Постанова

Іменем України

04 березня 2020 року

м. Київ

справа № 607/12491/16-ц

провадження № 61-1336св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - Приватне підприємство «Ролікс-Транс»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на постанову Тернопільського апеляційного суду від 23 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Ходоровського М. В., Бершадської Г. В., Ткач О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «Державний ощадний банк України» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 17 вересня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, згідно з яким останньому надано кредитні кошти в розмірі 29 500 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13 % річних, з остаточним терміном повернення кредиту до 17 вересня 2012 року.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасного повернення кредитних коштів, унаслідок чого, станом на 21 жовтня 2016 року, утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 9 534,12 доларів США та пеня за несвоєчасне погашення кредиту та процентів за користування кредитом у сумі 37 259,64 грн, яку ПАТ «Державний ощадний банк України» просило стягнути на свою користь.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 травня 2018 року в складі судді Братасюка В. М. позов ПАТ «Державний ощадний банк України» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором від 17 вересня 2007 року у розмірі 9 534,12 доларів США та пеню за несвоєчасне погашення кредиту та нарахованих процентів у розмірі 37 259,64 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору у позичальника утворилась заборгованість, яка відповідно до вимог статей 526 530 553 610 611 1050 1052 1054 ЦК України підлягає стягненню з боржника.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 23 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 травня 2018 року скасовано та ухвалено нове про відмову в позові.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивач, звертаючись до суду за захистом свого порушеного права, пропустив позовну давність, про застосування наслідків спливу якої просив відповідач, що є підставою для відмови в позові. При цьому суд апеляційної інстанції вважав помилковим висновок суду першої інстанції про переривання позовної давності, оскільки платежі на погашення заборгованості за кредитним договором здійснювалися не ОСОБА_1 , а директором ПП «Ролікс-Транс» на виконання рішення господарського суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У січні 2019 року ПАТ «державний ощадний банк України» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов передчасних висновків щодо пропуску позивачем позовної давності, оскільки відповідно до частини першої статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривався, так як відповідач у період з 01 червня 2011 року по 31 травня 2014 року здійснював платежі по погашенню кредиту. Суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про те, що погашення заборгованості за кредитним договором здійснювалось не ОСОБА_1 , а директором ПП «Ролікс-Транс», оскільки вказані обставини не підтверджені належними та допустимими доказами. Також поза увагою апеляційного суду залишилось те, що вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою, що свідчить про те, що відповідач за власним волевиявленням визначив та надав право заставодавцю виконувати за нього кредитні зобов`язання в разі наявності власного порушення кредитних зобов`язань, а позивач, виходячи із положень частини першої статті 528 ЦК України зобов`язаний був прийняти виконання зобов`язання ОСОБА_1 запропоноване заставодавцем. Крім того, помилковим є висновок апеляційного суду про те, що банк, надіславши відповідачу вимогу про дострокове виконання умов кредитного договору в повному обсязі, змінив строк виконання основного зобов`язання та втратив право на нарахування з цієї дати процентів та пені за кредитним договором, оскільки наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору.

Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 поданий його представником ОСОБА_2 не приймається до уваги, оскільки не підписаний ні ОСОБА_1 ні його представником.

Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2020 року справу № 607/12491/16ц за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК Українив редакції, чинній на час подання касаційної скарги, визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК Українив редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 17 вересня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, згідно з яким останньому надано кредит у розмірі 29 500 доларів США, під 13 % процентів річних, з остаточним терміном повернення кредиту до 17 вересня 2012 року.

18 вересня 2007 року між Приватним підприємством (далі - ПП) «Ролікс Транс» та АТ «Ощадбанк» укладено договір майнової поруки № 1 та договір застави транспортних засобів для забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором від 17 вересня 2007 року.

У 2011 році, у зв`язку з тим, що зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 не виконував належним чином, банк звернувся з позовом до господарського суду про звернення стягнення на предмет застави.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 01 червня 2011 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 17 червня 2011 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 17 вересня 2007 року в розмірі 25 307,85 доларів США, що еквівалентно 201 584,61 грн, звернуто стягнення на предмет застави за договором застави транспортного засобу від 18 вересня 2007року, а саме: - сідловий тягач - Е реєстраційний № НОМЕР_1 , який є власністю ПП «Ролікс-Транс».

Указане рішення господарського суду про звернення стягнення не виконано в повному обсязі.

Згідно розрахунку, наданого ПАТ «Державний ощадний банк України», у зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору, станом на 21 жовтня 2016 року, утворилась заборгованість по основному боргу 9 534,12 доларів США, а також нарахована пеня за несвоєчасне погашення основної суми боргу та процентів за користування кредитом за період з 21 жовтня 2015 року по 20 жовтня 2016 року.

ОСОБА_1 просив застосувати наслідки спливу позовної давності, оскільки ПАТ «Державний ощадний банк України» 05 січня 2011 року, надіславши йому вимогу про дострокове виконання умов кредитного договору, змінив кінцевий строк повернення кредиту з 17 вересня 2012 року на 21 січня 2011 року, а з указаним позовом банк звернувся лише 04 листопада 2016 року, тобто з пропуском позовної давності.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої, п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Згідно зі статтею 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до частини третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 3-269гс16 зроблено висновок, що «до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або суми санкцій».

У постанові Верховного Суду України від 08 листопада 2017 року у справі № 6-2891цс16 вказано, що: «Відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою».

Суд першої інстанції, з урахуванням статей 12 81 ЦПК України та частини другої статті 78 ЦПК України, встановив, що у заявах на переказ готівки, здійснених протягом 2012-2014 років, платником на погашення заборгованості по кредитному договору був зазначений ОСОБА_1 , у зв`язку з цим дійшов обґрунтованого висновку про переривання перебігу позовної давності. Факт вчинення цих платежів особисто ОСОБА_1 не спростований допустимими та належними доказами.

Натомість висновок апеляційного суду про те, що платежі протягом 2012-2014 років здійснені не ОСОБА_1 , а директором ПП «Ролікс-Транс» на виконання рішення господарського суду, ґрунтуються лише на показаннях свідка ОСОБА_3 , який перебував на посаді керівника ПП «Ролікс-Транс».

Також помилковим є висновок апеляційного суду про те, що відмова позивача надати оригінал заяви на видачу готівки для проведення судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів, що призначена ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 22 серпня 2017 року за клопотанням ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 з метою доведення ним відсутності його підпису на заяві на переказ готівки від 29 серпня 2014 року та сплату боргу за кредитним договором, вказує на те, що сплату за платіжними документами, здійснював не ОСОБА_1 , не спростовує висновків суду першої інстанції про переривання перебігу позовної давності, оскільки в матеріалах справи містяться інші платіжні документи за період з 29 лютого 2012 року по 31 травня 2014 року, які свідчать про переривання перебігу позовної давності та платежі по яких здійснені ОСОБА_1 .

В той же час колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про задоволення позову ПАТ «Державний ощадний банк України» про стягнення заборгованості за кредитним договором від 17 вересня 2007 року в повному обсязі з огляду на наступне.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Звернення банку з позовом, вимогою про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом (заявою) вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.

Право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором платежі припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Такі правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц та від 31 жовтня 2018 року в справі № 202/4494/16-ц.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ПАТ «Державний ощадний банк України» 05 січня 2011 року надіслав відповідачу вимогу про дострокове погашення заборгованості, чим змінив строк виконання основного зобов`язання на 21 січня 2011 року, що визнається, як банком так і ОСОБА_1 та відповідно не підлягає доведенню.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, неустойки та інших платежів за договором.

Визначаючи розмір заборгованості, суд першої інстанції не врахував, що у зв`язку з невиконанням вищезазначеної вимоги, банк 15 лютого 2011 року звертався до суду з позовом ПП «Ролікс-Транс», як заставодавця, про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 01 червня 2011 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 17 вересня 2007 року в розмірі 25 307,85 доларів США, що еквівалентно 201 584,61 грн, з яких: 19 665,63 доларів США, що еквівалентно 156 642,64 грн - заборгованість за кредитом; 4 537,34 доларів США, що еквівалентно 36 141,27 грн - проценти за користування кредитом; 771,49 доларів США, що еквівалентно 6 145,15 грн - пеня за несвоєчасну сплату кредиту; 771,49 доларів США, що еквівалентно 2 655,55 грн - пеня за несвоєчасно сплату процентів, звернуто стягнення на предмет застави за договором застави транспортного засобу від 18 вересня 2007року, а саме: - сідловий тягач - Е реєстраційний № НОМЕР_1 , який є власністю ПП «Ролікс-Транс».

Крім того, ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 17 жовтня 2016 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду, у справі за скаргою АТ «Ощадбанк» про визнання протиправними дії державного виконавця та скасування постанови Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби про закінчення виконавчого провадження від 13 червня 2016 року встановлено, що на виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 01 червня 2011 року заставодавцем ПП «Ролікс-Транс» та позичальником ОСОБА_1 перераховано 171 492,27 грн, з яких 135 351 грн - основний борг по кредиту та 36 141,27 грн - проценти за користування кредитом.

Отже із вказаних обставин вбачається, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 01 червня 2011 року виконано не в повному обсязі.

В той же час, ПАТ «Держаний ощадний банк України», звертаючись до суду з цим позовом, просив стягнути заборгованість за тілом кредиту, яка утворилась станом на 21 жовтня 2016 року, в розмірі 9 534,12 доларів США, що еквівалентно 245 060,96 грн.

За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції, в частині позовних вимог банку до відповідача про стягнення заборгованості за тілом кредиту, підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Установленню підлягають обставини щодо настання строку виконання основного зобов`язання за кредитним договором. При цьому при визначенні розміру заборгованості необхідно врахувати рішення господарського суду Тернопільської області від 01 червня 2011 року, яким звернуто стягнення на предмет застави та яким визначено заборгованість за кредитним договором, в тому числі розмір тіла кредиту, а також ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 17 жовтня 2016 року, яка набрала чинності, у справі за скаргою ПАТ «Державний ощадний банк України» на дії державного виконавця, якою встановлено розмір внесених грошових коштів, як позичальником так і заставодавцем, на виконання вказаного рішення господарського суду та у зв`язку з цим правомірність вимог банку про стягнення заборгованості за тілом кредиту, у тому розмірі та станом на той період, який заявлений банком, з урахуванням внесених на погашення цієї заборгованості платежів.

Крім того, задовольняючи позов у частині стягнення пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентами за річний період до звернення в суд, тобто за період з 21 жовтня 2015 року по 20 жовтня 2016 року, суд першої інстанції не звернув увагу, що нарахування банком пені, передбаченої кредитним договором, після пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України є неправомірним, оскільки права позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такий висновок наведений у вищезазначених постановах Великої Палати Верховного Суду.

У зв`язку з наведеним рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь банку пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентів підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 411 ЦПК Українипідставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, або необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, або встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Ураховуючи вищевикладене, рішення суду апеляційної інстанції в частині позову про стягнення тіла кредиту підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення пені - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Керуючись статтями 400 409 411 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити частково.

Постанову Тернопільського апеляційного суду від 23 листопада 2018 року в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне підприємство «Ролікс-Транс», про стягнення тіла кредиту, скасувати та справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 травня 2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 23 листопада 2018 року в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне підприємство «Ролікс-Транс», про стягнення пені, скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко М. Ю. Тітов