ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2021 року
м. Київ
справа № 607/6805/17-а
адміністративне провадження № К/9901/16939/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Коваленко Н.В.
розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області
на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.09.2017 (суддя Братасюк В.М.)
та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 (колегія у складі суддів Носа С.П., Кухтея Р.В., Яворського І.О.)
у справі № 607/6805/17-а
за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської областіпро визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. 30.05.2017 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (далі - відповідач), у якому просив:
- визнати дії відповідача щодо відмови у поновленні виплати раніше призначеної пенсії з 01.04.2017;
- зобов`язати відповідача поновити виплату раніше призначеної пенсії починаючи з 01.04.2017.
2. Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.09.2017, позов задоволено. Визнано протиправними дії Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо відмови у поновленні виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2017. Зобов`язано Тернопільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області поновити виплату ОСОБА_1 раніше призначену пенсію починаючи з 01.04.2017. Судові витрати в сумі 640 грн. стягнуто за рахунок держбюджету.
3. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 апеляційну скаргу Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області задоволено частково. Змінено постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.09.2017, викладено четвертий абзац резолютивної частини постанови в наступній редакції: «Стягнути з Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень». В решті постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.09.2017 залишено без змін.
4. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду від 19.09.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017, ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.12.2017 було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача та надіслано особам, які беруть участь у справі копію касаційної скарги та копію ухвали про відкриття касаційного провадження.
6. У зв`язку із ліквідацією вказаного суду справу передано Верховному Суду.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.09.2016 позивачем оформлено виїзд на постійне місце проживання в Сполучені Штати Америки.
8. 10.10.2016 позивач подав заяву до Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про припинення виплати пенсії з 11.11.2016. У зв`язку з цим з 01.04.2017 виплату пенсії було припинено.
9. 01.04.2017 позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою про поновлення виплати пенсії на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009.
10. Рішенням від 14.04.2017 відповідач відмовив у поновленні виплати пенсії.
11. Відмова мотивована тим, що позивач проживає за межами території України, між Україною та Сполученими Штатами Америки не укладено договору щодо пенсійного забезпечення.
12. Вважаючи незаконними зазначені дії відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
III. АРГУМЕНТИ СТОРІН
13. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 покликався на те, що з прийняттям Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009 він має право на поновлення виплати пенсії.
14. Відповідач проти позову заперечував. Покликався на те, що позивач не проживає на території України, тому підстав для поновлення виплати пенсії немає.
IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
15. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що з 07.10.2009 порядок виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон регулюється нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням рішення Конституційного суду України №25-рп/2009, тобто виплата пенсії повинна проводитися незалежно від місця проживання пенсіонера.
16. Змінюючи постанову суду першої інстанції в частині судових витрат, Львівський апеляційний адміністративний суд виходив з того, що відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
17. В обґрунтування касаційної скарги відповідач покликається на те, що місцем проживання позивача є Сполучені Штати Америки, проте на даний час відсутні двосторонні угоди між Україною та Сполученими Штатами Америки щодо соціального забезпечення громадян.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
19. Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
20. Частиною 2 ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" визначено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
21. Отже, кожний громадянин України має право на вибір місця проживання. При цьому обсяг конституційних прав не може бути обмежено.
22. У пункті 2 ч. 1 ст. 49 та у другом реченні ст. 51 Закону 1058-IV у редакції, чинній до 07.10.2009, було передбачено припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення і якщо згода на обов`язковість такого міжнародного договору не надана Верховною Радою України.
23. Рішенням від 07.10.2009 у справі № 25-рп/2009 Конституційний Суд України визнав зазначені положення Закону № 1058-IV такими, що не відповідають Конституції України.
24. Конституційний Суд України дійшов висновку, що оспорюваними нормами Закону № 1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
25. Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
26. У подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18 сформулювала висновок щодо застосування ч. 2 ст. 49 Закону № 1058-IV про таке:
« <…> при первинному встановленні розміру пенсії орган Пенсійного фонду діє на підставі звернення громадянина із заявою про призначення йому пенсії. У випадках поновлення раніше призначеної пенсії органи Пенсійного фонду діють на підставі цієї ж заяви пенсіонера у строки, встановлені статтею 49 Закону №1058-IV.
При цьому законодавцем було чітко встановлено, що поновлення виплати пенсії проводиться протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
<…> Водночас відсутність чіткого законодавчого механізму щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, призвело до ситуації, за якої громадяни України були позбавлені можливості отримувати належні їм пенсійні виплати, або створювалися умови за яких пенсіонерам, які проживають за межами України, для отримання належних їм пенсійних виплат необхідно було докласти значних зусиль, зокрема, звертатись до суду.
<…> поведінка держави в особі її компетентних органів по відношенню до пенсіонерів, які є громадянами України та проживають за межами України, не відповідає принципу належного врядування, зміст якого розкритий у багатьох рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у рішенні від 20 січня 2012 року у справі «Рисовський проти України». Очевидно, що на виконання рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року у справі № 25-рп/2009 державні органи, відповідальні за його виконання, не діяли вчасно та послідовно.
Невиконання державою покладених на неї обов`язків щодо соціального забезпечення та захисту громадян породжує масові звернення до суду з позовами про визнання неправомірними дій органів пенсійного фонду, що, серед іншого, підриває довіру громадян до належного виконання всіма суб`єктами владних повноважень своїх функції та до можливості отримати в старості з боку держави в обмін на свою трудову діяльність справедливий соціальний захист.
Зважаючи на те, що нарахування пенсії в повному обсязі («правильному» розмірі) покладається на відповідний територіальний орган Пенсійного фонду, непроведення відповідачем поновлення виплати пенсії позивачці після 07 жовтня 2009 року свідчить про те, що його бездіяльність призвела до триваючого порушення права позивачки на отримання пенсійних виплат, яке було відновлено на підставі зазначеного Рішення Конституційного Суду України».
27. Суд не вбачає підстав для відступу від таких висновків у цій справі.
28. Позивач до виїзду за кордон перебував на обліку у відповідача та отримував пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, громадянство не втрачав. Тому, проживаючи в Сполучених Штатах Америки, як громадянин України, ОСОБА_1 має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни України, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.
29. Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
30. Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись ст. 341 343 356 КАС України, Суд -
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області залишити без задоволення.
2. Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 вересня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 у справі №607/6805/17-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя Н.В. Коваленко