Постанова

Іменем України

30 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 610/2510/18

провадження № 61-7414св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Джоін Ап!»,

третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного суду у складі колегії суддів:

Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П., від 01 березня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Джоін Ап!», третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , про захист прав споживачів та відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що 30 січня 2018 року вони уклали із турагентом - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3 ), яка діяла від імені туроператора - ТОВ «Джоін Ап!», договір про надання туристичних послуг. За умовами цього договору позивачі забронювали туристичні послуги з авіаперельотом Харків-Анталія-Харків та розміщенням у готелі Туреччини «Justiniano Deluxe Resort 5*» у період з 27 липня по

05 серпня 2018 року. Відповідно до умов договору позивачі сплатили агенту повну вартість туристичного продукту у сумі 41 367 грн. 26 липня 2018 року турагент повідомила їх про те, що з операційних причин авіапереліт буде здійснено з Анталії не до м. Харкова, а до м. Києва. Позивачів це не влаштовувало, оскільки вони проживають у с. Петрівське Балаклійського району Харківської області та планували повертатися додому на автомобілі з м. Харкова. 26 липня 2018 року турагент повідомила туроператора про їх відмову від туру з огляду на неприйнятність запропонованих відповідачем альтернативних заходів, однак грошові кошти у сумі 41 367 грн були повернуті їм лише 23 серпня 2018 року, після неодноразових звернень до відповідача та після закінчення відпустки ОСОБА_1 , що позбавило їх придбати інший туристичний продукт.

Внаслідок порушення відповідачем їх прав, як споживачів туристичних послуг, їм було завдано моральної шкоди, яку вони оцінюють у 10 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області у складі судді Усенко С. І. від 15 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Джоін Ап!» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 по 5 000 грн кожному на відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що протиправними діями відповідача позивачам була спричинена моральна шкода, яка полягає у психологічних стражданнях, душевних хвилюваннях, що позивачі відчули через неможливість відпочинку, необхідність докладання додаткових зусиль, пов`язаних із поверненням сплачених грошових коштів за договором про надання туристичних послуг, зверненням за правовою допомогою до адвокатів.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 01 березня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «Джоін Ап!» задоволено. Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 15 листопада 2018 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачі не довели належними та допустимими доказами завдання їм моральної шкоди з боку відповідача. Крім того, за змістом статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом. Суд вважав, що оскільки договором не встановлено відшкодування моральної шкоди,

а відповідно до положень статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законом, що у даному випадку не відбулося, то відповідачі не мають права на відшкодування моральної шкоди на вказаній у позові підставі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що споживачі під час придбання, замовлення або використання будь-якого виробу (товару), роботи чи послуги, які реалізуються на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок невідповідності такого виробу (товару), роботи чи послуги вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред`являються до них, а також інформації про виріб (товар), роботу чи послугу, наданій виробником (виконавцем, продавцем), а тому висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для відшкодування на користь шкоди є безпідставним. Суд не надав належної оцінки тим обставинам, що туроператор знехтував їх вимогами і повернув кошти вже після закінчення відпустки, чим позбавив їх відпочинку, що є достатньою підставою для відшкодування моральної шкоди.

Відзив на касаційну скаргу

У травні 2019 року від ТОВ «Джоін Ап!» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність прийнятої судом апеляційної інстанції постанови. Вказує, що порушень умов укладеного між сторонами договору товариством допущено не було. Крім того, ні договором, ні законом не передбачено відшкодування моральної шкоди у зв`язку із невчасним поверненням коштів за анульований тур.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 08 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є подружжям (а. с. 15). Від шлюбу мають малолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1

(а. с. 16).

30 січня 2018 року між ТОВ «Джоін Ап!» як туроператором, від імені та за дорученням якого на підставі агентського договору діяла турагент

ФОП ОСОБА_3 , і туристом ОСОБА_1 , яка діяла від імені

ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , було укладено договір про надання туристичних послуг № 976370 (далі - договір) (а. с. 17-21).

Пунктом 2 Договору про надання туристичних послуг встановлено, що предметом договору є забезпечення туроператором надання комплексу туристичних послуг (туристичний продукт), які турист зобов`язався прийняти та оплатити.

Сторонами погоджено такі істотні умови: строк перебування у місці надання туристичних послуг з 27 липня по 05 серпня 2018 року; авіапереліт Харків-Анталія-Харків; розміщення у готелі « Justiniano Deluxe Resort 5* »; вартість туристичного обслуговування - 41 367 грн, у тому числі інформаційно-консультаційні послуги з підбору турпродукту 3 011,39 грн (пункт 2.1 договору).

Лист бронювання, відповідно до умов пункту 4.6 договору, було підтверджено відповідачем 30 січня 2018 року (а. с. 22).

Вартість туристичного обслуговування була сплачена позивачами у повному обсязі у сумі 41 367 грн, що підтверджується рахунками на оплату, платіжними дорученнями, меморіальними ордерами (а. с. 25-45).

Встановлено, що авіарейс Харків-Анталія (Туреччина) на раніше призначений час було скасовано. Позивачам було запропоновано здійснити виліт із Туреччини замість м. Харкова до м. Києва. Інші умови Договору про надання туристичних послуг залишилися незмінними. Разом з цим повідомлено туристів, що в разі їх незгоди з такими змінами до договору, - кошти будуть повернуті у повному обсязі (а. с. 134).

У зв`язку із тим, що сторони не дійшли згоди із зазначеними змінами до договору, договір про надання туристичних послуг від 30 січня 2018 року було розірвано.

26 липня 2018 рокуФОП ОСОБА_3 звернулась до ТОВ «Джоін Ап!» з листом про анулювання туру та повернення коштів, який відповідачем було отримано 28 липня 2018 року.

22 серпня 2018 року ТОВ «Джоін Ап!» повернуло позивачам грошові кошти за договором у повному обсязі (а. с. 135).

Відповідно до довідки, виданої Комунальним некомерційним підприємством Балаклійської районної ради Харківської області «Балаклійський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» ОСОБА_1 , яка працює у зазначеному центрі на посаді завідувача (лікаря загальної практики-сімейного лікаря) амбулаторії загальної практики - сімейної медицини, перебувала у щорічній відпустці з 01 по 19 серпня 2018 року (а. с. 58).

Станом на 17 серпня 2018 року строк вагітності ОСОБА_1 становив

10 тижнів, що підтверджується довідкою, виданою Комунальним закладом охорони здоров'я Балаклійської районної ради «Балаклійська центральна клінічна районна лікарня» (а. с. 49).

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи відзиву, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 1 Закону України «Про туризм» визначено, що туристичний

продукт - це попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов`язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об`єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо).

Згідно статті 5 Закону України «Про туризм» туристичні оператори - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність.

Відповідно до частини першої, четвертої та сьомої статті 20 Закону України «Про туризм» за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його.

У договорі на туристичне обслуговування зазначаються істотні умови договору, зокрема характеристика транспортних засобів, що здійснюють перевезення, зокрема їх вид і категорія, а також дата, час і місце відправлення та повернення (якщо перевезення входить до складу туристичного продукту).

Кожна із сторін договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі може вимагати внесення змін до цього договору або його розірвання у зв`язку із зміною істотних умов договору та обставин, якими вони керувалися під час укладення договору, зокрема у разі: погіршення умов туристичної подорожі, зміни її строків; непередбаченого підвищення тарифів на транспортні послуги; запровадження нових або підвищення діючих ставок податків і зборів, інших обов`язкових платежів; істотної зміни курсу гривні до іноземної валюти, в якій виражена ціна туристичного продукту; домовленості сторін.

Пунктом 10.4.1. договору про надання туристичних послуг від 30 січня

2018 року сторони погодили, що зміни до цього договору вносяться за згодою сторін, водночас туроператор вправі змінити суттєві умови договору, зокрема дати здійснення авіаперевезення, зміну готелю тощо. Погодження з боку туриста зміни умов договору свідчить споживання туристом іншої та/або заміненої послуги.

Відповідно до статті 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Судами установлено, що у зв`язку з недосягнутою згодою щодо зміни істотних умов укладеного між сторонами договору (зміна місця повернення), на вимогу позивачів він був розірваний.

Згідно з частиною десятою статті 20 Закону України «Про туризм» турист вправі відмовитись від виконання договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі за умови відшкодування туроператору (турагенту) фактично здійснених ним документально підтверджених витрат, пов`язаних із відмовою.

Частиною другою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у

будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Верховний Суд зауважує, що в укладеному між сторонами договорі не передбачено строки повернення туроператором сплачених туристом коштів у зв`язку із розірванням договору шляхом односторонньої відмови від договору, отже, відповідач повинен був повернути позивачам грошові кошти не пізніше семиденного строку від дня пред`явлення вимоги.

Судами установлено, що лист про анулювання туру з проханням здійснити повне повернення грошових коштів у сумі 38 355,61 грн ТОВ «Джоін Ап!» одержало 28 липня 2018 року, що останнім не заперечується (а. с. 53), тому протягом семи днів з вказаної дати до 04 серпня 2018 року включно товариство зобов`язано було виконати обов`язок з повернення коштів.

Разом з тим, ТОВ «Джоін Ап!» повернуло позивачам кошти лише 23 серпня 2018 року (а. с. 65).

Вказане свідчить про порушення ТОВ «Джоін Ап!» своїх зобов`язань щодо повернення коштів за розірваним договором.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Установлено, що умовами укладеного між сторонами договору не передбачено відшкодування моральної шкоди у разі порушення зобов`язань.

Разом з тим, якість туристичних послуг має відповідати умовам договору на туристичне обслуговування, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються Законом України «Про захист прав споживачів» (частина п`ятнадцята статті 20 Закону України «Про туризм»).

Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди (частини перша, друга статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Таким чином, споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Отже, відповідно до статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної шкоди.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Унаслідок невчасного виконання ТОВ «Джоін Ап!» обов`язку щодо повернення позивачам коштів за розірваним договором, позивачі втратили можливість щорічного відпочинку, оскільки фактично кошти за рахунок яких вони планували придбати інший туристичний продукт повернуто після закінчення відпустки ОСОБА_1 . Отже, позивачам як подружжю була спричинена моральна шкода, яка полягає у психологічних стражданнях, душевних хвилюваннях, які вони відчули через неможливість спільного відпочинку, необхідності докладання додаткових зусиль, пов'язаних із поверненням сплачених грошових коштів за договором про надання туристичних послуг, а тому суд першої інстанції обґрунтовано стягнув на користь позивачів моральну шкоду у розмірі 5 000 грн кожному, при цьому, врахувавши принципи законності, об`єктивності, розумності та справедливості.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення місцевого суду, яке відповідає вимогам закону.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що хоча договором і не передбачено відшкодування моральної шкоди за порушення зобов`язання, однак таке передбачено Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц, вирішуючи спір щодо відшкодування моральної шкоди за порушення споживчого договору суди мають враховувати, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.

Вказівка суду апеляційної інстанції на те, що відшкодування моральної шкоди на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» можливе тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законом, є помилковою з огляду на таке.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, чинній до 16 вересня 2011 року, споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

Законом України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту продукції» від 19 травня 2011 року № 3390-VІ пункт 5 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» було викладено в такій редакції: споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Отже, з 16 вересня 2011 року право споживача на відшкодування моральної шкоди не пов`язується виключно із заподіянням її небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією, а тому висновок суду апеляційної інстанції про те, що Законом України «Про захист прав споживачів» не передбачено відшкодування моральної шкоди у зв`язку з порушенням умов договору про надання туристичних послуг є помилковим.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду у складі колегії Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеними у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 360/723/16-ц (провадження № 61-22702сво18).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 413 ЦК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним і обґрунтованим.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки позивачі звільнені від сплати судового збору на підставі положення статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

З огляду на те, що касаційну скаргу позивачів задоволено та залишено в силі рішення суду першої інстанції, яким позов задоволено, то з відповідача

ТОВ «Джоін Ап!» в дохід держави підлягає стягненню судовий збір, який мав бути сплачений у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції у розмірі 1 409,60 грн.

Керуючись статтями 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного суду від 01 березня 2019 року скасувати та залишити в силі рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 15 листопада 2018 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Джоін Ап!»в дохід держави судовий збір у розмірі 1 409,60 грн, який підлягав сплаті у зв`язку переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта