Постанова

Іменем України

29 січня 2020 року

м. Київ

справа № 607/6597/16-ц

провадження № 61-5699 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

представник позивача - ОСОБА_2 ;

відповідач - товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Професійне страхування»»;

представник відповідача - Самборський Євген Олексійович;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 жовтня 2018 року у складі судді Дзюбича В. Л. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Шевчук Г. М., Міщія О. Я., Ткача З. Є.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Професійне страхування» (далі - ТДВ «СК «Професійне страхування») про стягнення страхового відшкодування, пені та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 02 липня 2014 року він уклав із ТДВ «СК «Професійне страхування» договір міжнародного комплексного страхування подорожуючих за кордон. Страхова сума згідно з договором становить 30 тис. євро, франшиза - 100 євро. В день укладення договору ним було сплачено на рахунок відповідача страхову премію.

30 червня 2015 року під час перебування на території Польщі у м. Варшава із ним стався страховий випадок. Він був госпіталізований медиками невідкладної медичної допомоги у лікарню, де йому встановили діагноз «аневризма грудинно-черевного сегмента головної артерії». У зв?язку з тим, що захворювання було складним та вимагало невідкладного лікування і операції, лікарями було прийняте рішення перевезти його в Інститут кардіохірургії, де він був прооперований. Оскільки на протязі 10 днів після хірургічного втручання він перебував у реанімаційному відділенні, то не мав змоги відразу повідомити страховика та асистуючу компанію за кордоном про настання страхового випадку. Однак, через декілька днів у лікарні його відвідав зять - ОСОБА_3 , який по телефону повідомив страховика від його імені про страховий випадок та з?ясував коли і які документи йому необхідно було подати в страхову компанію після повернення до України. По закінченні лікування його зять - ОСОБА_3 оплатив на рахунок інституту грошову суму у розмірі 32 296,08 польських злотих.

По поверненню в Україну, 11 липня 2015 року він звернувся у центральний офіс відповідача та направив поштою оригінал договору страхування та інші документи, передбачені договором страхування, на підтвердження настання страхового випадку, однак ТДВ «СК «Професійне страхування» відмовляється від виконання своїх зобов`язань за договором.

У листі від 29 грудня 2015 року № 157/15 відповідач повідомив, що оскільки оплата вартості наданих медичних послуг за кордоном проведена без погодження із уповноваженою особою страховика, йому належить страхове відшкодування у розмірі 150 євро, яке не було виплачено.

Відповідно до пункту 3.3.8 договору страхування рішення про страхову виплату або відмову у ній приймається страховиком на протязі 15 банківських днів. В порушення вказаної норми страховик 29 грудня 2015 року листом повідомив його про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Зазначав, що несвоєчасне повідомлення страховика про настання страхового випадку не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. В даному випадку він не мав можливості своєчасно повідомити страховика про настання страхового випадку, оскільки після госпіталізації був негайно прооперований під загальним наркозом та провів 10 днів у реанімації, що свідчить про поважність причин пропуску строку для повідомлення про страховий випадок.

Такими неправомірними діями відповідача йому завдано також моральної шкоди.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 182 641 грн 53 коп. невиплаченої страхової виплати, згідно з офіційним курсом валют станом на 10 липня 2015 року, та 3 834 грн 60 коп. пені з розрахунку 210 днів прострочення виплати, а також 20 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 жовтня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що навіть за умови, що між сторонами дійсно був укладений договір комплексного страхування подорожуючих за кордон від 02 липня 2014 року, оригінал якого відсутній та не був наданий позивачем в ході судового розгляду, вказаний договір не набрав чинності, оскільки позивачем в установленому порядку не було доведено факт здійснення оплати першого страхового платежу за договором на користь страховика, а, відтак, у страховика не виникло зобов?язань перед позивачем, у тому числі щодо виплати страхового відшкодування за страховим випадком, що мав місце 30 червня 2015 року під час перебування ОСОБА_1 за межами України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт здійснення оплати страхового платежу за договором на користь страховика та не доведено факту перебування у договірних відносинах із ТДВ «СК «Професійне страхування». Із аудиторського звіту, складеного 29 червня 2017 року незалежною аудиторською фірмою товариство з обмеженою відповідальністю АФ «Аудит плюс Облік» вбачається, що на підтвердження надходжень страхових платежів від ОСОБА_1 в ході проведення перевірки фінансових документів ТДВ «СК «Професійне страхування» встановлено, що згідно з банківськими виписками у період з 01 липня 2014 року по 30 липня 2014 року будь-яких страхових платежів від ОСОБА_1 не надходило, у тому числі і як перерахування страхової премії з посиланням на договір комплексного страхування подорожуючих за кордон (поліс МВ- П № 057851 від 02 липня 2014 року).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про задоволення його позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 607/6597/16-ц з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 червня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що 02 липня 2014 року ним у м. Тернополі було укладено договір міжнародного комплексного страхування подорожуючих за кордон серії МВ-П № 057851 з ТОВ «СК «Професійне страхування» з терміном дії договору 1 рік. Страхування здійснювалося відповідно до правил добровільного страхування медичних витрат як особи, яка подорожує за кордон, по програмі А1, на період з 02 липня 2014 року по 01 липня 2015 року і діяло на території країн Європи. В день укладення договору ним вчасно сплачено відповідачу страхову премію.

Свідок ОСОБА_4 , показання якого суд не взяв до уваги, у судовому засіданні пояснив, що у 2014 році він працював страховим агентом ТДВ «СК «Професійне страхування» і 02 липня 2014 року дійсно особисто виписав йому страховий поліс. Відповідно до укладеного договору комплексного страхування подорожуючих за кордон він оплатив йому страховий платіж. Однак, кошти оплачені ним, як правило, він міг відправити в офіс компанії у м. Києві пізніше: через місяць-два. Даний факт спростовує висновок аудиторської компанії, яка проводила аудит лише протягом липня 2015 року, так як кошти за страховий платіж могли поступити в наступному місяці.

В період дії договору, а саме 30 червня 2015 року з ним стався страховий випадок.

У той же час, на телефонну вимогу страхової компанії він відправив оригінал договору страхування поштою. Проте представник страхової компанії в суді стверджував, що він направив їм копію договору, а оскільки він не надав суду оригіналу, то договір такий взагалі не укладався.

Судом також не прийнято до уваги той факт, якщо ним не було укладено договір комплексного страхування подорожуючих за кордон з ТДВ «СК «Професійне страхування», то навіщо страхова компанія проводила з ним листування майже протягом одного року, а не відмовила відразу.

Більше того, у своїх запитах відповідач жодного разу не вказував, що такий договір з ним не укладався, а, зокрема, вказував, що він не надав всю необхідну та належним чином оформлену документацію для підтвердження настання страхового випадку і розміру збитків, що не відповідає дійсності, оскільки всі запитувані відповідачем документи були ним направлені рекомендованими листами з повідомленням про вручення від 27 липня 2015 року, 21 вересня 2015 року, 17 листопада 2015 року, 14 січня 2016 року та 10 березня 2016 року.

Таким чином, станом на момент подання позовної заяви до суду весь пакет необхідних документів у страховика був і він мав можливість самостійно провести перевірку даного страхового випадку, щоб підтвердити чи спростувати будь-які фактичні обставини.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2019 року ТДВ «СК «Професійне страхування» подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Вказувало, що позивачем не надано доказів своєчасного звернення застрахованої особи до страхової компанії, своєчасне повідомлення про страхову подію, доказів оплати страхової премії (страхового платежу), оригінал або копія полісу страхування, претензій лікувального закладу безпосередньо до скаржника.

Посилалося на те, що пунктом 13.8. додатку 2 до Правил та умов страхування передбачено, що будь-яка сума, отримана страхувальником від третіх осіб в рахунок оплати збитку, вираховується із суми страхової виплати, а страхувальник зобов`язаний негайно сповістити страховика про одержання таких сум. Проте лише з позовної заяви страховик дізнався про відсутність майнових претензій лікувального закладу до нього та сплату рахунків третьою особою.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

30 червня 2015 року під час перебування на території Республіки Польща ОСОБА_1 був госпіталізований бригадою невідкладної медичної допомоги до Інституту кардіології за адресою: вул. Альпейська, 42 04-628 м. Варшава, з приводу гострого розшарування висхідної аорти тип А 171.2, де його було прооперовано.

Відповідно до фактури ПДВ 053/07/2015/FLK від 10 липня 2015 року загальна вартість наданих позивачу медичних послуг, що включає послуги з госпіталізації, операції вад серця і грудної аорти, тіпси в клініці анестезіології становить 32 296,08 польських злотих.

Згідно з підтвердженням обтяження рахунку на суму переказу, виданого акціонерним товариством «Bank Millenium» 02 березня 2016 року, 10 липня 2015 року ОСОБА_3 сплачено на рахунок Інституту кардіології ім. Примаса грошові кошти в сумі 32 296,08 польських злотих за медичні послуги, надані ОСОБА_1

27 липня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до ТДВ «СК «Професійне страхування» із заявою про страхову подію та виплату страхового відшкодування, посилаючись на умови договору комплексного страхування подорожуючих за кордоном МВ-П № 057851, укладеного із відповідачем 02 липня 2014 року.

Листом від 30 липня 2015 року № 099/15 ТДВ «СК «Професійне страхування» вказало позивачу на необхідність направлення належним чином завіреної документації на підтвердження факту настання страхового випадку і розміру збитку, зокрема вказати ціль і мету поїздки за кодон; дату настання нещасного випадку, повідомити чи звертався він до Smart Assistance , коли та яку відповідь отримав.

У відповідь на вказаний лист, ОСОБА_1 у заяві від 21 вересня 2015 року вказав, що страхова подія мала місце 30 червня 2015 року, зазначив мету своєї поїздки за кордон, повідомив, що не звертався до Smart Assistance , а також вказав, що всі інші необхідні документи, передбачені договором страхування в оригіналах та із офіційним перекладом надіслав із попередньою заявою.

Листами від 29 грудня 2015 року №157/15, від 04 січня 2016 року № 169/16 ТДВ «СК «Професійне страхування» повторно повідомило позивача про необхідність надіслання повного пакету документів передбачених пунктами 6.1, 6.2, 6.4 договору страхування подорожуючих за кордон, що надають можливість встановити всі обставини страхового випадку та здійснити страхову виплату.

14 січня 2016 року ОСОБА_1 направив на адресу відповідача заяву, в якій зазначив свої банківські реквізити для проведення виплати та долучив копію закордонного паспорта.

Відповідно до наданої ОСОБА_1 копії договору комплексного страхування подорожуючих за кордоном без відповідного номера, дати та зазначення найменування сторін договору, вказаний договір передбачає відшкодування страховиком витрат за програмою А1, зокрема витрат на невідкладне (екстрене) стаціонарне лікування (госпіталізацію) включаючи послуги лікаря, невідкладні діагностичні (лазерні, інструментальні) дослідження, хірургічне, терапевтичне лікування у стаціонарі, готельні послуги (вартість перебування у палаті стандартного типу, палаті інтенсивної терапії, реанімаційній палаті) призначені лікарем медикаменти, перев`язувальні засоби і засоби, медичний догляд). Витрати на медичну евакуацію застрахованої особи з місця виникнення надзвичайних обставин спеціалізованим медичним транспортом; витрати на посмертну репатріацію тіла застрахованої особи, померлої під час подорожі, витрати на поховання останків застрахованої особи у країні тимчасового перебування у разі її смерті під час подорожі за кордон.

Із аудиторського звіту, складеного 29 червня 2017 року незалежною аудиторською фірмою товариство з обмеженою відповідальністю АФ «Аудит плюс Облік» вбачається, що на підтвердження надходжень страхових платежів від ОСОБА_1 в ході проведення перевірки фінансових документів ТДВ «СК «Професійне страхування» встановлено, що згідно банківських виписок в період з 01 липня 2014 року по 30 липня 2014 року будь-яких страхових платежів від ОСОБА_1 не надходило, у тому числі і як перерахування страхової премії з посиланням на договір комплексного страхування подорожуючих за кордон (поліс МВ- П №057851 від 02 липня 2014 року).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Частиною першою статті 16 Закону України «Про страхування», статтею 979 ЦК України визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, відповідно до якої страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Отже, за своєю правовою природою договір страхування є договором про надання послуг.

Згідно з частиною третьою статті 16 Закону України «Про страхування» договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.

У статті 6 Закону України «Про страхування» передбачено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Відповідно до положень статті 18 Закону України «Про страхування» для укладання договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування.

Факт укладення договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування. Договір страхування життя може бути укладений як шляхом складання одного документа (договору страхування), підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, документами, підписаними стороною, яка їх надсилає. У разі надання страхувальником письмової заяви за формою, встановленою страховиком, що виражає намір укласти договір страхування, такий договір може бути укладений шляхом надіслання страхувальнику копії правил страхування та видачі страхувальнику страхового свідоцтва (поліса), який не містить розбіжностей з поданою заявою. Заява складається у двох примірниках, копія заяви надсилається страхувальнику у двох примірниках, копія заяви надсилається страхувальнику з відміткою страховика або його уповноваженого представника про прийняття запропонованих умов страхування.

Статтею 983 ЦК України передбачено, що договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

У частині першій статті 10 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий платіж, страховий внесок, страхова премія, - це плата за страхування, яку страхувальник зобов`язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Пунктом 1 частини першої статті 21 Закону України «Про страхування» встановлений обов`язок страхувальника своєчасно вносити страхові платежі.

За таких обставин, суди дійшли правильного висновку про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт здійснення оплати страхового платежу за договором на користь страховика та не доведено факту перебування у договірних відносинах із ТДВ «СК «Професійне страхування», а, відтак, у відповідача не виникло зобов?язання щодо сплати страхового відшкодування.

Посилання касаційної скарги на тривале листування із страховиком, який під час листування не заперечував факт укладення договору є слушними, проте під час розгляду справи у суді відповідач заявив про відсутність у нього підтвердження про укладення договору із позивачем та оплати за договором страхування, надавши відповідні докази. Клопотань про витребування додаткових доказів від позивача та його представника не надходило, як і не було надано відповідних доказів укладення договору страхування та сплати страхового платежу.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 жовтня 2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович