Постанова
Іменем України
26 січня 2022 року
м. Київ
справа № 607/25039/19
провадження № 61-6838св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Державна казначейська служба України, Національна поліція України, Департамент захисту економіки Національної поліції України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Башуцький Ігор Ярославович, Національної поліції України та Департаменту захисту економіки Національної поліції України на постанову Тернопільського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Дикун С. І., Парандюк Т. С., Храпак Н. М., від 25 березня 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ), Національної поліції України (далі - НПУ), Департаменту захисту економіки Національної поліції України (далі - ДЗЕ НПУ) про відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 21 січня 2019 року старшим оперуповноваженим сектору протидії корупції Управління захисту економіки (далі - УЗЕ) в Тернопільській області ДЗЕ НПУ капітаном поліції Войнаровським З. Б. та старшим оперуповноваженим в ОВС УЗЕ в Тернопільській області ДЗЕ НПУ майором поліції Сасанчиним В. І. складено відносно нього 22 протоколи про вчинення корупційного правопорушення, передбаченого статтею 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП)).
01 березня 2019 року начальник Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Кольцов Е. С. на підставі
абзацу 2 частини п`ятої статті 65 Закону України від 14 жовтня 2014 року
№ 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закону № 1700-VII), повідомлення УЗЕ в Тернопільській області ДЗЕ НПУ від 07 лютого
2019 року № 556/39/02/08-2019 щодо складання та направлення до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області зазначених протоколів видав наказ № 186/8 «Про відсторонення ОСОБА_1 », яким відсторонив його, заступника начальника Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, від виконання службових повноважень з першого робочого дня після листка непрацездатності до закінчення розгляду справи судом та наказав не проводити нарахування йому заробітної плати на період відсторонення від службових повноважень до закінчення розгляду справи судом.
За результатами судового розгляду 22 протоколів про вчинення корупційного правопорушення, передбаченого статтею 172-7 КУпАП провадження у справах закрито у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (пункт 1 статті 247 КУпАП).
Посилався на те, що строк його перебування під судом становив 7 місяців, а незаконне притягнення до адміністративної відповідальності дискредитувало його, як державного службовця, оскільки вищевказані дії негативно вплинули на його ділову репутацію; поставили під сумнів його честь і гідність; очорнило та принизило його серед близьких та знайомих; викликало недовіру та підірвало його авторитет, як в очах колег (підлеглих), так і в очах сусідів та знайомих; викликало нездоровий інтерес суспільства до його особи; вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя; зумовило емоційну пригніченість та погіршення стану здоров`я. Зазначене завдало йому моральної шкоди, яку він оцінює у розмірі
1 300 000 грн.
Просив на підставі статей 1, 3 Закону України від 01 грудня 1994 року
№ 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР) визначити розмір спричиненої моральної шкоди у вказаному розмірі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, у складі судді Грицай К. М., від 13 листопада 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів незаконності дій співробітників УЗЕ в Тернопільській області ДЗЕ НПУ, оскільки жодного адміністративного стягнення, передбаченого КУпАП, до нього застосовано не було, а складання протоколу про адміністративне правопорушення не є притягненням особи до адміністративної відповідальності, оскільки відповідно до статей 283 284 КУпАП це питання може бути вирішено лише судом. Факт закриття справи про адміністративні правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 25 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 13 листопада 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн та 5 000 грн витрат на правову допомогу.
В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.
Судові витрати у вигляді судового збору компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Апеляційний суд виходив з того, що внаслідок незаконних дій уповноважених осіб УЗЕ в Тернопільській області ДЗЕ НПУ позивач зазнав душевних страждань у зв`язку з притягненням його до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, яке він не вчиняв та відсторонення від роботи без збереження заробітку, котрий у повній мірі йому не відшкодовано, зважаючи на специфіку роботи державних виконавців та отримання частини заробітку у вигляді виплат від виконавчого збору, безпосередньо пов`язаними із кількістю проведених виконавчих дій, які позивач не здійснював.
При визначенні розміру моральної шкоди суд виходив із загальних засад розумності, справедливості, пропорційності та врахував тривалість провадження у справі про адміністративне правопорушення, необхідність для позивача зміни нормального життєвого стану та витрачання часу, зусиль та коштів на відновлення своїх прав.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
В поданій у квітні 2021 року касаційній скарзі на постанову Тернопільського апеляційного суду від 25 березня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Башуцький І. Я., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржене судове рішення змінити та визначити розмір моральної шкоди в сумі 1 300 000 грн, здійснити новий розподіл судових витрат.
В поданих у квітні 2021 року касаційних скаргах НПУ та ДЗЕ НПУ, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального
права, просять оскаржене судове рішення скасувати та залишити в силі
рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 13 листопада 2020 року.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
21 квітня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Башуцький І. Я.,
23 квітня 2021 року ДЗЕ НПУ та 30 квітня 2021 року НПУ подали до Верховного Суду касаційні скарги на постанову Тернопільського апеляційного суду від 25 березня 2021 року справі № 607/25039/19.
Ухвалами Верховного Суду від 11 травня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Башуцький І. Я., та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Ухвалами Верховного Суду від 26 травня 2021 року та 15 червня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами НПУ та ДЗЕ НПУ відповідно.
У травні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2021 рокусправу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Щодо касаційної скарги ОСОБА_1 .
Позивач у касаційній скарзі посилається на те, що суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржену постанову, застосував норми права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 610/3221/19-ц,
від 03 лютого 2021 року у справі № 362/15/16-ц, від 29 серпня 2018 року у справі № 212/6729/16-ц, від 10 січня 2019 року у справі № 532/1243/16-ц,
від 26 лютого 2020 року у справі № 142/143/17, від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц при тому, що позивач просив відшкодувати йому моральну шкоду за кожен незаконно складений щодо нього протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією.
Щодо касаційної скарги НПУ
Касаційна скарга НПУ мотивована тим, що апеляційний суд, приймаючи оскаржену постанову, застосував норми права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня
2019 року у справі № 755/10947/17, постановах Верховного Суду
від 21 жовтня 2020 року у справі № 312/262/18, від 10 липня 2020 року у справі № 420/647/19, від 03 жовтня 2019 року у справі № 826/15560/15.
Звертає увагу касаційного суду, що ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не притягався, оскільки провадження про адміністративне правопорушення відносно нього судом було закрито. Як наслідок у спірних правовідносинах відсутні обставини застосування до позивача адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна або незаконного накладення штрафу. Крім того, після скасування наказу про відсторонення позивача роботодавець повинен був відшкодувати йому середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов`язаного з таким відстороненням.
ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами в силу вимог статей 12 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) винних дій відповідачів для наявності підстав застосування статей 1176 1167 ЦК України. Жодні рішення чи дії посадових осіб УЗЕ в Тернопільській області ДЗЕ НПУ під час складання протоколу про вчинення позивачем адміністративних правопорушень незаконним не визнані.
Щодо касаційної скарги ДЗЕ НПУ
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, приймаючи оскаржену постанову, застосував норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі
№ 312/262/18 та постанові Верховного Суду України від 22 червня 2017 року у справі № 6-501цс17.
Заявник звертає увагу Верховного Суду, що ОСОБА_1 фактично не був притягнений до адміністративної відповідальності, до нього не було застосовано адміністративне стягнення у вигляді накладення штрафу. Ніякі заходи примусу з боку держави до позивача не застосовувалися, ніяких втрат на погашення штрафу позивач не поніс, оскільки такий не був накладений за результатами апеляційного перегляду справи, а тому у ОСОБА_1 відсутнє право на відшкодування йому шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом № 266/94-ВР без доведення в суді винних дій заподіювача шкоди.
Також заявник посилається на ненадходження до ДЗЕ НПУ доказів підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, що позбавило відповідача можливості подати клопотання про зменшення їх розміру.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги
У травні 2021 року НПУ та ДЗЕ НПУ подано до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в яких відповідачі, просять в задоволенні касаційної скарги позивача відмовити; постановуТернопільського апеляційного суду від 25 березня 2021 року скасувати та залишити в силі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 13 листопада 2020 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
21 січня 2019 року старшим оперуповноваженим сектору протидії корупції УЗЕ в Тернопільській області ДЗЕ НПУ капітаном поліції Войнаровським З. Б. та старшим оперуповноваженим в ОВС УЗЕ в Тернопільській області ДЗЕ НПУ майором поліції Сасанчиним В. І. складено щодо ОСОБА_1 наступні протоколи про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією:
Протокол № 21 про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого частиною першою статті 172-7 КУпАП, складений Войнаровським З. Г. ;
Протокол № 22 про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого частиною другою статті 172-7 КУпАП, складений Войнаровським З. Г. ;
Протокол № 23 про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого частиною першою статті 172-7 КУпАП, складений Войнаровським З. Г. ;
Протокол № 24 про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого частиною другою статті 172-7 КУпАП, складений Войнаровським З. Г. ;
Протокол № 25 про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого частиною першою статті 172-7 КУпАП, складений Войнаровським З. Г. ;
Протокол № 26 про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого частиною другою статті 172-7 КУпАП, складений Войнаровським З. Г. ;
Протокол № 27 про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого частиною першою статті 172-7 КУпАП, складений Войнаровським З. Г. ;
Протокол № 28 про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого частиною другою статті 172-7 КУпАП, складений Войнаровським З. Г. ;
Протокол № 29 про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого частиною першою статті 172-7 КУпАП, складений Войнаровським З. Г. ;
Протокол № 30 про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого частиною другою статті 172-7 КУпАП, складений Войнаровським З. Г. ;
Протокол № 31 про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого частиною першою статті 172-7 КУпАП, складений Войнаровським З. Г. ;
Протокол № 32 про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого частиною другою статті 172-7 КУпАП, складений Войнаровським З. Г. ;
Протокол № 33 про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого частиною першою статті 172-7 КУпАП, складений Сасанчиним В. І. ;
Протокол № 34 про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого частиною другою статті 172-7 КУпАП, складений Сасанчиним В. І. ;
Протокол № 35 про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого частиною першою статті 172-7 КУпАП, складений Сасанчиним В. І. ;
Протокол № 36 про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого частиною другою статті 172-7 КУпАП, складений Сасанчиним В. І. ;
Протокол № 37 про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого частиною першою статті 172-7 КУпАП, складений Сасанчиним В. І. ;
Протокол № 38 про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого частиною другою статті 172-7 КУпАП, складений Сасанчиним В. І. ;
Протокол № 39 про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого частиною першою статті 172-7 КУпАП, складений Сасанчиним В. І. ;
Протокол № 40 про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого частиною другою статті 172-7 КУпАП, складений Сасанчиним В. І. ;
Протокол № 41 про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого частиною першою статті 172-7 КУпАП, складений Сасанчиним В. І. ;
Протокол № 42 про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого частиною другою статті 172-7 КУпАП, складений Сасанчиним В. І.
01 березня 2019 року наказом начальника Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Кольцова Е.С. № 186/8 «Про відсторонення ОСОБА_1 », - відсторонено ОСОБА_1 , заступника начальника Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, від виконання службових повноважень з першого робочого дня після листка непрацездатності до закінчення розгляду справи судом та наказано Управлінню фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області не проводити нарахування заробітної плати ОСОБА_1 , заступнику начальника Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, на період відсторонення від службових повноважень до закінчення розгляду справи судом.
Із 07 по 15 лютого 2019 року та із 06 до 21 травня 2019 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Тернопільський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер».
Із 18 лютого 2019 року до 08 березня 2019 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 березня 2019 року у справі № 607/2225/19 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частинами першою та другою статті 172-7 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3 400 грн.
Провадження у справі стосовно ОСОБА_1 в частині вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частинами першою та другою статті 172-7 КУпАП, щодо не повідомлення ним при виконанні обов`язків начальника Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області свого керівника про наявність реального конфлікту інтересів під час видачі подань за №№ 42796, 42799, 42793, 42796, 42794, 42795, 42798, 42792 від 19 жовтня 2018 року, а також за № 45186
від 05 листопада 2018 року щодо виплат винагороди собі особисто, як заступнику начальника зазначеного відділу державної виконавчої служби, за реалізацію виконавчих проваджень № 55781189 в сумі 108, 15 грн., № 56053164 в сумі 214, 16 грн, № 56481736 в сумі 25, 5 грн, № 56481736 в сумі 25, 5 грн, № 56736705 в сумі 25, 5 грн, № 57086941 в сумі 27, 26 грн, № 28312218 в сумі 133, 97 грн, № 44755598 в сумі 510, 91 грн, № 54130663 в сумі 25, 50 грн, а також вчинення дій пов`язаних із їх видачею, закрито, з підстав, передбачених пунктом 1 статті 247 КУпАП.
Закриваючи провадження у справі суд про адміністративне правопорушення суд виходив із відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частинами першою та другою статті 172-7 КУпАП за протоколами про адміністративні правопорушення № 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41 та 42 від 21 січня 2019 року, оскільки такі дії не суперечили вимогам Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 23 серпня 2019 року постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 березня 2019 року у справі № 607/2225/19, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частинами першою та другою статті 172-7 КУпАП скасовано; провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частинами першою та другою статті 172-7 КУпАП закрито на підставі
Апеляційний суд виходив з того, що викладені в протоколах про адміністративні правопорушення № 21, 22, 23 та 24 від 21 січня 2019 року обставини не утворюють складу адміністративного правопорушення, передбаченого частинами першою та другою статті 172-7 КУпАП, оскільки в даному випадку не встановлено реального конфлікту інтересів в діях ОСОБА_1 під час вчинення ним дій, пов`язаних з вирішенням питань з виплати винагороди, яка входить в систему заробітної плати, за виконання виконавчого провадження групою виконавців. Вказана обставина залишилася поза увагою суду першої інстанції, у зв`язку із чим було постановлено помилкове рішення, яке належить скасувати, а провадження у справі закрити на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП.
Постанова Тернопільського апеляційного суду від 23 серпня 2019 року у справі № 607/2225/19 набрала законної сили і є чинною.
Наказом начальника Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Кольцова Е. С. № 1076/8 скасовано наказ № 186/8
від 01 березня 2019 року «Про відсторонення ОСОБА_1 ».
Позиція Верховного Суду
За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом (-ами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційні скарги не підлягають задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої-другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої, пункту дев`ятого та абзацу дванадцятого частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 зазначав, що підставою для відшкодування моральної шкоди є, зокрема незаконне притягнення його до адміністративної відповідальності та закриття справ про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративних правопорушень.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У статтях 55 56 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону № 266/94-ВР визначено, що відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 2 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди у розмірах і у порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення.
В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18), яку правильно врахував суд апеляційної інстанції при ухваленні оскарженої постанови, зроблено висновок про те, що на підставі пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 266/94-ВР у особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.
Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження.
Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права в подібних правовідносинах викладені, зокрема в постановах Верховного Суду
від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17 (провадження
№ 61-15393св18), від 08 квітня 2020 року у справі
№ 686/16847/17 (провадження № 61-11590св18), від 22 липня 2020 року у справі № 303/7352/18 (провадження № 61-20524св19), від 02 вересня
2020 року у справі № 591/1001/17 (провадження № 61-39927св18),
від 09 червня 2021 року у справі № 726/837/20 (провадження
№ 61-2647св21),від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20 (провадження № 61-9003св21).
Зазначеним спростовані доводи касаційних скарг НПУ та ДЗЕ НПУ.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що, оскільки жодного адміністративного стягнення, передбаченого КУпАП, відповідачами до позивача застосовано не було, то підстав для задоволення позову немає.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції, правильно застосувавши вищенаведені норми права та врахувавши висновки Верховного Суду, обґрунтовано виходив з того, що позивачу завдано моральної шкоди у зв`язку з притягненням його до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, яке він не вчиняв.
Суд апеляційної інстанції дослідив наявні у справі докази у їх сукупності, надав їм належну оцінку, визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, правильно встановив підстави та порядок відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 .
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не
наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої
Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Висновки суду апеляційної інстанції за встановлених конкретних обставин цієї справи не суперечать висновкам, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17, у постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі
№ 362/15/16-ц, від 21 жовтня 2020 року у справі № 610/3221/19-ц,
від 21 жовтня 2020 року у справі № 312/262/18, від 10 липня 2020 року у справі № 420/647/19, від 03 жовтня 2019 року у справі № 826/15560/15 та у постанові Верховного Суду України від 22 червня 2017 року у справі
№ 6-501цс17.
При цьому, у справі №610/3221/19-ц предметом спору було відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним перебуванням під слідством та судом, а саме: внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, пред`явлення обвинувачення, визнання підозрюваною та обвинуваченою, незаконних затримання та тримання під вартою, застосування міри запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд та покладення пов`язаних із нею обмежень, тобто обмежень свободи, вільного пересування, обрання місця проживання та інше, незаконного накладення арешту на майно; у справах № 6-501цс17 та № 362/15/16-ц - відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними рішеннями, діями і тривалою бездіяльністю органів прокуратури та досудового слідства під час проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях.
У справі № 755/10947/17 спір виник з приводу порушення права власності іпотекодавця на квартиру внаслідок дій іпотекодержателя і державного реєстраторі щодо реєстрації такого права за іпотекодержателем та направлений на перевірку законності дій іпотекодержателя з дотримання порядку звернення стягнення на предмет іпотеки.
У справі № 420/647/19 позивач просив визнати дії суб`єкта владних повноважень неправомірними та скасувати складений ним протокол у справі про адміністративне правопорушення.
У справі № 826/15560/15 вирішувалися вимоги про визнання нечинним розпорядження та акту органу місцевого самоврядування щодо надання дозволу на проектування та перепланування нежилих приміщень та прийняття їх в експлуатацію.
Колегія суддів звертає увагу, що цивільним процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, які полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду (постанови Верховного суду від 13 лютого 2019 року у справі
№ 130/1001/17 (провадження № 51-7588км18), від 18 січня 2021 року у справі № Б-23/75-02).
З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню релевантний висновок, викладений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня
2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18), а не висновки, Верховного Суду, на які посилались НПУ та ДЗЕ НПУ у своїх касаційних скаргах.
ОСОБА_1 , подаючи касаційну скаргу, не погодився із присудженим судом розміром відшкодування моральної шкоди та вважав, що цей розмір має визначатися за кожне із інкримінованих йому адміністративних правопорушень, провадження щодо яких було закрито судом першої інстанції по 50 000 грн та за кожне із інкримінованих йому адміністративних правопорушень, провадження щодо яких було закрито апеляційним судом по 100 000 грн.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок про те, що моральною шкодою визначаються страждання,
заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Визначення
розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках,
ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі
доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення,
так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на
засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити
до її безпідставного збагачення.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди апеляційний суд обґрунтовано виходив із загальних засад розумності, справедливості, пропорційності та врахував конкретні обставини справи.
Підстав для ревізії висновків апеляційного суду в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди, колегією суддів не встановлено.
При цьому, Верховний Суд вважає, що заявлений ОСОБА_1
до відшкодування розмір моральної шкоди в сумі 1 млн 300 тис гривень
є очевидно надмірним та не відповідає засадам розумності і справедливості.
Висновки апеляційного суду по суті вирішення спору узгоджуються з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 10 січня
2019 року у справі № 532/1243/16-ц, від 26 лютого 2020 року у
справі № 142/143/17, від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц.
Питання розподілу судових витрат вирішено апеляційним судом згідно із вимогами процесуального закону.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо
рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу
межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з
одних лише формальних міркувань.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті
411 ЦПК України оскаржене судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про
залишення касаційних скарг без задоволення, а оскарженої постанови апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги Національної поліції України, Департаменту захисту економіки Національної поліції України, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Башуцький Ігор Ярославович, залишити без задоволення.
Постанову Тернопільського апеляційного суду від 25 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович