ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 613/123/19

провадження № 51-742км23

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

представника потерпілого ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Богодухівського районного суду Харківської області від 14 грудня 2021 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Богодухівський районний суд Харківської області вироком від 14 грудня 2021 року ОСОБА_6 визнав винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК та призначив йому покарання у виді громадських робіт на строк 100 годин.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнив ОСОБА_6 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_6 на користь потерпілого моральну шкоду в сумі 3 000 грн.

Як убачається з вироку районного суду, 06 жовтня 2018 року близько 13:00 ОСОБА_6 , перебуваючи на АДРЕСА_1 , знаходячись в стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті особистих неприязних відносин з ОСОБА_9 , що виникли у зв`язку з веденням підприємницької діяльності останнім, маючи умисел на спричинення легких тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_9 два удари кулаком правої руки по обличчю та один удар правою ногою по лівій нозі, чим спричинив потерпілому легкі тілесні ушкодження.

Полтавський апеляційний суд ухвалою від 12 грудня 2022 року залишив вирок місцевого суду без змін, а апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_9 , його представника ОСОБА_10 та захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_11 - без задоволення.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 просить скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

На обґрунтування своєї позиції посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке вбачає в невиконанні судом першої інстанції вимогст. 285 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), яка передбачає роз`яснення ОСОБА_6 права на звільнення від кримінальної відповідальності. Стверджує, що на момент постановлення вироку місцевим судом строк притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за інкриміноване йому кримінальне правопорушення закінчився, однак суд не вирішив цього питання у відповідності до вимог ст. 284 КПК. Також свою позицію підкріплює практикою Верховного Суду, викладеній в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 06 грудня 2021 грудня у справі № 521/8873/18.

Вважає, що районний суд безпідставно визнав недопустимими докази, надані стороною захисту на підтвердження невинуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Висловлює незгоду щодо неврахування судом показів свідка ОСОБА_12 в частині того, що після бійки ОСОБА_6 також мав тілесне ушкодження (синє око), що підтверджено висновком експерта, однак суд, як зазначає касатор, невмотивовано не прийняв його до уваги.

Акцентує, що захист звертав увагу суду апеляційної інстанції на вищезазначені порушення, однак вони залишилися проігноровані, що призвело до ухвалення рішення, яке не відповідає вимогам статей 370 419 КПК.

Позиції учасників судового провадження

У поданому запереченні на касаційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , потерпілий ОСОБА_9 , обґрунтовуючи свою позицію щодо законності оскаржуваних судових рішень, просить відмовити у задоволені касаційної скарги.

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу сторони захисту та просили її задовольнити, прокурор ОСОБА_5 та представник потерпілого - адвокат ОСОБА_8 просили оскаржувані судові рішення залишити без зміни.

Мотиви Суду

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Він є судом права, а не факту, і під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.

Частина 1 ст. 438 КПК регламентує, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, адвокат ОСОБА_7 , окрім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, визначення якої у ст. 411 КПК, як підставу для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції, і фактично просить доказам у справі дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої та апеляційної інстанцій, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.

Разом із тим під час перегляду оскаржуваних судових рішень судом касаційної інстанції не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено.

Під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_6 саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, суд належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до вимог закону в їх сукупності та правильно визнано судом достатніми та взаємопов`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_6 . Вирок відповідає вимогам статей 370 373 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

З матеріалів провадження слідує, що орган досудового розслідування звернувся до суду з обвинувальний актом щодо ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 296 КК, однак районний суд, розглядаючи кримінальне провадження, дійшов висновку, що дії обвинуваченого необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 125 КК, належним чином вмотивувавши своє рішення.

Так, в основу обвинувального вироку суд поклав лише ті докази, які обґрунтовано підтверджують винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, зокрема: показання самого засудженого, який вину не визнав, показання потерпілого ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 (очевидців події побиття потерпілого), свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 (працівників поліції, які приїжджали на виклик в день події), свідків захисту ОСОБА_18 та ОСОБА_19 (щодо наявного довготривалого конфлікту між засудженим та потерпілим), а також показання свідка ОСОБА_12 .

Показання свідка ОСОБА_12 в частині того, що після бійки у « ОСОБА_6 було синє око» місцевий суд розцінив критично, оскільки дані свідчення не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, тому доводи касаційної скарги захисника колегія суддів уважає неспроможними.

Водночас, районний суд дійшов висновку про належність, достовірність і допустимість доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, які містяться у: - протоколах проведення слідчих експериментів від 24 жовтня 2018 року за участю потерпілого ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та фототаблицями до них, які показали, як ОСОБА_6 наносив удари ОСОБА_9 , а також протокол проведення слідчого експерименту від 30 жовтня 2018 року за участю свідка ОСОБА_20 , яка показала, як ОСОБА_9 наносив удари її чоловіку - ОСОБА_21 та фототаблицею до нього; - висновках експертів від 17 жовтня 2018 року №12-14/113-БГ/18 (яким встановлено наявність тілесних ушкоджень в потерпілого та кваліфіковано їх як легкі), від 26 жовтня 2018 року № 12-14/120-БГ/18 (яким встановлено причинно-наслідковий зв`язок між діями, на які вказував потерпілий ОСОБА_9 під час проведення слідчого експерименту та тілесними ушкодженнями, які були у висновку судово-медичної експертизи № 12-14/113-БГ/18), від 26 жовтня 2018 року №12-14/121-БГ/18 (яким встановлено причинно-наслідковий зв`язок між діями, на які вказувала свідок ОСОБА_15 під час проведення слідчого експерименту та тілесними ушкодженнями, які були у висновку судово-медичної експертизи № 12-14/113-БГ/18), від 26 жовтня 2018 року № 12-14/123-БГ/18 (яким встановлено причинно-наслідковий зв`язок між діями, на які вказував свідок ОСОБА_14 під час проведення слідчого експерименту та тілесними ушкодженнями, які були у висновку судово-медичної експертизи № 12-14/113-БГ/18), від 26 жовтня 2018 року № 12-14/122-БГ/18 (яким встановлено причинно-наслідковий зв`язок між діями, на які вказувала свідок ОСОБА_13 під час проведення слідчого експерименту та тілесними ушкодженнями, які були у висновку судово-медичної експертизи № 12-14/113-БГ/18), від 28 грудня 2018 року № 12-14/152-БГ/18 (яким встановлено, що причинно-наслідковий відсутній зв`язок між діями, на які вказувала свідок ОСОБА_20 під час проведення слідчого експерименту та тілесними ушкодженнями, які були у висновку судово - медичної експертизи № 12-14/113-БГ/18).

Перевіривши вищезазначені письмові докази та проаналізувавши їх в сукупності, суд першої інстанції констатував, що протокол проведення слідчого експерименту від 30 жовтня 2018 року за участю свідка ОСОБА_20 та фототаблицею до нього під час якого остання показала, як ОСОБА_9 наносив удари її чоловіку ОСОБА_6 , є неслушним та таким, що суперечить висновку експерта від 28 грудня 2018 року № 12-14/152-БГ/18 й іншим матеріалам справи, оскільки свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні свої свідчення не підтвердила, а тому суд не прийняв його, як належний доказ.

Також в судовому засіданні було досліджено й ряд інших доказів, наданих стороною захисту, які суд визнав належними відповідно до ст. 85 КПК, оскільки вони підтверджують факт тривалих особистих неприязних відносин між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , які виникли у зв`язку з веденням потерпілим підприємницької діяльності, та саме на їх ґрунті було скоєно кримінальний проступок обвинуваченим.

Сукупність зібраних у справі та належним чином досліджених у судовому засіданні доказів, доповнюють один одного та у своїй сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення. За встановлених фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_6 отримали належну правову оцінку за ч. 1 ст. 125 КК.

Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено, суд правильно вирішив питання про їх належність та допустимість, тому доводи в цій частині касаційної скарги захисника колегія суддів вважає безпідставними.

Що стосується порушень районного суду, які захисник убачає у визнанні недопустимими доказами DVD - дисків, наданих стороною захисту, через призму ч. 3 ст. 99 КПК, то колегія суддів зазначає наступне.

Так, Верховний Суд суддів погоджується з твердженням захисника про те, що не обов`язково до суду мав бути наданий оригінал відеозапису, враховуючи положення ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV у випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.

Однак, конкретно у цьому кримінальному провадженні, ця обставина не є тим істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в розумінні ст. 412 КПК та не є безумовною підставою для скасування судового рішення, зважаючи, що районний суд дослідив, надані стороною захисту, DVD - диски (20 травня 2019 року та 11 лютого 2020 року), та встановив, що відеозаписи стосуються роботи лазні, сусідньої з земельною ділянкою ОСОБА_6 , та взаємовідносини ОСОБА_6 і ОСОБА_9 між собою, та не фіксують обставини спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , що мали місце 06 жовтня 2018 року.

Доводи сторони захисту про те, що місцевий суд, в порушення вимог ч. 5 ст. 364 КПК, не відновив з`ясування обставин, враховуючи висновок експерта щодо наявності тілесних ушкоджень в ОСОБА_6 , спростовуються матеріалами провадження.

Так, частина 5 статті 364 КПК є імперативною нормою, яка зобов`язує суд за наявності відповідного клопотання сторони кримінального провадження відновлювати з`ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами.

Однак, зі звукозапису технічного носія від 09 грудня 2021 року вбачається, що під час судових дебатів суд не допустив порушень вимог ст. 364 КПК, адже клопотань про долучення висновку експерта (щодо наявності тілесних ушкоджень в ОСОБА_6 ) ані сам обвинувачений, ані його захисник в суді не заявляли ні під час розгляду кримінального провадження, ні під час судових дебатів.

Що стосується тверджень захисника про невиконання судами попереднії інстанцій вимог ст. 285 КПК, то колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 368 КПК передбачено, що ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити, окрім іншого, такі питання чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення; яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати.

З матеріалів кримінального провадження та звукозаписів судових засідань в суді першої та апеляційної інстанцій вбачається, що обвинувачений та його захисник з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності та про закриття кримінального провадження не зверталися.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_6 в суді касаційної інстанції, засудженому було роз`яснено положення статей 284 285 КПК, тобто можливість звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, на що ОСОБА_6 висловив категоричне заперечення. За таких обставин, підстав уважати, що суди попередніх інстанцій допустили порушення вимог ст. 285 КПК, конкретно у цьому кримінальному провадженні, в колегії суддів немає.

Доводи касаційної скарги захисника про те, що судом апеляційної інстанції порушено вимоги ст. 419 КПК, оскільки залишено без відповідної уваги доводи апеляційної скарги, є безпідставними.

Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, який перевіряється в апеляційному порядку, воно повинно відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законним і обґрунтованим.

Із оскаржуваної ухвали вбачається, що суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційні скарги, відповідно до вимог ст. 419 КПК дав належну оцінку викладеним в скаргах доводам, як потерпілого, так і сторони захисту,які аналогічні доводам касаційної скарги сторони захисту, обґрунтовано спростував їх, навів підстави, з яких дійшов такого висновку.

Колегія суддів уважає, що перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до правил кримінального процесуального закону, постановлена ухвала не суперечить приписам статей 370 419 КПК, а тому твердження сторони захисту про істотне порушення судом апеляційної інстанції вимог КПК є безпідставним.

Порушень норм матеріального чи процесуального права, які би були безумовними підставами для скасування судових рішень, як того просять засуджений та захисник, під час перевірки матеріалів кримінального провадження суд касаційної інстанції не встановив.

Урахувавши наведене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Богодухівського районного суду Харківської області від 14 грудня 2021 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3