Постанова
Іменем України
27 січня 2021року
м. Київ
справа № 607/15258/19
провадження № 61-4431 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б .І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
представник позивачів - адвокат Фільварочна Ольга Борисівна,
відповідач - ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_4 та представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Фільварочної Ольги Борисівни, на постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Храпак Н. М., Дикун С. І., Парандюк Т. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У червні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
В обґрунтування позовних вимог зазначали, що 13 серпня 2018 року
ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «KIA Carens», номерний знак НОМЕР_1 та рухаючись по вулиці Тарнавського у місті Тернополі в напрямку перехрестя з вулицею Київська, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 .
У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) остання отримала несумісні з життям травми та померла на місці події. За фактом ДТП слідче управління Головного управління Національної поліції
в Тернопільській області проводилось досудове розслідування
у кримінальному провадженні № 12018210000000419. Постановою про закриття кримінального провадження від 29 грудня 2018 року вищевказане кримінальне провадження закрите у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення.
Вказували, що смерть ОСОБА_5 спричинила їм моральну шкоду. Моральна шкода, спричинена чоловіку - ОСОБА_1 , полягала
у душевних та моральних стражданнях, негативних емоціях та переживаннях, яких він зазнав внаслідок раптової та передчасної загибелі своєї дружини, усвідомлення того факту, що рідної людини вже немає серед живих стало для нього сильним ударом, завдало невимовного болю. Разом вони прожили
більше 41 року, виховали двох синів та виправдано розраховували виховати внуків. Через душевний біль та гнітючі психологічні переживання погіршилось самопочуття та психічний стан, його постійно супроводжує пригнічений настрій, депресії, погіршилось фізичне здоров`я, що не дозволяє повернутись до звичного способу життя.
Крім того, моральна шкода, спричинена дітям померлої: ОСОБА_3 та ОСОБА_3 , полягала у душевних та моральних стражданнях, негативних емоціях та переживаннях, яких вони зазнали внаслідок загибелі їх матері та протиправної поведінки щодо неї, бачити мертвою свою рідну маму було надзвичайно болісним, ніхто і ніколи більше не поверне її до життя. Через моральні страждання та гнітючі психологічні переживання погіршилось самопочуття та фізичне здоров`я ОСОБА_3 , він часто згадує матір живою. Усвідомлення непоправності втрати і трагічність обставин її загибелі лише посилюють душевні страждання та вимагають додаткових зусиль для відновлення звичного способу життя. Сильна туга заважає зосередитись ОСОБА_3 , призводить до зниження працездатності. Унаслідок порушення соціальної та особистої адаптації йому важко повернутись до звичного способу життя. Втрата рідної людини є найвищою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню.
Моральну шкоду, спричинену смертю ОСОБА_5 , кожен із позивачів оцінює щонайменше у 130 000,00 грн, що є лише мінімальним грошовим еквівалентом, здатним забезпечити часткову її компенсацію. Враховуючи, що розмір регламентної виплати страховиком за моральну шкоду, спричинену смертю ОСОБА_5 , становить 44 676,00 грн та кожному із позивачів підлягає відшкодуванню рівними частинами по 14 892,00 грн, тому з урахуванням наведеного вважають, що кожному підлягає до стягнення сума у розмірі 115 108,00 грн, у частині, що перевищує розмір страхового відшкодування.
З урахуванням наведеного ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 просили суд стягнути на їхню користь кожному з ОСОБА_4 по 115 108,00 грн відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, у частині, що перевищує розмір страхового відшкодування.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 15 жовтня 2019 року у складі судді Грицай К. М. позов ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з
ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 40 000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь
ОСОБА_3 40 000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 40 000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.Стягнуто з ОСОБА_4 у дохід державного бюджету судовий збір у сумі 1 200,00 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що не встановлено порушення водієм ОСОБА_4 правил безпеки дорожнього руху, вчинення ДТП мало місце в нічну пору доби. При цьому зазначав, що потерпіла ОСОБА_5 вийшла на проїзну частину з ґрунтового узбіччя із насадженнями дерев за відсутності пішохідних переходів в місці скоєння ДТП, переходила проїзну частину, рухаючись під кутом на віддалі трьох метрів від правого краю проїзної частини дороги та перебувала у стані алкогольного сп`яніння, тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що в даному випадку у діях пішохода
ОСОБА_5 була необережність, яка спричинила виникненню ДТП.
Суд першої інстанції, дослідивши й оцінивши всі надані докази і фактичні обставини у справі, вказав, що моральні страждання позивачів, пов`язані зі смертю ОСОБА_5 внаслідок дій ОСОБА_4 , який відповідає незалежно від вини, є доведеним, тому враховуючи ступінь вини учасників ДТП, кожен із позивачів зазнав моральної шкоди. При цьому суд урахував матеріальне становище ОСОБА_4 й грубу необережність ОСОБА_5 .
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 - адвоката Фільварочної О. Б., залишено без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 15 жовтня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 40 000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди, стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 40 000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди, стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 40 000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди змінено. Зменшено розмір відшкодування моральної шкоди
з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 з 40 000,00 грн до 25 000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 з 40 000,00 грн до 25 000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 з 40 000 грн до 25 000 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.
Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_4 в дохід державного бюджету судового збору в сумі 1 200,00 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким судовий збір в сумі 1 200,00 грн за розгляд справи у суді першої інстанції віднести на рахунок держави.
У решті рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 жовтня 2019 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що, визнаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції не врахував, що ДТП сталося внаслідок грубої необережності пішохода ОСОБА_5 , яка перебувала в стані сильного алкогольного сп`яніння, переходила проїзну частину під кутом і в недозволеному місці, не переконалася у відсутності небезпеки для себе та інших учасників дорожнього руху. Суд першої інстанції мав виходити із засад розумності, виваженості, справедливості та можливостей здійснювати відшкодування шкоди без поставлення будь-кого зі сторін у скрутне становище.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач є учасником бойових дій, інвалідом війни, його дохід складається лише з пенсії по інвалідності, розмір якої становить 3 633,00 грн, рухомого та нерухомого майна у власності не має. Урахувавши вказане, апеляційний суд зазначив, що з відповідача судовий збір не стягується, а з держави.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій у березні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_4 , з урахуванням уточненої касаційної скарги, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачам у задоволенні позовних вимог.
У касаційній скарзі, поданій у червні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, представником ОСОБА_1 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_3 - адвоката Фільварочної О. Б., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 18 березня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року залишено без руху, надано заявнику строк для усунення недоліків касаційної скарги, а саме запропоновано надати до суду касаційної інстанції уточнену касаційну скаргу,
в якій потрібно вказати підстави касаційного оскарження.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_4 , витребувано цивільну справу № 607/15258/19 із Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про зупинення виконання постанови Тернопільського апеляційного суду від 11 лютого 2020 рокувідмовлено та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У травні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2020 року поновлено представнику ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 - адвокату Фільварочній О. Б., строк на касаційне оскарження постанови Тернопільського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року, відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 -
адвоката Фільварочної О. Б., та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
09 листопада 2020 року згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15 (провадження № 14-176цс18), що згідно зі статтею 1187 ЦК України в даних правовідносинах підлягає застосуванню в межах страхового відшкодування, так як трагічна подія сталася лише з вини потерпілої внаслідок її грубої необережності. Зазначає, що стягнення моральної шкоди понад ліміту страхового відшкодування, враховуючи вказану правову позицію Верховного Суду, може бути правомірним лише у випадку відсутності у заподіювача шкоди полісу страхування цивільно-правової відповідальності та прямої і безпосередньої його вини у порушенні Правил дорожнього руху, що призвело до ДТП.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 - адвоката Фільварочної О. Б., мотивована тим,
що суд апеляційної інстанції не врахував правового висновку Верховного Суду від 18 жовтня 2019 року у справі № 352/342/17, провадження
№ 61-40790 св 18.
Також, зазначає, що апеляційний суд порушив вимоги статті 83 ЦПК України, надавши оцінку доказам майнового стану відповідача, які до суду першої інстанції не додавалися. При цьому, докази майнового стану відповідача не містять відомостей про наявність (відсутність) інших доходів, а також майна згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, який ведеться з 2013 року.
Таким чином, зменшення розміру відшкодування моральної шкоди, яка місцевим судом вже зменшена, є незаконним, не відповідає засадам цивільного судочинства, порушує вимоги розумності та справедливості, нівелює цінність людського життя та втрату рідної людини, тому стверджує, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, спричиненої смертю потерпілої, внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, із його володільця без його вини.
Відзиви на касаційні скарги до суду касаційної інстанції не надходили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
13 серпня 2018 року, у нічну пору, ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «KIA Carens», номерний знак НОМЕР_1 та рухаючись по вулиці Тарнавського м. Тернополя у напрямку перехрестя з вулиці Київської, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , яка, порушуючи Правила безпеки дорожнього руху, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, 3,84 проміле, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників дорожнього руху, у темпі 2,1 м/с вийшла з ґрунтового узбіччя із насадженнями дерев на проїзну частину дороги і під кутом намагалася перейти дорогу, створивши небезпеку для руху водію автомобіля «KIA Carens» ОСОБА_4 , який не мав технічної можливості уникнути наїзду в даній дорожній обстановці. У результаті ДТП остання отримала несумісні з життям травми та померла на місці події.
Постановою про закриття кримінального провадження від 29 грудня
2018 року, винесену старшим слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Тернопільській області
Степанцем С. В., кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12018210000000419 від 13 серпня 2018 року закрито, у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, оскільки в даній дорожній обстановці водій ОСОБА_4 . Правил безпеки дорожнього руху, які перебувають у причинному зв`язку із настанням смерті потерпілої, не порушив, тому в його діях відсутній склад злочину, передбачений частиною другою статті 286 КК України (а. с. 11-12).
25 червня 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 звернулися із заявою до приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про звернення розміру страхової виплати за шкоду, заподіяну смертю ОСОБА_5 , яка становить 51 816,00 грн і 25 жовтня
2019 року страховою компанією прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 51 816,00 грн, яке складається з 7 140,00 грн витрат на поховання та 44 676,00 грн моральної шкоди за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 07 серпня 2018 року № АМ/4607352, у зв`язку з настанням страхового випадку (а. с. 16-18, 134).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судового рішення заявники зазначають неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права
у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду
та Верховного Суду України (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суд апеляційної інстанціїналежним чином не встановив всі обставини справи (пункт 4 частини другої статті 389
ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 - адвоката Фільварочної О. Б., підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині не відповідає.
Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України).
Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).
Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга
Згідно з частиною четвертою статті 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.
Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.
Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).
Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Згідно з частиною другою статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
Системний аналіз й тлумачення зазначених норм права вказує, на те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, спричиненою смертю потерпілої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, із його володільця, незалежно від його вини.
При цьому, керуючись статтею 1193 ЦК України, місцевим судом розмір відшкодування було зменшено з 120 000,00 грн до 54 892,00 грн на користь кожного (з яких змінусовано по 14 892,00 грн страхового відшкодування за моральну шкоду) внаслідок грубої необережності померлої ОСОБА_5 , ступеню її вини й матеріального становища відповідача.
Таким чином, рішення суду першої інстанції повністю відповідало правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 18 жовтня 2019 року №352/342/17 (провадження №61-40790 св 18).
Змінюючи рішення суду першої інстанції й зменшуючи розмір морального відшкодування, апеляційний суд помилково не погодився із висновками суду першої інстанції, оскільки мотивами зазначив все ту саму грубу необережність потерпілої й матеріальне становище відповідача, які вже були встановлені і враховані судом першої інстанції при визначенні розміру моральної шкоди.
При цьому апеляційний суд не вказав, які норми процесуального права порушені місцевим судом при дослідженні й відповідній правовій оцінці наданим суду сторонами доказам. Адже лише у цьому разі апеляційний суд має право переоцінювати висновки суду.
Також суд апеляційної інстанції з порушенням вимог статті 83 ЦПК України долучив на стадії апеляційного провадження докази майнового стану ОСОБА_4 , які до суду першої інстанції не подавались та не відповідають вимогам достатності, оскільки не містять відомостей про наявність/відсутність інших доходів (наприклад, заробітної плати тощо), а також майна (згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, який ведеться з 2013 року).
Відтак, зменшення вже зменшеного районним судом з тих самих підстав розміру відшкодування моральної шкоди не відповідає засадам цивільного судочинства, порушує вимоги розумності та справедливості. Необережна поведінка потерпілої жодним чином не зменшує душевного болю батьку та синам.
Вказане свідчить, що апеляційним судом безпідставно скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.
Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, судове рішення апеляційного суду згідно зі статтею 413 ЦПК України підлягає скасуванню,
а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 про те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15 (провадження № 14-176цс18), є безпідставним, оскільки у вказаній справі і справі, яка розглядається, різні фактичні обставини та застосовані до них норми права. При цьому, страхова компанія виплатила позивачам страхове відшкодування відповідно до умов договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому позивачі мають також право на відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки і від відповідача, оскільки від дій відповідача позивачі зазнали душевних страждань, внаслідок смерті ОСОБА_5 . Більше того, саме такі мотиви наведені у вказаній вище постанові Великої Палати Верховного Суду.
Ураховуючи викладене, касаційна скарга ОСОБА_4 задоволенню не підлягає, так як доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 - адвоката Фільварочної О. Б., є обгрунтованими, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільскої області є вірним.
Щодо судових витрат
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім`ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.
Згідно з довідки від 15 листопада 2019 року № 997 ОСОБА_4 є пенсіонером Міністерства оборони України та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а. с. 65).
На підставі частини шостої статті 141 ЦПК України у такому випадку судові витрати компенсуються за рахунок держави, оскільки позивачі звільнені від сплати судового збору (пункт 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»).
Керуючись статтями 141 400 402 409 413 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Фільварочної Ольги Борисівни, задовольнити частково.
Постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року
в частині розміру відшкодування моральної шкоди скасувати, залишити в цій частині в силі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 жовтня 2019 року.
Судові витрати у справі компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець