ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року

м. Київ

справа № 607/9231/22

провадження № 51-2972 км 24

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

перекладача ОСОБА_7 ,

у режимі відеоконференції

засудженого ОСОБА_8

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_8 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 листопада 2023 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022210000000048, за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особи без громадянства, уродженця м. Баку Республіки Азербайджан, жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 07 травня 2018 року за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 289 КК України до остаточного покарання на підставі ст. 70 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 листопада 2023 року ОСОБА_8 визнано винуватим та засуджено за ч. 4 ст. 189 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна, яке є його власністю.

Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку ОСОБА_8 засуджено за те, що він, 29 березня 2022 року приблизно о 11 год, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне вимагання грошових коштів у ОСОБА_10 зателефонував йому та домовився про зустріч. Цього ж дня, в обідню пору доби ОСОБА_8 прийшов до місця роботи останнього, висловив незаконну вимогу щодо передачі грошових коштів в сумі 10000 гривень, погрожуючи потерпілому насильством та спричиненням тілесних ушкоджень, які останній сприйняв за реальні, та завдав кілька ударів ОСОБА_10 в область тулуба та обличчя, від чого потерпілий відчув фізичну біль. Побоюючись за своє життя і здоров`я, ОСОБА_10 30 березня 2022 року о 14:29 год, користуючись терміналом здійснив поповнення карткового рахунку, який повідомив йому ОСОБА_8 , на суму 120 гривень. В подальшому ОСОБА_8 , продовжував телефонувати до ОСОБА_10 та висловлювати незаконну вимогу щодо передачі йому грошових коштів, а останній сприймаючи погрози ОСОБА_8 за реальні, 31 березня, 01 та 07 квітня 2022 року здійснив перекази грошових коштів у сумі 80 грн, 200 грн та 500 грн, відповідно, користуючись терміналом на різні карткові рахунки, які йому повідомляв ОСОБА_8 .

Продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення за рахунок чужого майна, 06 квітня 2022 року ОСОБА_8 , знову висловив незаконну вимогу ОСОБА_10 щодо передачі йому грошових коштів, які потерпілий в цей же день передав останньому їх в сумі 700 гривень. 12 квітня 2022 року в першій половині дня ОСОБА_8 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, знову зателефонував до ОСОБА_10 та домовився про зустріч. Цього ж дня, близько 14:30 год, ОСОБА_8 , діючи з єдиним умислом, залучив до вчинення даного злочину ОСОБА_11 , який не будучи обізнаний із злочинним умислом ОСОБА_8 , підійшов до ОСОБА_10 з метою отримання грошових коштів в сумі 8000 грн, проте після отримання зазначених коштів, направляючись до ОСОБА_8 з ними був зупинений працівниками поліції.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_9 просить скасувати судові рішення щодо засудженого ОСОБА_8 з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону танеправильного застосування закону України про кримінальну відповідальністьі закрити кримінальне провадження на підставі ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діях засудженого складу кримінального правопорушення. Обґрунтовуючи свої вимоги наводить доводи щодо невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження. Вважає, що судами як першої так і апеляційної інстанцій, на підтвердження винуватості засудженого ОСОБА_8 , покладено неналежні та недопустимі докази. Стверджує, що засуджений не здійснював вимагання коштів з потерпілого. Посилається на невідповідність вироку вимогам законності і обґрунтованості. Вважає, що всі наведені порушення, про які вона зазначала у апеляційній скарзі, всупереч вимогам кримінального процесуального закону, суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив.

Під час касаційного розгляду захисник підтримала подану касаційну скаргу та вважала, що вона підлягає задоволенню.

Позиції інших учасників судового провадження

В запереченні на касаційну скаргу захисника прокурор наводить мотиви щодо безпідставності доводів та зазначає про обґрунтованість судових рішень щодо ОСОБА_8 .

Під час касаційного розгляду засуджений ОСОБА_8 підтримав подану захисником касаційну скаргу та просив її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 під час касаційного розгляду вважала, що підстав для задоволення касаційної скарги захисника немає, з огляду на це, судові рішення щодо ОСОБА_8 слід залишити без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Натомість, зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Переглядаючи справу за апеляційною скаргою захисника, в якій вона оспорювала правильність встановлення фактичних обставин, обґрунтовувала недопустимість, на її думку, доказів винуватості засудженого за ч. 4 ст. 189 КК України, наполягала на відсутності у ОСОБА_8 умислу на вимагання, вчиненого в умовах воєнного стану, а також стверджувала про відсутність взагалі в його діях складу зазначеного кримінального правопорушення, апеляційний суд в своєму рішенні навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку діям засудженого.

За встановлених судом фактичних обставин, дії ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 189 КК України кваліфіковано правильно.

В основу вироку суд обґрунтовано поклав: показання самого потерпілого ОСОБА_10 про обставини вимагання саме ОСОБА_8 коштів; показання свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_11 , ОСОБА_17 ; дані, викладені в заяві ОСОБА_10 від 30 березня 2022 року, в якій він просить притягнути до кримінальної відповідальності осіб, які вимагають у нього 10 000 грн, погрожуючи фізичною розправою та він сприймає їх реально; протоколів: пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 08 квітня 2022 року за участю свідка ОСОБА_18 ; пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 18 квітня 2022 року за участю свідка ОСОБА_12 ; огляду грошових коштів від 12 квітня 2022 року, вручення грошових коштів від 12 квітня 2022 року; проведення контролю за вчинення злочину у вигляді спеціального слідчого експерименту від 12 квітня 2022 року; за результатами проведення НСРД- аудіо-, відео контроль особи від 13 червня 2022 року; огляду місця події від 12 квітня 2022 року, затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 12 квітня 2022 року, а також інші докази, зміст яких детально відображено у вироку.

Вказані докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, оцінені судом відповідно до ст. 94 КПК України на предмет належності, допустимості, достовірності та не викликають у Суду сумнівів у їх правдивості.

Таким чином, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд дійшов вмотивованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, за який його засуджено.

Вирок суду є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 374 КПК України.

Суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, детально перевірив викладені в апеляційній скарзі захисника доводи, в тому числі і доводи, стосовно недопустимості, на її думку, доказів в зв`язку з їх отриманням з порушенням вимог кримінального процесуального закону, відсутності доказів на підтвердження наявності умислу саме на вимагання, вчиненого в умовах воєнного стану та складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, в діях ОСОБА_8 в цілому, які є аналогічними, за своїм змістом, доводам касаційної скарги захисника та обґрунтовано визнав їх безпідставними, із зазначенням відповідних мотивів прийнятого рішення.

Апеляційний суд не знайшов підстав для скасування вироку саме з наведених у апеляційній скарзі захисника мотивів та обґрунтовано не погодився з тим, що в діях засудженого відсутній склад злочину, який йому інкримінується.

Колегія суддів вважає, що під час розгляду кримінального провадження, суди як першої так і апеляційної інстанцій в повній мірі дотрималися вимог статей 10 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у поданні доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Усі твердження щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неналежної оцінки доказів, які аналогічні доводам апеляційної скарги захисника, повністю перевірені апеляційним судом, на них надано вмотивовані відповіді, ухвала суду відповідає вимогам статтям 370 419 КПК України.

Щодо версії сторони захисту про наявність боргу у потерпілого перед ОСОБА_8 і, відповідно, відсутність підстав кваліфікувати вчинене як вимагання, то колегія суддів визнає їх необґрунтованими з огляду на таке.

Сторона захисту в судах попередніх інстанцій послідовно стверджувала про те, що ОСОБА_8 не вчиняв будь-яких дій, які б мали ознаки вимагання у ОСОБА_10 грошей, не висловлював на його адресу жодних погроз і не вдавався до залякування потерпілого, а лише просив повернути борг.

Водночас, як правильно було встановлено судами попередніх інстанцій, ця версія подій спростовується наявними у матеріалах кримінального провадження доказами, які як кожен окремо, так і в сукупності свідчать про вчинення ОСОБА_8 щодо ОСОБА_10 вимагання, вчиненого в умовах воєнного стану.

З обставин подій, які зафіксовані в результаті проведених органом досудового розслідування НСРД убачається, що ОСОБА_8 , вимагаючи у ОСОБА_10 кошти, не вказував про те, що ці кошти мають бути повернуті в рахунок боргу потерпілого перед засудженим. Під час розгляду цього кримінального провадження у судах попередніх інстанцій наявність цивільно-правових зобов`язань у потерпілого перед ОСОБА_8 встановлено не було.

Твердження захисника про наявність усного зобов`язання між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 та про ухилення потерпілого від виконання такого зобов`язання також не знайшли свого підтвердження, оскільки будь-яких доказів, які б свідчили про наявність боргових зобов`язань у ОСОБА_10 перед ОСОБА_8 сторона захисту додатково не надала.

Отже, суди попередніх інстанцій правильно відхилили версію сторони захисту про наявність боргу у потерпілого перед ОСОБА_8 , яка не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду кримінального провадження та була спростована сукупністю досліджених судами доказів.

Твердження захисника про те, що суди попередніх інстанцій поклали в основу своїх висновків показання потерпілого ОСОБА_10 , які є суперечливими, колегія суддів відхиляє.

Призначене ОСОБА_8 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України та є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у справі колегією суддів не встановлено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК України, для скасування вироку апеляційного суду та задоволення касаційних вимог засудженого немає.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 листопада 2023 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_9 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_19