ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 січня 2025 року
м. Київ
справа № 608/1505/22
провадження № 61-6802св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа - Чортківська державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року у складі колегії суддів Шевчук Г. М.,Гірського Б. О., Костіва О. З.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Чортківська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно.
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Чортківська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно.
Позов обґрунтувала тим, що її мати ОСОБА_4 склала на її користь заповіт, який посвідчений секретарем виконавчого комітету Колиндянської сільської ради Чортківського району Тернопільської області 17 листопада 2020 року за реєстровим № 181 на все належне їй майно.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла і позивач звернулася до Чортківської районної державної нотаріальної контори для одержання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно після смерті матері, яке складається із:
- 1/5 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- земельної ділянки з кадастровим номером 6125588600:01:001:0787, площею 2,43 га, яка розташована на території Великочорнокінецької сільської ради Чортківського району Тернопільської області (далі - Великочорнокінецька сільська рада), цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належали ОСОБА_4 ;
- 1/20 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якого була його дружина ОСОБА_4 , яка прийняла 1/4 частку спадщини за законом, але не оформила свої спадкові права;
- 1/8 частки земельної ділянки, з кадастровим номером 6125588600:01:001:0789, розташованої на території Великочорнокінецької сільської ради, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які належали ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якого була його дружина ОСОБА_4 , яка прийняла обов`язкову частку у спадщині за заповітом, посвідченим Чорнокінецько-Волянською сільською радою 05 серпня 2004 року за реєстровим № 76, на земельний та майновий пай на користь ОСОБА_2 , але не оформила свої спадкові права (право власності на 7/8 частин згаданого майна ОСОБА_2 визнав за собою в порядку спадкування за заповітом згідно рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 29 квітня 2014 року у справі № 608/571/14-ц);
- 1/20 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якого є позивач та прийняла 1/4 частку спадщини за законом.
В зв`язку з відсутністю всіх необхідних документів нотаріальна контора відмовила їй у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно та рекомендувала звернутись за захистом своїх прав до суду.
Відповідно до вказаного, позивач просила суд визнати право власності на вищезазначене спадкове майно.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Чортківський районний суд Тернопільської області рішенням від 19 вересня 2022 року у складі судді Яковець Н. В. позов задовольнив.
Визнав за ОСОБА_1 як спадкоємцем за заповітом право власності на:
- 1/5 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку з кадастровим номером 6125588600:01:001:0787, площею 2,43 га, яка розташована на території Великочорнокінецької сільської ради, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належали ОСОБА_4 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- 1/20 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 ;
- 1/8 частку земельної ділянки, з кадастровим номером 6125588600:01:001:0789, розташованої на території Великочорнокінецької сільської ради, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які залишилися після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
як спадкоємцем за законом право власності на:
- 1/20 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 , яка залишилися після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зобов`язав Головне управління Державної казначейської служби України у Тернопільської області повернути із спеціального фонду Державного бюджету України позивачу ОСОБА_1 50 % судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви у розмірі 1 102,50 грн, який було сплачено згідно із квитанцією АТ «РВС Банк» № 31-1567602/1/С від 31 серпня 2022 року, що становить 551,25 грн.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що після смерті батьків залишилось спадкове майно і позивач ОСОБА_1 відповідно до статті 1268 ЦК України є спадкоємцем їхнього майна і спадщина належить їй з часу її відкриття. Відповідачі визнали позовні вимоги.
Тернопільський апеляційний суд постановою від 23 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив.
Рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 19 вересня 2022 року скасував.
Постановив нове судове рішення яким визнав за ОСОБА_1 як спадкоємцем за заповітом право власності на:
- 5/24 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 ;
- 5/6 частин земельної ділянки з кадастровим номером 6125588600:01:001:0787, площею 2,43 га, яка розташована на території Великочорнокінецької сільської ради, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належали ОСОБА_4 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- 5/48 частин земельної ділянки, з кадастровим номером 6125588600:01:001:0789, розташованої на території Великочорнокінецької сільської ради, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які залишилися після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнав право власності як спадкоємцем за законом на:
- 1/20 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 , що залишився після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнув з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 1 653 грн за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що місцевий суд не врахував, що відповідач ОСОБА_2 , як непрацездатний син (особа з інвалідністю З групи), має право на обов`язкову частку у спадщині згідно із частиною першою статті 1241 ЦК України. 13 січня 2022 року заведено спадкову справу № 4/2022 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 за заявою сина ОСОБА_2 , в якій зазначено, що спадщину він приймає за законом, відповідно до якої він як непрацездатний син (особа з інвалідністю третьої групи), має право на обов`язкову частку.
Суд першої інстанції, вирішуючи спір не звернув увагу на ці обставини та визнав за позивачем право власності на спадкове майно за заповітом після смерті ОСОБА_4 без врахування обов`язкової частки відповідача, що привело до неправильного вирішення спору та є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її із Чортківського районного суду Тернопільської області.
22 червня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі скаржник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц, від 01 серпня 2019 року у справі № 510/350/16-ц, від 14 грудня 2022 року у справі № 126/2200/20 та інших.
У касаційній скарзі зазначається, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що ОСОБА_2 у суді першої інстанції висловив свою згоду щодо визнання позовних вимог. Поведінка відповідача є недобросовісною, оскільки не відповідає попереднім заявам. На день смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відповідач не проживав з ними та не доглядав за ними.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.
Фактичні обставини справи
Суд встановив, що спірний будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належав до суспільної групи колгоспний двір.
Членами колгоспного двору були ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яким належало по 1/5 частини домоволодіння.
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим повторно 22 листопада 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чортківського районного управління юстиції Тернопільської області.
Згідно із даними спадкового реєстру спадкодавець склав заповіт, який посвідчений Чорнокінецько-Волянською сільською радою 05 серпня 2004 року за реєстровим № 76, на земельний та майновий пай в користь ОСОБА_2 .
Відповідно до даних Чортківської районної державної нотаріальної контори 16 грудня 2013 року заведено спадкову справу № 872/2013 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 за заявою сина померлого ОСОБА_2 про прийняття спадщини.
Згідно із довідкою, виданою 11 грудня 2013 року № 397 Чорнокінецько-Волянською сільською радою, спадкодавець на момент смерті проживав та був зареєстрований з дружиною ОСОБА_4 , сином ОСОБА_2 , сином ОСОБА_3 , дочкою ОСОБА_1 та внуком ОСОБА_6
Чортківський районний суд Тернопільської області рішенням від 29 квітня 2014 року у справі № 608/571/14-ц визнав за ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 7/8 частин земельної ділянки з кадастровим номером 6125588600:01:001:0789, розташованої на території Великочорнокінецької сільської ради, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Цим рішенням суду встановлено, що ОСОБА_4 , яка є дружиною померлого ОСОБА_5 , має право на обов`язкову частку - 1/8 частину земельної ділянки з кадастровим номером 6125588600:01:001:0789, яку спадкодавець заповів синові ОСОБА_2 .
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 '5, виданим виконавчим комітетом Колиндянської сільської ради. Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно.
ОСОБА_4 склала заповіт, який посвідчений секретарем виконавчого комітету Колиндянської сільської ради 17 листопада 2020 року за реєстровим № 181, на користь ОСОБА_1 на все належне їй майно.
Відповідно до даних Чортківської районної державної нотаріальної контори 13 січня 2022 року заведено спадкову справу № 4/2022 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 за заявою сина спадкодавця ОСОБА_2 , в якій зазначено, що спадщину він приймає за законом згідно зі статтею 1241 ЦК України, відповідно до якої він як непрацездатний син (особа з інвалідністю третьої групи), має право на обов`язкову частку.
ОСОБА_2 є особою з інвалідністю третьої групи загального захворювання (а. с. 49)
Із довідки, виданої 09 серпня 2021 року № 1484 Колиндянською сільською радою відомо, що ОСОБА_4 на момент смерті проживала та була зареєстрована з дочкою ОСОБА_1 , сином ОСОБА_3 , внуком ОСОБА_6 (а. с. 12).
ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , належала земельна ділянка з кадастровим номером 6125588600:01:001:0787, площею 2,43 га, яка розташована на території Великочорнокінецької сільської ради, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право власності на землю від 23 травня 2006 року (а. с. 14).
Чортківська районна державна нотаріальна листом від 02 лютого 2022 року № 39/02-14, посилаючись на наявність спору між спадкоємцями та відсутністю всіх необхідних документів для оформлення спадкових прав, рекомендувала ОСОБА_1 звернутися до суду для вирішення питання про визнання права власності на спадкове майно.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно частини першої до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статей 1216 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
За змістом статті 1233 та частини першої статті 1235 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Згідно зі статтею 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутностізаповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно із статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (частина перша статті 1267 ЦК України).
Відповідно до статей 1268 1296 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
З матеріалів справи відомо, що будинок із господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 належав колгоспному двору, учасниками якого були ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , кожному із них належало по 1/5 частки.
Після смерті ОСОБА_5 до складу спадщини увійшла його 1/5 частка домоволодіння та земельна ділянка (кадастровий номер 6125588600:01:001:0789), яку він заповів ОСОБА_2 .
Спадкоємцями за законом стали ОСОБА_4 (дружина), ОСОБА_3 (син), ОСОБА_1 (дочка) та ОСОБА_2 (син). ОСОБА_1 успадкувала 1/20 частку домоволодіння, а її мати ОСОБА_4 також успадкувала 1/20 частку.
Чортківський районний суд рішенням від 29 квітня 2014 року у справі № 608/571/14-ц визнав за ОСОБА_2 право власності на 7/8 частин земельної ділянки (кадастровий номер 6125588600:01:001:0789). ОСОБА_4 мала право на 1/8 частку цієї ділянки як обов`язкову частку.
Після смерті ОСОБА_4 до спадщини увійшли 1/20 частка в домоволодінні, 1/5 частка домоволодіння, 1/8 частка земельної ділянки (кадастровий номер 6125588600:01:001:0789) та земельна ділянка (кадастровий номер 6125588600:01:001:0787). Спадкоємцями є її діти: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Заповіт ОСОБА_4 від 17 листопада 2020 року передбачає передачу всього майна ОСОБА_1 .
Встановлено, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю третьої групи загального захворювання (а. с. 49).
У постанові Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 369/6355/15-ц зазначено, що право на обов`язкову частку - це суб`єктивне майнове право окремих спадкоємців першої черги (стаття 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту.
Право на обов`язкову частку у спадщині має особистий характер у тому розумінні, що цим правом наділяється виключно певне вичерпне коло спадкоємців першої черги, які є найбільш уразливими у задоволенні їх майнових інтересів (стаття 1241 ЦК України). Зокрема, відповідним правом наділені особи, які в силу свого фізичного стану об`єктивно позбавлені здатності рівної, поруч з іншими особами, реалізації своїх прав, що вимагає додаткового їх захисту з боку держави.
Коло осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, визначене статтею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 11 лютого 2014 року № 1-рп/2014 (справа № 1-1/2014) щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 1241 ЦК України зміст поняття «повнолітні непрацездатні діти», що використовується в абзаці 1 частини першої статті 1241 ЦК України щодо права на обов`язкову частку у спадщині, ґрунтується на положеннях частини третьої статті 75 СК України, яка відносить до категорії «непрацездатні» інвалідів I, II та III груп, а також пенсійного законодавства та законів України, які регулюють соціальне страхування і визначають поняття «непрацездатний».
Колегія суддів Верховного Суду вказує, що відповідно до статті 1241 ЦК України право на обов`язкову частку в спадщині є гарантованим законом і не може бути скасоване або обмежене за бажанням спадкодавця чи інших спадкоємців. Позбавлення цього права можливе лише у виключних випадках, передбачених законодавством. Тому суд зобов`язаний врахувати обов`язкову частку відповідача.
Аргументи скаржника про те, що відповідач ОСОБА_2 визнав позов і тому місцевий суд правомірно не врахував його право на обов`язкову частку в спадщині, не заслуговують на увагу у зв`язку з їх необґрунтованістю.
Суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_2 визнавав позов лише в частині визнання права власності за позивачем відповідно до заповіту. Однак він одночасно наголосив, що визнавав це право з урахуванням своєї обов`язкової частки у спадковому майні і не відмовлявся від неї.
Отже, колегія суддів Верховного Суду вважає обґрунтованим рішення суду апеляційної інстанції, яким частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .
Посилання в касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц, від 01 серпня 2019 року у справі № 510/350/16-ц, від 14 грудня 2022 року у справі № 126/2200/20 та інших є безпідставними, оскільки висновки у цій справі і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Отже, доводи касаційної скарги не спростовують зроблені у справі висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Тернопільського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров