Постанова

Іменем України

05лютого 2020 року

м. Київ

справа № 608/1545/15-ц

провадження № 61-14880св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: Горішньовигнанська сільська рада Чортківського району Тернопільської області, відділ Держземагентства у Чортківському районі,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Варода Павло Борисович, на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 25 квітня 2017 року у складі судді Коломієць Н. З. та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 15 червня 2017 року у складі колегії суддів: Дикун С. І., Парандюк Т. С., Сташків Б. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 демонтувала її огорожу, заступила за межі її земельної ділянки, розпочала підготовчі роботи для будівництва своєї огорожі.

Вважає дії ОСОБА_2 неправомірними, оскільки згідно з генеральними планами забудови земельної ділянки, села та планом розміщення житлових будинків, ширина її ділянки від дороги становить 46 м, а не 44 м, як встановила при обмірі комісія сільської ради.

ОСОБА_2 відмовляється добровільно демонтувати огорожу, внаслідок чого вона позбавлена можливості приватизувати належну їй земельну ділянку.

З огляду на викладене та уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, площею 8 кв. м, що розташована по АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2 демонтувати металевий стовп, частину підмурівки та дерев`яну огорожу, а також стягнути понесені судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 25 квітня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено у позові.

Суд першої інстанції виходив із того, що із досліджених доказів не встановлено факт самовільного зайняття відповідачкою частини земельної ділянки позивачки. Судом враховано висновок судового експерта Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 30 березня 2016 року № 562/15-22 за наслідками проведеної судової земельно-технічної експертизи, відповідно до якого межі землекористування між сторонами не порушені. Наявні у справі докази також не підтверджують зазначеного факту та площу спірної земельної ділянки.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 15 червня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Вароди П. Б. відхилено. Рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 25 квітня 2017 року залишено без змін.

Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами позовні вимоги, які б безпосередньо вказували на порушення її майнових прав щодо земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок. Наданий позивачкою генплан забудови її земельної ділянки, не містять її розмірів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Варода П. Б., просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що правовстановлюючими документами на земельні ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є записи в земельно-облікових документах Горішньовигнанської сільської ради Чортківського району Тернопільської області та планово-картографічні матеріали с. Горішня Вигнанка. Висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 30 березня 2016 року № 562/15-22 встановлено ширину присадибної земельної ділянки ОСОБА_1 - 46 м від вулиці, ширина земельної ділянки ОСОБА_2 від вулиці згідно з картографічними матеріалами та паспортом забудови - 54,50 м. Водночас фактично такі відстані становлять 45,51 м та 57,44 м відповідно, а також встановлено накладення частини земельної ділянки ОСОБА_2 на земельну ділянку ОСОБА_1 , площею 8 кв. м. Цей висновок експерта не спростований відповідачем. Підстави вважати вказаний висновок таким, що не має наперед встановленого значення, відсутні. Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлений не тільки власником земельної ділянки, але і її користувачем чи іншою особою, права якої порушено, зокрема власником (користувачем) суміжної земельної ділянки, з підстав, передбачених статтями 391 396 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 103 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (роз`яснення, викладені в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України»).

Враховуючи наведене вище, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення цього позову.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 заперечувала проти її доводів, просила оскаржувані судові рішення залишити без змін. Вказувала на відсутність документації щодо встановлення землевпорядними організаціями меж суміжних земельних ділянок сторін в натурі (на місцевості), що унеможливлює визначення точних розмірів цих ділянок. Відповідно до статті 22 Земельного кодексу Української радянської соціалістичної республіки (далі - ЗК УРСР) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Варода П. Б., на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 25 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 15 червня 2017 року і витребувано із Чортківського районного суду Тернопільської області цивільну справу № 608/1545/15-ц.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2018 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Горішньовигнанська сільська рада Чортківського району Тернопільської області, відділ Держземагенства у Чортківському районі, про усунення перешкоди в користуванні земельною ділянкою призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

ОСОБА_1 є власницею житлового будинку по АДРЕСА_1 згідно зі cвідоцтвом про право власності від 19 жовтня 2001 року, виданим на підставі договору дарування вказаного будинку від 15 липня 1985 року № 25, який було укладено між ОСОБА_3 та ОСОБА_1

ОСОБА_2 є власницею 1/4 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 28 липня 2003 року серії НОМЕР_1 .

Згідно із зведеним актом вартості будівель та споруд, а також відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно співвласниками будинковолодіння по АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Із схематичного плану вбачається, що землекористувачами присадибної земельної ділянки АДРЕСА_2 Вигнанка є ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Ширина земельної ділянки не зазначена.

Матеріалами справи № 5625 щодо відведення в натурі земельної ділянки і погодження проектної документації на будівництво житлового будинку та свідоцтва на забудову індивідуальної садиби від 20 жовтня 1981 року не визначено розмір виділеної ОСОБА_3 присадибної ділянки для будівництва. Згідно з аналогічною документацією за 1971 рік, виданою на ім`я ОСОБА_6 , площа та розміри по периметру земельної ділянки, виділеної під будівництво, також не встановлені.

16 червня 2015 року комісією по земельних спорах Горішньовигнанської сільської ради Чортківського району Тернопільської області складено акт, згідно з яким були проведені заміри та встановлено межовий знак 44 м спереду будинку ОСОБА_1 . Однак, вона не погодилась із замірами комісії, оскільки в генеральному плані забудови будинковолодіння ОСОБА_3 , довжина земельної ділянки від дороги становить 46 м.

У викопіюванні зі схеми земель с. Горішня Вигнанка Чортківського району, складеної у 1962 році, у картографічній схемі села інформація щодо ширини земельної ділянки ОСОБА_1 , яка прилягає до вулиці, не вказана.

Відповідно до довідки Горішньовигнанської сільської ради Чортківського району Тернопільської області від 21 березня 2017 року № 217 в період інвентаризації та приватизації земельних ділянок села (з 1994 по 1998 роки), ОСОБА_1 власноручно 08 травня 1996 року підписала заяву на приватизацію присадибної ділянки, ширина від дороги якої становила 44 м. Відповідно до заяви ОСОБА_6 ширина від дороги її земельної ділянки становила 57,3 м. Межа земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_1 більше 30 років забетонована обмосткою та по всьому периметру встановлена огорожа.

Згідно з довідкою Горішньовигнанської сільської ради Чортківського району Тернопільської області від 21 лютого 2017 року № 74 межі, встановлені між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , не порушувалися і не змінювалися відповідно до інвентаризації землі, яка відбувалася у 1995 році. Зокрема ширина земельної ділянки ОСОБА_2 від дороги становить 53,3 м, а ОСОБА_1 -

44 м.

Листом Чортківського РВ УМВС України в Тернопільській області від 04 липня 2015 року № 7511/н-661 ОСОБА_1 було повідомлено, що підстави для внесення відповідної інформації до Єдиного реєстру досудових розслідувань за її заявою про умисне внесення посадовими особами сільської ради виправлень у розміри її земельної ділянки у відповідні книги про реєстрацію землі відсутні, оскільки результати обмірів земельної ділянки комісією співпадають із розміром, а саме 44 м, що вказаний у книзі заяв на приватизацію, де стоїть її власноручний підпис.

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Статтею 91 ЗК України встановлено, що власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.

Частиною другою статті 103 ЗК України визначено, що власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Відповідно до статті 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

Статтею 107 ЗК України передбачено, що основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Згідно з частинами першою, другою та пунктом «б» частини третьої статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Частинами другою та третьою статті 158 ЗК України встановлено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.

Відповідно до статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що приведення земельних ділянок у придатний для користування стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до абзацу п`ятнадцятого статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник або користувач земельної ділянки має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, зробив висновок, що ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами порушення її прав як користувача земельної ділянки внаслідок самовільного зайняття відповідачкою її частини земельної ділянки, чим створюються позивачці як власнику нерухомого майна перешкоди у користуванні ним.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Частинами першої, третьої та четвертої статті 60 ЦПК України 2004 року передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 57 ЦПК України 2004 року доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із статтею 58 ЦПК України 2004 року належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 59 ЦПК України 2004 року передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 179 ЦПК України 2004 року предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення.

Відповідно до частини другою статті 133 ЦПК України 2004 року способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів.

Згідно зі статтею 212 ЦПК України 2004 року суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 звертала увагу суду на генеральний план забудови земельної ділянки, а також генеральний план забудови села.

При цьому суди врахували, що відповідно до статті 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації, яка відповідно до статті 193 ЗК України містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 року № 15 «Про порядок ведення державного земельного кадастру» визначено, що до земельно-кадастрової документації належать кадастрові карти та плани (графічні і цифрові), схеми, графіки, текстові та інші матеріали, які містять відомості про межі адміністративно-територіальних утворень, межі земельних ділянок власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, правовий режим земель, що перебувають у державній, колективній і приватній власності, їх кількість, якість, народногосподарську цінність та продуктивність по власниках землі, землекористувачах, населених пунктах, територіях сільських, селищних, міських, районних Рад народних депутатів, областях, Республіці Крим та Україні в цілому. Земельно-кадастрова документація включає книги реєстрації державних актів на право колективної, приватної власності на землю, право постійного користування землею, договорів на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Земельно-кадастрова документація ведеться згідно з інструкцією ведення державного земельного кадастру, затверджуваною Держкомземом.

Отже, вказаним порядком не передбачено такого виду землевпорядної документації, як генеральний план забудови земельної ділянки.

Зазначене також підтверджено листом начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Чортківської районної державної адміністрації від 20 квітня 2017 року № 66, яким роз`яснено, що генеральний план забудови земельної ділянки не є землевпорядною документацією та не встановлює чітких розмірів та меж земельної ділянки, а також конфігурацію та площу земельної ділянки. Генеральний план забудови земельної ділянки не прив`язує земельну ділянку до меж генеральної плану населеного пункту, а прив`язує виключно будівлі до земельної ділянки.

До аналогічних висновків суди дійшли і щодо технічної документації про відведення в натурі земельної ділянки і погодження проектної документації на будівництво житлового будинку на ім`я ОСОБА_3 (справа № 5625), оскільки вона не спрямована на визначення меж та поворотних точок земельної ділянки.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції було призначено судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Тернопільському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Завданням експертизи, відповідно до поставлених судом запитань, було визначення фактичного землекористування земельними ділянками, а саме: фізичних характеристик земельних ділянок (конфігурації, площі, промірів тощо); визначення відповідності фактичного землекористування в частині порушення меж та накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлюючих документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки.

Досліджуючи висновок судового експерта Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 30 березня 2016 року № 562/15-22, суди попередніх інстанцій надали йому належну правову оцінку як доказу, який може мати переважне значення для встановлення фактичних обставин справи перед іншими доказами.

При дослідженні поставлених для з`ясування питань судовий експерт також досліджував паспорт забудови присадибної земельної ділянки ОСОБА_1 як документ, що визначає розміри (ширину земельної ділянки).

Водночас за наслідками проведеного експертного дослідження судовим експертом згідно з планово-картографічними матеріалами с. Горішня Вигнанка Чортківського району та відповідно до виписок Горішньовигнанської сільської ради із земельно-облікових документів про площі користування земельними ділянками не встановлено конфігурацію, площу та лінійний розмір всіх меж земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

З метою надання належної оцінки вказаному вище висновку у судовому засіданні були відібрані пояснення у судового експерта, який зазначив про відсутність порушень меж землекористування між сторонами справи.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами під час розгляду справи доказів є необґрунтованими.

Таким чином, доводи ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 самовільно захопила частину її земельної ділянки, встановивши паркан, який створює їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою, під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження.

Колегія суддів вважає за необхідне також звернути увагу на висновок суду першої інстанції щодо суб`єктного складу сторін у цій справі, оскільки під час її розгляду встановлено, що співвласниками будинковолодіння по АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , тоді як цей позов пред`явлено лише до ОСОБА_2 .

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Обставини, які покладені в основу рішення про відмову у задоволенні позову, встановлені судами на підставі наявних у матеріалах справи доказів, досліджених належним чином, з наведенням аргументованих мотивів щодо їх значення для правильного вирішення спору.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та стосуються переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що не входить до повноважень суду на стадії касаційного розгляду справи (частина перша статті 400 ЦПК України).

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Варода Павло Борисович, залишити без задоволення.

Рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 25 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 15 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк