ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2024 року
м. Київ
справа № 604/630/23
провадження № 61-4229св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - фермерське господарство «Золотий жайвір»,
відповідачі: ОСОБА_1 , фермерське господарство «Агро Остап`є»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу фермерського господарства «Золотий жайвір» на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області у складі судді
Сташківа Н. Б. від 15 серпня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду у складі колегії суддів: Костіва О. З., Хоми М. В., Храпак Н. М. від 22 лютого
2024 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У травні 2023 року фермерське господарство «Золотий жайвір» (далі - ФГ «Золотий Жайвір») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ФГ «Агро Остап`є» про визнання укладеними договорів оренди землі на новий строк та визнання відсутнім права оренди.
Позов мотивовано тим, що 15 березня 2016 року між ними та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі від 15 березня 2016 року № 2/093 й договір оренди землі від 15 березня 2016 року № 2/092.
Згідно з умовами вказаних договорів орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельні ділянки площею 1,53 га, кадастровий номер 6124685700:01:001:0380 та 1,52 га кадастровий номер 6124685700:01:001:0381 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), яка розташована за межами населеного пункту на території Остап`ївської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області.
Пунктом 7 договорів передбачено, що його укладено на 7 років. По закінченню строку, на який їх було укладено, орендар має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.
Державна реєстрація речового права на спірні земельні ділянки була проведена
04 травня 2016 року. Під час використання земельних ділянок жодних претензій і зауважень з приводу неналежного виконання орендарем своїх обов`язків за договорами не надходило.
Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Строк дії договорів закінчувався 04 травня 2023 року.
Зазначало, що 28 березня 2023 року, тобто більше як за один місяць до закінчення строку дії договорів оренди, фермерське господарство, дотримуючись вимог
статті 33 Закону України «Про оренду землі», направило відповідачу
лист-повідомлення про намір скористатись переважним правом та укласти договір оренди на новий строк. Поштове відправлення з листом повідомлення про укладення договорів оренди на новий строк та примірники договорів оренди було вручено особисто адресату.
Позивач вважав, що ними було учинено всі дії, які вони зобов`язані були вчинити згідно з умов договорів оренди землі. При цьому орендар продовжував користуватись земельними ділянками після закінчення строку договорів і заперечення проти поновлення на протязі місяця після закінчення строку договорів від орендодавця не отримував. Крім того, спірні земельні ділянки орендодавцеві не поверталась, що підтверджується відсутністю складеного між сторонами акту повернення земельних ділянок з оренди.
Згідно з пунктом 21 договорів оренди землі термін повернення земельних ділянок може бути продовжений до 6 місяців у випадку необхідності зібрання орендарем урожаю сільськогосподарських культур, які були засіяні на орендованій земельній ділянці до закінчення дії договору. ОСОБА_1 була повідомлена, що орендарем до закінчення дії Договорів оренди землі було засіяно орендовані земельні ділянки сільськогосподарськими культурами, у зв`язку із чим виникла потреба у зібранні урожаю, а тому повернення земельних ділянок буде здійснено відповідно до вимог статті 34 Закону України «Про оренду землі» та умов діючих договорів оренди землі, тобто протягом 6 місяців після припинення дії договорів оренди. Вказане повідомлення отримано відповідачем і, незважаючи на вказані обставини, встановлено, що спірні земельні ділянки, які не були повернуті з оренди і перебувають у їх володінні, почала використовуватись ФГ «Агро Остап`є».
Вважало, що державна реєстрація речового права ФГ «Агро Остап`є» щодо спірних земельних ділянок не була проведена, що унеможливило її законне використання.
Ураховуючи викладене, ФГ «Золотий жайвір» просило суд: визнати відсутнім та припиненим право оренди ФГ «Агро Остап`є» щодо спірних земельних ділянок площею 1,5283 га, кадастровий номер 6124685700:01:001:0380 та 1,5284 га кадастровий номер 6124685700:01:001:0381 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), які розташовані за межами населеного пункту на території Остап`ївської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області; визнати укладеними на новий строк договори про оренду вказаних спірних земельних ділянок.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 15 серпня 2023 року у задоволенні позовних вимог ФГ «Золотий жайвір» відмовлено.
Стягнуто з ФГ «Золотий жайвір» на користь ФГ «Агро Остап`є» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Рішення районного суду мотивоване тим, що орендар не дотримався встановлених законом процедури і строків, а у орендодавця відсутнє волевиявлення на укладення договорів оренди земель з позивачем на новий строк, оскільки реалізація переважного права на укладення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої статтею 33 Закону України «Про оренду землі» процедури та за наявності волевиявлення сторін.
Посилання позивача на те, що орендар по закінченню строку договору оренди продовжував користуватися земельною ділянкою, що підтверджується відсутністю складених між сторонами актів повернення земельних ділянок з оренди, є безпідставними, оскільки умовами договору оренди не передбачено складання таких актів. Положеннями закону також не передбачено відповідного обов`язку щодо складення акту повернення земельної ділянки. Відповідно до положень
статті 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.
Суд першої інстанції беручи до уваги складність справи, обсяг виконаної роботи адвокатом, часом витраченим на надані послуги, відсутність клопотання зі сторони представника позивача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, дійшов висновку про задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн, що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.
Додатковим рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області
від 29 грудня 2023 року судові витрати, понесені у справі, що складаються із сплаченого позивачем та документально підтвердженого судового збору в розмірі 10 736,00 грн, а також витрат на професійну правничу допомогу в розмірі
15 000,00 грн, покладено на ФГ «Золотий Жайвір».
Суд першої інстанції мотивував додаткове рішення тим, що у зв`язку з відмовою
в задоволенні позовних вимог немає підстав для стягнення з відповідачів судових витрат на користь позивача.
Короткий зміст постановисуду апеляційної інстанції
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року апеляційну скаргу ФГ «Золотий жайвір» задоволено частково.
Рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 15 серпня
2023 року змінено, викладенойого мотивувальну частину в редакції вказаної постанови. В іншій частині рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 15 серпня 2023 року залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, встановивши, що волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди землі немає у зв`язку з бажанням власника землі самостійно користуватися своєю землею, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ФГ «Золотий жайвір». Разом з тим суд першої інстанції, крім наведених вище обставин, також мотивував своє рішення тим, що позивач надіслав лист-повідомлення про укладення договорів оренди землі з пропуском встановленого статтею 33 Закону України «Про оренду землі» місячного строку до закінчення строку дії попереднього договору оренди землі. Водночас згідно з пунктом 43 прикінцевих положень вказаного договору оренди та з огляду на його державну реєстрацію 04 травня 2016 року строк дії договору оренди слід вважати закінченими 04 травня 2023 року. Оскільки лист-повідомлення про укладення договору оренди землі позивач надіслав ОСОБА_1 27 березня 2023 року, місячний строк позивач не пропустив. Зважаючи на наведене та беручи до уваги те, що районний суд хоча і припустився помилки щодо вирішення питання дотримання позивачем строків надсилання листа-повідомлення ОСОБА_1 , однак це не призвело до неправильного вирішення спору у цій справі, апеляційний суд дійшов висновку про зміну мотивувальної частини рішення районного суду.
Оскільки у задоволенні позову ФГ «Золотий Жайвір» відмовлено, суд першої інстанцій правильно поклав на позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, доводи апеляційної скарги у цій частині є безпідставними.
Суд апеляційної інстанції, стягуючи з ФГ «Золотий Жайвір» судові витрати на надання професійної правничої допомоги у зв`язку з розглядом справи в апеляційному суді, дослідив заяву адвоката та додані до нього докази, з огляду на висловлене представником позивача заперечення, врахував виконану роботу адвокатом Хацкевичем Р. М., а також те, що апеляційна скарга ФГ «Золотий Жайвір» частково задоволена, дійшов висновку, що сума у розмірі 4 000 грн, а не заявлені 8 000 грн, відповідає критерію справедливості та пропорційності виконаній адвокатом роботі. Судові витрати, понесені позивачем, покладено на нього, так як апеляційна скарга не задоволена по суті спору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2024 року ФГ «Золотий жайвір» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 15 серпня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати й ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2024 року касаційну скаргу ФГ «Золотий жайвір» залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання.
У наданий судом строк ФГ «Золотий жайвір» звернулося із клопотанням на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 01 квітня 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 604/630/23 із Підволочиського районного суду Тернопільської області, у задоволенні клопотання ФГ «Золотий жайвір» про зупинення виконання рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 15 серпня 2023 року та постанови Тернопільського апеляційного суду
від 22 лютого 2024 року відмовлено та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У травні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ФГ «Золотий жайвір»мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц, від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19, від 13 липня 2022 року у справі № 496/3131/19,
у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року
у справі № 755/9215/15-ц, у постановах Верховного Суду: від 18 січня 2018 року
у справі № 910/12017/17; від 21 вересня 2022 року у справі № 725/1301/21. Практика розгляду заяв про ухвалення додаткового рішення стосовно розподілу судових витрат викладена також в ухвалах Верховного Суду у справах № 906/977/19,
№ 759/13013/14-ц, № 640/23065/14, № 466/1403/20, № 756/820/20.
Вказує, що відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо питання застосування статті 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції Закону України від 05 грудня 2019 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», щодо визначення порядку укладення договору оренди землі на новий строк.
Зазначає, що фермерське господарство мало намір скористатися переважним правом орендаря на переукладення договору оренди землі на новий строк відповідно до статті 33 наведеного вище Закону України в новій редакції,
а ОСОБА_1 , зловживаючи правами, відмовився поновлювати дію укладеного договору та без наміру користуватися землею особисто передала земельну ділянку іншому орендареві.
Вказує, що суди мали встановити, на які із запропонованих ФГ «Золотий жайвір» істотних умов договору оренди землі не погоджується орендодавець. Повідомлення ОСОБА_1 про неприйнятність для неї умов проєкту договору є недостатнім для підтвердження факту недосягнення згоди сторонами щодо істотних умов договору. Суд мав з`ясувати, які умови оренди землі запропонувало орендодавцеві ФГ «Агро Остап`є», чи є вони кращими від запропонованих ФГ «Золотий жайвір». Висновки судів про відмову у позові суперечать суті переважного права на укладення договору оренди на новий строк. Суди застосували редакцію статті 33 Закону «Про оренду землі», яка втратила чинність.
Крім того, вказує, що апеляційний суд формально розглянув справу, оскільки відповідачем у даній справі було ФГ «Агро Остап`є», а суд вказав ФГ «Щедра нива», а дія договору закінчилась не 15 лютого 2023 року, а 04 травня 2023 року.
Також зазначає, що судами неправомірно стягнуто витрати на професійну правничу допомогу на користь ФГ «Агро Остап`є», так як докази на підтвердження понесення цих витрат у суді першої інстанції сторонам не надсилалися відповідно до вимог частини дев`ятої статті 83 ЦПК України. Крім того, доказів сплати саме на користь адвоката Хацкевича Р. А. гонорару за надання правничої допомоги та укладення клієнтом договору про надання правової допомоги з адвокатом матеріали справи не містять. Надавачем відповідних послуг та отримувачем оплати за їх надання виступає ТОВ «Правник експерт», тому витрати на юридичну допомогу цього товариства не є витратами на професійну правничу допомогу та не розподіляються між сторонами. Копія наказу ТОВ «Правник експерт» про прийняття на роботу адвоката Хацкевича Р. А. не подавалася до суду першої інстанції, а в апеляційному суді відповідач не заявляв клопотання про долучення до матеріалів справи нового доказу.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу та заперечення проти клопотання про стягнення судових витрат
У травні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив від представника
ОСОБА_1 та ФГ «Агро Остап`є» - адвоката Хацкевича Р. М., на касаційну скаргу, в якому зазначається, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, суди правильно застосували норми права й встановили всі фактичні обставини у справі. При цьому висновки судів узгоджуються з висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у численних постановах Верховного Суду. Також просить стягнути з позивача на користь ФГ «Агро Остап`є» судові витрати на надання правничої допомоги за розгляд справи в касаційному порядку у розмірі 8 тис грн, надавши відповідні докази та обґрунтування.
У травні 2024 року представник ФГ «Золотий жайвір»- адвокат Покотило Ю. В., подав заперечення щодо клопотання про стягнення судових витрат, яке заявлено у відзиві на касаційну скарги, обґрунтовуючи тим, що надавачем відповідних послуг та отримувачем оплати за їх надання є ТОВ «Правник експерт», а не адвокат Хацкевич Р. А., тому такі витрати не є витратами на професійну правничу допомогу та не розподіляються між сторонами. При цьому, вказує, що заявлений розмір судових витрат є неспівмірним із обсягом наданих послуг.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник, у змісті касаційної скарги, зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: 1) Застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; 3) Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ФГ «Золотий жайвір» задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Судами встановлено, що 15 березня 2016 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ФГ «Золотий жайвір» укладено договір оренди землі № 2/093, згідно з якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 1,53 га, кадастровий номер 6124685700:01:001:0380 та договір оренди землі № 2/092 кадастровий номер 6124685700:01:001:0381 площею 1,52 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), яка розташована за межами населеного пункту на території Скалатської міської ради Підволочиського району Тернопільської області.
Пунктом 7 вказаних договорів передбачено, що їх укладено на 7 років. По закінченню строку, на який було укладено договори, орендар має переважне право перед іншими особами на укладення договорів оренди землі на новий строк.
04 травня 2016 року внесено відомості в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, на спірні земельні ділянки, згідно з яких орендарем є ФГ «Золотий жайвір».
04 січня 2023 року ОСОБА_1 надіслала на адресу ФГ «Золотий жайвір»
листи-повідомлення згідно з якого вона повідомив позивача що не бажає поновлювати дію договорів і має намір використовувати земельні ділянки для власних потреб на свій розсуд. У зв`язку з чим просила утриматись від дій, які б перешкодили відразу після закінчення строку дії договорів використовувати земельні ділянки. Фактичне використання земельних ділянок після закінчення строку дії договорів трактуватиметься як самовільне заволодіння земельними ділянками. Вказаний лист-повідомлення надіслано цінним листом на офіційну адресу ФГ «Золотий жайвір».
27 березня 2023 року ФГ «Золотий жайвір» на адресу Орендодавця ОСОБА_1 надіслано повідомлення про продовження терміну з оренди земельних ділянок.
У своєму повідомленні ФГ «Золотий жайвір» посилаються на те, що
пунктом 21 договорів оренди земель термін повернення ділянок може бути продовжений до 6 місяців у випадку необхідності - потреби зібрання орендарем урожаю сільськогосподарських культур, які були засіяні на орендованих земельних ділянках до закінчення дії договорів. Повідомляли, що орендарем до закінчення дії договорів оренди земель було засіяно орендовані земельні ділянки сільськогосподарськими культурами, у зв`язку з чим виникла потреба у їх зібранні, а тому у випадку неприйняття пропозиції про укладення договорів оренди на новий строк, повернення земельних ділянок буде здійснене у відповідності до вимог
статті 34 Закону України «Про оренду землі».
28 березня 2023 року ФГ «Золотий жайвір» надіслало ОСОБА_1
лист-повідомлення про укладення договорів оренди земель на новий строк, а також по два примірника проектів договорів оренди земель.
Згідно з проектів договорів оренди земель вбачається, що орендар ФГ «Золотий жайвір» пропонує орендодавцю ОСОБА_1 укласти договори оренди на строк
10 років з орендною платою в розмірі не менше 3-ох відсотків від нормативно грошової оцінки земельних ділянок або в натуральній формі продукцією.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині першій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про оренду землі» ЗК України та ЦК України.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».
Згідно зі статтею 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди
землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
У частині першій статті 777 ЦК України закріплено переважне право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачено певну процедуру здійснення цього права.
Відповідно до частин першої та другої статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
Законом України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до частин першої та другої статті 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
Судами установлено, що позивач 28 березня 2023 року направив ОСОБА_1
лист-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк, в якому повідомив про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк з огляду на державну реєстрацію договорів 04 травня 2016 року.
Отже, апеляційний суд, змінюючи мотиви рішення суду першої інстанції, дійшов правильного висновку про те, що позивачем не було пропущено визначений законом місячний строк на повідомлення орендодавця про своє бажання скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк.
Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про оренду землі» до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проєкт додаткової угоди.
Згідно з частиною п`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Листами-повідомленнями від 04 січня 2023 року ОСОБА_1 повідомила
ФГ «Золотий жайвір» про небажання поновлювати дію договору оренди землі.
Аналіз положень частини першої-п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» свідчить про те, що для визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення
Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року № 594/376/17-ц (провадження
№ 14-65цс18).
Водночас, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбаченого частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива за умови як дотримання встановленої цією нормою (частини друга-п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі») процедури, так і наявності волевиявлення сторін.
Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 23 січня 2019 року у справі № 902/619/17, від 27 червня 2019 року у справі
№ 923/925/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 912/1138/19, від 17 травня
2022 року у справі № 384/30/21 (провадження № 61-21267 св 21), від 24 квітня
2023 року у справі № 608/2591/21 (провадження № 61-813 св 23) та інших.
У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2019 у справі № 908/2314/18 зазначено, що саме лише визнання відмови протиправною не може бути підставою для поновлення договору оренди землі за частинами першою-п`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки для поновлення договору оренди за цими частинами необхідне погодження обох сторін щодо істотних умов договору.
Ураховуючи викладене, суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки реалізація переважного права на укладення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої
статтею 33 Закону України «Про оренду землі» процедури та за наявності волевиявлення сторін договору, а у спірних правовідносинах переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припинилося у зв`язку з недосягненням між сторонами домовленості щодо істотних умов договору, ОСОБА_1 , як орендодавець, заперечувала проти поновлення договору оренди землі на умовах, запропонованих позивачем у проєкті договору оренди землі.
Установивши, що після закінчення строку дії договору оренди між ФГ «Золотий жайвір», як орендарем, і ОСОБА_1 , як орендодавцем, не досягнуто згоди щодо продовження дії договору оренди на змінених умовах, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання укладеним на новий строк договору оренди землі між ФГ «Золотий жайвір» та ОСОБА_1 у запропонованій позивачем редакції, оскільки орендодавець повідомив орендаря про відсутність наміру продовжувати вказаний договір оренди.
Водночас, направлення орендарем пропозиції про продовження відносин оренди не є безумовною підставою для їх поновлення між сторонами у разі відсутності волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди.
Наявність незгоди орендодавця щодо поновлення договору оренди земельної ділянки згідно з положеннями частини п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» виключає можливість визнання поновленим попереднього договору у вибраний позивачем спосіб.
До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах:
від 21 січня 2020 року у справі № 379/1354/18 (провадження № 61-17309 св 19),
від 25 березня 2020 року у справі № 379/1439/18 (провадження № 61-1715 св 20),
від 06 квітня 2020 року у справі № 378/382/18 (провадження № 61-2684 св 19),
від 20 серпня 2020 року у справі № 325/1951/19 (провадження № 61-7876 св 20),
від 15 лютого 2023 року у справі № 399/295/11 (провадження № 61-13035 св 22),
від 15 травня 2023 року у справа № 693/137/22 (провадження № 61-1217 св 23),
від 08 березня 2024 року у справі № 604/425/23 (провадження № 61-18021 св 23),
від 21 березня 2024 року у справі № 604/423/23 (провадження № 61-18123 св 23),
від 08 травня 2024 року у справі № 604/483/23(провадження № 61-17970 св 23),
від 27 травня 2024 року у справі № 604/482/23 (провадження № 61-1799 св 24),
від 28 травня 2024 року у справі № 604/648/23 (провадження № 4230 св 24).
Доводи касаційної скарги про те, що суди дійшли помилкового висновку, що орендодавець до закінчення дії укладеного договору оренди заперечувала саме проти поновлення відповідного договору, проте позивач мав намір скористатися переважним правом на укладення відповідного договору оренди землі на новий строк, на увагу не заслуговують, так як не спростовують відсутність у позивачки наміру продовжувати договірні правовідносини з позивачем, як орендарем.
Посилання касаційної скарги на те, що суди у порушення положень закону не з`ясували, чи було укладено договір оренди ОСОБА_1 з новим орендарем -
ФГ «Агро Остап`є» на рівних або кращих умовах, ніж ті, які пропонував позивач,
є безпідставними, оскільки не впливають на вирішення цього спору та не спростовують вищевказаних встановлених судами обставин, у тому числі щодо відсутності волевиявлення ОСОБА_1 на продовження договірних відносин з позивачем.
Доводи касаційної скарги про те, що ФГ «Агро Остап`є» не надсилалися позивачу докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, на увагу не заслуговують, оскільки відповідні клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та додатки до нього подано
ФГ «Агро Остап`є» у підготовчому судовому засіданні (а. с. 114-117, т. 1), сторони з ними ознайомлені.
Посилання касаційної скарги на те, що відсутні підстави для стягнення витрат на правничу допомогу понесених у суді першої інстанції, оскільки ФГ «Агро Остап`є» не надано доказів сплати гонорару саме Хацкевичу Р. М. та укладений з останнім договору про надання правової допомоги, є безпідставними, так як спростовуються ордером на надання правничої допомоги ФГ «Агро Остап`є» від 30 травня 2023 року, з якого вбачається, що адвокатом - Хацкевичем Р. М. надавались такі послуги. Разом з тим сплата коштів за надання професійної правничої допомоги саме
ТОВ «Правник експерт», а не безпосередньо адвокату Хацкевичу Р. М., не свідчить про неналежність поданих доказів на підтвердження таких витрат. Крім того, відповідно до копії наказу ТОВ «Правник експерт» від 03 березня 2020 року № 4-К Хацкевича Р. М. прийнято на роботу з 04 березня 2020 року на посаду юриста і він перебуває з товариством у трудових відносинах та виконує свої обов`язки на підставі наданого суду договору про надання правової допомоги і ордера.
Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд формально розглянув справу, оскільки відповідачем у даній справі було ФГ «Агро Остап`є», а суд вказав ФГ «Щедра нива», а дія договору закінчилась не 15 лютого 2023 року, а 04 травня 2023 року,
є безпідставними, так як на висновки суду по суті вирішення спору не впливають. При цьому, сторона у справі не позбавлена можливості заявити клопотання про виправлення описки у постанові апеляційного суду.
Інші доводи касаційної скарги є несуттєвими і на законність судових рішень не впливають, суди вірно застосували законодавство, яке діяло на час спірних правовідносин.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у незміненій при апеляційному перегляді частині, та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Щодо вирішення клопотання ФГ «Агро Остап`є» про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу у суді касаційної інстанції
У відзиві на касаційну скаргу представником ФГ «Агро Остап`є» - Хацкевичем Р. М., порушено клопотання про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 8 тис грн, надавши відповідні докази.
Згідно з положеннями частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може,
за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат,
які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого
2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі
№ 750/2055/20 (провадження № 61-16723 св 20) вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.
Судом установлено, що представником ФГ «Агро Остап`є» - Хацкевичем Р. М., надано на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції: копію договору про надання юридичних послуг № 20/04/03
від 20 квітня 2023 року, акт приймання-передачі наданих послуг від 03 травня
2024 року, платіжну інструкцію від 18 квітня 2024 року № 387, згідно з якою
ФГ «Агро Остап`є» сплатило 8 000 грн у рахунок витрат на професійну правничу допомогу.
З урахуванням обґрунтування клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та доданих до нього документів, а також заперечень
ФГ «Золотий жайвір» проти задоволення відповідного клопотання, суд касаційної інстанції дійшов висновку про зменшення розміру витрат ФГ «Агро Остап`є» на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, а саме про стягнення з позивача на користь ФГ «Агро Остап`є» 6 000 грн у рахунок відшкодування таких витрат, замість 8 000 грн, що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.
Керуючись статтями 141 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу фермерського господарства «Золотий жайвір» залишити без задоволення.
Рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 15 серпня
2023 року у незміненій після апеляційного перегляду частині, та постанову Тернопільського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року залишити без змін.
Клопотання фермерського господарства «Агро Остап`є» про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково. Стягнути з фермерського господарства «Золотий жайвір» на користь фермерського господарства «Агро Остап`є» судові витрати на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 6 000 (шість тисяч) грн.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць