ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 607/15087/24

провадження № 61-17532 св 24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвокат Кметик Віталій Ярославович,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Кметика Віталія Ярославовича, на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у складі судді Вийванка О. М. від 11 вересня 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду у складі колегії суддів: Костіва О. З., Хоми М. В., Храпак Н. М. від 12 листопада 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2024 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до

ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні та стягнення грошової компенсації.

Позов мотивований тим, що з 10 жовтня 1998 року він перебував з

ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 грудня 2018 року розірвано (справа № 607/21571/18).

Зазначав, що за час перебування у шлюбі, а саме 15 жовтня 2007 року вони та ВАТ «Тернопільбуд» уклали договір № 21 про організацію та проведення будівництва, відповідно до умов якого ВАТ «Тернопільбуд» зобов`язується за дорученням сторін та за їх рахунок вчинити дії із організації та проведення будівництва двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , а він та відповідач зобов`язуються оплатити визначену договором вартість цільового об`єкту та прийняти зазначений об`єкт нерухомості в порядку і у строки, визначені договором. Планова вартість цільового об`єкту 284 378 грн.

Згідно з довідкою ВАТ «Тернопільбуд» №05/119 від 06 березня 2019 року ним та ОСОБА_2 у рівних частках повністю проведена оплата вартості зазначеного вище нерухомого майна. 19 червня 2013 року між сторонами підписано акт передачі-приймання виконаних робіт. 26 листопада 2012 року інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області зареєстровано Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації - багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_2 , відповідно до якого зазначений об`єкт нерухомості вважається закінченим будівництвом та готовий до експлуатації. Розпорядженням Тернопільської міської ради № 227 від 24 грудня 2012 року присвоєно прийнятому в експлуатацію багатоквартирному житловому будинку з приміщеннями громадського призначення адресний номер

АДРЕСА_3 .

Зазначав, що 16 вересня 2022 року він зареєстрував право приватної часткової власності на 1/2 частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . Так само ОСОБА_2 здійснила реєстрацію права приватної спільної часткової власності на спірну квартиру. При цьому вказував, що спірної квартирою користується лише відповідачка, а він доступу до вказаної квартири немає та нею не користується. Вирішити спір в добровільному порядку відповідачка відмовляється.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_3 просив суд:

- cтягнути з ОСОБА_2 на його користь грошову компенсацію вартості

1/2 частки квартири АДРЕСА_5 , загальною площею 65.2 кв.м, житловою площею 33.5 кв.м, у розмірі

1 321 600.00 грн;

- припинити йому право спільної часткової власності на 1/2 частки квартири

АДРЕСА_5 , загальною площею

65.2 кв.м, житловою площею 33.5 кв.м, та визнати за ОСОБА_2 право власності в цілому на квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 65.2 кв.м, житловою площею 33.5 кв.м.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 11 вересня 2024 року, залишеною без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року, заяву ОСОБА_2 задоволено. Закрито провадження у вказаній справі з підстав, визначених пунктом 3

частини першої статті 255 ЦПК України.

Судові рішення мотивовані тим, що у справах № 607/2599/23 та № 607/15087/24 встановлено тотожність сторін спору, предмета позову, підстав позову, тому обґрунтовано було застосовано пункт 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

Доводи про долучення у справі № 607/15087/24 нового доказу, висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 07 травня 2024 року, тому підстави позову не є тотожними, є безпідставними, оскільки такий доказ не змінює підстави позову у справах № 607/2599/23 та № 607/15087/24,

так як вони є аналогічними.

Суди послалися на відповідні правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2024 року представник ОСОБА_3 - адвокат Кметик В. Я., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 вересня 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 607/15087/24 із Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У січні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_3 - адвоката Кметика В. Я., мотивована тим, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Зазначає, що суд помилково закрив провадження у справі, оскільки для застосування підстави для закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову. Зазначає, що підстави позову у цій справі не тотожні із справою № 607/2599/23.

Вказує, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 серпня 2023 року у справі № 607/2599/23, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 15 січня 2024 року, у задоволенні його позову до ОСОБА_2 про припинення права на частку у праві спільної часткової власності шляхом стягнення компенсації та визнання права власності в цілому на майно, відмовлено. Однак у справі № 607/2599/23 єдиною підставою для відмови у задоволенні його позову було те, що ним не було надано докази неможливості поділу спірної квартири та виділу в натурі належної йому частки з об`єкта нерухомості, натомість у справі, яка переглядається, він долучив нові докази, які не були предметом дослідження у справі № 607/2599/23, тому вважає, що у вищевказаних цивільних справах підстави позову не тотожні.

Відзив на касаційну скаргу від учасника справи до суду не надходив.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтовується неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (абзац 6

частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга представника ОСОБА_3 - адвоката Кметика В. Я., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

За загальним правилом статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судами встановлено, що у лютому 2023 року ОСОБА_3 вперше звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності та стягнення грошової компенсації (справа №607/2599/23).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 15 серпня 2023 року у справі № 607/2599/23, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 15 січня 2024 року, у задоволені позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності та стягнення грошової компенсації, відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд виходив з того, що позивачем не надані докази неможливості виділу в натурі належної йому 1/2 частки з об`єкта нерухомого майна, а саме квартири, загальною площею 65.2 кв.м, житловою площею 33.5 кв.м, що розташована за адресою:

АДРЕСА_4 .

У липні 2024 року ОСОБА_3 вдруге звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні та стягнення грошової компенсації (цивільна справа 607/15087/24).

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_3 послався на аналогічні підстави, які викладені у справі № 607/2599/23, та долучив нові докази, а саме:

- висновок про вартість майна від 20 червня 2024 року;

- висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 07 травня 2024 року.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Для застосування вказаної підстави для закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що позов, з приводу якого ухвалено рішення, яке набрало законної сили, є тотожним з позовом, який розглядається.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі

№ 917/1739/17 (провадження №12-161 гс 19) вказано, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15 гс 19)).

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 640/9380/19 (провадження № 61-6741 св 21),від 15 листопада 2021 року у справі № 428/9280/20 (провадження № 61-12194 св 21), від 21 грудня 2021 року

у справі № 295/983/21 (провадження № 61-13906 св 21).

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», від 28 жовтня

1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Brumarescu v. Romania» (Брумареску проти Румунії) констатовано існування усталеної практики щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 серпня 2023 року у справі № 607/2599/23, яке залишено без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 15 січня

2024 року, у задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 відмовлено.

Суд, порівнявши заявлені позивачем позовні вимоги у цій справі та позовні вимоги у справі № 607/2599/23, правильно встановив, що в обох позовних заявах позивач вказував на те, що спірною квартирою користується лише відповідач, а позивач доступу до вказаної квартири немає та нею не користується. Вирішити спір в добровільному порядку відповідач відмовляється. Також, фактично предметом позовів вказаних справах є припинення права власності на частку у спільному майні та стягнення грошової компенсації.

Таким чином у справі № 607/2599/23 суди вже надали оцінку обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_3 , а саме у їх задоволенні відмовлено.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що у справах № 607/2599/23 та № 607/15087/24 встановлено тотожність сторін спору, предмета позову й підстав позову. Тому судом першої інстанції обґрунтовано було застосовано пункт 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

Посилання касаційної скарги на те, що у цій справі позивачем подано новий доказ для обґрунтованості позову, не свідчить про зміну підстави позову, так як всі докази позивач повинен подавати при первинному вирішенні спору. Отже, виходячи з принципу змагальності цивільного процесу, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції до суду першої інстанції, а не чекати, коли їм буде відмовлено в задоволенні позовних вимог за недоведеністю й звертатися з аналогічним позовом та новими доказами.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваних судових рішеннях, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судами,

а переоцінювати докази Верховний Суд не може в силу закону.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, розподіл судових витрат за подання касаційної скарги Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Кметика Віталія Ярославовича, залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 вересня 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 12 листопада

2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,

є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць