Постанова

Іменем України

18 березня 2020 року

м. Київ

справа № 607/17365/14-ц

провадження № 61-43154 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

представник позивача - ОСОБА_2 ;

відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ;

представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 ;

треті особи: Чернихівецька сільська рада Збаразького району Тернопільської області, приватний нотаріус Джула Оксана Максимівна, Друга Тернопільська державна нотаріальна контора;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 травня 2018 року у складі судді Дзюбича В. Л. та постанову апеляційного суду Тернопільської області від 01 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Ходоровського М. В., Бершадської Г. В., Ткач О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовомдо ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Чернихівецька сільська рада Збаразького району Тернопільської області, приватний нотаріус Джула О. М., Друга Тернопільська державна нотаріальна контора, про визнання заповітів недійсними та визнання права власності на спадкове майно.

Позовна заява мотивована тим, що він постійно проживав у належному його матері - ОСОБА_7 , житловому будинку по АДРЕСА_1 , а мати проживала у квартирі за по АДРЕСА_2 разом зі своїм сином від другого шлюбу - ОСОБА_3 , де їй належала 1/2 частина квартири.

08 грудня 2010 року вона склала заповіт, відповідно до якого заповіла йому вказаний вище житловий будинок у АДРЕСА_1.

Починаючи з 11 лютого 2011 року мати періодично перебувала на лікуванні у психіатричному відділенні Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні.

10 травня 2011 року секретарем Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області було посвідчено від імені ОСОБА_7 інший заповіт, яким вона заповіла вказаний вище житловий будинок та земельну ділянку, на якій він розташований, ОСОБА_5 .

У березні 2014 року ОСОБА_7 захворіла і без його відома була перевезена його дочкою - ОСОБА_4 у АДРЕСА_1, де проживала у сім`ї його колишньої дружини - ОСОБА_8

02 квітня 2014 року мати, будучи важко хворою, не усвідомлюючи значення своїх дій склала ще один заповіт, за яким заповіла 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_4 .

Вважав, що заповіти ОСОБА_7 від 10 травня 2011 року та 02 квітня 2014 року укладені з порушенням вимог частин першої та третьої статті 203 ЦК України та посвідчені в той час коли спадкодавець внаслідок хвороби не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, оскільки з лютого 2011 року була пацієнтом Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні. Крім того, заповіт від 10 травня 2011 року підписаний не ОСОБА_7 , а іншою особою.

Не будучи належним чином доглянутою, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 , уточнивши позовні вимоги, просив суд визнати недійсними зазначені заповіти з підстав перебування спадкодавця на час їх посвідчення у стані, що виключав усвідомлення значення своїх дій та можливість керувати ними; визнати за ним право власності на спадкове майно: житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1374 га, на якій розміщений вказаний житловий будинок з цільовим призначенням для побудови і обслуговування житлового будинку, господарських і надвірних будівель і споруд в порядку спадкування за заповітом ОСОБА_7 від 08 грудня 2010 року, а також на 1/4 частину квартири АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 травня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що волевиявлення заповідача - ОСОБА_7 під час укладення оспорюваних заповітів від 10 травня 2011 року та 02 квітня 2014 року було вільним і відповідало її внутрішній волі, на момент укладення та посвідчення вказаних заповітів заповідач психічними чи будь-якими іншими захворюваннями, що позбавляли її можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними не страждала та особисто підписала заповіт від 10 травня 2011 року, що підтверджено висновком посмертної судово-психіатричної експертизи від 06 червня 2016 року № 259 та висновком судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів від 15 листопада 2017 року № 710/711/17-22.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Тернопільської області від 01 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що на момент складання та посвідчення заповітів спадкодавець ОСОБА_7 розуміла значення своїх дій та могла керувати ними, а тому позовні вимоги, заявлені з підстав перебування спадкодавця у стані, що виключав усвідомлення значення своїх дій та можливість керувати ними, є необґрунтованими. Суд зазначив, що повноваження секретаря Чернихівської сільської ради Збаразького району Тернопільської області по вчиненню нотаріальних дій ґрунтується на рішенні Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області від 12 листопада 2010 року № 3-1/2010. Отже, секретар сільської ради є уповноваженою посадовою особою сільської ради на вчинення нотаріальних дій, а відсутність рішення виконавчого комітету Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області про покладення обов`язків по вчиненню нотаріальних дій на секретаря виконавчого комітету сільської ради не є підставою для визнання недійсним посвідченого ним заповіту, оскільки таке рішення було прийнято сільською радою, яка утворила виконавчий комітет і, якій він є підзвітним і підконтрольним відповідно до частини восьмої статті 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Зазначені позивачем обставини щодо встановлення нікчемності заповіту від 02 квітня 2014 року безпідставні, оскільки саме по собі порушення нотаріусом порядку його реєстрації у Спадковому реєстрі при дотриманні вимог щодо форми та посвідчення заповіту, при встановленні волевиявлення заповідача на вчинення цього заповіту, відповідно до вимог статті 1257 ЦК України не є підставою вважати цей заповіт нікчемним.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У серпні 2018 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позов.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 607/17365/14-ц із Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

У січні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 жовтня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 березня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що секретар сільської ради не мав права посвідчувати 10 травня 2011 року заповіт ОСОБА_7 , оскільки ця посадова особа не мала необхідних повноважень, рішення виконавчого комітету цієї сільської ради про надання таких повноважень не приймалося, а рішення Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області від 12 листопада 2010 року № 3-1/2010 не є документом, що надає такі повноваження.

Вважав заповіти від 10 травня 2011 року та 02 квітня 2014 року нікчемними, виходячи з вимог частини першої статті 1257 ЦК України, в якій вказано, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. Заповіт від 02 квітня 2014 року нотаріус зареєструвала у Спадковому реєстрі у той час, коли він не був підписаний і не посвідчений. Крім того, він не був прочитаний вголос ні заповідачем, ні свідками, які були присутні під час його посвідчення.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У лютому 2019 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_9 - подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Вказувала, що на момент складання заповіту заповідач виявила бажання посвідчити заповіт, що був складений 02 квітня 2014 року, при свідках; ОСОБА_7 недієздатною чи обмежено дієздатною визнана судом не була, тому мала право на складання такого заповіту; заповіт має письмову форму та посвідчений посадовою особою; зміст заповіту, текст якого був зачитаний уголос та неодноразово роз`яснений заповідачу, був належним чином доведений до її відома у присутності двох свідків; заповіт був фактично прочитаний уголос заповідачу в присутності свідків та відповідав її волі.

Також у лютому 2019 року надійшов відзив Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області, в якому зазначено, щооскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Відтак, підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 01 квітня 1962 року Чернихівецькою сільською радою Збаразького району Тернопільської області ОСОБА_1 є сином ОСОБА_7 .

Згідно із заповітом від 08 грудня 2010 року, посвідченим приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Березій З. А., за реєстром № 8343, ОСОБА_7 заповіла належну їй 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 сину - ОСОБА_3 , а належний їй житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку, на якій розташований вказаний будинок сину - ОСОБА_1

10 травня 2011 року секретарем Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області Бойко Р. В. посвідчено заповіт ОСОБА_7 , зареєстрований в реєстрі за № 41, відповідно до якого остання заповіла належний їй житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку, на якій розташований вказаний житловий будинок, ОСОБА_5 . Як зазначено у заповіті, вказаний заповіт записаний Бойко Р. В. зі слів заповідача та до підписання зачитаний вголос ОСОБА_7 та підписаний нею власноручно. Особу заповідача встановлено, дієздатність перевірено.

Повноваження секретаря Чернихівської сільської ради Збаразького району Тернопільської області Бойко Р. В. по вчиненню нотаріальних дій підтверджені рішенням Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області від 12 листопада 2010 року № 3-1/2010 (а.с. 242, т. 1).

02 квітня 2014 року приватним нотаріусом Збаразького районного нотаріального округу Джулою О. М. за адресою: АДРЕСА_1 , було посвідчено заповіт ОСОБА_7 , відповідно до якого остання заповіла належну їй на праві власності 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_4 . Як зазначено у заповіті, вказаний заповіт складено нотаріусом зі слів ОСОБА_7 та у зв`язку із хворобою заповідача, яка сама не могла самостійно підписати документ, за її дорученням, у її присутності та у присутності нотаріуса текст заповіту до його підписання зачитаний вголос запрошеними заповідачем свідками: ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , після чого текст заповіту підписано ОСОБА_11 , на дому за адресою: АДРЕСА_1 . Особу заповідача встановлено, її дієздатність перевірено. Особи свідків, які прочитали заповіт уголос до його підписання і поставили на заповіті свої підписи, встановлено, їх дієздатність перевірено. Особу ОСОБА_11 , яка підписала заповіт у присутності приватного нотаріуса, встановлено, її дієздатність перевірено. Вказаний заповіт скріплено печаткою нотаріуса та зареєстровано у реєстрі за № 913.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла.

Згідно з повідомлення Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні від 31 серпня 2014 року № 03-7/3359 ОСОБА_7 в період з 25 грудня 2010 року по 29 грудня 2010 року перебувала на лікуванні в інсультному відділенні з діагнозом: транзиторна ішемічна атака у вертебро-базилярному басейні. В період з 11 лютого 2011 року по 10 березня 2011 року та з 21 серпня 2013 року по 20 вересня 2013 року ОСОБА_7 знаходилась на лікуванні у 10-му психіатричному відділенні з діагнозом: невротичний розвиток особистості ускладнений органічним ураженням головного мозку судинного генезу. Атеросклеротичний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба 2 стадії, 2 ступінь артеріальної гіпертензії.

Відповідно до висновку Збаразького районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області від 03 квітня 2014 року зі слів самої ОСОБА_7 встановлено, що остання з власної волі переїхала проживати у господарство своєї колишньої невістки - ОСОБА_8 , оскільки їй потрібен був догляд, якого не міг забезпечити її син - ОСОБА_1 .

Згідно з повідомленням Збаразької центральної районної комунальної лікарні Тернопільської області від 01 вересня 2014 року № 1947 сімейний лікарем ОСОБА_13 31 березня 2014 року було отримано виклик від мешканки АДРЕСА_1 ОСОБА_8 з потребою оглянути на дому ОСОБА_7 , яка прибула з м. Тернополя. 31 березня 2014 року в ході проведення огляду виявлено, що загальний стан хворої важкий за рахунок серцевої недостатності, неврологічних порушень, інтоксикаційного синдрому. Хворій призначено амбулаторне лікування, від якого стан останньої дещо покращився. Повторні огляди проведено 03 квітня 2014 року, 09 квітня 2014 року. Подальше спостереження хворої здійснювалось медсестрою загальної практики сімейної медицини. 14 травня 2014 року поступив виклик на огляд ОСОБА_7 . При огляді стан хворої був важкий (агонуючий), була надана необхідна медична допомога, однак ІНФОРМАЦІЯ_1 о 17 год. 30 хв. ОСОБА_7 померла.

Як зазначено у повідомленні Збаразької центральної районної комунальної лікарні від 15 вересня 2014 року № 2109 спостереження ОСОБА_7 на дому в період з 31 березня 2014 року по 14 травня 2014 року здійснювала медична сестра загальної практики сімейної медицини ОСОБА_14 , яка двічі відвідувала хвору на дому та про результат інформувала в усному порядку.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта за результатами проведення призначеної судом посмертної судово-психіатричної експертизи від 06 червня 2016 року № 259 встановлено, що ОСОБА_7 станом на період складання заповітів від 08 грудня 2010 року, 10 травня 2011 року та довіреності від 27 березня 2014 року страждала на невротичний розвиток особистості ускладнений органічним ураженням головного мозку, складного ґенезу, що не досягає рівня психозу чи вираженого недоумства, тому вона могла розуміти значення своїх дій та керувати ними. На момент складання заповіту 02 квітня 2014 року та підписання його свідками від її імені, ОСОБА_7 страждала на невротичний розвиток особистості ускладнений органічним ураженням головного мозку, складного ґенезу, що не досягає рівня психозу чи вираженого недоумства, тому вона могла розуміти значення своїх дій та керувати ними (а.с. 201-203, т. 1).

В мотивувальній частині висновку експерта також зазначено, що в період, з 11 лютого 2011 року по 10 березня 2011 року та з 21 серпня 2013 року по 20 вересня 2013 року ОСОБА_7 виявляла ознаки невротичного розвитку особистості складеного органічним ураженням головного мозку, складного ґенезу, що відноситься до невротичних (пограничних) розладів і суттєво не можуть впливати на здатність останньої розуміти значення своїх дій і керувати ними.

Висновком призначеної судом судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів від 15 листопада 2017 року № 710/711/17-22 за результатами судово-технічного дослідження документів встановлено, що засоби технічного відтворення підписів від імені ОСОБА_7 у наданих на дослідження документах: двох примірниках заповіту від 10 травня 2011 року та журналі реєстрації нотаріальних дій Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області, реєстраційний № НОМЕР_2 за 2011 рік не застосовувались. Ці підписи виконано рукописним способом кульковою ручкою, без застосування прийомів технічного відтворення підписів та попередньої підготовки до їх виконання. За результатами судово-почеркознавчого дослідження встановлено, що підписи у двох примірниках заповіту, укладеного від імені ОСОБА_7 та посвідченого 10 травня 2011 року секретарем Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області Бойко Р. В., а також у графі «Розписка в одержанні нотаріально оформленого документа» книги нотаріальних дій Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області на аркуші 19, реєстраційний № НОМЕР_2 за 2011 рік виконані ОСОБА_7 (а.с. 80-85, т. 2).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статей 1216 1217 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1254 ЦК України передбачено, що заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статями 225 і 231 цього Кодексу. Заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться у порядку, встановленому цим Кодексом для посвідчення заповіту.

Відповідно до статті 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття1253 ЦК України).

Згідно зі статтею 1251 ЦК України якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Питання посвідчення заповітів посадовими особами органів місцевого самоврядування регулюється Законом України «Про нотаріат» та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року № 22/5 (далі - Інструкція), яка була чинною на час посвідчення оспорюваного заповіту від 10 травня 2011 року.

Згідно з Інструкцією у населених пунктах, де немає державних нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народний депутатів відповідно до статті 37 Закону України «Про нотаріат» мають право посвідчувати заповіти. Нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських рад вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної ради покладено вчинення таких дій.

Відповідно до частин другої, третьої, п`ятої, шостої статті 1253 ЦК України у випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.

Частиною четвертою статті 207 ЦК України передбачено, що в разі якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Відповідно до частини другої статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Згідно із частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статі 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з частиною першою статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Вирішуючи спір, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що волевиявлення заповідача - ОСОБА_7 під час укладення оспорюваних заповітів від 10 травня 2011 року та 02 квітня 2014 року було вільним і відповідало її внутрішній волі, на момент укладення та посвідчення вказаних заповітів заповідач психічними чи будь-якими іншими захворюваннями, що позбавляли її можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, не страждала та особисто підписала заповіт від 10 травня 2011 року.

Посилання позивача на те, що секретар сільської ради не мав права посвідчувати 10 травня 2011 року заповіт ОСОБА_7 , оскільки ця посадова особа не мала необхідних повноважень, безпідставні, оскільки повноваження секретаря Чернихівської сільської ради Збаразького району Тернопільської області Бойко Р. В. по вчиненню нотаріальних дій підтверджені рішенням Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області від 12 листопада 2010 року № 3-1/2010 (а.с. 242, т. 1).

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься, зокрема, утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності, затвердження персонального складу, внесення змін до складу виконавчого комітету та його розпуск.

Відповідно до статті 46 цього Закону сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно.

Відтак, відсутність рішення виконавчого комітету Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області про покладення обов`язків по вчиненню нотаріальних дій на секретаря виконавчого комітету сільської ради не є підставою для визнання недійсним посвідченого ним заповіту від 10 травня 2011 року, оскільки таке рішення було прийнято сільською радою, яка утворила виконавчий комітет і якій він є підзвітним та підконтрольним відповідно до частини восьмої статті 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Доводи касаційної скарги про те, що при посвідченні заповіту від 02 квітня 2014 року нотаріусом було порушено порядок його реєстрації у Спадковому реєстрі не є підставою для визнання його недійсним, оскільки при його посвідченні було дотримано вимоги щодо форми та посвідчення і встановлено волевиявлення заповідача на вчинення цього заповіту.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 травня 2018 року та постанову апеляційного суду Тернопільської області від 01 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович