Постанова
Іменем України
29 липня 2020 року
м. Київ
справа № 607/16146/17
провадження № 61-48408 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»;
треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 - на постанову Тернопільського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Бершадської Г. В., Гірського Б. О., Ткач О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк»), треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання зобов`язання припиненим.
Позовна заява мотивована тим, що 20 липня 2007 року між ним та акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», укладено договір про надання кредиту № 11186521000, за яким банк надав йому кредитні кошти на умовах, визначених цим договором.
15 квітня 2014 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області було ухвалене рішення у справі № 607/12028/13-ц про дострокове стягнення з нього та поручителів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором від 20 липня 2007 року № 11186521000 у розмірі 564 749,08 дол. США, що в еквіваленті за курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 16 травня 2013 року складає 4 514 039,40 грн, пені у розмірі 18 281 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 16 травня 2013 року складає 146 120,02 грн, та 3 441 грн судового збору.
Державними виконавцями відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (далі - ВПВР УДВС ГТУЮ у Тернопільській області) 29 квітня 2016 року винесені постанови про закінчення виконавчих проваджень, відкритих на примусове виконання виконавчих листів, виданих Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, у зв`язку зі сплатою заборгованості у повному обсязі.
Посилаючись на те, що рішення суду виконане, а виконавче провадження закінчено, вважав виконаним зобов`язання по сплаті всього тіла кредиту, нарахованих відсотків та пені станом на дату ухвалення рішення.
Разом з тим відповідач продовжує обліковувати заборгованість, вважаючи, що його зобов`язання перед банком у сумі, визначеній рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 квітня 2014 року, не є припиненим.
Ураховуючи видалене ОСОБА_1 просив суд визнати припиненими у зв`язку з виконанням зобов`язання за кредитним договором від 20 липня 2007 року № 11186521000 в частині повернення всього тіла кредиту, відсотків за користування кредитними коштами, що були нараховані станом на 15 квітня 2014 року, та пені, нарахованої за неналежне виконання умов кредитного договору, визначеної станом на 15 квітня 2014 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 березня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано припиненими у зв`язку з виконанням зобов`язання за кредитним договором від 20 липня 2007 року № 11186521000, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , в частині повернення суми тіла кредиту, суми процентів за користування кредитними коштами, визначеної станом на 16 травня 2013 року, суми пені, нарахованої за неналежне виконання умов кредитного договору, визначної станом на 16 травня 2013 року.
В задоволенні решти вимог відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що виконання боржником рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 квітня 2014 року про дострокове повернення кредиту підтверджується постановою державного виконавця від 29 квітня 2016 року у ВП № 46242657 про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку зі сплатою боргу в повному обсязі, правомірність якої встановлено ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 06 вересня 2016 року, тому наявні підстави вважати, що між сторонами припинились зобов`язальні відносини за кредитним договором від 20 липня 2007 року № 11186521000 станом на дату проведення банком розрахунку - 16 травня 2013 року.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» задоволено.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 01 березня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що постановою Верховного Суду від 05 вересня 2018 року скасовано ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 06 вересня 2016 року, на які посилався суд першої інстанції як на підставу для задоволення позову, визнано неправомірними та скасовано постанови державних виконавців ВПВР УДВС ГТУЮ у Тернопільській області від 29 квітня 2016 року про закінчення виконавчих проваджень № 46242790, № 46242912, № 46245364, № 46242657. Верховний Суд виходив з того, що визначаючи характер грошового зобов`язання, судом Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 квітня 2014 року було визначено стягнення з боржників суми саме в іноземній валюті у розмірі 564 749,08 дол. США, що на момент ухвалення рішення суду становило визначений за офіційним курсом НБУ еквівалент у національній валюті України у розмірі 4 514 039,40 грн. У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована сума боргу саме в іноземній валюті, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні, вказаний на момент ухвалення судового рішення. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ на момент ухвалення судового рішення не вважається належним (повним) його виконанням. Ураховуючи те, що сума на погашення кредиту сплачена у сумі 4 662 180,04 грн, що еквівалентно 184 671,21 дол. США, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 квітня 2014 року не може вважатися таким, що виконано боржниками у повному обсязі.
Ураховуючи вказані обставини, апеляційний суд дійшов висновку про передчасність висновків суду першої інстанції та відсутність підстав для визнання припиненим зобов`язання за кредитним договором від 20 липня 2007 року № 11186521000 станом на дату проведення банком розрахунку - 16 травня 2013 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2018 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 607/16146/17 із Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
У січні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не враховано, що звертаючись до суду з позовом у справі 607/12028/13-ц, банк просив стягнути заборгованість за кредитним договором від 20 липня 2007 року у розмірі 564 749,08 дол. США, що еквівалентно 4 514 039,40 грн, тобто, самостійно визначив еквівалент грошового зобов`язання у гривнях. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 квітня 2014 року обчислена заборгованість у національній валюті і державним виконавцем відкрито виконавчі провадження та стягнуто грошові кошти на підставі зазначеного судового рішення. Заборгованість боржниками погашено у повному обсязі, що підтверджується постановою державного виконавця від 29 квітня 2016 року у ВП № 46242657 про закінчення виконавчого провадження, тому суд першої інстанції у рішенні обгрунтовано виходив з наявності підстав для визнання припиненими у зв`язку з виконанням зобов`язання за вказаним кредитним договором, яке незаконно скасовано судом апеляційної інстанції.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від АТ «УкрСиббанк», у якому зазначено, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а оскаржуване судове рішення є мотивованим, законним й ґрунтується на належних та допустимих доказах, судом апеляційної інстанцій вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин. Вказувало, що посилаючись на припинення зобов`язання, заявник безпідставно орієнтується на погашення гривневого еквіваленту стягнутої судовим рішенням суми заборгованості у валюті кредиту, що не відповідає обставинам справи, вимогам закону та усталеній судовій практиці.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 20 липня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 11186521000, за яким позивач отримав від відповідача кредитні кошти на умовах, визначених цим договором (а. с. 9-12).
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 квітня 2014 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором від 20 липня 2007 року № 11186521000 у розмірі 564 749,08 дол. США, що станом на 16 травня 2013 року еквівалентно 4 514 039,40 грн, пеню у розмірі 18 281 дол. США, що станом на 16 травня 2013 року еквівалентно 146 120,02 грн, судовий збір у розмірі 3 441 грн (а. с. 13-14).
27 січня 2015 року державними виконавцями ВПВР УДВС ГТУЮ у Тернопільській області відкрито виконавчі провадження ВП № 46242657, ВП № 46245364, ВП № 46242790 та ВП № 46242912 з примусового виконання виконавчих листів про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором.
29 квітня 2016 року державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Тернопільській області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 46242657 на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку зі сплатою боргу в повному обсязі (а. с. 15).
Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 06 вересня 2016 року відхилено апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» та залишено в силі ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 липня 2016 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ПАТ «УкрСиббанк» на неправомірні рішення та дії державного виконавця і скасування постанов про закінчення виконавчого провадження, зокрема у ВП № 46242657 (а. с. 3-4).
Постановою Верховного Суду від 05 вересня 2018 року скасовано ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 06 вересня 2016 року; визнано неправомірними та скасовано постанови державних виконавців ВПВР УДВС ГТУЮ у Тернопільській області від 29 квітня 2016 року про закінчення виконавчих проваджень № 46242790, № 46242912, № 46245364, № 46242657, відкритих на примусове виконання виконавчих листів, виданих Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором від 20 липня 2007 року № 11186521000 (а. с. 187-198).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 - задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
За змістом статті 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.
Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.
При цьому правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.
Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені у статті 53 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частини третьої вказаної статті у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті державний виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує ці кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті державний виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби.
У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачу має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.
Перерахування стягувачу суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення.
Зазначений правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року № 761/12665/14-ц, провадження № 14-134цс18.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій виходили з того, що між сторонами виникли зобов`язання на підставі кредитного договору від 20 липня 2007 року № 11186521000, згідно з яким ОСОБА_1 отримав кредит в іноземній валюті в сумі 573 000 дол. США.
У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 квітня 2014 року достроково стягнуто заборгованість за вищевказаним кредитним договором з ОСОБА_1 та поручителів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в іноземній валюті з її відображенням в еквіваленті у гривні за офіційним курсом НБУ станом на день ухвалення рішення суду.
Тобто, визначаючи характер грошового зобов`язання, судом було визначено стягнення з боржників суми саме в іноземній валюті, що на момент ухвалення рішення суду становило визначений за офіційним курсом НБУ еквівалент у національній валюті України.
Задовольняти частково позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 квітня 2014 року рішення суду виконано боржником у повному обсязі, про що свідчить постанова державного виконавця від 29 квітня 2016 року у ВП № 46242657 про закінчення виконавчого провадження у зв`язку зі сплатою боргу в повному обсязі, правомірність якої встановлено ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 06 вересня 2016 року, тому наявні підстави вважати, що між сторонами припинились зобов`язальні відносини за кредитним договором від 20 липня 2007 року № 11186521000 станом на дату проведення банком розрахунку - 16 травня 2013 року.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, обґрунтовано виходив із того, що стягувачу перерахована сума не в іноземній валюті, а її еквівалент у гривні, що зумовило виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 квітня 2014 року не у повному обсязі.
Судом апеляційного суду враховано, що постановою Верховного Суду від 05 вересня 2018 року скасовано ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 06 вересня 2016 року, на які посилався позивач як на підставу для задоволення позову, визнано неправомірними та скасовано постанови державних виконавців ВПВР УДВС ГТУЮ у Тернопільській області від 29 квітня 2016 року про закінчення виконавчих проваджень № 46242790, № 46242912, № 46245364, № 46242657.
Скасовуючи постанови державних виконавців, Верховний Суд виходив з того, що визначаючи характер грошового зобов`язання, судом Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 квітня 2014 року було визначено стягнення з боржників суми саме в іноземній валюті у розмірі 564 749,08 дол. США, що на момент ухвалення рішення суду становило визначений за офіційним курсом НБУ еквівалент у національній валюті України у розмірі 4 514 039,40 грн. У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована сума боргу саме в іноземній валюті, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні, вказаний на момент ухвалення судового рішення. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ на момент ухвалення судового рішення не вважається належним (повним) його виконанням. Тому державний виконавець при виконанні рішення суду був зобов`язаний керуватися положеннями статті 53 Закону України «Про виконавче провадження». Ураховуючи те, що сума на погашення кредиту сплачена у сумі 4 662 180,04 грн, що еквівалентно 184 671,21 дол. США, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 квітня 2014 року не може вважатися таким, що виконано боржниками у повному обсязі.
Урахувавши вказані обставини та надані сторонами доказали, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання припиненим у зв`язку з виконанням зобов`язання за кредитним договором від 20 липня 2007 року № 11186521000.
Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду, який правильно застосували до правовідносин норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційним судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.
Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Постанову Тернопільського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович