отже, орендар не дотримався встановлених законом процедури і строків для укладення договору оренди землі на новий строк, а у орендодавця відсутнє волевиявлення на укладення з позивачем такого правочину, тому суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог
ФГ «Золотий жайвір», оскільки реалізація переважного права на укладення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої статтею 33 Закону України «Про оренду землі» процедури та за наявності волевиявлення сторін.
Посилання позивача на те, що орендар по закінченню строку договору оренди продовжував користуватися земельною ділянкою, що підтверджується відсутністю складених між сторонами актів повернення земельних ділянок з оренди, є безпідставними, оскільки умовами договору оренди не передбачено складання таких актів. Положеннями закону також не передбачено відповідного обов`язку щодо складення акту повернення земельної ділянки. Відповідно до положень статті 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.
На підтвердження понесених витрат ФГ «Агро Остап`є» на професійну правову допомогу надано копію договору про надання юридичних послуг № 20/04/03, укладеного 20 квітня 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Правник експерт» та ФГ «Агро Остап`є», акт приймання-передачі наданих послуг від 27 червня 2023 року, з яких вбачається, що вартість отриманих послуг з надання правової допомоги складає 10 000 грн за консультації з питань застосування законодавства, складання процесуальних документів, написання відзиву та клопотань. ФГ «Агро Остап`є» сплачено за договором про надання юридичних послуг 10 000 грн на відшкодування витрат на правничу допомогу, що підтверджується копією платіжної інструкції від 22 червня 2023 року № 165.
Додатковим рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області
від 29 вересня 2023 року понесені судові витрати ФГ «Золотий жайвір» на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн покладено на позивача.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки у задоволенні позову відмовлено, тому відсутні правові підстави для задоволення заяви представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідачів.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 04 січня 2024 року апеляційну скаргу ФГ «Золотий жайвір» на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2023 року задоволено частково. Рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2023 року змінено, викладено його мотивувальну частину у редакції цієї постанови. У решті рішення залишено без змін.
Апеляційну скаргу ФГ «Золотий жайвір» на додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 29 вересня 2023 року залишено без задоволення. Додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 29 вересня 2023 року залишено без змін. Стягнуто з ФГ «Золотий жайвір» на користь ФГ «Агро Остап`є» 4 000 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що 24 січня 2023 року
ОСОБА_1 направила ФГ «Золотий жайвір» лист-повідомлення від 24 січня
2023 року, яким повідомила, що вона не бажає поновлювати дію договору оренди землі з ФГ «Золотий жайвір» та має намір використовувати земельну ділянку для власних потреб. Вказаний лист позивачу було вручено 03 лютого 2023 року.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди землі відсутнє у зв`язку з бажанням власника землі самостійно користуватися нею, тому переважне право позивача на укладення договору оренди землі на новий строк не порушено.
Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі. Після закінчення строку дії договору оренди землі, укладеного з ФГ «Золотий жайвір», ОСОБА_1 розпорядилася належною їй земельною ділянкою на власний розсуд, передавши її в оренду
ФГ «Агро Остап`є».
Помилковим є висновок районного суду про те, що позивач надіслав ОСОБА_1 лист-повідомлення про укладення договору оренди землі 28 лютого 2023 року, тобто з пропуском встановленого статтею 33 Закону України «Про оренду землі» місячного строку до закінчення строку дії попереднього договору оренди землі, тому що державна реєстрація договору оренди землі від 14 березня 2016 року відбулась 04 квітня 2016 року, таким чином, саме з 04 квітня 2023 року строк дії цього договору слід вважати закінченим. Оскільки лист повідомлення про укладення договору оренди землі позивачем був надісланий ОСОБА_1
28 лютого 2023 року, тому місячний строк ним пропущений не був.
Апеляційний суд вказав, що доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка заперечувала проти продовження дії (поновлення) вже укладеного договору оренди земельної ділянки, а позивач повідомляв її про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, на увагу не заслуговують, оскільки мають ознаки надмірного формалізму та не спростовують факту відсутності волевиявлення у ОСОБА_1 щодо продовження договірних відносин із позивачем.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не було з`ясовано, які саме з запропонованих позивачем умов договору не влаштовували відповідачку, а також не було встановлено, чи містив кращі умови укладений договір оренди землі між
ОСОБА_1 та ФГ «Агро Остап`є», ніж ті, що були запропоновані ФГ «Золотий жайвір», апеляційний суд вважав безпідставними, так як пріоритетом у цій справі
є встановлення факту волевиявлення власника земельної ділянки щодо користування та розпорядження нею, яка, в свою чергу, вирішила не продовжувати договірні відносини із позивачем та повідомила його про це у визначений законом та договором строк.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заявлений ФГ «Агро Остап`є» розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених у районному суді, 10 000 грн, є обґрунтованим і співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданих адвокатом послуг, виконаних робіт, підтверджується належними доказами, а тому підлягає стягненню з позивача на користь ФГ «Агро Остап`є». У справі відсутні заперечення позивача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу понесених ФГ «Агро Остап`є» у суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги про те, що подані представником ФГ «Агро Остап`є» докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції сторонам не надсилались, є необґрунтованими, оскільки обов`язок щодо надсилання іншим учасникам справи таких доказів передбачений у тому випадку, коли сторона по справі подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, до якої додала додатки - докази понесення витрат на правничу допомогу, які є складовими заяви про ухвалення додаткового рішення, а тому до такої заяви підлягають застосуванню правила частини четвертої статті 183 ЦПК України щодо подання заяв, а не правило частини дев`ятої статті 83 ЦПК України щодо подання доказів. Сплата коштів за надання професійної правничої допомогу саме
ТОВ «Правник експерт», а не безпосередньо адвокату Хацкевичу Р. М., не свідчить про неналежність поданих останнім доказів. Крім того, до відзиву на апеляційну скаргу представником ФГ «Агро Остап`є» було надано копію наказу № 4-К, виданого керівником ТОВ «Правник експерт» від 03 березня 2020 року, згідно з яким Хацкевич Р. М. прийнятий на роботу з 04 березня 2020 року на посаду юриста і перебуває з цим товариством у трудових відносинах та виконує свої обов`язки на підставі наданого суду договору про надання правової допомоги і ордера, що узгоджується з рішенням від 15 жовтня 2020 року № 98 Ради адвокатів України «Про затвердження роз`яснення щодо підстав для здійснення адвокатської діяльності».
Додатковим рішення суду першої інстанції обґрунтовано покладено витрати на професійну правову допомогу саме на позивача, оскільки у позові відмовлено.
Представником ФГ «Агро Остап`є» - Хацкевичем Р. М. до апеляційного суду подано клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу понесених
у суді апеляційної інстанції у розмірі 8 000 грн, які підтверджуються копією ордера від 21 листопада 2023 року на надання правничої допомоги ФГ «Агро Остап`є», виданого на підставі договору про надання правової допомоги від 20 квітня
2023 року № 20/04/01, укладеного між ТОВ «Правник експерт» та ФГ «Агро Остап`є», копією договору про надання юридичних послуг від 20 квітня 2023 року № 20/04/01, актом приймання-передачі наданих послуг від 29 грудня 2023 року, платіжною інструкцією від 22 грудня 2023 року № 316, згідно з якою ФГ «Агро Остап`є» сплатило 8 000 грн у рахунок витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційний суд, з урахуванням заперечення позивача щодо розміру витрат на правничу допомогу, дійшов висновку про зменшення розміру таких витрат
з 8 000 грн до 4 000 грн, така сума відповідатиме критерію реальності адвокатських витрат, встановлення їхньої дійсності та необхідності, критерію розумності їхнього розміру.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ФГ «Золотий жайвір» просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 604/482/23 з Підволочиського районного суду Тернопільської області. Підставою відкриття касаційного провадження зазначено пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ФГ «Золотий жайвір» мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про те, що орендодавець до закінчення дії укладеного договору оренди заперечувала саме проти поновлення відповідного договору, проте позивач мав намір скористатися переважним правом на укладення відповідного договору оренди землі на новий строк. Разом з тим ОСОБА_1 не направляла йому заперечень щодо укладення договору на новий строк.
Позивачем у визначений законом строк було направлено ОСОБА_1 лист-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк з проєктом цього договору.
Проте повідомлення ОСОБА_1 , як орендодавця, про неприйнятність для неї умов направлених їй проєктів договорів без доведення до відома орендаря прийнятих для неї умов, є недостатніми для підтвердження факту недосягненням згоди щодо істотних умов договору оренди.
Суди у порушення положень закону не з`ясували, чи було укладено договір оренди ОСОБА_1 з новим орендарем - ФГ «Агро Остап`є» на рівних або кращих умовах, ніж ті, які пропонував позивач при направленні відповідних проєктів договорів оренди.
Отже, переважне право позивача на укладення договору оренди землі на новий строк є порушеним.
Щодо стягнення судом першої інстанції витрат ФГ «Агро Остап`є» на професійну правничу допомогу понесену у суді першої інстанції. ФГ «Агро Остап`є» докази на підтвердження судових витрат, які були подані до суду першої інстанції та прийняті ним до уваги, іншим учасникам справи не надсилались, що свідчить про порушення закону, оскільки позивач був позбавлений можливості подати заперечення щодо таких доказів. Крім того, представником ФГ «Агро Остап`є» був адвокат Хацкевич Р. М., який згідно з ордером на право представництва ФГ «Агро Остап`є» здійснював свою адвокатську діяльність індивідуально. Проте на підтвердження понесених витрат на правову допомогу ФГ «Агро Остап`є» долучено копію договору про надання юридичних послуг від 20 квітня 2023 року № 20/04/01, укладеного між ТОВ «Правник експерт» та ФГ «Агро Остап`є», акти приймання-передачі наданих послуг, з яких вбачається, що юридичні послуги були надані
ТОВ «Правник експерт», за які ФГ «Агро Остап`є» сплатив грошові кошти. Таким чином, відсутні підстави для стягнення витрат на правничу допомогу понесених у суді першої інстанції, оскільки відсутні докази сплати гонорару саме
Хацкевичу Р. М. та укладений з останнім договір про надання правової допомоги.
Доводи особи, яка подала відзив
У березні 2024 року представник ФГ «Агро Остап`є» - Хацкевич Р. М. подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. У ОСОБА_1 , як орендодавця, було відсутнє волевиявлення на продовження договору оренди землі, про що вона повідомляла відповідним листом ФГ «Золотий жайвір», таким чином, суди дійшли вірного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки відсутні докази порушення переважного права позивача на укладення відповідного правочину.
Крім того, представником ФГ «Агро Остап`є» - Хацкевичем Р. М. порушено клопотання про стягнення з позивача витрат на правову допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 8 000 грн. На підтвердження понесення ФГ «Агро Остап`є» таких витрат надано копію договору про надання юридичних послуг № 20/04/03
від 20 квітня 2023 року, акт приймання-передачі наданих послуг від 28 лютого
2024 року, платіжну інструкцію від 27 лютого 2024 року № 346, згідно з якою
ФГ «Агро Остап`є» сплатило 8 000 грн у рахунок витрат на професійну правничу допомогу.
У квітні 2024 року ФГ «Золотий жайвір» подало заперечення на заяву представника ФГ «Агро Остап`є» - Хацкевича Р. М. про стягнення з позивача витрат на правову допомогу у суді касаційної інстанції, яке мотивовано тим, що відсутні докази
на підтвердження сплати ФГ «Агро Остап`є» гонорару саме на користь
Хацкевича Р. М. і укладення договору про надання правової допомоги з цим адвокатом.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду першої інстанції у незміненій при апеляційному перегляді частині, додаткове рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судом установлено, що 14 березня 2016 року між ОСОБА_1 та ФГ «Золотий жайвір» укладено договір оренди землі № 2/031, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), яка розташована за межами населеного пункту на території Остап`ївської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області, площею 1,5258 га, кадастровий номер 6124685700:01:001:0399. Договір оренди зареєстрований
04 квітня 2016 року.
Пунктом 7 вказаного договору передбачено, що договір укладено на 7 років. По закінченню строку, на який було укладено договір, орендар має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.
Пунктом 8 зазначеного договору передбачено, що у випадку якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
24 січня 2023 року ОСОБА_1 направила до ФГ «Золотий жайвір» лист-повідомлення, яким повідомила, що не бажає поновлювати дію договору оренди землі з ФГ «Золотий жайвір» та має намір використовувати земельну ділянку для власних потреб.
28 лютого 2023 року ФГ «Золотий жайвір» на адресу ОСОБА_1 направило лист-повідомлення про укладення договору оренди на новий строк від 24 лютого
2023 року № 24/02/23-2, в якому повідомило про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, запропонувало встановити орендну плату в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки або в натуральній формі, строк дії договору 10 років та додав проєкт договору оренди землі.
02 березня 2023 року ОСОБА_1 надіслала відповідь на лист ФГ «Золотий жайвір», в якій також зазначила про те, що нові умови договору оренди землі, які були запропоновані ФГ «Золотий жайвір», її не влаштовують (а.с. 49).
16 березня 2023 року ФГ «Золотий жайвір» направлено ОСОБА_1 повідомлення про продовження терміну повернення з оренди земельної ділянки за кадастровим номером 6124685700:01:001:0399, в якому зазначалось, що орендарем було засіяно земельну ділянку сільськогосподарськими культурами, у зв`язку з чим, керуючись договором оренди та Законом України «Про оренду землі», повернення земельної ділянки буде здійснене протягом 6 місяців після припинення дії договору оренди.
05 квітня 2023 року на підставі листів-повідомлень від 02 березня 2023 року
та 24 січня 2023 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про припинення речового права (права оренди) ФГ «Золотий жайвір» на зазначену вище земельну ділянку, що підтверджується витягом
від 10 квітня 2023 року № 328602940
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
від 10 квітня 2023 року № 328604565 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 05 квітня 2023 року внесено відомості про право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 05 квітня 2023 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Агро Остап`є».
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині першій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про оренду землі» ЗК України та загальними нормами ЦК України.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».
Згідно зі статтею 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди
землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
У частині першій статті 777 ЦК України закріплено переважне право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачено певну процедуру здійснення цього права.
Відповідно до частин першої та другої статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
Законом України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин,) визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до частин першої та другої статті 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
Суди установлено, що позивач 28 лютого 2023 року направив ОСОБА_1 лист-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк, в якому повідомив про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк.
Отже, апеляційний суд, змінюючи мотиви рішення суду першої інстанції, дійшов правильного висновку про те, що позивачем не було пропущено визначений законом місячний строк на повідомлення орендодавця про своє бажання скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк.
Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про оренду землі» до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проєкт додаткової угоди.
Згідно з частиною п`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Листами від 24 січня 2023 року та від 02 березня 2023 року ОСОБА_1 повідомила ФГ «Золотий жайвір» про небажання поновлювати дію договору оренди землі.
Аналіз положень частини першої-п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» свідчить про те, що для визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення
Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року № 594/376/17-ц (провадження
№ 14-65цс18).
Водночас, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбаченого частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива за умови як дотримання встановленої цією нормою (частини друга-п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі») процедури, так і наявності волевиявлення сторін.
Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 23 січня 2019 року у справі № 902/619/17, від 27 червня 2019 року у справі
№ 923/925/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 912/1138/19, від 17 травня
2022 року у справі № 384/30/21 (провадження № 61-21267 св 21), від 24 квітня
2023 року у справі № 608/2591/21 (провадження № 61-813 св 23).
У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2019 у справі № 908/2314/18 зазначено, що саме лише визнання відмови протиправною не може бути підставою для поновлення договору оренди землі за частинами першою-п`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки для поновлення договору оренди за цими частинами необхідне погодження обох сторін щодо істотних умов договору.
Ураховуючи викладене, суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки реалізація переважного права на укладення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої статтею 33 Закону України «Про оренду землі» процедури та за наявності волевиявлення сторін договору, а у спірних правовідносинах переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припинилося у зв`язку з недосягненням між сторонами домовленості щодо істотних умов договору,
ОСОБА_1 , як орендодавець, заперечувала проти поновлення договору оренди землі на умовах, запропонованих позивачем у проєкті договору оренди землі
Установивши, що після закінчення строку дії договору оренди між ФГ «Золотий жайвір», як орендарем, і ОСОБА_1 , як орендодавцем, не досягнуто згоди щодо продовження дії договору оренди на змінених умовах, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання укладеним на новий строк договору оренди землі між ФГ «Золотий жайвір» та ОСОБА_1 у запропонованій позивачем редакції, оскільки орендодавець повідомив орендаря про відсутність наміру продовжувати вказаний договір оренди.
Водночас, направлення орендарем пропозиції про продовження відносин оренди не є безумовною підставою для їх поновлення між сторонами у разі відсутності волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди.
Наявність незгоди орендодавця щодо поновлення договору оренди земельної ділянки згідно з положеннями частини п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» виключає можливість визнання поновленим попереднього договору у вибраний позивачем спосіб.
До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах
від 21 січня 2020 року у справі № 379/1354/18 (провадження № 61-17309 св 19);
від 25 березня 2020 року у справі № 379/1439/18 (провадження № 61-1715 св 20); від 06 квітня 2020 року у справі № 378/382/18 (провадження № 61-2684 св 19),
від 20 серпня 2020 року у справі № 325/1951/19 (провадження № 61-7876 св 20), від 15 лютого 2023 року у справі № 399/295/11 (провадження № 61-13035 св 22), від 15 травня 2023 року у справа № 693/137/22 (провадження № 61-1217 св 23).
Доводи касаційної скарги про те, що суди дійшли помилкового висновку, що орендодавець до закінчення дії укладеного договору оренди заперечувала саме проти поновлення відповідного договору, проте позивач мав намір скористатися переважним правом на укладення відповідного договору оренди землі на новий строк, на увагу не заслуговують, так як не спростовують відсутність у позивачки наміру продовжувати договірні правовідносини з позивачем, як орендарем. Крім того, такі доводи свідчать про надмірний формалізм позивача, оскільки
ОСОБА_1 висловила свої заперечення проти поновлення договору оренди землі, чи укладення його на новий строк.
Посилання касаційної скарги на те, що суди у порушення положень закону не з`ясували, чи було укладено договір оренди ОСОБА_1 з новим орендарем -
ФГ «Агро Остап`є» на рівних або кращих умовах, ніж ті, які пропонував позивач,
є безпідставними, оскільки не впливають на вирішення цього спору та не спростовують вищевказаних встановлених судами обставин, у тому числі щодо відсутності волевиявлення ОСОБА_1 на продовження договірних відносин з позивачем.
Доводи касаційної скарги про те, що ФГ «Агро Остап`є» не надсилалися позивачу докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, на увагу не заслуговують, оскільки відповідні клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та додатки до нього подано
ФГ «Агро Остап`є» у підготовчому судовому засіданні (а.с. 81-84), тобто позивач не був позбавлений можливості з ним ознайомитися.
Посилання касаційної скарги на те, що відсутні підстави для стягнення витрат на правничу допомогу понесених у суді першої інстанції, оскільки ФГ «Агро Остап`є» не надано доказів сплати гонорару саме Хацкевичу Р. М. та укладений з останнім договору про надання правової допомоги, є безпідставними, так як спростовуються ордером на надання правничої допомоги ФГ «Агро Остап`є»
від 20 квітня 2023 року, з якого вбачається, що адвокатом - Хацкевичем Р. М. надавались такі послуги. Разом з тим сплата коштів за надання професійної правничої допомоги саме ТОВ «Правник експерт», а не безпосередньо адвокату Хацкевичу Р. М., не свідчить про неналежність поданих доказів на підтвердження таких витрат. Крім того, відповідно до копії наказу ТОВ «Правник експерт»
від 03 березня 2020 року № 4-К Хацкевича Р. М. прийнято на роботу з 04 березня 2020 року на посаду юриста і він перебуває з товариством у трудових відносинах та виконує свої обов`язки на підставі наданого суду договору про надання правової допомоги
і ордера.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції у незміненій при апеляційному перегляді частині, додаткове рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Щодо вирішення клопотання ФГ «Агро Остап`є» про стягнення з позивача витрат на правову допомогу у суді касаційної інстанції
У відзиві на касаційну скаргу представником ФГ «Агро Остап`є» - Хацкевичем Р. М. порушено клопотання про стягнення з позивача витрат на правову допомогу у суді касаційної інстанції.
Згідно з положеннями частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може,
за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат,
які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого
2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі
№ 750/2055/20 (провадження № 61-16723 св 20) вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.
Судом установлено, що представником ФГ «Агро Остап`є» - Хацкевичем Р. М. надано на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції: копію договору про надання юридичних послуг № 20/04/03
від 20 квітня 2023 року, акт приймання-передачі наданих послуг від 28 лютого
2024 року, платіжну інструкцію від 27 лютого 2024 року № 346, згідно з якою
ФГ «Агро Остап`є» сплатило 8 000 грн у рахунок витрат на професійну правничу допомогу.
З урахуванням обґрунтувань клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та доданих до нього документів, а також заперечень
ФГ «Золотий жайвір» проти задоволення відповідного клопотання, суд касаційної інстанції дійшов висновку про зменшення розміру витрат ФГ «Агро Остап`є» на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, а саме про стягнення з позивача на користь ФГ «Агро Остап`є» 6 000 грн у рахунок відшкодування таких витрат, замість 8 000 грн, що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу фермерського господарства «Золотий жайвір» залишити без задоволення.
Рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2023 року у незміненій при апеляційному перегляді частині, додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 29 вересня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 04 січня 2024 рокузалишити без змін.
Стягнути з фермерського господарства «Золотий жайвір» на користь фермерського господарства «Агро Остап`є» судові витрати на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 6 000 (шість тисяч) грн.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник