Постанова

Іменем України

05 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 607/417/16-ц

провадження № 61-37151св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: відділ Держгеокадастру у Тернопільському районі (правонаступник - Головне управління Держгеокадастру в Тернопільській області), відділ з питань державної реєстрації Тернопільської районної державної адміністрації Тернопільської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Тернопільської області, у складі колегії суддів: Костіва О. З., Сташківа Б. І., Хоми М. В., від 19 квітня 2018 року.

Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування

У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: відділ Держгеокадастру у Тернопільському районі (правонаступник - Головне управління Держгеокадастру в Тернопільській області), відділ з питань державної реєстрації Тернопільської районної державної адміністрації Тернопільської області, про скасування права власності на земельну ділянку та визнання незаконним наказу про затвердження документації із землеустрою і передачу земельної ділянки у власність.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що розпорядженням голови Тернопільської районної адміністрації Тернопільської області від 14 грудня 2012 року № 1367-од йому надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, орієнтовною площею

0,0512 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення. На підставі вказаного розпорядження у 2014 році він уклав договір із землевпорядною організацією - приватним підприємством «Галицькі землі» на складання проекту землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки площею 0,0512 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу за межами населеного пункту на території Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, який було виготовлено та подано до відділу Держземагентства у Тернопільському районі Тернопільської області. Однак висновком відділу Держземагентства у Тернопільському районі Тернопільської області від 27 травня 2014 року № 411 йому було відмовлено у погодженні вказаного проекту, з посиланням на те, що раніше відділом уже видано висновок про погодження документації землеустрою на цю земельну ділянку. Також йому стало відомо, що право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_2 , яке було оформлено на підставі наказу Головного управління Держземагентства у Тернопільській області

від 18 лютого 2014 року. Вказував, що йому стало відомо, що ОСОБА_2 , оформляючи земельну документацію, підробив підпис суміжного користувача земельної ділянки ОСОБА_3 в акті прийому-передачі межових знаків. Вважав, що відповідач своїми неправомірними діями, які виразились у підробленні підпису ОСОБА_3 в акті прийому-передачі межових знаків, який є невід`ємною частиною проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки, порушив його права на безоплатну приватизацію спірної земельної ділянки.

У зв`язку із наведеним позивач просив суд скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 згідно запису про право в державному реєстрі прав від 29 вересня 2014 року № 7162654 та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Тернопільській області від 26 вересня 2014 року № 19-762/14-14-сг «Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тернопільського міськрайонного суд Тернопільської області, у складі судді Ромазана В. В., від 19 січня 2017 року позов задоволено. Визнано незаконним наказ Головного управління Держземагентства у Тернопільській області від 26 вересня 2014 року №19-762/14-14-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність». Скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 згідно запису про право в державному реєстрі прав від 29 вересня 2014 року № 7162654. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у проекті землеустрою щодо надання земельної ділянки ОСОБА_2 міститься підроблений акт прийому-передачі межових знаків на зберігання від 01 серпня 2014 року, що підтверджується висновком експерта від 01 листопада 2015 року

№ 1-399/15, виконаним у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12014210010003017

від 18 жовтня 2015 року, яким встановлено, що підпис від імені

ОСОБА_3 у графі «Підпис» в акті прийому-передачі межових знаків на зберігання від 01 серпня 2014 року, складеному Підгороднянською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою, а тому під час передачі земельної ділянки у власність відповідача порушені вимоги статті 50 Закону України «Про землеустрій».

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 19 квітня

2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 січня 2017 року та ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 16 лютого

2016 року про забезпечення позову скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що права позивача ОСОБА_2 не порушені. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про подальшу передачу такої земельної ділянки.Суд першої інстанції поклав в основу рішення висновок експерта у межах кримінального провадження, не з`ясувавши, чи було постановлено вирок або інше судове рішення в рамках цього кримінального провадження. Суміжний землекористувач ОСОБА_3 жодних вимог щодо оскарження правовстановлюючих документів позивача на спірну земельну ділянку не пред`являв.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що предметом спору є відмова відділу Держземагентства в Тернопільському районі Тернопільської області, яку позивач вважав незаконною, а також незаконність реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за відповідачем, оскільки вона була проведена на підставі проекту землеустрою, який містить сфальсифіковані документи. Внаслідок погодження проекту землеустрою, який містить сфальсифіковані документи, відповідач отримав спірну земельну ділянку у власність швидше, ніж позивач. Відтак, на думку заявника, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність факту порушення його прав.

У висновку відділу Держземагентства у Тернопільському районі Тернопільської області від 27 травня 2014 року № 411 не зазначено жодної правової норми, на підставі якої йому біло відмовлено у погодженні проекту землеустрою. Суд апеляційної інстанції помилково визнав поважними причини пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

27 вересня 2018 року справу передано судді-доповідачу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Розпорядженням голови Тернопільської районної державної адміністрації Тернопільської області від 14 грудня 2012 року № 1367-од ОСОБА_1 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0512 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення (землі запасу під господарськими шляхами і прогонами) за межами населеного пункту на території Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (а.с. 37).

У 2014 році на замовлення ОСОБА_1 приватним підприємством «Галицькі землі» на підставі договору від 05 квітня 2014 року виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0512 га, у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу (сільськогосподарські землі (під господарськими шляхами і прогонами) за межами населеного пункту на території Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (а.с. 9-13).

Висновком відділу Держземагентства в Тернопільському районі

від 27 травня 2014 року за № 411 відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , загальною площею 0,0512 га, для ведення особистого селянського господарства на території Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (за межами населеного пункту). Підставою для відмови ОСОБА_1 у погодженні проекту землеустрою зазначено те, що раніше уже видано висновок про погодження документації із землеустрою на земельну ділянку по вказаному місцю розташування

(а.с. 17).

Наказом Головного управління Держземагентства у Тернопільській області від 18 лютого 2014 року № ТН/6125286900:01:001/00001305 «Про надання дозволу на розроблення документації землеустрою» ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 0,0512 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (землі запасу - землі під господарськими шляхами та прогонами) за межами населеного пункту на території Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (а.с. 122).

У 2014 році на замовлення ОСОБА_2 товариством з обмеженою відповідальністю «Геоземсервіс» на підставі договору від 19 лютого

2014 року виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0512 га, у власність для ведення особистого селянського господарства на території Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (за межами населеного пункту) (а.с. 114-157).

Висновком відділу Держземагенства в Тернопільському районі Тернопільської області від 06 березня 2014 року № 144 погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , загальною площею 0,0512, га для ведення особистого селянського господарства на території Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (за межами населеного пункту).

Наказом Головного управління Держземагенства у Тернопільській області від 26 вересня 2014 року № 19-762/14-14-сг затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,0512 га (кадастровий номер 6125286900:02:018:0016) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності (землі запасу - під господарськими шляхами і прогонами) за межами населеного пункту на території Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.

Відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6125286900:01:018:0016, площею 0,0512 га, зареєстровано за ОСОБА_2 .

Відповідно до висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Тернопільській області

від 01 листопада 2015 року № 1-399/15, складеного у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань

від 18 жовтня 2015 року № 12014210010003017, підпис від імені

ОСОБА_3 в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 у рядку «Підпис» в акті прийому-передачі межових знаків на зберігання, виданому Підгороднянською сільською радою Тернопільської області від 01 серпня 2014 року, виконаний не

ОСОБА_3 , а іншою особою (а.с. 163-174).

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до пункту «а» частини першої статті 17 Земельного кодексу України, у редакції, що діяла на час видання Тернопільською районною державною адміністрації Тернопільської області розпорядження від 14 грудня 2012 року № 1367-од, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту «а» частини третьої статті 122 ЗК України у цій же редакції районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності (крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті) у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання.

Згідно з частинами першою та другої статті 116 ЗК України у вказаній редакції Кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України у редакції, що діяла на час видання Тернопільською районною державною адміністрації Тернопільської області розпорядження від 14 грудня 2012 року № 1367-од,громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до абзацу 2 частини сьомої, частини восьмої

статті 118 ЗК України у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому

статтею 186-1 цього Кодексу.

Частинами першою, четвертою та п`ятою статті 186-1 ЗК України, в редакції Кодексу, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин. Розробник подає на погодження до відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Органи виконавчої влади, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (копії такого проекту) безоплатно надати свої висновки про його погодження або відмову в такому погодженні.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» у редакції, що діяла станом на час видання Наказом Головного управління Держземагентства у Тернопільській області від 26 вересня 2014 року № 19-762/14-14-сг, передбачено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до частин першої-третьої, восьмої, дев`ятої статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи. На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки. При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

За змістом частини четвертої статті 112 ЗК України в редакції Кодексу, що діяла на час видання Головним управління Держземагентства у Тернопільській області від 18 лютого 2014 року та затвердження проекту відведення земельної ділянки, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з частиною шостою статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора, подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі, невідповідність поданих документів вимогам законодавства, знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Встановивши, що позивачем не доведено незаконність набуття

ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку та відсутність у позивача права власності чи користування земельною ділянкою, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Посилання заявника на невідповідність проекту землеустрою ОСОБА_2 вимогам земельного законодавства є безпідставними, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів, на підставі яких може бути встановлена незаконність набуття останнім права власності на земельну ділянку. Суд апеляційної інстанції надав належну правову оцінку висновку експертизиНауково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Тернопільській області від 01 листопада 2015 року № 1-399/15, складеного в рамках кримінального провадження № 12014210010003017, визнавши його неналежним доказом незаконності набуття відповідачем права власності на спірну земельну ділянку. Непогодження суміжним землекористувачем меж земельної ділянки не може бути безумовною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою. Також судом апеляційної інстанції було враховано, що ОСОБА_3 не оскаржував правоустановчі документи відповідача на спірну земельну ділянку.

Суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що отримання особою дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки формує у особи легітимні очікування щодо набуття у власність цієї земельної ділянки, однак не означає автоматичного прийняття позитивного рішення про її передання у власність чи у користування.

ОСОБА_1 , отримавши 14 грудня 2012 року дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тривалий час не вчиняв активних дій, спрямованих на реалізацію цього дозволу, а звернувся до приватного підприємства «Галицькі землі» із заявою про розробку такого проекту лише у квітні 2014 року, тобто після того, як проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 був розроблений й погоджений відділом Держземагентства в Тернопільському районі Тернопільської області на підставі висновку від 06 березня 2014 року № 144.

Отже, за обставин, встановлених у цій справі, доводи позивача про те, що він має переважне право на оформлення права власності на земельну ділянку відхиляються судом касаційної інстанції, з огляду на невчинення на протязі значного періоду ОСОБА_1 дій, спрямованих на набуття у власність спірної земельної ділянки, а також необхідність ефективного використання земель державної власності.

Поновлюючи строк на апеляційне оскарження судового рішення та відкриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою

ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Тернопільської області

від 19 квітня 2018 року, суд апеляційної інстанції надав належну правову оцінку причинам пропуску такого строку, врахувавши, що ОСОБА_2 не був присутнім під час проголошення судового рішення, судове рішення отримав 22 грудня 2017 року (а.с. 206). За змістом частини першої 294 ЦПК, 2004 року, особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Судом апеляційної інстанціїправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки про відмову у задоволенні позовних вимог на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 89 ЦПК України).

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржена постанова суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 19 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович